VI. Історична справедливість. Тяглість державотворення та подолання наслідків окупації

1. Вказати у Конституції України, що правонаступність сучасної Української Держави була започаткована ще в Київській Русі, продовжена Галицько-Волинським князівством, Козацькою Республікою періоду Гетьманщини, Українською Народною Республікою, Західно-Українською Народною Республікою, Карпатською Україною та Українською Державою, відновленою Актом 30 червня 1941 року та що Незалежна Україна постала як наслідок понад трьохсотлітньої національно-визвольної боротьби українців.

2. Визнати факт окупації України большевицькою Росією 1918–91 рр., наслідком чого став безпрецедентний геноцид українців.

VII. Зовнішня політика і оборона. Європейський україноцентризм та сильна держава

1. Визначити європейський україноцентризм стратегічним курсом Держави, згідно з яким Україна прагне стати не лише географічним, але й геополітичним центром Європи.

2. Припинити всяку участь України в наддержавних утвореннях, ініційованих Москвою: Співдружності Незалежних Держав (СНД), Єдиному Економічному просторі (ЄЕП), Євразійському економічному співтоваристві (ЄврАзЕС) тощо.

VIII. Крим і Севастополь. Встановлення Конституційного порядку та забезпечення стабільного розвитку

1. Винести на всеукраїнський референдум питання про зміну статусу Криму з автономного на обласний та скасувати спеціальний статус міста Севастополя.

2. Надати Севастополю право вільного порту (на зразок "порто-франко"). Запровадити пільговий податковий режим для курортно-рекреаційної економічної діяльності на території Південного та Західного узбережжя Криму.

3. Розірвати Харківські угоди Януковича-Мєдвєдєва від 21 квітня 2010 року.

16. Забезпечити українцям Криму можливість безперешкодно здобувати освіту рідною мовою в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах.

Партія "Удар" не підтримуватиме в парламенті "праві" заяви "Свободи". Про це в ході брифінгу заявив лідер партії "Удар" Віталій Кличко, передає кореспондент РБК-Україна. "Існує багато речей, які пропонувала" Свобода "і з якими можна погодитися, але з радикально" правими "їх заявами погодитися складно. Ми готові працювати в тих напрямках, які відповідають інтересам України", - сказав Кличко

Підсумки виборів-2012: "Удар" не підтримуватиме в парламенті "праві" заяви "Свободи, - Кличко. http://www.rbc.ua/ukr/newsline/show/itogi-vyborov-2012-udar-ne-budet-podderzhivat-v-parlamente-28102012231200

Іі Розділ. Рівень електоральної підтримки кпу та во «Свобода»

ІІ.1. Електоральні смаки українського виборця

Опитування: ставлення до об’єднання політичних сил

25 квiтня 2012 року

До об’єднання партій, які підтримують чинного Президента, навколо Партії регіонів (наприклад, приєднання партії «Сильна Україна» до ПР), позитивно ставляться 23,4% опитаних, негативно — 20,6%, байдуже — 44,6%. Не змогли відповісти — 11,5%.

До об'єднання опозиційних політичних сил (наприклад, об'єднання ВО «Батьківщина» та «Фронту змін») позитивно ставляться 33,2% респондентів, негативно — 13,5%, байдуже — 40,9%. Не змогли відповісти на питання — 12,3% опитаних.

У квітні 2012 р. відносно більша частка громадян (26,4%) з більшою симпатією ставилася до політичних партій, які є опозиційними до влади, провладні партії підтримували 18,7% респондентів, партіям, які не підтримують ні владу, ні опозицію, симпатизують 7,5% громадян. Майже однакові частки респондентів (19,4 і 19,8% відповідно) обрали варіанти відповідей «опозиційність чи не опозиційність для мене не має значення» або «нікого не підтримую». 8,1% не змогли відповісти на питання.

Рішення політичних партій «Батьківщина», «Фронт змін» і інших політичних сил, які входять до Комітету опору диктатурі, про участь у виборах 2012 р. єдиним партійним списком і формування єдиного списку кандидатів на мажоритарних округах підтримують 30,3% опитаних, не підтримують — 15,1%. Байдуже до цього ставляться 42,8% респондентів, на змогли визначитись з відповіддю — 11,8%.

Якщо би партії «Батьківщина» і «Фронт змін» брали участь у виборах єдиним списком під спільною назвою «Батьківщина», то за цей список проголосували би 19,6% опитаних або 26,8% тих, хто має намір взяти участь у виборах.

За Партію регіонів проголосували б, відповідно, 16,6 і 23,3%, за партію «„УДАР” Віталія Кличка» — 8,5 і 10,1%, за КПУ — 5,5 і 7,3%, за Партію Наталії Королевської «Україна — вперед!» — 4,0 і 5,4%, за ВО «Свобода» — 3,9 і 5,7%, за партію «Громадянська позиція» — 2,3 і 2,9%, за Народну партію — 1,1 і 1,6%. Інші партії набрали би менше 1% голосів кожна.

Решта опитаних голосували би за партії, яких не було у списку, не змогли відповісти на питання, або відповіли, що не брали би участь у голосуванні (див. оновлений двигунець графіків).

За єдиного кандидата від об'єднаної опозиції у мажоритарному окрузі готові проголосувати 23,3% опитаних, за кандидата від влади — 16,3%, за незалежного кандидата — 9,1%. Для 35,8% респондентів належність кандидата до влади чи до опозиції не є визначальною,15,5% опитаних не змогли відповісти.

Упевненість у тому, що вони візьмуть участь у виборах до Верховної Ради висловили 35,5% респондентів, а ще 30,6% відповіли, що скоріше за все взяли б участь у виборах, якби вони відбувалися найближчим часом. Кожен дев’ятий опитаний (10,9%) упевнений, що не прийде на вибори, а 9,1% респондентів скоріше за все не пішли б на вибори. Решта опитаних вагалися з відповіддю.

Таблиці з відповідями.

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 14 по 19 квітня 2012 року. Було опитано 2008 респондента віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Опитування здійснювалося у 132 населених пунктах (із них 79 міських та 53 сільських поселень). Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.

Організація і проведення виборів, процес встановлення їх результатів показали, що діюча влада знехтувала європейськими демократичними стандартами. Результати виборів – засвідчили політичну поразку партії влади, зміцнення парламентської опозиції і відчутну радикалізацію суспільних настроїв.

Проте, як поразка партії влади, так і успіх опозиції не є абсолютними. Партії регіонів та її союзникам вдалося зберегти більшість у Парламенті – отже, навряд чи він буде домагатися відновлення своєї ролі в політичній системі як самостійної гілки державної влади. Опозиції вдалося поповнити і зміцнити свої фракції – отже, партії влади та її союзникам буде складніше просувати в Парламенті ініціативи, спрямовані на утвердження авторитарних тенденцій, подальшу монополізацію держави групою наближених до її Глави осіб, поступову інтеграцію країни до євразійської спільноти тощо. Складніше, але не неможливо.

Важливу роль у зміні ситуації може відіграти суспільство. Наразі в Україні воно не є консолідованим, а після Помаранчевих подій – і політично активним. Його участь у політичних процесах обмежується відносно високою явкою на вибори (парламентські – близько 60%) та спорадичними й розрізненими виступами проти окремих ініціатив влади, які торкаються переважно економічних інтересів (пільг) певних соціальних груп.

Водночас, вибори-2012 супроводжувались очевидною активізацією громадських рухів і ЗМІ, спрямованою на забезпечення чесності, демократичності і прозорості виборчого процесу, а їх результати – засвідчили наростання в суспільстві протестних (у т.ч. радикальних) настроїв і запиту на позитивні зміни у країні. Отже, не можна виключати посилення впливу на ситуацію суспільних чинників – особливо у випадку, якщо опозиція не замикатиметься у стінах Парламенту, а шукатиме і знайде спільну мову

з інститутами громадянського суспільства і громадськістю в цілому.

На порядок денний виборчої кампанії не було винесено нових тем чи проблем, політичні сили орієнтувалися переважно не на стратегічне бачення майбутнього країни, а на поточні потреби виборців. Такий підхід, у цілому, є виправданим, оскільки, по-перше, переважна більшість проблем модернізації України залишаються невирішеними або, навпаки, загострюються через деструктивні дії влади, по-друге, для переважної більшості громадян найбільш важливим чинником електорального вибору залишаються їх поточні соціально-економічні проблеми.

Партії - суб’єкти виборчого процесу та кандидати в депутати були позбавлені рівних прав і можливостей брати участь у виборчому процесі через широке застосування адміністративного ресурсу, незбалансоване висвітлення участі суб’єктів виборчого процесу у ЗМІ, підкуп виборців, упереджені дії та рішення органів влади стосовно опозиційних партій і кандидатів.

Додаток 1. Відомості про підрахунок голосів виборців по загальнодержавному багатомандатному виборчому округу.

Додаток 3.

Додаток 4. Відповідність критеріям Чесно партії ВО «Свобода».

Додаток 5. Відповідність критеріям Чесно Комуністичної партії України.

Свобода веде міжнародну співпрацю, має прихильників за кордоном. Інформація висвітлюється на сайті партії.

КПУ сайт на російсько-українській мові, навігація – українською, а матеріали – і російською і українською.

З бюлетнів забрано можливість голосувати проти всіх. високоліквідних підприємств за низькими цінами. “Цільове” роздержавлення досягатиметься через концесію і приватизацію привабливих підприємств (у т.ч. раніше внесених до списку заборонених до приватизації). Не слід виключати приватизацію українських портів, підприємств ОПК, енергетичного машинобудування, Укрзалізниці та ін. Метою стане не фінансування бюджету чи формування ефективного власника, а перерозподіл активів на користь політичних бізнес-партнерів.

Енергетика

Парламент VII скликання не буде спроможним згуртуватися навколо вирішення загально-національних завдань енергетичної політики і зменшення корупції в енергетичному секторі. Натомість лобістські групи просуватимуть закони, спрямовані на посилення монополізму на енергетичних ринках і перекладання цінових та фінансових ризиків на споживачів і Держбюджет. Управління ПЕК здійснюватиметься переважно в ручному режимі, чому сприятиме зокрема зволікання з прийняттям оновленої

Енергетичної стратегії держави.

Немає підстав очікувати на позитивні результати переговорів з РФ про перегляд умов газового контракту. Натомість “газове питання” (в т.ч. скорочення у 2012р. обсягів закупівлі газу Україною) буде використовуватися російською стороною для тиску на Україну, зокрема – з метою спонукати її до вступу до Митного союзу.

1. Однією з важливих подій 2013р. буде підготовка реструктуризації НАК “Нафтогаз України” з урахуванням інтересів приватних компаній-монополістів і з (неофіційною)

метою непрозорої приватизації за заниженими цінами найпривабливіших підприємств компанії (насамперед ПАТ “Чорноморнафтогаз” і ДК “Укргазвидобування”).

2. На енергетичних ринках можна очікувати:

• на ринку електроенергетики – посилення монопольних позицій компанії ДТЕК, яка

стане єдиним експортером української електроенергії та отримає значні переваги

із впровадженням нової моделі електро-енергетичного ринку;

• на газовому ринку – суттєвих змін внаслідок створення ексклюзивних умов

для дочірніх компаній Group DF, які

витіснятимуть НАК “Нафтогаз України” із

сектору поставок для промислових спо-

живачів, залишаючи їй збит-

кові операції з продажу газу

для населення та підприємств

з виробництва теплової енергії2

.

Таким чином, Уряд створює

передумови, з одного боку, для

монополізації ринку приватною

структурою, а з іншого – для

банкротства державної компанії.

Така ситуація також зумовить

вимивання золотовалютних запа-

сів і втрати Держбюджету;

Макроекономічний (оптимістичний*) прогноз для України

2011 2012(о) 2013(п)

ВВП, % реального зростання 5,2 0,5 1,5

Інфляція (грудень-грудень) 4,6 -0,2 8,0-9,0

Курс: грн./$1 (офіційний) (кінець року) 7,99 7,99 8,7-8,9

Сальдо рахунку поточних операцій, $ млрд. -10,2 -14,4 -10,5

Зовнішній борг, % ВВП 77,0 70-80 80-82

Міжнародні резерви, $ млрд. (кінець року) 31,9 24,5 21-23