3.7. Зміст, види інвестиційних операцій. Завдання аналізу інвестиційної діяльності комерційного банку

Процес перетворення державної економіки в систему ринкових відносин потребує якнайшвидшого формування сприятливого середо­вища для розвитку конкуренції приватного бізнесу і підприємництва. Вдосконалення виробництва, підвищення його ефективності, швидка адаптація до роботи в ринкових умовах безпосередньо пов'язані з інве­стиційною діяльністю.

Проблема інвестицій і розширення капітального будівництва — одна з найактуальніших в Україні. Вирішення цієї проблеми приско­рить здійснення економічних реформ, вихід країни з кризового стану.

Загальнонародною справою в усіх сферах економіки, в економічній політиці держави є пошук і мобілізація джерел інвестування та ре­альне здійснення програм інвестування, підвищення ефективності інвестиційної діяльності. Важливу роль у вирішенні цього завдання відіграють відродження ринку цінних паперів та інвестиційні операції комерційних банків.

182

Аналіз активних операцій комерційного банку

Ефективність діяльності банку в довгостроковій перспективі, забез­печення високих темпів його розвитку і підвищення конкурентоспро­можності в ринкових умовах істотною мірою визначаються рівнем і масштабами інвестиційної діяльності банку. Тому, крім авансування ресурсів у позикові активи, чимала частина банківського капіталу має форму інвестиційних активів.

Інвестиційний капітал будь-якої країни використовується на вироб­ничі цілі (купівля робочої сили, засобів праці тощо), що в кінцевому результаті розвиває господарство цієї держави. Інвестиційній капітал живиться із трьох джерел: власних заощаджень підприємця, уряду і позичених заощаджень. Як тільки заощадження перетворюються на інвестиції, вони починають працювати на розвиток будь-якої форми підприємництва.

В умовах ринкової економіки комерційному банку складно розра­ховувати на якісне управління активними операціями без здійснення інвестиційної діяльності. Проведення банком тільки позикових опе­рацій дає йому можливість мати достатній прибуток, але не дозволяє розраховувати на низький рівень ризику. Надаючи позики, банк по­стійно ризикує не повернути їх назад. Отже, активні операції не мож­на обмежувати тільки кредитними послугами.

Маючи у розпорядженні вільні грошові кошти, банк повинен забез­печити не тільки їх збереження, отримати відповідний дохід, а й по­турбуватися про диверсифікацію і ліквідність.

Диверсифікація — це розподіл інвестиційного портфеля між різни­ми фінансовими інструментами та іншими активами для зниження рівня ризику. Цим вимогам відповідають інвестиційні операції комер­ційного банку.

Інвестиціями називають усі види грошових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиційна діяльність становить сукупність дій банків щодо реалізації інвестицій.

До інвестицій належать:

• грошові внески, пільгові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання тощо);

• майнові права, що випливають з авторського права, ноу-хау, інші інтелектуальні цінності;

• права користування землею та іншими природними ресурсами. Інвестиції у відтворення основних фондів можуть бути здійснені у

формі капітальних вкладень.

183

Розділ З

Інвестиції поділяють на реальні й фінансові, валові й чисті, при­ватні й державні.

Реальні (прямі) інвестиції — це вкладення коштів у основний ка­пітал, придбання реальних активів.

Фінансові (портфельні) інвестиції — це вкладення капіталу в різноманітні види цінних паперів.

Валові інвестиції — це сумарні вкладення, необхідні для віднов­лення і приросту основного капіталу.

Чисті інвестиції відповідають валовим, за вирахуванням суми амортизації основного капіталу.

Приватні інвестиції фінансуються за рахунок власних і залуче­них коштів інвесторів.

Державні інвестиції фінансуються з державного бюджету.

Комерційні банки здійснюють фінансові (прямі та портфельні) і нефінансові (капіталізовані) інвестиції.

• Прямі фінансові інвестиції — це вкладення коштів у діяльність інших підприємств, організацій і установ на довгостроковій основі, тобто фінансування капітальних вкладень у розвиток вітчизняного виробництва.

• Портфельні інвестиції, якими є цінні папери, — це високолік-відний вид фінансових інвестицій, що легко реалізується, але є більш ризиковим. Вони вільно котируються на ринку цінних паперів. Порт­фельну форму інвестування банки, як правило, використовують як спосіб тимчасового розміщення вільного банківського капіталу.

Інвестиційні вкладення до 20 % голосів вважають портфельними, від 20 до 50 % — капітальними вкладеннями в асоційовані компанії, від 50 до 100 % голосів — капітальними вкладеннями в дочірні підприєм­ства.

Інвестиційний портфель комерційного банку містить:

• цінні папери у портфелі банку на продаж — для операцій із цінними паперами, які котируються на активному ринку та придбані з метою отримання прибутку від їх подальшого продажу до строку по­гашення;

• цінні папери у портфелі банку на інвестиції — для операцій із цінними паперами, придбаними на строк до дати погашення або з ме­тою інвестиції на строк понад рік. Різниця між цінними паперами на продаж та цінними паперами на інвестиції визначається за намірами керівництва банку на час їх придбання;

• цінні папери, щорефінансуються НБУ;

• цінні папери, які придбані або зберігаються за дорученням клі­єнтів;

184

Аналіз активних операцій комерційного банку

• вкладення в асоційовані компанії;

• вкладення у дочірні установи.

Слід зауважити, що вкладення в асоційовані компанії та дочірні установи належать до довгострокових вкладень банку.

Портфельні інвестиції лише частково спрямовують на збільшення реального капіталу. Вкладення коштів у цінні папери має на меті: збе­реження коштів, розподіл їх між різними об'єктами для зменшення ризику, дохід та ліквідність.

Портфельні інвестиції не мають на меті отримання швидкого при­бутку — здебільшого це інвестиції великих промислових програм, у тому числі за участю держави.

Інвестиційні операції відрізняються від кредитів такими ознаками:

по-перше, кредит допускає використання коштів протягом віднос­но короткого проміжку часу за умови повернення їх і сплати процентів, а інвестування в цінні папери (чи прямі інвестиції) — це вкладення коштів з метою забезпечення прибутку на тривалий термін;

подруге, при банківському кредитуванні ініціатором угоди, звичай­но, є боржник, а при інвестуванні — банк;

по-третє, у більшості кредитних угод банк — головний і тільки один з небагатьох кредиторів, тоді як в інвестиційному процесі він, як правило, один із багатьох кредиторів;

по четверте, кредитування пов'язане з особистими стосунками боржника і кредитора, інвестування — це відособлена операція.

Як зазначалося, банки (інвестори) можуть здійснювати довгостро­кові вкладення коштів (інвестиції) в асоційовані та дочірні компанії (підприємства), а також у нематеріальні активи та основні засоби.

Асоційована компанія (підприємство) — це компанія, в якій інве­стор (банк) має значний вплив і яка не є ні дочірньою компанією, ні спільним підприємством інвестора. Значний вплив передбачає, що інве­стор прямо або через дочірні компанії володіє 20 % або більшою част­кою капіталу компанії.

Значний вплив має місце, якщо інвестор (банк) прямо або через дочірні компанії володіє часткою капіталу компанії менш як 20 % , з дотриманням таких умов:

• інвестор має представників у Раді директорів;

• інвестор бере участь у вивченні стратегії компанії;

• проводяться істотні операції між інвестором та компанією;

• здійснюється обмін управлінським персоналом між інвестором і компанією;

• інвестор надає компанії суттєву технічну або комерційну інфор­мацію.

Дочірня компанія (підприємство) — компанія, що контролюється іншою компанією. Контроль передбачає, що материнська компанія

185

Розділ З

прямо або через дочірні компанії володіє 50 % або більшою часткою капіталу компанії. Контроль також можливий, якщо банк (материн­ська компанія) прямо або через дочірні компанії володіє часткою капі­талу компанії менш ніж 50 % , але має:

• частку управлінських голосів у компанії, що перевищує 50 % зав­дяки угодам з іншими інвесторами;

• право керувати фінансовою та виробничою політикою підприєм­ства згідно зі статутом або угодою;

• право призначати або звільняти більшість членів Ради дирек­торів;

• право визначального голосу в Раді директорів.

Комерційні банки (інвестори) у своїй інвестиційній політиці мають спиратись на норматив інвестування, який не повинен перевищува­ти 60 % розміру капіталу банку.

Норматив інвестування характеризує використання капіталу банку на придбання часток (акцій, цінних паперів) акціонерних това­риств, підприємств.

Портфельні інвестиції лише частково спрямовують на збільшення реального капіталу.

Вкладаючи свої заощадження у фінансові (портфельні) інвестиції, індивідуальні та інституціональні інвестори бажають досягти таких цілей:

• безпечності вкладень;

• їх дохідності;

• зростання вкладень;

• їх ліквідності.

Досягти всіх цілей одночасно неможливо, необхідно знайти ком­промісне рішення, з'ясувати, що для інвестора на певний момент є пріо­ритетним, а що — другорядним.

Так, комерційні банки як інвестиційні інвестори, вкладаючи кош­ти в цінні папери, можуть сформувати вторинні ліквідні ресурси для поліпшення своєї ліквідності, і ця мета буде для них настільки важли­вою, що на ринку цінних паперів банки встановлюватимуть таку ціну на свої фінансові активи, аби якнайшвидше їх конвертувати в готівку, незважаючи на інші цілі інвестування.

Безпечності вкладень також досягають за рахунок зменшення до­хідності паперів та зменшення капіталу. Під безпечністю вкладень у цінні папери розуміють їх незалежність від перепадів на ринку цінних паперів.

Найбезпечніше вкладати кошти в облігації державних позик, му­ніципальні облігації, акції фінансово стійких фірм, оскільки такі цінні папери забезпечені державними ресурсами чи багатством фірми. Дохідність цих паперів не дуже велика, оскільки досить висока купі­вельна ціна у зв'язку з високим попитом на них. 186

Аналіз активних операцій комерційного банку

Максимальний дохід від інвестицій у цінні папери інвестор одер­жить тоді, коли вкладе кошти в акції фірм, які щойно створились. Ці фірми виплачують високі дивіденди як плату за ризик.

Щодо примноження капіталу, то істотне його зростання можли­ве у власників звичайних (простих) акцій економічно стійких акціо­нерних компаній (космос, електроніка тощо). Дивіденди тут невисокі, але капітал інвестора зростатиме.

Більш-менш компромісно розв'язати це питання можна, застосу­вавши метод диверсифікації інвестицій, що одночасно є методом зни­ження інвестиційного ризику.

Головною метою аналізу операцій банку з цінними паперами є ви­явлення найбільш перспективних вкладень банку в цінні папери та поліпшення якості інвестицій.

Основними завданнями аналізу операцій з цінними паперами банку є оцінка:

• їх структури;

• значущості цих операцій у діяльності банку;

• якості портфеля цінних паперів; ' дохідності та ефективності.

Основні завдання аналізу капіталовкладень банку такі:

• оцінка доцільності капіталовкладень (маркетингової привабли­вості об'єкта) та розробка відповідних критеріїв прийняття інвести­ційних рішень;

• вибір напрямів інвестиційної діяльності та інвестиційних про­ектів банку;

• рейтингова оцінка інвестиційних проектів з погляду показників фінансової ефективності та обґрунтування програм забезпечення їх реалізації;

• обґрунтування програми і плану капітального будівництва та оцін­ка їх виконання;

• обґрунтування та оцінка виконання програми й плану введення дію основних фондів і виробничих потужностей;

• оцінка ефективності інвестиційної і будівельної діяльності під­ приємства.

Для аналізу капіталовкладень банку використовують:

• стратегічний бізнес-план;

• концептуальну оцінку інвестиційних проектів;

• нормативну базу регулювання інвестиційної діяльності банку;

• проектно-кошторисну документацію;

• планові та звітні дані капітального будівництва;

• сіткові та календарні графіки виконання робіт;

• дані бухгалтерського, статистичного й оперативного обліку;

• дані спеціальних обстежень.

Розділ З

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення терміна "інвестиції".

2. Визначте функціональноелементний склад інвестицій.

3. Які інвестиції називають реальними?

4. Що розуміють під терміном "фінансові (портфельні) інвес­тиції"?

5. Назвіть особливості інвестиційних операцій.

6. Дайте визначення терміна "інвестиційна діяльність".

7. Визначте основні завдання аналізу капіталовкладень.