2.1. Економічна сутність пасивних операцій комерційного банку. Зміст та завдання аналізу пасивних операцій комерційного банку. Аналіз джерел формування ресурсів банку

Як уже відомо, діяльність комерційних банків полягає в залученні коштів і наданні їх у позику або інвестуванні за більш високими про­центними ставками. Банки є посередниками між тими, хто має тимча­сово вільні кошти, і тими, кому вони необхідні. Мета цієї посередни­цької діяльності — отримання доходів.

Операції, за якими банк формує свої ресурси, є пасивними.

Ресурси банку — це сукупність грошових коштів, які є у розпоря­дженні банку і використовуються для забезпечення його діяльності.

Сутність пасивних операцій полягає в залученні різноманітних видів вкладів у межах депозитних і ощадних операцій, отриманих кре­дитів від інших банків, емісії різноманітних цінних паперів, а також проведення інших операцій, у результаті яких збільшуються грошові кошти в пасиві балансу комерційного банку.

При цьому слід зазначити, що пасивні операції історично відігра­вали первинну і вирішальну роль щодо активних операцій, оскільки необхідною умовою для здійснення активних операцій є достатність банківських коштів, наведених у пасиві балансу.

За допомогою пасивних операцій банки формують свої ресурси.

Слід зауважити, що перехід до ринкової моделі економіки, ліквіда­ція монополії держави на банківську справу, створення дворівневої банківської системи докорінно змінюють характер банківських ре­сурсів. При цьому необхідно розуміти, що поняття "банківські ресур­си" ширше від поняття "ресурси кредитування", оскільки перші вико­ристовують не тільки для цілей кредитування, а й для фінансування і виконання інших активних операцій банків.

Є чотири форми пасивних операцій:

• емісія засновницьких цінних паперів комерційного банку;

• депозитні операції (в тому числі розрахунки за трастовими опе­раціями);

• отримання кредитів від інших банків (міжбанківські кредити);

72

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

• випуск банками цінних паперів власного боргу.

За допомогою першої складової цих операцій створюється власний ка­пітал банку, решта операцій формують залучені й позичені ним кошти.

Уся діяльність комерційного банку набуває концентрованого відоб­раження у двох найважливіших документах — балансі та звіті про при­бутки та збитки.

Пасивні операції характеризують пасив балансу.

Пасив балансу поділений на дві частини:

• капітал банку;

• зобов'язання банку.

У пасиві балансу комерційного банку відображають його капітал та зобов'язання.

Сума претензій банку має бути еквівалентною повній сумі його ак­тивів.

Претензії виникають унаслідок передачі коштів інвесторами для придбання банком активів. Якщо претензії фіксовані, тобто відомо, хто саме і протягом якого періоду є власником певної суми коштів, вони називаються зобов'язаннями.

Всі інші претензії мають назву "капітал". Вони не є фіксованими, оскільки власники капіталу зможуть реалізувати своє право власності на активи тільки після задоволення претензій-зобов'язань.

Головною метою аналізу пасивних операцій комерційного банку є визначення:

• джерел і природи фінансових ресурсів;

• вартості ресурсів банку;

• ефективності використання фінансових ресурсів;

• невикористаних резервів із підвищення ефективності викори­стання фінансових ресурсів банку.

Інформаційною базою аналізу пасивних операцій є такі джерела:

• балансовий звіт;

• звіт про прибутки та збитки;

звіт про залишки за депозитами;

• звіт про суми і процентні ставки за депозитами (щоденний і що­місячний);

• звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями клієнтів: ре­зидентів України (в розрізі галузей економіки та форм власності);

• звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями (класифікація за галузями економіки);

• звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями (класифікація за секторами економіки);

• звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями (класифікація за видами економічної діяльності);

• звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями (класифікація за формами власності);

73

Розділ 2

• звіт про достатність капіталу;

• дані аналітичного обліку;

• різні позаоблікові матеріали.

У зв'язку з неоднорідністю структури активів і пасивів різних груп комерційних банків України необхідно застосовувати різноманітні дов­гострокові стратегії в управлінні їх ліквідністю залежно від структури активів і пасивів.

Спершу розглядають співвідношення між власним капіталом та зобов'язаннями банку.

При цьому визначають:

1. частку кожної складової ресурсів банку в їх загальній сумі;

2. абсолютне відхилення загальної суми ресурсів і кожної їх скла­дової на звітну дату проти базового періоду.

Цей аналіз здійснюють за допомогою різноманітних таблиць, фор­ма і зміст яких залежать від поставленої мети аналізу.

Аналіз змін у співвідношенні між капіталом банку і його зобов'я­заннями показано в табл. 2.1.

Наведені дані свідчать, що розмір пасивних операцій комерційно­го банку становив на кінець звітного періоду 15 549 тис. у. о. проти 12 701 тис. у. о. на початок звітного періоду. Тобто, допущено зростан­ня суми пасивних операцій у звітному періоді на 2848 тис. у.о., або на 22,4 % . Це пов'язано зі збільшенням у звітному періоді капіталу бан­ку на 1724 тис. у.о., або на 37,2 %, та суми зобов'язань на 1124 тис. у.о., або на 13,9 % . Випереджаюче зростання сукупного капіталу банку ха­рактеризує прагнення банку забезпечити власну капітальну базу, і по­зитивні підсумки роботи банку за період, що аналізується. Водночас основну частку в загальній сумі пасиву балансу продовжують станови­ти зобов'язання банку (59,1 %), хоч і намітилася тенденція до її зни-

74

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

ження (на початок звітного періоду їх частка становила в пасиві балан­су 63,5%).

На наступному етапі аналізу дається більш детальна характери­стика змін у структурі пасивних операцій. Структура ресурсів банку визначає його тактику у формуванні ресурсів.

Основним завданням аналізу структури зобов'язань комерційного банку є визначення раціональності такої структури з погляду забезпе­чення стабільності джерел коштів для банку.

Перш за все слід визначити за даними балансу обсяг сумарних зобов'язань комерційного банку. Звичайно, про зобов'язання не мож­на сказати, як про активи: чим більший їх розмір, тим привабливішим є банк. Проте необхідно зіставити (в абсолютному виразі) обсяги зобо­в'язань і активів. У результаті одержимо показник балансового капі­талу, про що вже йшлося.

Стаття "Заборгованість перед бюджетними установами" показує суму коштів, яку комерційний банк винен різним державним установам та ус­тановам, що утримуються за рахунок державного бюджету. Як правило, залишки такої заборгованості є в банках, які мають право на здійснення касового обслуговування державного бюджету. З погляду на реальний стан економіки України навряд чи можна розглядати заборгованість перед державним бюджетом як стабільне джерело фінансування.

Стаття "Заборгованість перед НБУ" показує кошти, що було надано банку (переважно у вигляді стабілізаційних кредитів) Національним банком України.

Зупинимося тепер на показниках "Залишки на коррахунках" і "Кре­дити та депозити", об'єднаних спільною назвою "Заборгованість перед банками". Зауважимо: чим надійнішим є банк з погляду інших банків-контрагентів, тим з більшою готовністю вони вкладають свої кошти на коррахунок у цьому банку. Отже, наявність залишку на коррахунку в пасиві (звичайно, в розумних межах), як правило, свідчить про довіру до банку з боку інших фінансово-кредитних установ. Зовсім інакше слід ставитися до заборгованості за кредитами, отриманими від інших бан­ків. Значна частка цієї заборгованості може свідчити про надмірну за­лежність банку від міжбанківського ринку кредитів, які здебільшого дорогі. Звичайно, сам факт наявності такої заборгованості ще не є не­гативною ознакою, але стала тенденція до її збільшення справді може сигналізувати про потенційні негаразди банку.

Під спільною назвою "Заборгованість перед клієнтами" ("Юридичні особи" та "Фізичні особи") зазначені суми залишків за депозитними, розрахунковими, картковими рахунками відповідної категорії клієн­тів. Вважається, що саме ця заборгованість як відносно найстабільні-ша повинна мати найбільшу частку в зобов'язаннях банку.

75

Розділ 2

Стаття "Цінні папери власного боргу" відображає обсяг цінних па­перів, випущених банком. З неї видно, якою мірою банк застосовує один із поширених методів залучення коштів клієнтів.

Остання стаття — "Інші зобов'язання" — включає кредиторську за­боргованість, субординований борг банку, внески за незареєстрованим статутним фондом тощо. Деякі з цих зобов'язань стабільні, практично перманентні (наприклад, субординований борг, внески за нову емісію акцій тощо), деякі — сумнівні. Частка останніх не повинна бути значною.

76

У табл. 2.2 показано структуру пасивних операцій банку.

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

Наведені в табл. 2.2 дані свідчать, що ресурси комерційного банку на кінець звітного періоду в основному сформовані за рахунок статут­ного капіталу (35,4 %), коштів до запитання клієнтів (20,8 %), депо­зитів і кредитів банків (18,3 %) та строкових депозитів клієнтів (9,9 %). У структурі ресурсів комерційного банку у звітному періоді відбулися значні зміни. Так, істотно зменшилась у них частка коштів до запи­тання клієнтів (на 14,5 % )і строкових депозитів клієнтів (на 3,3 %)за одночасного підвищення частки депозитів та кредитів банків (на 14,7 %). Це свідчить про обмежені можливості банку самостійно залу­чати у звітному періоді кошти підприємств і організацій, що примуси­ло його залучати більш дорогі ресурси у вигляді позичених коштів, тобто депозитів і кредитів інших банків.

Для зручності аналізу ресурси комерційного банку в процесі їх ви­вчення класифікують за різними ознаками:

• належністю;

• місцем мобілізації;

• можливостями прогнозування.

За належністю ресурси комерційного банку поділяють на власний капітал і зобов'язання. Залежно від місця мобілізації ресурси поділя­ють на мобілізовані самим банком і отримані від інших банків. Залеж­но від можливості прогнозування величини ресурси поділяють на ре­сурси прямого і непрямого прогнозування.

До ресурсів прямого прогнозування належать:

• статутний капітал банку;

• резервні фонди, сформовані за рахунок відрахування від прибутку;

• нерозподілений прибуток;

• строкові депозити клієнтів.

Ресурси непрямого прогнозування складаються:

• з коштів у розрахунках;

• коштів і депозитів юридичних і фізичних осіб до запитання;

інших зобов'язань;

• цінних паперів власного боргу.

Наведені дані ще раз підтверджують, що аналіз структури пасив­них операцій здійснюється за різними ознаками та критеріями, вид яких залежить від поставленої мети аналізу.

Після вивчення структури пасивних операцій на подальших ета­пах аналізу дається характеристика кожної їх складової.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність пасивних операцій комерційного банку.

2. Назвіть критерії оцінки ресурсів комерційного банку.

77

Розділ 2

3. Укажіть склад ресурсів прямого прогнозування.

4. Що входить до складу ресурсів непрямого прогнозування?

5. Що є головною метою аналізу пасивних операцій?

2.2. Аналіз структури капіталу банку, виявлення його суми за балансом та ефективність його використання

Власний капітал комерційного банку становить одне з головних джерел ресурсів банку. За рахунок власного капіталу банки покрива­ють близько 20—25 % загальної потреби в ресурсах. Він незамінний на початкових етапах діяльності банку, коли засновники здійснюють низку первісних витрат, без яких банк не може почати своєї діяльності. Не менш важлива роль власного капіталу банку як джерела фінансу­вання витрат банку на наступних етапах його діяльності.

Крім того, значення для діяльності банку має капітал, оскільки від його розміру істотною мірою залежать:

• фінансовий стан банку;

• забезпеченість ресурсами, потрібними для роботи банку;

• створення бази для подальшого зростання і розширення;

• захист банку від ризиків;

• довіра до банку клієнтів, зокрема інвесторів.

Термін капітал (фр., англ. — capital, лат. — captalis — головний) означає багатство (цінні папери, грошові кошти, майно), яке викори­стовується для збільшення самого себе.

Виходячи з цього, можна дати таке визначення капіталу комер­ційного банку — це сукупність внесених власниками — учасниками капіталу — власних коштів, які зростають у результаті ефектив­ної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових надходжень з боку учасників.

Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності капітал комерційних банків має значно меншу частку в сукупному капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності комерційної банківської уста­нови, яка здійснює мобілізацію вільних коштів на грошовому ринку і надає їх у борг. Тому капітал банківської діяльності має призначення, що відрізняється від інших сфер підприємницької діяльності.

Сутність банківського капіталу виявляється через його функції (рис. 2.1).

Отже, капітал банку в процесі організації банківської діяльності одночасно виконує кілька функцій, що забезпечує найвищий ефект від проведення банківських операцій, тобто максимізацію прибутку.

78

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

Однак (особливо в умовах нестабільної економічної ситуації, яка склалася в Україні) не менш важливим результатом можна вважати стабільний поступовий розвиток банку.

Якщо в інших сферах підприємницької діяльності капітал забез­печує платоспроможність і виконує більшість оперативних функцій підприємства, то комерційному банку капітал потрібний перш за все для страхування інтересів вкладників. Тобто першочергове призначен­ня капіталу банку — це виконання ним захисної функції.

У зв'язку з цим розмір капіталу є важливим фактором надійності фун­кціонування банку і повинен перебувати під суворим контролем Націо­нального банку України, що регулює діяльність комерційних банків.

Основні завдання аналізу власного капіталу комерційного банку такі:

оцінка стану капіталу комерційного банку;

• вивчення змін у структурі власного капіталу банку;

• характеристика ефективності використання власного капіталу комерційним банком.

Джерелами інформації для аналізу капіталу банку є:

• балансовий звіт;

79

Розділ 2

• звіт про достатність капіталу;

• звіт про прибутки та збитки;

• дані аналітичного обліку;

• різноманітні позаоблікові матеріали.

Математична формула капіталу в обліку відповідно до міжнарод­них стандартів така:

Капітал = Активи - Зобов язання

Отже, капітал банку — це залишковий інтерес банку в активах за вирахуванням зобов'язань.

Капітал банку відображається в класі 5 Плану рахунків бухгал­терського обліку комерційних банків, затвердженого постановою Прав­ління Національного банку України від 21 листопада 1997 р. № 388 з урахуванням подальших змін і доповнень.

У консолідованому балансі банку відображається сукупний капітал.

Проте для аналізу реального капіталу та для розрахунку економіч­них нормативів слід визначити чистий, або регулятивний, капітал.

Регулятивний капітал банку обчислюється за формулою

РК = ОК + ДК- В,

де PK — регулятивний капітал банку; OK — основний капітал (капітал І рівня); ДК — додатковий капітал (капітал II рівня); В — відвернення.

Регулятивний капітал є одним із найважливіших показників діяль­ності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільності діяльності банків.

Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капі­талу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх власності шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів. Банки формують резерви за такими ак­тивними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад ЗО днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів або які зареє­стровані в офшорних зонах.

Порядок класифікації активних операцій банків і визнання їх не­стандартними, формування та використання резервів під ці операції, мінімальний розмір резервів під активні операції банків установлю-

80

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

ється відповідними нормативно-правовими актами Національного бан­ку України. Ці питання буде розглянуто в наступних темах посібника.

Основний капітал вважається більш незмінним, тобто таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покри­вати поточні збитки.

До складу основного капіталу (капіталу І рівня) входять:

• фактично сплачений зареєстрований статутний капітал (за підсумками року на основі фінансової звітності розмір статутного ка­ піталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за раху­ нок і в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, визначеної Національним банком);

розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподі­ леного прибутку (резерви, оприлюднені банком у фінансовій звітності);

• дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу;

• емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) — сума пере­вищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (ви­пуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом та­ких акцій (інших корпоративних прав);

• резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

• загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій:

• прибуток минулих років;

• прибуток минулих років, що очікує на затвердження. Зареєстрований сплачений статутний капітал — номінальна

вартість, одержана банком від акціонерів від реалізації акцій.

Капіталізовані дивіденди — дивіденди, спрямовані на збільшен­ня статутного капіталу в разі прийняття рішення загальними зборами акціонерів про капіталізацію дивідендів.

Емісійні різниці — суми понад номінальну вартість, одержані від реалізації акцій.

Резервні фонди утворюються за рахунок прибутку і призначені для покриття можливих збитків та інших витрат. Відрахування до резерв­них фондів здійснюється в розмірах, передбачених законодавством.

Прибутки минулих років — накопичена сума чистого доходу, за­роблена з моменту організації банку, за вирахуванням підсумкової суми дивідендів, сплачених акціонерам.

Прибуток минулого року, що очікуєна затвердження, — це при­буток до його затвердження зборами акціонерів.

Ці складові включають до капіталу І-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

• відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після опо­ даткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі по­ тенційні податкові зобов'язання;

Розділ 2

• призначення резервів та фондів і рух коштів за цими резервами і фондами окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;

• фонди мають перебувати в розпорядженні банку з метою необме­женого і негайного їх використання для покриття збитків;

• будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів прово­диться лише через рахунок прибутків та збитків.

При цьому необхідно враховувати те, що загальний розмір основ­ного капіталу визначається з урахуванням очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:

• недосформованих резервів під можливі збитки: за кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборго­ваністю; простроченими понад ЗО днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розмі­щеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нере­зидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів або які зареєстровані в офшорних зонах;

• нематеріальних активів за вирахуванням суми зносу;

• капітальних вкладень у нематеріальні активи;

• збитків минулих років, що очікують на затвердження;

• збитків поточного року.

Додатковий капітал має менш постійний характер, його розмір піддається змінам.

Додатковий капітал (капітал II рівня) складається з таких еле­ментів:

• резерви під стандартну заборгованість інших банків;

• резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

• результати переоцінки статутного капіталу з урахуванням індек­су девальвації чи ревальвації гривні;

• результати переоцінки основних засобів;

• прибуток поточного року;

• субординований борг, що враховується до капіталу (субордино-ваний капітал).

Результати переоцінки основних засобів відображають результати індексації основних засобів.

Резерви під стандартну заборгованість інших банків та за кредита­ми, наданими клієнтам, — резерв на можливі втрати за заборговані­стю інших банків та за кредитами, які надані клієнтам.

Субординований капітал включає кошти, залучені від юридичних осіб — резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

82

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

Субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капі­тальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше ніж через п'ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашен­ня претензій усіх інших кредиторів. Сума таких коштів, включених до капіталу, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 % від його первісної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.

З метою запозичення коштів на довгостроковій основі банки вда­ються до емісії довгострокових цінних паперів (боргових зобов'язань). Як передбачено Базельською угодою про міжнародні стандарти капі­талу, випуск таких паперів банки можуть використовувати для збіль­шення сукупного капіталу, адже зазначені зобов'язання мають харак­тер або субординованих (тобто підпорядкованих), або зобов'язань дру­гої черги. Це означає, що в разі ліквідації банку сукупні зобов'язання мають погашатися після розрахунків із вкладниками та кредиторами, але перед розрахунками з акціонерами. В контексті фінансового обліку субординований капітал є зобов'язаннями банку, але йому властиві й ознаки власного капіталу. Зокрема, в разі погіршення фінансового ста­ну банку-боржника виплата процентів інвесторам може (якщо це пе­редбачено угодою) призупинитися; у разі ліквідації банку власники субординованого капіталу отримують свої кошти лише після погашен­ня претензій вкладників та кредиторів, але перед розрахунками з ак­ціонерами; можливе переведення (конвертування) субординованого ка­піталу до категорії статутного (в установленому чинним законодавством порядку).

Залучення коштів на умовах субординованого боргу вигідніше (по­рівняно з іншими методами збільшення капіталу) для банків із кількох причин. Головні серед них такі:

• субординовані зобов'язання менш ризиковані, ніж, наприклад, акції банку, оскільки мають нижчий рівень дохідності та є дешевшим (порівняно з емісією акцій) джерелом формування банківського капіталу;

• проценти за субординованим боргом сплачуються за рахунок збільшення валових витрат;

• боргові зобов'язання не надають їх власникам права на управлі­ння банком, тобто не виникає загрози втрати акціонерами контролю над банківською установою;

• механізм залучення грошових коштів на умовах субординовано­го боргу простіший, ніж застосовуваний, наприклад, у разі емісії акцій;

• формування капіталу шляхом емісії субординованих зобов'язань і цінних паперів сприяє підвищенню прибутковості акцій (звісно, якщо дохід від розміщення коштів перевищує витрати, пов'язані з їх запо­ зиченням);

83

Розділ 2

• залучення коштів на умовах субординованого боргу є прийнят­ нішим для банків також з огляду на складну економічну ситуацію в Україні, за якої банківським установам проблематично розміщувати акції, оскільки їх придбання можливе лише за рахунок власних коштів акціонерів (засновників).

Водночас залучення коштів на умовах субординованого боргу має й деякі недоліки:

• не всі банки можуть сповна користуватися зазначеним джерелом капіталу, адже воно наповнюється лише за наявності довіри інвесторів до країни та до конкретного банку. Міжнародна рейтингова агенція "Fitch" нещодавно присвоїла Україні довго- і короткостроковий ва­лютні рейтинги на рівні відповідно "В-"і "В", а також довгостроковий рейтинг зобов'язань у місцевій валюті на рівні "В-". Експерти агенції пов'язують порівняно низькі рейтинги нашої країни з її економічним станом, макроекономічною та політичною нестабільністю, реструкту­ризацією боргу, а також із млявістю структурних реформ;

• зазначений вище спосіб формування капіталу впливає на спів­відношення власного і залученого та позиченого капіталів. Він може справляти негативний вплив також на фінансову стійкість банку та на курс його акцій. Законом України "Про банки і банківську діяльність" спеціалізованим банкам (за винятком Ощадного) забороняється залу­чати вклади (депозити) фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 % від капіталу банку. Оскільки капітал банку, як зазначається в законі, — це залишкова вартість активів банку після врахування всіх його зобо­в'язань, то збільшення останніх (у тому числі за рахунок субординова­ного боргу) впливає на співвідношення власних і залучених коштів.

За економічною сутністю субординовані зобов'язання є для банку позичковими грошовими коштами, які, зрештою, потрібно повертати власникам. Та з огляду на достатньо тривалий строк використання за­значених коштів і можливість їх конвертування (зокрема на акції бан­ку) такі позичкові кошти прирівнюються до власних. Банки можуть погашати попередній борг за рахунок нового, користуючись цим дже­релом коштів необмежено довго.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть вклю­чатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного бан­ку України в разі їх відповідності таким критеріям:

• є небезпечними, субординованими і повністю сплаченими;

• не можуть бути погашені за ініціативою власника;

• можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;

• дають можливість відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійсни­ти такі виплати.

84

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

Відповідно до вимог Національного банку України банки, строк діяльності яких не менше ніж один рік (з метою підвищення рівня ка­піталізації), можуть залучати незабезпечені кошти юридичних осіб — резидентів і нерезидентів (далі — інвестор) у грошовій формі — як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті і групи класифікатора іноземних валют Національного банку (далі — інозем­на валюта) на умовах субординованого боргу з подальшим урахуван­ням цих коштів до капіталу банку (капіталу II рівня).

Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою ураху­вання цих коштів до капіталу банку може здійснюватися у вигляді кредитів (депозитів) від банків та депозитів інших юридичних осіб (не-банківських установ).

Мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого бор­гу для врахування цих коштів у розрахунок капіталу банку становить 100 тис.грн.

Банк має право залучати кошти на умовах субординованого боргу в іноземній валюті, якщо ним отримано письмовий дозвіл Національно­го банку України на здійснення операцій з валютними цінностями в частині залучення та розміщення іноземної валюти на валютному рин­ку України та/або міжнародних ринках.

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від нере­зидентів в іноземній валюті угода про залучення коштів на умовах су­бординованого боргу підлягає обов'язковій реєстрації в Національному банку України відповідно до Положення про порядок реєстрації дого­ворів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, пози­ками в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Націо­нального банку України від 22 грудня 1999 р. № 602 (z0015-99).

Реєстрація має бути здійснена до часу фактичного одержання бан­ком коштів на умовах субординованого боргу.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, включають до розрахунку капіталу після дати прийняття комісією Національного банку рішення України про надання дозволу, починаючи з дня отри­мання від банку-боржника форми № 610 "Інформація про включення субординованого боргу в розрахунок капіталу банку".

Якщо кошти на умовах субординованого боргу залучені в іноземній валюті, то для визначення розміру субординованого боргу, що має вра­ховуватися до капіталу банку, вони перераховуються в гривні за офі­ційним курсом гривні щодо іноземних валют, установленим Національ­ним банком України на дату зарахування коштів на кореспондентський рахунок банку-боржника, та їх розмір фіксується в дозволі.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, включають до капіталу банку в розмірі відповідно до наданого дозволу, але не більше

85

Розділ 2

ніж сума, яка обліковується на рахунок 3660 "Субординований борг банку" з урахуванням строку, що залишився до дати погашення.

Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені строком на п'ять років, то сума субординованого боргу включається до капіталу банку з щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20 % від їх пер­вісного розміру на кінець кожного річного періоду за таким графіком:

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу строком понад п'ять років, включають до розрахунку суми капіталу банку в період, що перевищує п'ять років, — у повній сумі, в останні п'ять років дії угоди — за графіком, наведеним вище.

Розглянемо приклад розрахунку суми субординованого боргу, що включається до капіталу банку:

Строк дії угоди 7 років (з 01.10.2001 до ЗО.09.2008);

сума субординованого боргу, що включається до розрахунку капі­талу банку, — 400 000 грн.

Розрахунок суми, що включається до капіталу, здійснюється у та­кому порядку:

з 01.10.2001 до 30.09.2004 — 100 % — 400 000 грн; з 01.10.2004 до 30.09.2005 — 80 % — 320 000 грн; з 01.10.2005 до 30.09.2006 — 60 % — 240 000 грн; з 01.10.2006 до 30.09.2006 — 40 % — 160 000 грн; з 01.10.2007 до 30.09.2008 — 20 % — 80 000 грн; наО1.10.2008 — 0.

Розмір коштів, залучених на умовах субординованого боргу, що включається до розрахунку капіталу банку, визначається за формою звітності № 610 "Інформація про включення субординованого боргу в розрахунок капіталу банку", яка подається банком-боржником до На­ціонального банку України.

Територіальне управління Національного банку України (або струк­турний підрозділ центрального апарату Національного банку, який безпосередньо здійснює нагляд за банком-боржником) подає акт пере-

86

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

вірки та свої пропозиції до комісії Національного банку України про скасування дозволу.

Здати прийняття рішення комісією Національного банку України про скасування дозволу сума залучених коштів, що врахована до капі­талу банку на умовах субординованого боргу, не враховується до капі­талу банку II рівня.

Як зазначалося вище, за Базельською угодою капітал банку скла­дається з елементів капіталу І та II рівнів, які певною мірою ліміту­ються й обмежуються. Згідно із Законом України "Про банки і банків­ську діяльність" до банківського капіталу входять основний і додатко­вий капітали. У свою чергу, додатковий капітал, який не повинен бути більшим за основний, включає, зокрема, гібридні (борг/капітал) капі­тальні інструменти та субординований борг. Максимальна сума субор­динованого строкового боргу обмежується 50 % суми елементів капі­талу І рівня.

Серед гібридних (борг/капітал) капітальних інструментів є такі, яким властиві ознаки й акціонерного капіталу, й боргу. Ці інструмен-тиурізних країнах мають певні відмінності. Але основні критерії, яким вони відповідають, однакові:

• гібридні капітальні інструменти є незабезпеченими, субордино-ваними і повністю сплаченими;

• вони не можуть бути погашеними з ініціативи власника (або без попереднього дозволу на це наглядового органу);

• гібридні капітальні інструменти можна вільно використовувати для покриття збитків, не висуваючи банку вимоги щодо припинення торгових операцій;

• капітальний інструмент (на відміну від дивідендів або простого акціонерного капіталу та подібно до кумулятивних привілейованих акцій) передбачає можливість відстрочення обслуговування зобов'я­зань щодо сплати процентів, якщо рівень прибутковості банку не дає змоги зробити такі виплати.

Норми чинного українського законодавства не містять чіткого пе­реліку видів гібридних капітальних інструментів, проте визначають критерії, яким вони мають відповідати. Ці критерії практично узго­джуються з Базельською угодою про капітал.

Для визначення реального розміру регулятивного капіталу банку, що перебуває в його господарському обороті, загальний розмір капіта­лу першого і другого рівнів додатково зменшується на балансову вартість відвернень, тобто таких активів:

• акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком у пор­тфелі банку на продаж та інвестицій, випущених банком;

• інвестицій у капітал (що не консолідуються) інших банків та фінансових установ у розмірі 10 % і більше їх статутного капіталу та в дочірні установи;

87

Розділ 2

• коштів, вкладених в інші банки на умовах субординованого боргу.

Стан капіталу банку (як і будь-якої установи або фірми) характе­ризується його розміром, структурою (відносними частками різнома­нітних його складових) і темпами зростання як капіталу в цілому, так і окремих його складових. Тому при проведенні аналізу стану капіта­лу насамперед необхідно визначити відповідність його розміру вимо­гам Національного банку України. Відповідно до інструкціїНБУ "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні" від 28 серпня 2001 р. розмір регулятивного капіталу Національний банк установлює норма­тив мінімального розміру регулятивного капіталу (if,), якого всі бан­ки зобов'язані дотримуватися.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу діючих банків має становити:

• для місцевих кооперативних банків:

• на 17 січня 2003 р. — не менше ніж 1 000 євро,

• на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 1 150 000 євро,

• на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 1 300 000 євро,

• на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 1 400 000 євро,

• на 1 січня 2007 року — не менше ніж 1 500 000 євро;

• для банків, які здійснюють діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

• до 17 січня 2003 р. — не менше ніж 3 000 000 євро,

• до 1 січня 2004 р. — не менше ніж 3 500 000 євро,

• до 1 січня 2005 р. — не менше ніж 4 000 000 євро,

• до 1 січня 2006 р. — не менше ніж 4 500 000 євро,

• до 1 січня 2007 р. — не менше ніж 5 000 000 євро;

• для банків, які здійснюють діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і роз­ рахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

• до 17 січня 2003 р. — не менше ніж 5 000 000 євро,

• до 1 січня 2004 р. — не менше ніж 5 500 000 євро,

• до 1 січня 2005 р. — не менше ніж 6 000 000 євро,

• до 1 січня 2006 р. — не менше ніж 7 000 000 євро,

• до 1 січня 2007 р. — не менше ніж 8 000 000 євро.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу іінову створених

банків має становити:

• для місцевих кооперативних банків:

— до одного року діяльності — 1 000 000 євро,

88

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

• до двох років діяльності — 1 100 000 євро,

• до трьох років діяльності — 1 200 000 євро,

• до чотирьох років діяльності — 1 350 000 євро,

• починаючи з п'ятого року діяльності — 1 500 000 євро;

• для банків, які здійснюють діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

• до одного року діяльності — 3 000 000 євро,

• до двох років діяльності — 3 500 000 євро,

• до трьох років діяльності — 4 000 000 євро,

• до чотирьох років діяльності — 4 500 000 євро,

• починаючи з п'ятого року діяльності — 5 000 000 євро;

• для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

• до одного року діяльності — 5 000 000 євро,

• до двох років діяльності — 5 500 000 євро,

• до трьох років діяльності — 6 000 000 євро,

• до чотирьох років діяльності — 7 000 000 євро,

• починаючи з п'ятого року діяльності — 8 000 000 євро.

Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглянути мінімальний розмір регулятивного капіталу. Для банків встановлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками про­грамами капіталізації.

89

На наступному етапі аналізується характеристика змін у структурі капіталу його складових (табл. 2.3).

Розділ 2

Дані табл. 2.3 свідчать, що сукупний капітал банку на кінець звітного періоду проти даних на початок звітного періоду зріс на 1724 тис. у. о., або на 37,2 % , в основному за рахунок збільшення статутного капіта­лу на 1000 тис. у. о., або на 22,2 %, нерозподілених прибутків і ре­зервів — на 261 тис. у. о., або на 1087,5 % , та на 463 тис. у. о., або на 406,1 % , за рахунок прибутків поточного року.

За звітний період відбулися також значні зміни в структурі капіта­лу банку. Так, при зростанні абсолютної суми статутного капіталу його частка в загальній сумі капіталу зменшилася з 97 % на початок звітного періоду до 86,5 % на кінець звітного періоду за одночасного збільшен­ня частки нерозподілених прибутків минулих періодів та резервів, сформованих за рахунок відрахувань від прибутку. Наведені дані підтверджують ефективну (прибуткову) роботу банку.

В аналогічному порядку аналізують зміни у структурі сукупного і регулятивного капіталу.

Крім аналізу структури капіталу, у процесі аналізу дуже важливо визначити ефективність його використання.

Аналіз проводять за допомогою таких показників:

• дохід на капітал;

• величина кредитних вкладень на 1 у. о. капіталу. Ці показники розраховують таким чином:

Наведені показники аналізують шляхом зіставлення даних на звітну дату з даними на відповідну дату минулого року.

На подальших етапах аналізу власного капіталу банку здійснюєть­ся детальний аналіз достатності банківського капіталу та змін, які відбулися в його складових.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть функції капіталу банку.

2. Що входить до складу основного капіталу?

3. Що входить до складу додаткового капіталу?

4. Яке першочергове призначення власного капіталу комерційного банку?

5. З яких компонентів складаються відвернення?

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

6. Назвіть показники, що характеризують ефективність викори­стання капіталу комерційного банку.

7. Якими показниками характеризується стан капіталу банку?

8. Охарактеризуйте вимоги міжнародного співтовариства і чин­ного вітчизняного законодавства до структури капіталу банку.