Тема 8. Друге заняття. Питання 3

Відносини ЦР з урядом Радянської Росії. І з’їзд Рад у Києві 17-21 грудня 1917

• Відносини Центральної Ради з Радянською Росією. Проголошення УНР спонукало російських більшовиків до рішучих дій. Не маючи підтримки в Україні, вони не могли розраховувати на захоплення тут влади за петроградським сценарієм, але й «відпускати» Україну не мали наміру. По суті, незалежно від свого ставлення до комуністичного режиму в Росії, УНР була приреченою на більшовицьке вторгнення. Заглушаючи голоси протесту демократичних партій, більшовики підняли шалену пропагандистську кампанію проти «буржуазної» Центральної ради, одночасно засилаючи в Україну озброєні загони. Коли ж Центральна рада стала їх роззброювати й відсилати туди, звідки вони прибули, ленінський раднарком звинуватив її у «контрреволюційності». Врешті-решт, після такої «підготовки» 17 грудня 1917 р. В. Ленін і Л. Троцький надіслали до Києва відомий «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради». Підтверджуючи на словах визнання УНР, далі більшовики бездоказово звинуватили Центральну раду в усіх можливих «гріхах»: веденні «буржуазної політики», «дезорганізації фронту», «підтримці каледінського уряду на Дону» і т. п. На те, щоб Центральна рада змінила свою політику, їй відводилося 48 годин, після чого, говорилося в ультиматумі, РНК «буде вважати Раду у стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні». Керівництво України спростувало й рішуче відкинуло претензії більшовиків. Фактично з 6 грудня 1917 р. УНР і радянська Росія вже перебували у стані війни. Наприкінці грудня з Росії в Україну, переважно до Харкова, прибуло до 20 тис. російського війська. Загальне керівництво ними було покладено на В. Антонова-Овсієнка. 13 грудня більшовики захопили Лозову, 18 — Павлоград, 21 — Синельникове. Для надання агресії видимості «внутрішньої» справи українців, 24-25 грудня 1917 р. у Харкові було проголошено радянську владу в Україні. «Радянський уряд» України поспішив проголосити її складовою Росії. Отже, на початку 1918 р. в Україні постало відразу дві держави з однаковою назвою — УНР. Між ними розпочалася «війна декретів»— УЦР скасовувала «декрети» харківського «уряду», а той — рішення УЦР й Генерального Секретаріату. Проста людина нічого не могла зрозуміти, що й потрібно було творцям «радянської влади» як в Україні, так і в Росії. Більшовики також поставили за мету розчленувати Україну, для чого «виключили» з неї Донецько-криворізький район і «передали» його Росії, назвавши «Донецько-криворізькою Радянською Республікою» РРФСР. Проти України було кинуто 3 російські армії: 1-ша «революційна армія» М. Муравйова; 2-га «революційна армія» Р. Берзіна; 3-тя «революційна армія» І. Кудинського . У цілому за грудень 1917— січень 1918 р. прибуло 60 тис. російських військ. До них також долучилися ще 100 тис. «червоної гвардії» та «червоні козаки» Ю. Коцюбинського. Останні мали видавати себе за «українське військо». 15 грудня Генеральний Секретаріат утворив для відсічі агресії Особливий комітет з оборони України (М. Порш, С. Пет­люра, В. Єщенко), а 18 грудня призначив полковника Ю. Капкана командувачем усім українським військом. 26 грудня було прийнято постанову про створення на засадах добровільності та оплати армії УНР. Проте ці заходи не дали бажаного ре­зультату.

• І з’їзд Рад у Києві 17-21 грудня 1917

І Всеукраїнський з'їзд рад — з'їзд рад селянських, робітничих і солдатських депутатів, що відбувався 17 грудня — 19 грудня 1917 року в Києві, столиці Української Народної Республіки. Скликаний за ініціативою більшовицьких організацій, які прагнули використати його для переобрання складу і керівництва Української Центральної Ради або передачі влади радам. Завершився підтримкою чинної Центральної Ради і її курсу, проголошеному в ІІІ Універсалі.

У роботі з'їзду взяло участь понад 2 тисяч делегатів, серед яких більшовиків було лише 150. На початку роботи з'їзду більшовик Володимир Затонський зробив невдалу спробу самовільно захопити головування. Абсолютною більшістю голосів з'їзд доручив головувати есеру Аркадію Степаненко. Почесним головою з'їзду було обрано Михайла Грушевського.

На порядку денному з'їзду стояли питання: про ставлення до Української Центральної Ради; про політику Ради Народних Комісарів відносно України; про ноту Української Центральної Ради у відповідь на ультиматум РНК від 17.12.1917. На з'їзді з різкою критикою політики російського радянського уряду виступили представники органів державної влади і українських політичних партій - М. Грушевський, С. Петлюра. М. Порш, В. Винниченко, Б. Мартос, М. Шаповал та ін.

Делегати з'їзду висловили свою повну підтримку діяльності Української Центральної Ради, як такій, що відображає інтереси українського народу і спрямована на досягнення Україною повної незалежності. З'їзд майже одноголосно ухвалив резолюцію, в якій засуджував політику РНК і визнав ноту Генерального Секретаріату УЦР-УНР від 18.12.1917 “гідною відповіддю на ультиматум”. На завершення роботи з'їзд прийняв постанови: "Про ультиматум" , "Відозву до народів Росії"; "Про Центральну Раду"

Більшовики, відчувши що вони не зможуть впливати на рішення з'їзду, покинули Київ і переїхали до Харкова. Тут 24-25 грудня 1917 року, об'єднавшись з делегатами обласного з'їзду рад Донбасу і Криворіжжя, проголосили себе першим Всеукраїнським з'їздом рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Делегатів від селянства, яке становило більше 2/3 населення України, на з'їзді майже не було. Було проголошено утворення Української Народної Республіки і обрано Центральний виконавчий комітет рад України. 20.12 1917 в окупованому більшовиками Харкові ЦВК повідомив про створення першого радянського уряду - Народного Секретаріату. Звинувативши Українську Центральну Раду в “антинародній дрібнобуржуазній політиці, в шовінізмі і націоналізмі” представники більшовиків вітали політику РНК і доручили ЦВК негайно поширити на територію України декрети і розпорядження уряду Радянської Росії. Під прикриттям маріонеткового “Народного Секретаріату” російський більшовицький уряд в грудні 1917 року розпочав окупацію територій України.