Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ІФНТУНГ

«Методи визначення та оцінка керуючої підсистеми управління»

Виконала:

ст. гр. МО-08-2

Морохович Т

Перевірив:

Устенко А.О .

Івано-Франківськ

2013

ВСТУП

Термін "управління" передбачає наявність суб'єкта, що управляє, і об'єкта, яким керують. Перший прийнято називати органом управління. Сукупність органів управління в будь-якій фірмі або просто організації являє собою орган управління організацією в цілому або керуючу частину системи управління.

Того, ким управляють, називають об'єктом управління або керованою частиною системи управління.

Керуюча підсистема для досягнення мети організації виробляє методи, способи, прийоми впливу на керовану підсистему.

Сукупність органу управління, керованого об'єкта і каналів зв'язку між ними утворює систему управління.

Система управління утворює внутрішню структуру, матеріальну основу процесу управління. Без цієї системи управління бути не може.

Управління є заснованим на об'єктивних законах управління цілеспрямований процес впливу органу управління на об'єкт управління шляхом отримання інформації про його стан, прийняття по ній рішення та доведення до виконавців.

Соціальні системи є одночасно суб'єктом й об'єктом управління, що визначає необхідність трактувати суб'єкт й об'єкт управління як дві постійно взаємодіючі підсистеми — керуючу й керо­вану. При цьому керуюча система (суб'єкт управління) є частиною керованої (об'єкта управління). Розмір і межі керуючої системи залежать від масштабів й особливостей керованої системи. Тобто функціонування суб'єкта управління визначається в основному особливостями об'єкта [8].

Керуюча підсистема системи управління

Суб'єкт управління (СУ) – це керуюча ланка, елемент чи сукупність елементів системи управління, що впливає на керовану підсистему або її елементи в контексті свідомо вибраної мети.

Якщо управління – вплив то існує: форма впливу процеси (функції), методи (системи) і середовище (умови) [41, 60, 108, 119, 266, 308, 335, 343, 360, 379, 380, 387, 398, 461, 474].

До основних елементів СУ належать:

• менеджери;

• засоби управлінської праці (техніка управління);

• технологія управління;

• предмети управління (інформація, інформаційні вироби, інформаційні ресурси, інформаційні системи);

• організаційні структури;

• канони (релевантні знання і вміння для вирішення управлінських задач);

• рішення, впливи (інформаційні продукти управлінської праці).

У самокерованій системі суб'єкт управління являє собою відносно самостійну цілісність, що відрізняється специфічною структурою та функціями й має всі необхідні і достатні підстави розглядатися як підсистема цієї самокерованої системи. Керуюча підсис­тема своїм активним впливом об'єднує діяльність всіх частин об'єкта управління, який в той же час не є пасивним стосовно суб'єкта управління. Ці дві частини єдиної системи, впливаючи одна на одну, ут­ворюють діалектичну єдність. При цьому потрібно мати на увазі, що керована система не може існувати без керуючої, і навпаки — керу­юча система не може існувати без керованої.

При цьому суттєві властивості однієї підсистеми впливають на фор­мування властивостей іншої, але вони відрізняються змістом своєї діяльності. Змістом діяльності, зокрема керуючої підсистеми, є уп­равлінська праця, спрямована на виконання завдань всієї системи, на досягнення її кінцевих цілей.

Під управлінням розуміють процес впливу підсистеми управління (керуючої системи або органу управління) на керовану систему для досягнення певних цілей.

Для здійснення процесу управління необхідне виконання наступних умов:

Керуюча та керована система мають бути пов’язані причинно-наслідковими зв’язками;

Керуюча система має бути орієнтована на досягнення певної цілі;

Керуюча система повинна бути орієнтована на сприйняття інформацію щодо стану керованої системи;

Керована система повинна бути орієнтована на сприйняття впливу керуючої системи та виконання відповідних дій, які сприяють досягненню поставленої мети.

Керуюча система включає ті складові елементи, які забезпечують процес управління. Вона має ієрархічну структуру. До основних елементів керуючої підсистеми входять: апарат управління, засоби управлінської праці, управлінські рішення.

До складу керованої системи входять елементи, які забезпечують безпосередньо процес виробничої, господарської, комерційної та інших видів діяльності.

Взаємодію керуючої та керованої системи показано на схемі (рис. 1).

Рис. 1. Механізм взаємодії керуючої та керованої підсистем

Визначення структури та меж керуючої підсистеми залежить від елементного та функціонального поділу власне процесу управління. Елементом цієї підсистеми можуть бути вся установа цілком, певний відділ, сектор, окремий працівник. Головним чинником, що визначає цілісність елементів, є повнота та достатність виконання певної части­ни управлінського процесу.

Зв'язки між елементами в керуючій підсистемі зумовлені від­повідними зв'язками між окремими функціями управління, між окре­мими складовими частинами загального процесу управління. В струк­турі керованої підсистеми, як правило, виділяють такі складові: еле­менти, ланки, відділення або органи. Наявність в керуючій підсистемі великої кількості елементів зумовлює необхідність "керувати уп­равлінською працею" з метою забезпечення єдності відносно са­мостійних видів управлінської діяльності в складі керуючої підсистеми. При цьому, як правило, одна ланка не в змозі здійснювати керівницт­во всіма іншими ланками управління. Тому відбувається поділ сукуп­ності елементів на групи, на чолі кожної з яких буде своя ланка уп­равління. В цьому полягає основа ієрархічної структури керуючих підсистем.

Таким чином, структуру системи управління можна визначити як форму поділу елементів (органів, ланок, рівнів) та їх взаємозв'язків, що певним чином ієрархічно організовані та пов'язані спільною уп­равлінською діяльністю, спрямованою на підвищення ефективності функціонування (оптимізацію) керованої підсистеми. Кожний еле­мент керуючої підсистеми повинен забезпечити реалізацію певної час­тини сукупної управлінської діяльності і для цього набуває (уповнова­жується) відповідних функцій, прав, обов'язків.

До головних функцій керуючої підсистеми доцільно віднести:

• прогнозування,

• планування,

• впорядкування (організація),

• облік,

• контроль.

По суті функції управляючої підсистеми і є відображенням її діяльності, яка являє собою здійснення власне процесу управління (циклу управління). А останній якраз і складається з таких частин (операцій, стадій), як аналіз, прогнозування, прийняття рішень та засобів їх втілення, контроль і регулювання. Тому зміст основних функцій керуючої підсистеми і полягає в здійсненні відповідних стадій управлінського циклу (процесу).

Прогнозування забезпечує можливість формувати варіанти ймовірного або бажаного розвитку керованої системи. Планування ґрунтується на результатах прогнозування і має на меті "усунути" розбіжності між дійсним та прогнозним (бажаним, заданим) станом об'єкта уп­равління. План та засоби його втілення (програма) забезпечують зба­лансований, комплексний розвиток всіх елементів об'єкта (системи). Впорядкування (організація) забезпечує створення і оптимізацію ор­ганів (елементів) управління на основі відповідних управлінських функцій: побудова структури керуючої системи; формування струк­турних підрозділів і встановлення доцільного порядку і способу взаємодії між ними; форми субординації та координації тощо. Облік полягає в отриманні, обробці аналізі, систематизації про динаміку об'єкта управління та, власне, про ефективність діяльності суб'єкта управління. Контроль передбачає спостереження, перевірку відповід­ності між процесом розвитку об'єкта та засобами управляючого впливу. Облік і контроль взаємопов'язані між собою. Контроль відрізняється від обліку тим, що він передбачає одержання не лише кількісної, а й якісної інформації.

Особлива роль у функціонуванні керуючої підсистеми належить зв'язкам (відношенням) субординації та координації.

Відношення субординації виявляються у вигляді достатньо жорсткої вертикальної підпорядкованості одних (нижчих) елементів іншим (ви­щим) елементам управляючої підсистеми. Це відношення, зв'язки, підпорядкованість між елементами різних ієрархічних рівнів. Відно­шення координації — це свого роду "горизонтальна" взаємодія пере­важно однорівневих елементів суб'єкта управління, яка спрямована на досягнення узгодженості в досягненні мети розвитку об'єкта.