2.Фактори, що обмежують конкуренцію.

Конкуренцію обмежують декілька чинників:

1. монополія у різних формах, що є наслідком намагань економічних суб’єктів зменшити витрати пов’язані з конкуренцією;

2. дорогий кредит, що обмежує можливість створення та розвитку підприємств;

3. адміністративні перешкоди виходу на ринок (процедура реєстрації підприємства , необхідність отримання ліцензій. тощо);

4. адміністративні обмеження підприємницької діяльності (перевірки всіх державних органів та корупція);

5. податкова система (податкові пільги забезпечують перевагу окремого підприємству);

6. вузький ринок землі нерухомості;

7. обмеження приватних властивостей підприємства.

Обмеження конкуренції призводиться до того, що в сучасній економіці взаємодіють конкурентні та монопольні чинники. Такий стан називається недосконалою конкуренцією. Держава намагається забезпечити необхідний рівень конкуренції і впроваджує антимонопольне законодавство. Воно направлене насамперед на обмеження частки ринку, яку може контролювати один суб’єкт. Для природних монополій контролюється зростання цін.

3.Монополія та її форми.

Монополія – це оформлений договір або проста домовленість між суб’єктами про розподіл ринків, обсягів виробництва та цін.

Види та форми монополій:

1. монополія продавців існує у формі картелю. Картель – це таке об’єднання, де окремі підприємства залишаються незалежними, але домовляються при розподілі ринків і цін. В більшості країн створення картелів на внутрішньому ринку заборонено, тому вони існують у вигляді таємної змови. Зрозуміло, що в цьому випадку число головних ринкових гравців не може бути велике. Особливо на ігрових ринках.

2. Монополія виробників у формі трестів – це таке об’єднання, де підприємства частково втрачають виробництво ті фінансову самостійність, оскільки правління тресту забезпечує сировину, визначає обсяги виробництва, реалізує готову продукцію та вилучає часткову продукцію. Синдикат – підприємства залишаються незалежними, але створюють спільне, постачально-збутові контори. Концерн – тут підприємства повністю втрачає самостійність і стають філіалами однієї компанії.

3. Фінансові монополії – це банк монополії пезли ( від анг пезл - басейн), коли створюють єдиний кредитний фонд інвестиційно - акціонерні монополії у формі холдингів (багаторівнева ступенева структура) та конгломератів ( однорідна структура).

4. Монополія покупців – коли на ринках існує незначна кількість покупців, або виробництво постійно переважує попит, що призводить до зниження ринкової ціни до рівня ціни попиту.

5. Природна монополія - в таких сферах, де неможливо або неефективно організовувати конкуруюче підприємство, якщо інше вже займається такою діяльністю. Це насамперед залізниці, житлове комунальне постачання, газові та нафтові проводи, тощо.

ТЕМА: Аграрні відносини.

План

1.Особливості аграрних відносин та виробництва.

2. Ціноутворення в аграрному секторі.

1. Особливості аграрних відносин та виробництва.

Аграрні відносини - це відносини між економічними суб’єктами з приводу привласнення землі, землекористування, виробництва сільськогосподарської продукції, ЇЇ переробки, розподілу та її реалізації.

Існують природні та економічні особливості аграрного виробництва.

До природних - відносять, те, що господарство має справу з природними об’єктами, землею та її мікроорганізмами, тваринами, рослинами, тощо. Ці об’єкти лише частково піддаються змінам з боку людини, тому їх природні особливості є визначальними при створенні виробничих, аграрних технологій.

Сезонність сільськогосподарської діяльності і залежність від кліматичних та погодних умов – це одна особливість аграрного виробництва.

До економічних особливостей сільського господарства слід віднести:

1. Обмеженість землі, як об’єкта господарства, на відміну від промисловості, де при необхідності будують нові підприємства, обсяг родючої землі завжди обмежений, тому дуже часто доводиться обробляти не тільки кращі і середні , але і гірші ділянки землі.

2. Обмеженість можливостей для кредитування, оскільки єдиний об’єктом, що гарантує повернення кредиту, може бути тільки земля, що є одночасно і основним засобом виробництва. Тому комерційне кредитування аграрного сектору можливе лише за умов вільного продажу землі, оскільки кредитна установа потребує не самої землі, а повернення своїх коштів і зацікавлена у найшвидшому перепродажу закладених ділянок при неповернені боргу.

3. Виробництво продовольства є однією з основних складових національної безпеки, тому розвинені країни захищають внутрішній ринок і штучно підтримують високі ціни на продовольство, щоб зберегти необхідний рівень національного виробництва в умовах високої оплати праці. Це призводить до наступної особливості.

4. Міжнародна торгівля сільськогосподарською продукцією обмежується митними тарифами, тому ціни на різних ринках дуже відрізняються. А умови торгівлі для аграрних країн постійно погіршуються порівняно з країнами, що виробляють технологічно складну продукцію. Оскільки багаті країни обмежують ввезення продовольства на свою територію, а бідні не мають грошей на його закупівлю.

5. В аграрному секторі нестачу капіталу компенсують додатковим використанням робочої сили ( ручної праці). Це призводить до зменшення конкурентних переваг великого механізованого виробництва над дрібнотоварним. Це визначає стійкість дрібних сільських господарств , що використовують не оплачено ручну працю членів родин. В той час як великі ферми змушені оплачувати всю необхідну роботу.

Сільське господарство залежить від збереження родючості ґрунтів. Це призводить до переваги приватного користування , бо лише власники ділянок зацікавлені у збереженні їх продукції на довготривалий термін. Короткострокова оренда, як правило супроводжується недбалим ставленням до землі та економією на необхідних добривах або навпаки використанню їх надмірної кількості, не проведенням землезахисних робіт, тощо. Все це призводить до ерозії ґрунтів , змиву родючого шару, підвищення кислотності, тощо. В той час держава повинна регулювати землекористування, обмежуючи не сільськогосподарське використання земель та регулюючи процес купівлі-продажу. В деяких країнах обмежена можливість придбання сільськогосподарських земель іноземцями.