8. Посилення ролі національних парламентів у інтеграційних процесах

Вперше національні парламенти мають прав робити прямий внесок у процес ухвалення рішень в ЄС. Тобто національні парламенти країн-членів отримали більше можливостей безпосередньо впливати на процес ухвалення рішень в ЄС. Згідно з Лісабонським договором, до них надсилають усі союзні законопроекти. Запроваджено систему завчасного попередження, за якої будь-який національний парламент матиме вісім тижнів на оскарження у разі, якщо він має претензії до того чи іншого законопроекту. Якщо проти законопроекту висловиться більшість національних парламентів, його може бути змінено або вилучено. Така система завчасного попередження надає національним парламентам дуже важливу роль у гарантуванні невтручання ЄС у справи, які краще вирішувати на національному, регіональному або місцевому рівнях. Нова система надає також національним парламентам держав-членів право вносити коментарі до законопроектів. Це гарантуватиме, що Європейський Союз не перебирає на себе вирішення питань, які краще розв’язувати на національному або місцевому рівнях (дотримання принципу субсидіарності).

24. Правове регулювання взаємовідносин Європейського Союзу і Україною. Угоді про партнерство і співробітництво між Європейськими співтовариствами та їх державами членами і Україною

25. Історія розвитку відносин між Україною та Європейським Союзом.

26. Інституційна структура ЄС: загальні принципи побудови і функціонування.

Інституції ЄС – найважливіші органи Союзу, створені на підставі установчих договорів, що можуть приймати загальнообов’язкові норми права. Чинні редакції Договору про ЄС та Договору про функціонування ЄС встановлюють вичерпний перелік із 7-ми інституцій. Вони можуть бути політичними (Європейський Парламент, Європейська Рада, Рада ЄС, Європейська Комісія, Європейський центральний банк) та неполітичними (Суд ЄС, Рахункова Палата).

основні (загальні) принципи побудови і функціонування інституційної структури ЄС, включаючи в останню групу такі принципи, як пріоритетність правових розпоряджень, єдність і цілісність, забезпечення збалансованості інститутів і органів міжнаціонального

Актуальні проблеми держави і права

351

(міждержавного) і наднаціонального характеру, субсидіарність і пропорційність [5, 127-133

27. Європейський парламент: склад і порядок формування, правовий статус депутатів організаційна структура, повноваження, порядок роботи.

Європейський парламент – один із законодавчих органів ЄС, що здійснює функції політичного контролю, консультативну та бюджетну функції, до складу якого входять представники громадян держав-членів Союзу, кількість яких не може перевищувати 751 депутата (750 депутатів+голова; 6-96 представників від держави-члена), що обираються строком на 5 років на засадах прямого загального виборчого права шляхом вільного таємного голосування.

Ст.. 223

28. Рада Європейською Союзу (Рада міністрів ЄС): склад і порядок формування, організаційна структура, повноваження, порядок роботи. Президентство ЄС.

Рада ЄС (Рада Міністрів ЄС) – головний законодавчий орган ЄС, що виконує бюджетну, координаційну функцію та функцію з розробки політики ЄС, до складу якої входить один представник від кожної держави-члена на рівні міністра, що може брати зобов’язання та голосувати від імені уряду держави-члена, яку представляє. Рада засідає в різних конфігураціях залежно від питань, що стоять на порядку денному. Головування в усіх конфігураціях Ради, крім Ради з закордонних справ, здійснюють представники держав-членів на засадах рівномірної ротації.

Рада Міністрів

Досягнення мети ЄС потребує створення спільного ринку,

економічного та валютного союзу, а також запровадження спіль-

ної економічної політики держав-членів. Якщо перше досяга-

ється в рамках діяльності інститутів ЄС, то друге потребує

тісної кооперації самих держав-членів. Рада Міністрів є одно-

часно міждержавним та наддержавним органом, який об'єднує

ці 2 сфери, оскільки Рада Міністрів, з одного боку, є інститутом

ЄС, а з іншого — складається з представників держав-членів.

Разом з Європейським Парламентом Рада Міністрів бере участь

у законотворчому та бюджетному процесах. Крім того, Рада

17

Міністрів приймає більшість рішень з питань спільної зовні-

шньої політики та політики безпеки, а також щодо координації

економічної політики Співтовариства.

Склад. Рада Міністрів складається з представників від кож-

ної держави-члена, які представляють свою державу на рівні

міністерств та мають повноваження діяти від імені свого уряду.

Як правило, цими представниками є міністри закордонних справ,

але ними також можуть бути й інші міністри, залежно від

питання, яке обговорюється. Таким чином, делегати обстоюють

як інтереси своєї держави, так і ЄС в цілому. Посаду Прези-

дента Ради Міністрів по черзі займають представники кожної

держави-члена на 6-місячний строк у порядку, який визнача-

ється Радою Міністрів (ст. 203 Договору про Співтовариство).

Засідання Ради Міністрів проводяться закрито, якщо вона одно-

стайно не прийме рішення про відкрите засідання.

Повноваження. Рада Міністрів, яка розташована в м. Брюссель

(Бельгія), має повноваження приймати рішення і здійснює ці

повноваження відповідно до положень Договору про Спів-

товариство (ст. 202 Договору про Співтовариство). У більшості

випадків вона може приймати рішення тільки на підставі роз-

роблених Європейською Комісією пропозицій та після кон-

сультацій з Європейським Парламентом. Якщо Рада Міністрів

бажає внести зміни до пропозиції, то таке рішення може бути

прийнято лише одноголосно; проте такі зміни та доповнення

не можуть змінювати основ пропозиції.

Другою функцією Ради Міністрів є "забезпечення коорди-

нації загальної економічної політики держав-членів" (ст. 202

Договору про Співтовариство). Формування Спільного ринку

Співтовариства потребує проведення спільної політики держав-

членів у таких галузях, як гармонізація законодавства, транспорт,

соціальна політика, освіта, культура, охорона здоров'я, про-

мисловість тощо. Проте ці галузі не знаходяться у виключній

компетенції Співтовариства; вироблення спільної політики в

цих сферах потребує активної співпраці самих держав-членів.

Рада Міністрів має забезпечити координацію цієї діяльності.

Рада Міністрів може надавати право на впровадження норм,

встановлених Європейською Комісією, а також висувати ви-

моги до виконання цих повноважень. В особливих випадках

Рада Міністрів може залишати право самостійно здійснювати

повноваження щодо імплементації прийнятих нею законодавчих

актів.

Відповідно до змін, запроваджених Ніццькою угодою, Рада

Міністрів на пропозицію Європейської Комісії та за згоди

Європейського Парламенту та ЄСП (або на пропозицію ЄСП

та за згоди Європейської Комісії та Європейського Парламенту)

18

може створювати судові палати для розгляду та вирішення у

п е р ш і й інстанції певних видів справ (ст. 225(a) Договору про

Співтовариство).__

29. Європейська комісія: склад і порядок формування, організаційна структура, повноваження, порядок роботи.

Європейська Комісія

Європейська Комісія — це інститут Співтовариства, наділе-

ний найбільшими виконавчими повноваженнями, оскільки її

головною функцією є "забезпечення належного функціонування

та розвитку спільного ринку". Європейська Комісія — неза-

лежний орган, що представляє європейські інтереси, спільні

для всіх держав-членів ЄС. Європейська Комісія, штаб-квар-

тира якої розташована в м. Брюссель (Бельгія), діє на засадах

колегіальності, збирається раз на тиждень і приймає рішення

простою більшістю голосів.

Склад. З моменту створення до Європейської Комісії входили

по одному представнику від кожної держави-члена, за винят-

ком Великої Британії, Іспанії, Італії, Німеччини та Франції, що

мали по 2 представники. Але Ніццький Договір змінив цей

порядок — зараз до складу Європейської Комісії має входити

лише 1 представник від однієї держави. Лісабонський Договір

пропонує з 2014 р. зменшити кількість членів Європейської

Комісії до 2/3 від загальної кількості держав-членів. За новим

порядком передбачається система ротації, за якою всі держави-

члени матимуть рівні права.

Члени Європейської Комісії призначаються на п'ятирічний

строк, але їх повноваження можуть бути продовжені на новий

строк (ст. 214 Договору про Співтовариство). Процедура при-

значення членів Європейської Комісії:

1) Рада Міністрів за спільною згодою визначає кандидатуру

Голови Європейської Комісії, яку затверджує Європейський

Парламент;

2) Рада Міністрів за погодженням з кандидатом на посаду

Голови визначає інших осіб для призначення їх членами Євро-

пейської Комісії;

3) склад Європейської Комісії в цілому затверджує Євро-

пейський Парламент;

4) після затвердження Європейським Парламентом, Голова і

члени Європейської Комісії мають бути призначені Радою

Міністрів.

Під час виконання своїх обов'язків члени Європейської Ко-

місії є незалежними та їх не може бути усунено з посади урядом

держави, громадянами якої вони є. Членам Європейської Комісії

19

заборонено керуватися інструкціями уряду своєї країни чи

іншого органу. Вони мають керуватися інтересами Співто-

вариства в цілому, а не окремої держави-члена (ст. 213 Договору

про Співтовариство).

Європейська Комісія має піти у відставку у випадку, якщо

Європейський Парламент висловив їй вотум недовіри (ст. 201

Договору про Співтовариство). ЄСП також може відправити у

відставку окремого члена Європейської Комісії з причин, якщо

він не відповідає посаді, яку обіймає, або у разі вчинення

правопорушення (ст. 216 Договору про Співтовариство).

Повноваження.

Європейська Комісія має виключне право ініціювати прий-

няття рішень у Співтоваристві (ст. 201 Договору про Спів-

товариство). Вона може подавати свої пропозиції щодо будь-

якого питання, що входить до компетенції Співтовариства. Рада

Міністрів та Європейський Парламент, не маючи права іні-

ціювати прийняття рішень у Співтоваристві, можуть звернутися

до Європейської Комісії із спеціальним запитом представити

свої пропозиції з приводу певного питання. Проте навіть якщо

Європейська Комісія готує пропозиції за запитом іншого органу

вона залишається політично відповідальною за представлені

пропозиції.

Європейська Комісія є гарантом дотримання законодавства

Співтовариства державами-членами, інститутами ЄС, іншими

фізичними та юридичними особами. У разі, якщо Європейська

Комісія дійде висновку, що держава-член порушує законодав-

ство Співтовариства, Європейська Комісія може звернутися до

відповідної держави з вимогою припинити порушення своїх

зобов'язань. Якщо держава-член ЄС не відреагує на прохання

Європейської Комісії або вжиті нею заходи не задовольнять

Європейську Комісію, Європейська Комісія вповноважена пере-

дати справу на розгляд ЄСП (ст. 226 Договору про Співтова-

риство).

Європейська Комісія може ініціювати справу проти Євро-

пейського Парламенту і Ради Міністрів, якщо дійде висновку,

що дії цих органів суперечать законодавству Співтовариства

(ст. 232 Договору про Співтовариство).

Європейська Комісія має певні повноваження щодо фізич-

них і юридичних осіб. Так, вона може накладати штрафи та

інші санкції за порушення ними законодавства Співтовариства

про конкуренцію та транспорт.

Європейська Комісія є головним виконавчим органом Спів-

товариства, який забезпечує виконання рішень, затверджених

Радою Міністрів. При цьому вона має широкі повноваження

щодо вибору форм і методів здійснення своїх завдань.

20

Європейська Комісія представляє Співтовариство — як

міжнародну організацію — у міжнародних відносинах. Вона

бере участь в обговоренні міжнародних угод, підтримує стосун-

ки з міжнародними організаціями (насамперед з ООН та Радою

Європи), має дипломатичні представництва в інших країнах.

Європейська Комісія відповідає за підготовку проекту бюд-

жету Співтовариства.

30. Законодавчий процес в Європейському Союзі: основні процедури прийняття рішень.

Ст. 289

Повноваження. Європейський Парламент бере участь у за-

конотворчому процесі, й за останні роки його повноваження у

цій сфері неабияк розширилися. На сьогодні, окрім спеціаль-

ної процедури прийняття бюджету, існує 4 види законодавчих

процедур (ст.ст. 251, 252 Договору про Співтовариство).

Перша процедура: схвалення (англ. assent procedure) — є

правом вето Європейського Парламенту. За цією процедурою

21

схвалення законодавчих актів Співтовариства Європейським

Парламентом є необхідним, і Рада Міністрів не може діяти

далі, не отримавши його. Договір про Співтовариство визначає

4 випадки, що передбачають процедуру схвалення:

1) призупинення прав держав-членів за певні порушення;

2) прийняття нових членів;

3) прийняття процедури виборів членів Європейського Пар-

ламенту;

4) укладання певних міжнародних угод з боку Співтовариства.

Друга процедура: консультацій (англ. consultation procedure).

Для прийняття рішень Радою Міністрів на підставі пропозицій,

наданих їй Європейською Комісією, необхідно, щоб Європей-

ський Парламент висловив свою позицію. Думка Європейського

Парламенту не є зобов'язальною для прийняття остаточного

рішення, але в прийнятому акті повинно бути зазначено, що

проводилися консультації з Європейським Парламентом. Рада

Міністрів може внести зміни до запропонованого Європейською

Комісією проекту лише у випадку, якщо прийме їх одностайно,

і якщо ці зміни не торкаються основ пропозиції.

Третя процедура: співробітництва (англ. cooperation procedure).

Після консультацій з Європейським Парламентом щодо пропо-

зицій, наданих Європейською Комісією, Рада Міністрів приймає

"спільну позицію" (рис. 2). Цей документ направляється до

Європейського Парламенту, який може:

а) прийняти його або не прийняти жодного рішення. У такому

разі Рада Міністрів приймає акт відповідно до "спільної позиції";

б) запропонувати доповнення документа абсолютною біль-

шістю голосів. Європейська Комісія вивчає доповнення та

надсилає до Ради Міністрів новий варіант проекту, разом з

доповненнями Європейського Парламенту, які вона не врахувала,

та своїми висновками щодо них. Після цього Рада Міністрів

приймає остаточне рішення;

в) відхилити "спільну позицію". Рада Міністрів може прий-

няти рішення, проголосувавши за нього одностайно (ст. 251

Договору про Співтовариство).

Четверта процедура: прийняття спільних рішень (англ. codecision

procedure). Рішення приймаються спільно Європейським

Парламентом і Радою Міністрів. Ця процедура складається з

З фаз (рис. 3):

1) Європейська Комісія направляє свої пропозиції до Єв-

ропейського Парламенту та Ради Міністрів, а Європейський

Парламент висловлює свою позицію, з урахуванням якої Рада

Міністрів кваліфікованою більшістю приймає "спільну позицію"

та надсилає її до Європейського Парламенту;

22

2) Європейський Парламент може: а) прийняти "спільну

позицію" або не прийняти жодного рішення; у цьому випадку

акт вважається прийнятим відповідно до положень "спільної

позиції"; б) відхилити документ абсолютною більшістю голо-

сів, — у цьому випадку документ вважається не прийнятим;

в) запропонувати доповнення абсолютною більшістю голосів, —

у такому разі текст з доповненнями надсилається до Європей-

ської Комісії та Ради Міністрів, які висловлюють свою думку

щодо доповнень;

3) Рада Міністрів кваліфікованою більшістю може прий-

няти всі доповнення, тоді акт вважається прийнятим. Якщо

Рада Міністрів не погоджується з доповненнями, створюється

Узгоджувальний комітет. Узгоджувальний комітет повинен

виробити спільний текст акта; якщо не досягнуто домовленості

стосовно спільного тексту документа, акт вважається неприй-

нятим. Якщо вдалося досягти домовленості стосовно спільного

тексту документа, Рада Міністрів та Європейський Парламент,

кожен відповідно до власної процедури, повинен прийняти його.

Якщо один з інститутів не прийняв запропонований акт, він

вважається не прийнятим (ст. 252 Договору про Співтова-

риство). За Лісабонським Договором сфера використання про-

цедури прийняття спільних рішень розширюється та назва цієї

процедури змінюється на "звичайну законодавчу процедуру"

(англ. ordinary legislative procedure).

Європейський Парламент на вимогу 1/4 частини своїх членів

може створювати тимчасові Комітети для розслідування випадків

порушення законодавства ЄС або його неслушного впровад-

ження (ст. 193 Договору про Співтовариство). Європейський

Парламент призначає Омбудсмена, якому надаються повнова-

ження розглядати скарги щодо порушень у діяльності інститу-

тів і органів ЄС, та провадити розслідування (ст. 195 Договору

про Співтовариство). Згідно з Договором про Співтовариство,

Європейський Парламент має обговорювати на відкритих сесіях

щорічний загальний звіт, який надає йому Європейська Комісія

(ст. 200 Договору про Співтовариство). Проте зараз, після ос-

танніх змін, внесених до Правил процедури, обговорення не

відбувається. Його замінено на обговорення законотворчої

програми, яку щороку представляє в Європейський Парламент

Голова Європейської Комісії.

Європейський Парламент затверджує Голову Європейської

Комісії, кандидатуру якого визначають за спільною згодою

уряди держав-членів. Після цього уряди держав-членів, за по-

годженням з кандидатом на посаду Голови, визначають інших

осіб для призначення членами Європейської Комісії і її склад

23

у цілому затверджується Європейським Парламентом (ст. 214

Договору про Співтовариство).

Європейський Парламент може відправити Європейську

Комісію у відставку, якщо винесе їй вотум недовіри, прийнятий

кваліфікованою більшістю 2/3 голосів. У цьому разі Європейська

Комісія повинна колективно піти у відставку (ст. 201 Догово-

ру про Співтовариство). Проте відставка набирає чинності тільки

після призначення нової Європейської Комісії. Таким чином,

якщо Європейський Парламент не затверджує запропонований

новий склад Європейської Комісії, який фактично може бути

таким самим, Європейська Комісія у попередньому складі може

виконувати свої функції як завгодно довго.

Відповідно до положень Лісабонського Договору Європей-

ський Парламент має обрати Європейського Омбудсмена, який

буде уповноважений одержувати скарги від громадян ЄС і

фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих або тих, що пере-

бувають у будь-якій державі-члені ЄС.

31. Європейська рада: склад, повноваження, порядок роботи і прийняття рішень. Верховний представник ЄС і питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки.

32. Рахункова палата: склад і порядок формування організаційна структура, повноваження, порядок роботи, юридична сила рішень.

Рахункова палата (Суд аудиторів) – одна із інституцій ЄС, що здійснює аудит бюджету Союзу, перевіряє звітність про всі надходження та видатки Союзу, усіх органів, служб та агенцій, заснованих Союзом, а також перевіряє, чи всі надходження отримано та чи всі видатки здійснено законно та правильно, чи було управління фінансами раціональним.

33. Європейський Центральний банк склад і порядок формування, організаційна структура, повноваження, порядок роботи, юридична сила рішень.

Європейський центральний банк – одна із інституцій ЄС, що разом із національними центральними банками складають Європейську систему центральних банків (ЄСЦБ), першорядною ціллю якого є підтримання цінової стабільності ЄС. Європейський центральний банк разом із національними центральними банками держав-членів, валютою яких є євро, які становлять Євросистему, провадять монетарну політику Союзу.

Європейський Центральний Банк

Європейський Центральний Банк (ЄЦБ) розташований у

м. Франкфурт (Німеччина). Він є головним органом в Євро-

пейській системі центральних банків (ЄЄЦБ), яка складається

з ЄЦБ та центральних банків держав-членів. Найвищим органом

ЄЦБ є Рада керівників ЄЦБ, до якої входять члени Дирекції

ЄЦБ і керівники національних центральних банків.

До функцій ЄЄЦБ належать:

1) визначення та здійснення валютної політики Співтова-

риства;

2) проведення міжнародних валютних операцій;

3) підтримка та регулювання офіційних резервів іноземних

валют держав-членів;

4) сприяння належному функціонуванню системи платежів

держав-членів.

34. Омбудсмен: порядок призначення, повноваження, юридична сила рішень.

Ст. 228

Європейський омбудсмен (англ. European Ombudsman) — посада, запроваджена Маастрихтським договором. Уповноважений приймати скарги від громадян Союзу, фізичних чи юридичних осіб, резидентів держав-членів на незадовільну діяльності інституцій або установ Спільноти. У відповідь на скаргу, або за власною ініціативою, європейський омбудсмен проводить розслідування. Інституції ЄС зобов'язані надавати йому будь-яку інформацію і доступ до відповідних документів. Виявивши факти порушень, він сповіщає установу, про яку йдеться, і надсилає їй свої рекомендації. Установа-адресат має три місяці на те, щоб дати докладну відповідь; після чого омбудсмен направляє остаточний звіт Європейському Парламентові та відповідній установі. Крім того, він сповіщає скаржника про результати свого розслідування.

Європейського омбудсмена призначає Європейський Парламент на п'ять років, може бути переобраний. Щорічно омбудсмен звітує у Парламенті про результати усіх розслідувань, проведених впродовж року. Акти Омбудсмена носять рекомендаційний характер.

35. Економічний і соціальний комітет: склад і порядок формуванні, повноваження, юридична сила рішень.

36. Комітет регіонів: склад і порядок формування. повноваження. юридична сила рішень.

37. Агенції Європейського Союзу.

Агенції ЄС – установи ЄС, що створюються відповідно до актів вторинного права для виконання вузьконаправлених (технічних, наукових або адміністративних) завдань. Їх перелік не є вичерпним (можуть іменуватися центрами, бюро, фундаціями). Серед них є агенції, що сприяють функціонуванню внутрішнього ринку (напр., Бюро гармонізації внутрішнього ринку, Європейське агентство з авіаційної безпеки); моніторингові центри (напр., Європейський моніторинговий центр з наркотиків та наркотичної залежності); агенції, що підтримують соціальний діалог на європейському рівні (напр., Європейський центр розвитку професійної освіти); агенції, що реалізують у своїх галузях програми й завдання від імені Європейського Союзу (напр., Центр перекладів для органів ЄС).