8.1. Характеристика стандартів обліку і звітності зарубіжних комерційних банків

Користувачами банківської звітності за кордоном є насамперед цен­тральні банки як органи нагляду, кредитори банку, менеджери, ак­ціонери та інвестори банку.

В окремих країнах вимоги до змісту і періодичності подання звіт­ності суттєво відрізняються. Порядок і структуру звітності визначають органи нагляду, тому що вони зацікавлені в підтриманні "здоров'я" банківської системи і ранньому виявленні банків, які здійснюють сум­нівні й особливо ризиковані операції.

405

Розділ 8

Кредитори спираються на звітність з метою прийняття рішення із питань інвестування коштів на умовах їх повернення, відкриття ко­респондентських рахунків в інших банках.

Акціонери зацікавлені в добробуті та процвітанні банку, оскільки вони ризикують передусім вкладеним у банк капіталом. Тому фінан­сову звітність аналізують всі її потенційні користувачі з позицій на­дійності та ліквідності.

Вимоги до набору інформації, що міститься у звітності, встановлю­ються різними законодавчими органами, які регулюють банківську діяльність.

Наприклад, у США такими органами є:

1. Контроль грошового обігу;

2. Федеральна корпорація депозитів;

3. Федеральна резервна система;

4. Комісія з цінних паперів і бірж.

Обов'язковими формами звітності, що подаються щокварталу, є:

• балансовий звіт;

• звіт про фінансові результати.

Ці форми звітності істотно відрізняються для банків залежно від обсягу активів і наявності філій за кордоном. Наприклад, при обсязі активів понад 300 млн дол. США обсяг звітності суттєво розширюєть­ся і включає:

• звіт про акціонерів;

• звіт про трастову діяльність;

• звіт про депозити;

• звіт про втрачені цінні папери;

• звіт про операції в евровалютах та ін.

8.2. Форми балансів зарубіжних комерційних банків

Перше, що привертає увагу користувача звітності за кордоном, — це баланс, його структура, порівняльний аналіз активних і пасивних операцій, аналіз коефіцієнтів, які відображають ліквідність і креди­тоспроможність банку. Потім предметом аналізу стає прибуток банку.

Розглянемо структуру балансу західного банку (табл. 8.1).

Аналіз структури наведеного балансу свідчить, що статті активу і пасиву побудовані за певним принципом. Так, усі активи розміщені за ступенем зниження їх ліквідності.

406

407

Основи аналізу балансів зарубіжних комерційних банків

Розділ 8

Пасив представлений двома великими групами статей: зобов'язан­нями і капіталом.

Зобов'язання розміщені за ступенем скорочення строків їх виник­нення, а суми акціонерного капіталу відображені в нижній частині пасиву і завершують його.

Капітал виконує низку функцій, однією з яких є захисна. У разі втрати вартості активів капітал слугує амортизуючою подушкою. Тому в усьому світі фінансову стійкість банків насамперед оцінюють шля­хом зіставлення власного капіталу і активів, зважених з урахуванням ступеня їх ризику.

408

В активі балансу банку можна виділити п'ять великих категорій (рис. 8.1).

Основи аналізу балансів зарубіжних комерційних банків

Розглянемо короткий зміст кожної категорії.

Касова готівка — це перш за все банкноти і монети, які банк утри­мує для задоволення потреб клієнтів, що здійснюють платежі. Депо­зити у федеральних, резервних та інших банках по суті є рахунками до запитання, що використовуються для задоволення резервних вимог та полегшення клірингу між банками. Ці депозити звичайно використо­вують для придбання і продажу цінних паперів Казначейства.

Позики — основний актив комерційних банків, тому що вони є ос­новним джерелом доходу. Вони несуть у собі найвищий ризик непога-шення і є відносно неліквідними.

Зобов'язання, що містяться в пасиві, розміщені в порядку підви­щення їх стабільності. Розділ пасиву починається з міжбанківських запозичень, у тому числі у центрального банку у формі овердрафту, відображених у числі перших як найбільш стійкі. Суми, які належать до виплати підприємства, розміщені нижче і розглядаються як найбільш стабільні.

Структура пасиву впливає на ступінь ліквідності банку і дохідності. Зобов'язання із системним терміном погашення, які потребують без­перервного оновлення, збільшують операційні витрати і підвищують ризик банку при зміні ринкової ліквідності та процентних ставок. Якщо основним джерелом доходів банку є процентні доходи, що отри­муються в результаті трансформації короткострокових ресурсів в опе­рації порівняно довгострокового характеру (які більш винагороджу­ються), то завданням банку є встановлення розумного взаємозв'язку між строками і сумами розміщення коштів. Крім того, залежність бан­ку від невеликої кількості великих джерел кредитування може бути настільки ж небезпечною, як і залежність від своєчасного погашення боргів кількома великими позичальниками.

Регулюючі органи в деяких країнах вимагають реєстрації резервів на покриття збитків за кредитами в розділі зобов'язань. Це призводить до завищення активів і пасивів, що може спричинити перекручення даних, якщо суми кредитів великі. Крім резерву на можливі втрати за позиками банків, вони можуть створювати резерви за іншими позиці­ями, за якими банк очікує на видатки, пов'язані з поточним або мину­лим періодами.

У структурі пасивів балансу західного банку є така стаття, як су-бординований борг. Це позики, в яких домагання кредиторів на акти­ви банку підпорядковані іншим претендентам. Наприклад, як вклад­ники.

409

Розділ 8