Тема 8.Укр.Націонал-демократична революція(1917-1920рр).Перше заняття

1.Лютнева буржуазно-демократична революція та її наслідки для українських земель

Могутнім прискорювачем революційного піднесення стала перша світова війна. У ході світової імперіалістичної війни різко загострилися внутрішні суперечності у всіх країнах, що воювали. Особливо це далося взнаки у Російській імперії . На початку 1917 р. Росію охопила загальнонаціональна криза. Країна впритул підійшла до нової революції.

У цей період, як і в роки першої російської революції, діяли три основні політичні сили. Перша — сама монархія, її ідеологія сформована відомими політиками,—К. Побєдоносцевим, М. Катковим, В. Мещерським. Друга— буржуазія, вплив якої у період війни значно посилився, Вона намагалася посісти панівне становище у політичному житті країни і консолідувалась під егідою кадетської партії. Третя— пролетаріат. Незважаючи на його кількісні та якісні зміни у період війни, він все ж залишався відносно згуртованим.

Розстановку політичних сил у країні в значній мірі відбивали і три партійно-політичні табори: 1) урядовий (монархо-поміщицький), до якого входили всі поміщицько-монархічні партії та течії;2) ліберально-буржуазний (кадети та інші буржуазно-опозиційні партії);3)демократичний, який об'єднував більшовиків, дрібнобуржуазні народницькі та соціал-демократичні партії.

Боротьба цих таборів і визначила весь хід і зміст Лютневої революції. Основна боротьба велася між урядовим і демократичним таборами. Лютнева передбачала розв'язання таких завдань, як повалення царизму і встановлення демократичної республіки, 8-год. робочого дня, ліквідацію залишків кріпосництва та Ін.

І917 р. розпочався величезним політичним страйком 9 січня, у 12-ті роковини «Кривавої неділі». У цей день страйкували і вийшли на демонстрації робітники багатьох пролетарських центрів.

3 середини лютого 1917 р. кількість страйків різко зросла. Росія вступила до нового, вищого етапу кризи. Розпочався процес переростання революційної ситуації в революцію. День 27 лютого став вирішальним у розвитку Лютневої буржуазно-демократичної революції. В цей день на бік повсталих робітників почали масово переходити солдати Петроградського гарнізону. Слідом за переможним повстанням у Петрограді, революція перемогла у Москві, в інших великих містах, а незабаром — і по всій країні.

Лютнева буржуазно-демократична революція має велике історичне значення. Вона увінчала перемогою багаторічну наполегливу боротьбу народів Росії. Лютнева революція докорінно змінила політичну обстановку в країні. Народ завоював політичні свободи. Із в'язниць І заслання повернулися тисячі революціонерів. Партії, що переслідувалися за царату, стали легальними. Перемога Лютневої революції дала Росії передовий політичний устрій. Проте Лютнева революція не здійснила такі важливі вимоги народних мас, як впровадження 8-год. робочого дня, конфіскація поміщицьких земель, припинення Імперіалістичної війни.

Під впливом Лютневої революції по всій Україні відбувались вибори до місцевих рад як органів революційної влади. У великих промислових, адміністративних центрах, інших містах були створені ради робітничих і солдатських депутатів. У селянських радах значний вплив мали соціалісти-революціонери (есери). На противагу радам, заможне селянство, козацтво і частина поміщиків заснували свою організацію — Союз хліборобів-власників.

Політична ситуація в Україні ускладнювалась тим, що тут активно діяли організації загальноросійських політичних партій — від монархістів до есерів і соціал-демократів. На противагу їм широкого розмаху набирає національно-визвольний рух, очолений саме українськими партіями. Навколо них гуртувались українські демократи як соціалістичного, так і революційно-демократичного напряму. Був конче потрібний центр, осередок і відповідна програма дій революційних сил. Започаткували діяльність осередку для координації дій українських громадсько-політичних організацій Товариство українських поступовців (ТУП) під проводом Є. Чикаленка, С. Єфремова та Д. Дорошенка, українські соціал-демократи (їх очолював тоді Д. Антонович), згодом до осередку приєднались М.Ковалевський, П. Христюк, М. Шаповал, які репрезентували українських есерів, та інші представники революційної демократії.