2.2.16 Використання методики нормування для розрахунку інтегральних (результуючого та зведених) показників

При оцінюванні підприємства за допомогою системи показників ефективності можливе застосування інтегральних зведених показників ефективності, що є зведеними за групами показників, і інтегрального результуючого показника ефективності, що є зведеним за всіма показниками. При їх застосуванні існує деяка частка умовності, але для порівняння декількох періодів це цілком прийнятно.

1. Результуючий показник ефективності – визначається як середнє значення всіх зведених нормованих показників (зведений узагальнюючий показник ефективності, зведений показник ефективності використання праці та ін.) за кожною групою показників ефективності.

2. Зведені показники ефективності – визначаються методом нормування (приведення до однієї бази 100%) усіх складових кожної групи (група узагальнюючих показників ефективності, група показників ефективності використання праці та ін.) показників ефективності. За базове значення приймається найкраще значення показника за якийсь період (100%) чи те значення показника, якого він повинний досягти для забезпечення необхідного рівня ефективності (наприклад, рентабельність продажів 25%), тобто нормативне значення показника (це є кращим). Значення показників за іншими періодами розраховується як % від базового значення показника.

3. Результуючі та зведені показники демонструють загальну динаміку зміни показників за періодами і нормований рівень ефективності (залежно від нормативів кожного з показників). Тобто ця ефективність більшою мірою, прив'язана до даної системи виміру (встановленими нормативами показників). Але з деяким ступенем вірогідності система показників ефективності демонструє загальні темпи зміни ефективності і рівень ефективності за періодами. Для визначення більш достовірних показників необхідно збалансувати цю систему (деякі показники забрати – з однаковою економічною сутністю чи не враховувати їх при визначенні зведених і результуючих показників ефективності, а деякі додати – щоб максимально достовірно і точно визначити ефективність усіх сфер діяльності підприємства). Тобто система показників ефективності запропонована в книзі Володькіної «Економіка промислового підприємства» не є збалансованою.

4. Графіки динаміки зміни показників ефективності (окремих, зведених і результуючого) будуються за розрахованими нормованими значеннями кожного показника ефективності й у залежності від того, яка динаміка в абсолютних значень показників. Наприклад, якщо за базове (100%) значення прийняте значення останнього періоду, а значення абсолютного показника знижується по періодах (тобто чим нижче показник, тим він ефективніше), то для побудови графіка використовуються значення зворотні нормованим значенням для розрахунку зведених показників ефективності.

2.3 Методичні вказівки по розробці другого розділу курсової роботи

Другий розділ (теоретичний) – розробка теоретичних аспектів щодо можливості поліпшення трудових і соціально-трудових показників підприємства, орієнтуючись на ті особливості (недоліки та невикористані можливості у трудової та соціально-трудової сфері), що виявлені у ході аналізу (1 розділ) об’єкту, що досліджується. Тобто об’єкт, предмет та мета дослідження 2 розділу залежить і базується на підсумках дослідження 1 розділу (аналіз).

Зміст розділу має відповідати сучасному рівню розвитку теорії та практики економічної науки. Студент повинен глибоко і всебічно висвітлити ті можливості по поліпшенню трудових і соціально-трудових показників підприємства, які надає економічна наука (теорія та практика) на сучасному етапі розвитку, показати знання літературних джерел.

Може бути, що в економічній літературі немає єдиної точки зору з методики аналізу об’єкту дослідження, обраного студентом. У цьому разі слід навести думки кількох авторів, дати критичну оцінку їхніх поглядів. Од­ночасно студент повинен викласти власні погляди з даного пи­тання. Це допомагає глибше засвоїти матеріал.

Підготовка другого розділу курсової роботи включає такі етапи:

1. складання попереднього плану другого розділу згідно з основним напрямком дослідження другого розділу (тобто визначеною у першому розділі курсової роботи однією чи кільком проблемам чи можливостям);

2. пошук і підбір літературних джерел і практичного матеріалу з досвіду вирішення виявлених у першому розділі проблем і невикористаних можливостей;

3. уточнення плану;

4. консультація з викладачем і коригування плану розділу;

5. розробка розділу.

Зміст розділу повинен відповідати плану, який, у свою чергу, має відбивати сутність теми дослідження, що розглядаєть­ся, її внутрішню структуру і логіку дослідження. План складається на основі вивчення нормативних документів, статистичної звітності та збірників, фактичних даних по об’єкту, що досліджується, проведення аналізу трудової та соціальної сфери об’єкту дослідження (у першому розділі), спеціальної літератури, консультацій з викладачем, який у процесі подальшої роботи може доповнюва­тись і уточнюватись. В методичних вказівках дана рекомендація щодо принципів розробки та побудови структури курсової роботи, але студент по-перше самостійно проробляє та більш детально розробляє кожний пункт плану за принципами та структурою, що пропонуються, а по-друге може дати свої ґрунтовні пропозиції по зміні структури, що пропонується, що повинні бути спрямовані на покращання виконання курсової роботи.

Більшу (якщо не всю) частину літератури для розробки другого розділу необхідно підбирати після проведення аналізу трудової і соціально-трудової сфери об’єкту, що досліджується, у першому розділі – це пов’язано з тим, що результатом розробки першого розділу повинно бути виявлення недоліків або можливостей покращення функціонування об’єкту дослідження у трудової та соціально-трудової сфері, які (недоліки та можливості) є базовою інформацією для розробки другого розділу. Тобто в ході розробки першого розділу може бути складено деякий перелік літературних джерел, де є рекомендації по покращанню трудової та соціально-трудової сфери підприємства але вибрати дійсно те, що відповідає потребам розробки другого розділу необхідно після проведення аналізу у першому розділі.

Літературу з питань розділу студент підбирає само­стійно, використовуючи для цього бібліотечний каталог та фактичні матеріали (звітність, пояснювальні записки, аналітичні матеріали та інше) підприємств. Перелік рекомендованої літератури надано у методичних вказівках, крім того, консультацію з питань підбору літератури студент може отримати у викладача чи у працівників бібліотеки. Повинно бути використано не менш 5 джерел.

Увагу слід звернути на першоджерела, що стосую­ться об’єкта та теми дослідження та можуть доповнити чи більш детально розкрити методику дослідження саме обраного об’єкту дослідження – це періодичні видання (газети, журнали), наукові статті, передовий вітчизняний і зарубіжний досвід. Статистичну інфор­мацію можна знайти в звітності підприємств, спеціальних виданнях Держкомстату України та періодичних виданнях.

Після складання відбірки матеріалів студент повинен приступити до вивчення знайдених матеріалів.

Розробка розділу повинна відповідати вимогам:

• достатньої повноти і комплексності теоретичного і практичного матеріалу, що дає змогу вирішити основні питання трудової та соціально-трудової сфери обраного об’єкту, що виявлені в ході аналізу (перший розділ);

• базуватися не менш ніж чим на 10 джерелах інформації.

• економічної грамотності і достатньої глибини викладеного матеріалу.

Слід уникати в роботі книжкових висловів і фраз. Необхідно самостійно формувати свої думки, не допускати повторень, уважно стежити за тим, щоб у роботі не було супереч­ностей між окремими її положеннями. Недоцільно часто цитува­ти першоджерела.

Текст викладається простою зрозумілою мовою. Цитати повинні бути пов'язані з авторським текстом і служити доказом чи підтвердженням думки автора. Текст, який цитується, повинен чітко відтворювати зміст. Він супроводжується посиланням на джерело та може братися в лапки – в залежності від мовного стилю викладання матеріалу.

Слід уникати використання газетних мовних обертів «зростання цього показника подібно злету ракети», а використовувати науковий стиль викладання матеріалів. Посилання в тексті на першоджерела треба робити за допомогою позначок в дужках порядкового номеру джерела в списку використаної літератури, з посиланням на номер (або діапазон) сторінки (сторінок) першоджерела або в приміт­ках по тексту також з посиланням на номер (або діапазон) сторінки (сторінок) першоджерела.

Підсумком 2 розділу є встановлення найкращого з розглянутих путей поліпшення трудової та соціально-трудової сфер діяльності підприємства, який буде у 3 розділі детально розглянуто та обґрунтовано (логічно та економічно) у пристосуванні до конкретних умов підприємства, що є об’єктом дослідження.