3. Крейдовий період

У середині крейдового періоду буйно розвиваються рослини. Водночас вони витісняють представників давнішої флори — спорові й голонасінні рослини. Вважають, що квіткові рослини виникли й розвинулися в північних районах, пізніше вони розселилися по всій планеті. Квіткові рослини набагато молодші від хвойних, відомих нам ще з карбонового періоду. Густі ліси з гігантських деревовидних папоротей і хвощів не мали квіток. Вони непогано пристосувалися до тодішніх умов життя. Однак поступово вологе повітря первісних лісів ставало сухішим. Дощів випадало зовсім мало, нестерпно палило сонце. Висихав грунт у районах первісних боліт. На південних материках виникли пустині. Рослини перемістилися в більш прохолодний і вологий клімат півночі. А потім знову пішли дощі, насичуючи вологий грунт. Клімат давньої Європи став тропічним, на її території виникли ліси, подібні до сучасних джунглів. Знову відступає море, і рослини, які населяли узбережжя у вологому кліматі, опинилися у сухішому кліматі. Багато з них загинуло, але деякі пристосувалися до нових умов життя, утворюючи плоди, які захищали насіння від висихання. Нащадки таких рослин поступово заселили всю планету.

У первісних лісах пилок рослин розносився лише вітром і водою. Однак з'явилися перші рослини, пилком яких живилися комахи. Частина пилку прилипала до крил і ніг комах, і вони переносили його з квітки на квітку, запилюючи рослини. У рослин, що були запилені, насіння достигало. Ті рослини, яких не відвідували комахи, не розмножувалися. Тому поширювалися лише рослини із запашними квітками найрізноманітніших форм і кольорів.

З появою квіток змінилися і комахи. Серед них з'являються такі, що взагалі не могли жити без квіток: метелики, бджоли. Із запилених квіток розвивалися плоди з насінням. Птахи й ссавці їли ці плоди і розносили насіння на великі відстані, поширюючи рослини на нові ділянки материків. З'явилося багато трав'янистих рослин, які заселили степ і луки. Листя дерев восени осипалося, а в літню спеку згорталося.

5. Кайнозойська ера

Кайнозойська ера — ера нового життя — почалася близько 67 млн. років тому і продовжується в наш час. У цю еру сформувалися сучасний рельєф, клімат, атмосфера, тваринний і рослинний світ, людина.

Кайнозойська ера ділиться на три періоди: палеогеновий (нижньотретинний), неогеновий (верхньотретинний) і четвертинний (антропогенний).

1. Палеогеновий період

З'являється багато сандалових і мильних дерев, евкаліптів, коричних дерев. Наприкінці еоцену клімат став дещо холоднішим. З'являються тополі, дуби, клени.

В середині олігоцену теплолюбну "полтавську" флору почала витісняти листопадна помірна флора, яка проникає зі сходу й півночі (Урал, Сибір, північ Середньої Азії). Таку флору А.М. Криштофович назвав "тургайською" (за однойменною назвою улоговини в Казахстані). Для "тургайської" флори характерні рослини теплого помірного клімату: листопадні дуби, бук, каштан, клен, берези, тополі, де-не-де магнолії, з хвойних — тис, секвойя, метасеквойя, таксодій та ін. Від кінця олігоцену кількість північних форм починає збільшуватись; клімат стає сухішим, ліси на рівнинних просторах у неогені змінюються степами і характерною для них флорою.