Питання для самоперевірки

1. У чому полягає суть економічної системи?

2. Розкрийте зміст поняття “ринкова економіка”?

3. Розкрийте зміст поняття “командна економіка”?

4. Розкрийте зміст поняття “змішана економіка”?

5. З’ясуйте, чи тотожні поняття “соціально-орієнтована ринкова економіка” і “змішана економіка”.

6. Які перспективи розвитку сучасної змішаної економіки?

Література

1. Основи економічної теорії / За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. – К.: Вища школа.; Знання, 1997.

2. Основи економічної теорії. Підручник / Під ред. С. В. Мочерного. – Тернопіль: АТ “Тарнекс”, 1993.

3.Політична економія. Конспективно-схематичний виклад / В. Т. Ткач. – НМЦ “Укоопосвіта”, Київ, 1998.

Завдання для самостійної роботи

І. Заповнити таблицю.

Загальний огляд економічних систем.

Основні ознаки	Економічні системи
	Вільний ринок	Змішана економіка	Командна система
Головний мотив діяльності
Основні цілі
Власність
Характер ринку
Роль уряду

ІІ. Вирішити тест.

1.Які основні типи економічних систем ви знаєте?

1.Вільний ринок, змішана економіка, командно-адміністративна економіка.

2.Натуральне господарство, товарне господарство, планова економіка.

Лекція №3. Товарне виробництво. Товар і гроші

План

І. Натуральне і товарне виробництво, їх характерні риси.

ІІ. Товар і його властивості.

ІІІ. Еволюція грошей. Види грошей.

І

Виробництво матеріальних благ є основою життя кожного суспільства. Історично первинною формою виробництва було натуральне господарство, в якому продукти праці спрямовувалися на задоволення власних потреб виробників. Натуральне виробництво існувало у первісному суспільстві, на ньому також ґрунтувалися патріархальне селянське господарство та феодальні помістя.

Характерні риси натурального виробництва:

- нерозвиненість суспільного поділу праці, його замкнутість;

- застій;

- відсутність зовнішніх зв’язків;

- примітивна техніка, технологія;

- патріархальність виробництва загалом;

-повільність розвитку самого виробництва і суспільного розвитку в цілому.

Це виробництво було малоефективним, а рівень життя його працівників - низьким.

Саме така форма господарювання є типовою для всіх докапіталістичних стадій розвитку суспільного виробництва.

На зміну натуральній формі господарювання поступово приходить товарна форма виробництва, яка тривалий час існує поряд з натуральною.

Продукт праці в товарному господарстві призначається не для власного споживання, а для продажу, для обміну через ринок. Це взаємозв’язок між людьми, що розпочинається з придбання засобів виробництва й закінчується реалізацією готової продукції, обміном досвідом.

Товарне виробництво це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються економічно відособленими виробниками.

Характерні риси товарного виробництва:

- суспільний поділ праці;

- відокремлення виробників як самостійних власників засобів виробництва.

Товарне виробництво виникає як просте товарне виробництво. Воно засноване на особистій праці власника засобів виробництва, дрібне за своїми розмірами, йому властиві пряме поєднання виробника із засобами виробництва та відсутність експлуатації людини людиною. У формі товару тут виступають лише речові фактори виробництва та готовий продукт.

При капіталістичній формі товарного виробництва продукти праці виготовляються як товари і робоча сила є товаром, товарне виробництво

набуває загального характеру і стає всеохоплюючою формою прояву економічних зв’язків між людьми.

Між простою і капіталістичною формами товарного виробництва є спільні риси.

Спільні риси:

- приватна власність на засоби виробництва;

- ринкова форма зв’язку між виробниками;

• конкуренція між товаровиробниками.

ІІ

Товар – це продукт праці і природи, який виготовляється для обміну на ринку, для продажу. Суть товару розкривається при розгляді його властивостей. Товар можна розглядати з боку його якості, що відображає корисні властивості товару, і кількості, що характеризує його суспільну міру.

Відповідно до цього одна властивість товару полягає в здатності його задовольняти яку-небудь соціально-економічну потребу людини.Це – споживна вартість.

Мінова вартість – видиме кількісне співвідношення, в якому споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого. Кожний окремий товар можна обмінювати на безліч інших у різних кількісних пропорціях; отже, він має безліч мінових вартостей.

Вартість як економічна категорія виражає відносини між товаровиробниками з приводу затрат їхньої праці на виробництво продуктів, якими вони обмінюються як товарами.

Вартість, у свою чергу, має два основних аспекти – якісний і кількісний.

Якісний аспект вартості – економічні відносини, які виникають між людьми у процесі виготовлення товарів та при їх обміні.

Кількісний аспект вартості – вираження величини втіленної у товарі суспільно-необхідної праці товаровиробника та суспільної корисності цього товару.

Двоїста природа товару є наслідком двоїстого характеру праці, втіленої в ньому. Вона виступає одночасно як конкретна і абстрактна праця. Конкретна праця поряд з природою є умовою існування людського суспільства, умовою створення конкретної споживної вартості. Конкретна праця – джерело речового і духовного багатства, однак вона не може надати товарам ту спільну властивість, на основі якої здійснюється їх обмін. Вона створює саме те, що їх різнить, - споживну вартість.

Абстрактна праця – праця товаровиробника, яка характеризується затратою робочої сили взагалі, створює вартість і є специфічною формою праці в умовах товарного виробництва.

ІІІ

Гроші відомі людству давно. Тому для кращого розуміння їх суті зупинимося на деяких історичних аспектах появи грошей.

На початку зародження товарного обміну перед первісними племенами постало складне завдання: визначити пропорції, за якими вони могли б обмінювати свої товари. Обмін мав тоді випадковий характер, масового обміну не було, прикладу брати не було з чого. Кожний товар просто виражав свою вартість у вартості іншого товару, що випадково трапився для обміну.

Надалі товарами ставали дедалі більше продуктів праці. Власник будь-якого товару міг виміняти його вже не на один, а на кілька інших товарів, кожний з яких був еквівалентний йому за вартістю. Тут вартість товару відображувалася у вартості цілого ряду інших товарів. Якщо на попередньому етапі вираження вартості товарів, які продавалися, мало прямий, випадковий характер, то згодом воно набуло уже повного, розгорнутого вигляду.

Пропорції обміну при повній, розгорнутій формі вартості більш сталі і близькі до реальних трудових затрат. Але обмін товарів і у цих випадках здійснювався з певними труднощами, оскільки власнику одного товару часто потрібен був не той товар, який йому пропонували. Тому, щоб одержати необхідний йому товар, власник повинен був здійснити кілька актів купівлі-продажу.

У процесі історичного розвитку ці недоліки повної, розгорнутої форми вартості були подолані. Коли виробництво і обмін товарів стали регулярними у кожному великому регіоні, на місцевих ринках стихійно почали з’являтися такі товари, на які можна було обміняти всі інші.

Товар, який можна обміняти на всі інші, називається загальним еквівалентом. Зокрема, у слав’ян зерно, мед, м’ясо, тканини, посуд тощо знаходили вираження своєї вартості у хутрі. Стихійне виділення з товарів такого, який став загальним еквівалентом, означало і появу загальної форми вартості.

Поява загального еквівалента ліквідувала багато недоліків, притаманних повній, розгорнутій формі вартості. Насамперед відпадала потреба у багаторазовому обміні для одержання потрібного товару. Але у різних племенах та регіонах загальним еквівалентом виступали неоднакові товари, що заважало розвитку торгівлі між ними.

Розширення торгівлі між різними народами і територіями зумовило поступовий перехід до єдиного для всіх товару, на який можна було обміняти свої. Цей товар почав виконувати роль загального еквівалента, який і є грошима. Для виконання ролі грошей найбільше підійшло золото, чому значною мірою сприяла його здатність до тривалого зберігання. Золото однорідне і його можна ділити на частини. Воно трудомістке, і в незначному обсязі металу закладена значна кількість праці, а отже, велика вартість. Внаслідок цього золото порівняно з іншими еквівалентами більше пристосоване для транспортування і зберігання.

Таким чином, гроші – це особливий товар, який є загальним еквівалентом. З їх появою товарний світ поділився на два полюси: на одному боці скупчилися всі товари як певні корисні речі, як споживні вартості, а на другому – гроші як засіб вираження усіх інших товарів.

Повніше сутність грошей розкривається у функціях, які вони виконують:

1. Міра вартості. Ця функція полягає в тому, що гроші слугують матеріалом для вимірювання вартості усіх інших товарів.

2. Засіб обігу. Гроші виконують цю функцію як посередник у процесі обігу товарів.

3. Засіб нагромадження. Гроші – це ідеальний спосіб зберігати та накопичувати скарби.

4. Засіб платежу. Цю функцію гроші виконують в тих випадках, коли вони переходять з рук в руки без купівлі товару або послуги.

5. Світові гроші. В наш час функцію світових грошей виконують валюти розвинутих країн світу.