2. Обробка деталей під ремонтний розмір

При цьому способі відновлення одна із зв'язаних деталей, звично найскладніша і дорожча (наприклад, колінчастий вал), обробляється під ремонтний розмір, а друга (наприклад, вкладиші підшипників) замінюється новою або відновленою також до ремонтного розміру.

Обробкою під ремонтний розмір відновлюють геометричну форму, необхідну шорсткість і точностні параметри зношених поверхонь деталей.

Відновлювані поверхні деталей можуть мати декілька ремонтних розмірів. Їх величина і кількість залежать від величини зносу деталі за міжремонтний пробіг автомобіля, від припуску на обробку і від запасу міцності деталі.

Метод визначення величини і кількості ремонтних розмірів для валу і отвору був вперше розроблений проф. В. В. Ефремовим і полягає в наступному.

Хай вал і отвір під час вступу деталей в ремонт мають форму і розміри, показані на мал. 1.

Мал..1. Визначення ремонтних розмірів: а—для валу; б- для отвору

Для того, щоб надати поверхням правильну геометричну форму, необхідно піддати їх механічній обробці. Після обробки розміри поверхонь деталей відрізнятимуться від первинних на подвоєну величину максимального одностороннього зносу і припуска на механічну обробку на сторону.

Отже, перший ремонтний розмір може бути визначений по формулах:

• для зовнішніх циліндрових поверхонь (валів)

dp₁=dн-2*(Иmax + z) (13.1)

для внутрішніх циліндрових поверхонь (отворів)

Dр₁ = Dи + 2*(Иmax + z), (13.2)

Де:

dp₁, Dр₁ — перший ремонтний розмір валу і отвору, мм;

dн, Dи — розмір валу і отвору по робочому кресленню, мм;

Иmax — максимальний знос поверхні деталі на сторону, мм;

z — припуск на механічну обробку на сторону, мм.

Припуск на механічну обробку залежить від виду обробки:

• при чистовому обточуванні і розточуванні він складає 0,05...0,1 мм;

• при шліфуванні 0,03... 0,05 мм на сторону.

Величина максимального одностороннього зносу Иmax може бути визначена досвідченим шляхом.

Проте при контролі і сортуванні деталей звичайно заміряють не величину максимального зносу, а знос деталі И на діаметр за міжремонтний пробіг.

Тому, щоб спростити користування формулами (13.1) і (13.2), в них вводять коефіцієнт нерівномірності зносу , який рівний відношенню максимального одностороннього зносу до величини зносу на діаметр:

= Иmax /И

При симетричному зносі деталі,

коли Иmax = Иmin= И/2, коефіцієнт нерівномірності зносу

 = Иmax /И =0,5.

При односторонньому зносі, коли

Иmin = 0; Иmax =И, коефіцієнт нерівномірності зносу

 = Иmax /И =1

Таким чином, значення коефіцієнта нерівномірності зносу можуть змінюватися в межах 0,5... 1.

Для конкретних деталей значення величини цього коефіцієнта встановлюють досвідченим шляхом.

Маючи на увазі що Иmax =* И і підставляючи це значення у формули (13.1) і (13.2) для визначення ремонтних розмірів, одержимо:

dp₁=dн-2*(* И + z) (13.3)

Dр₁ = Dи + 2*(* И + z) (13.4)

У цих формулах величина 2*(* И + z)= - називається міжремонтним інтервалом.

Отже, розрахункові формули для визначення ремонтних розмірів можна представити остаточно в наступному вигляді:

• для зовнішніх циліндрових поверхонь (валів):

dp₁=dн-; (13.5)

dp₂=dн-2;

………..

…………

dp_n=dн-n;

• для внутрішніх циліндрових поверхонь (отворів):

Dр₁ = Dи +  (13.6)

Dр₂ = Dи + 2

………..

…………

Dр_n= Dи + n

Де:

n — число ремонтних розмірів.

Число ремонтних розмірів може бути визначене по формулах:

• для валів

dн- dmin

n_в= ------------ (13.7)



• для отвору

D max - Dи

n_отв= --------------- ( 13.8)



де :

dmin — мінімальний діаметр валу, мм;

D max — максимальний діаметр отвору, мм.

Мінімальний діаметр валу і максимальний діаметр отвору визначають за умов міцності деталі з конструктивних міркувань або виходячи з мінімально допустимої товщини шару хіміко-термічної обробки поверхні деталі.

Обробка деталей під ремонтний розмір знайшла широке застосування при відновленні автомобільних деталей.

Цим способом відновлюють корінні і шатунні шийки колінчастих валів, опорні шийки розподільних валів, гільзи циліндрів і багато інших деталей. До числа переваг цього способу відновлення деталей слід віднести:

• простоту технологічного процесу і вживаного устаткування;

• високу економічну ефективність;

• збереження взаємозамінності деталей в межах певного ремонтного розміру.

До недоліків цього способу відносяться:

• збільшення номенклатури запасних частин, що поставляються промисловістю;

• деяке ускладнення організації процесів комплектування деталей,

збірки вузлів і зберігання деталей на складах.