Питання для самоперевірки

1. У чому полягають історична заслуга й обмеженість економічного вивчення меркантилізму?

2. Укажіть основні досягнення класичної політичної економії.

3. Який принцип дослідження характерний для неокласичного напряму економічної теорії?

4. У чому виявились особливості інституціоналізму як напряму економічної теорії?

5. У чому полягає суть перевороту в економічній теорії, здійсненого Дж. М. Кейнсом?

6. Що характерно для розвитку економічної думки в Україні?

Література

1. Доценко А.П., Осокіна В.В. Розвиток економічної теорії в Україні. – К.: КДУ, 1992.

2. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: 2 вид. / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка.- К.: Вища шк.; Знання, 1997.

3. Основи економічної теорії / С. В. Мочерний иа ін. – К.: ВЦ «Акаденмія», 1997.

4. Прусова Л.Г. Основи ринкової економіки.- К.: РВО «Поліграфкнига», 1993.

Завдання для самостійної роботи

І. Заповнити таблицю, яка показує еволюцію економічних знань:

Вчення	Автор	Ідеї
Меркантилізм
Класична політекономія
Марксизм
Кейнсіанство
Монетаризм

ІІ. Вирішити тести.

1. Що означає термін “економіка” у перекладі з грецької?

1.Суспільне виробництво.

2. Економічна наука.

3. Мистецтво ведення домашнього господарства.

2. Ким уперше був застосований термін “економіка”?

1. Ксенофонтом.

2. Арістотелем.

3. Антуаном де Монкретьєном.

3. Хто був засновником школи меркантилізму?

1. Адам Сміт.

2. Карл Маркс.

3. Антуан де Монкретьєн.

4. Початок теорії трудової вартості сформулював:

1. У. Петті.

2. А. Сміт.

3. К. Маркс.

Лекція №2. Економічні системи суспільства

План

І. Командно-адміністративна економічна система.

ІІ. Ринкова економіка.

ІІІ. Змішана економіка.

І

В основі адміністративно-командної системи лежать процеси одержавлення економіки, широкого втручання держави в економічне життя суспільства на принципах найактивніших методів директивного планування, державного розподілу національного доходу, державних капіталовкладень у виробництво, держзамовлення і т.д.

Країни, що наближаються до ринку, використовуючи командно-адміністративну систему – це Китай, В’єтнам.

Адміністративно-командна економіка в повній мірі виявилася в колишньому СРСР, де партія і держава ухвалювали всі рішення з приводу виробництва і розподілу.

Головним недоліком адміністративно-командної економіки є відсутність дієвих стимулів до виробництва, необхідного простору для ефективного вільного підприємництва. Основною фігурою економічного підйому, розвитку економіки може виступати лише підприємець, який є самостійним, ініціативним, активним, на свій власний ризик діючим суб'єктом господарства (таким надійним суб'єктом економічного зростання урядовець-керівник, як правило, бути не може).

Позитивні сторони	Негативні сторони
-Народногосподарські ресурси використовуються більш комплексно -Соціальна рівність -Загальна зайнятість -Забезпечення всіх верств населення товарами першої необхідності -Господарювання на великих підприємствах держави - Відсутність диспропор-цій і втрат від конкурентної боротьби	-Відсутність матеріальної зацікавленості у більшості працівників -Існування величезного апарату планування і управління - Бюрократи не несуть відповідальності за успіхи і невдачі - Ціни встановлюються дер-жавою - Дефіцит товарів, «чорний ринок» - Відсутність гнучкості і ди-намізму - Низька ефективність ви-робництва

ІІ

Світовий досвід показує, що найбільш ефективною формою організації економічного життя суспільства являється ринкова економіка. Ринок характеризується перш за все тим, що продукт в його умовах створюється виробником не для особистого споживання, а для споживання другими через обмін.

Ринок - це система відносин між людьми, яка проявляється через обмін, організований за законами товарного виробництва і обігу.

Першим розглянув роль ринкової економіки відомий англійський економіст Адам Сміт. В своїй праці „Исследование о природе и причинах богатства народов” (1776) він показав сутність вільного ринка. Історія розвитку економіки показала, що вільний ринок і вільна конкуренція в суспільстві несуть в собі значну суперечність, а виробництво набуває стихійний, анархічний характер.

Ринкова економіка має характерні риси:

по-перше, відсутнє централізоване державне втручання в економічне життя країни. Питання про те, що робити, як і для кого, вирішуються під впливом ринкових цін без зайвої адміністративної допомоги. В умовах ринкової економіки розподіл ресурсів визначається ціною, що складається в результаті взаємодії спросу і пропозиції.

В умовах ринкової економіки переслідування особистої вигоди є основним мотивом, що змушує підприємців забезпечувати необхідними товарами і послугами інших людей.

по-друге, продавець продає свій товар тому, хто готовий заплатити за нього максимальну ціну, тому задовольняються в першу чергу потреби тих, у кого більше засобів. Виробники при цьому прагнуть до максимізації прибутку, одержуваного ними в результаті використання їх особистих ресурсів.

по-третє, рушійною силою ринкового господарства є конкуренція – боротьба між виробниками за найбільш вигідніші умови виробництва і збуту, за одержання більшого прибутку.

ІІІ

Після другої світової війни в розвинутих країнах затвердився такий економічний лад, який має мету зберегти переваги ринкової економіки одночасно усунувши недоліки вільного підприємництва.

Цей економічний лад – змішана економіка, яка прагне об'єднати краще, що є в ринковій і адміністративно-керованій системах, за що й одержав свою назву. Він будується на таких принципах:

- найкраще забезпечення потреб людей,

- подолання недоліків ринку (безробіття, криз, розподілу людей на багатих і бідних, стихійності і нерівномірності),

- захист конкуренції і боротьба з монополізмом.

Це означає, що в сучасному світі в економічний процес змушена втручатися держава. Адже тільки їй під силу подолати ринкову стихію, поєднати принцип вільної конкуренції з принципом соціальної справедливості. Для цього держава застосовує свою владу і різні економічні методи.

У світі змішаної економіки державі допомагають суспільні інститути: суспільство споживачів, благодійні фонди, засоби масової інформації і різні громадські організації – жіночі, молодіжні, профспілкові, культурні й інші.