6.1. Зміст, завдання та джерела аналізу фінансових результатів діяльності комерційного банку

Банківська діяльність — це комплекс взаємопов'язаних господар­ських процесів, які залежать від численних факторів. Відтак рівень прибутковості визначається як внутрішніми (ендогенними), так і зов­нішніми (екзогенними) факторами. Перші прямо залежать від органі­зації роботи банку, другі — від зовнішніх умов. Цим поділом, на нашу думку, доцільно керуватися, моделюючи фінансово-господарську діяльність, здійснюючи комплексний пошук резервів для підвищення ефективності роботи банку та максимізації його прибутку.

Вирішальне значення для прибутковості банку має забезпечення взаємозв'язку між управлінням активами та управлінням пасивними операціями. При цьому важливо зважати не тільки на загальний об­сяг прибутку, а й на структуру його розподілу, особливо на ту частку, яка спрямовується на розширення та вдосконалення операцій та бан­ківських технологій, сучасне комп'ютерне, інформаційно-програмне забезпечення, рекламну та маркетингову діяльність, зниження витрат і підвищення якості обслуговування. Крім того, слід враховувати, що прагнення збільшити прибуток та необхідність вести конкурентну бо­ротьбу в галузі фінансових послуг в умовах перехідної економіки при­зводить до зростання ризику. Подоланню ризику сприяє дотримання банком нормативів ліквідності, його спроможність формувати відпо­відні обов'язкові резерви на випадок можливого дефіциту платіжних ресурсів та резерви власного капіталу для відшкодування невиправда­ного ризику активних операцій, зокрема для покриття збитків за кре­дитами.

Внутрішні фактори поділяють на дві підгрупи: соціальні й еко­номічні. До соціальних належать соціальна компетенція менеджерів

318

Аналіз результатів діяльності банків

банку, підвищення кваліфікаційного рівня його працівників, поліп­шення умов їх праці та життя. Все це забезпечує ефективнішу роботу персоналу, а відтак — якісніше обслуговування клієнтів.

Успішна робота комерційного банку істотно залежить від політи­ки, якою він керується при виборі концепції власного розвитку, від характеру його діяльності, продукту, який він пропонує ринку (видів кредиту, спектра платних послуг тощо). Це так звані внутрішньо-банківські економічні фактори, серед яких важливим є оптимальне розміщення банківських коштів у різні види активів. При цьому ко­рисним засобом для одержання максимального прибутку є ретельне зіставлення граничних витрат на залучення коштів із гранично мож­ливими доходами від активних операцій. Останнє означає, що банків­ські ресурси використовуватимуться ефективніше: зменшуватимуть­ся видатки на формування грошових ресурсів і збільшуватиметься дохідність активів.

Щодо впливу на фінансову стійкість і результативність роботи бан­ку визначальними внутрішніми факторами є концепція його розвитку та внутрішня економічна політика. Вони мають обумовлювати такий розподіл активів та формування пасивів, який би забезпечував:

• достатній ступінь надійності, що виявляється в розумному роз­ поділі активів за функціональними групами на умовах строковості;

• достатній ступінь ліквідності, що виражається в управлінні порт-

«фелем активів на умовах строковості; • достатній рівень рентабельності, що виявляється у максимізації прибутків від активних операцій та одночасній мінімізації витрат на залучення банківських ресурсів.

Забезпечити фінансову стабільність та ефективність діяльності бан­ку можна за виконання таких принципів структуризації активів і па­сивів:

• конвертування фінансових коштів і цінних паперів, що не при­носять доходів, у грошові кошти й високоліквідні прибуткові активи;

• скорочення витрат, не пов'язаних із забезпеченням відтворення обігових коштів, розширення кількості операцій та банківських послуг;

• негайний продаж тих активів, які в певній кон'юнктурній ситуації фінансового ринку виявляються непотрібними чи нерентабельними;

• професіоналізм у проведенні операцій із купівлі-продажу валют­ них коштів з урахуванням кон'юнктури всіх світових відкритих ва­ лютних ринків, а не лише місцевого, як це робиться в Україні;

• блокування переходу частини активів у дебіторську заборгова­ ність та її скорочення шляхом продажу банкам, які здійснюють фак­ торингові операції;

319

Розділ 6

• участь у перерозподілі високоліквідних високообігових активів як у самому банку, так і між банками.

Однак прибутковість діяльності комерційного банку залежить не лише від внутрішніх (ендогенних), а й від зовнішніх (екзогенних) фак­торів, які включають такі аспекти:

а)ринкові: економічні умови господарювання, рівень техніки й тех­нології, реальні доходи населення, довіра суб'єктів господарювання та приватних осіб до банківської системи, демографічні чинники (зро­стання кількості населення), структура ринку (скажімо, кількість бан­ків, які обслуговують один ринок), конкуренція та пропозиція і попит на кредит, потенційна кредитоспроможність позичальників, ціна кре­дитних ресурсів;

б) адміністративні: важелі державного регулювання, фінансова, грошово-кредитна та податкова системи, механізм розподілу прибут­ку тощо.

Серед зовнішніх факторів можна виділити ті, які справляють най­істотніший вплив на фінансову стійкість банку та його дохідність.

Так, особливе значення для успішної діяльності банку має фаза еко­номічного циклу, в якій перебуває країна. У період кризи в цілому зни­жуються доходи суб'єктів економічної діяльності, відносно й навіть абсолютно скорочуються розміри прибутку підприємств, у тому числі комерційних банків (унаслідок погіршення структури розміщення активів). Усе це призводить до зниження ліквідності та надійності. Відтак у період кризи зростає кількість неплатежів, а отже, й кількість банкрутств банківських установ. Суттєво впливають на фінансову стійкість і прибутковість також рівень, динаміка та коливання реаль­них доходів юридичних і фізичних осіб. Від цього, зокрема, залежить стійкість депозитної бази банку. У свою чергу, рівень реальних доходів населення залежить від фази економічного циклу. Крім того, у банків­ській сфері зростає як міжбанківська конкуренція, так і конкуренція комерційних банків із різноманітними фінансово-промисловими група­ми, корпораціями, інвестиційними фондами та компаніями, страхови­ми й пенсійними фондами, кредитними спілками тощо. Гострота кон­курентної боротьби — важливий фактор впливу на прибутковість банків­ської діяльності. Серйозними макроекономічними чинниками фінансо­вої стабільності є грошово-кредитна і податкова політика, ступінь роз­витку фінансового ринку, страхової справи та зовнішніх економічних зв'язків; істотно впливає на неї також курс валют.

Фінансова стійкість і рівень прибутковості комерційних банків за­лежать також від загальноекономічної стабільності, що особливо відчут­но впливає на діяльність вітчизняних банків. Розглядаючи фінансову стабільність і дохідність банку, не можна не враховувати ставлення дер-

320

11

Аналіз результатів діяльності банків

жави до банківської справи, принципи державного регулювання банків­ської сфери, відносини власності, заходи захисту підприємницької діяль­ності. На жаль, одним із найнесприятливіших факторів, які дестабілі­зують фінансове становище в Україні, є інфляція.

Порівнюючи вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на можливості максимізації банківського прибутку, доходимо висновку, що недо­статній ступінь конкуренції на ринку та неминуче у перехідний період підвищення ризику неповернення коштів за багатьма активними опе­раціями вносять корективи у схему формування і розподілу фінансо­вих ресурсів банку. Так, за даних умов необхідно приділити підвище­ну увагу механізму управління комерційним банком: прогнозуванню (кон'юнктури кредитного ринку, цін на кредитні ресурси, попиту на кредит), плануванню (заходів щодо зменшення витрат, підвищення якості банківських послуг і конкурентоспроможності банку) та вибо­ру розумної банківської стратегії (оптимізації структури балансу, фор­муванню кредитної, інвестиційної політики, моніторингу позичок тощо). Досконале управління комерційним банком дасть змогу досяг­ти бажаних результатів у банківській діяльності.

Банківська діяльність — надто складний і комплексний економіч­ний процес, щоб дати однозначну відповідь на багато запитань, які ви­никають при аналізі.

Перше і найскладніше з них — чи оптимально використовувалися соціальні й економічні фактори для досягнення максимального при­бутку за максимальної стабільності та мінімального ризику банків­ських операцій.

Друге — чи адекватно враховано банківськими менеджерами зов­нішні та внутрішні фактори, щоб забезпечити максимально ефектив­ний режим роботи комерційного банку. В результаті виникає запитан­ня, чи було реалізовано прогнози, плани та банківську стратегію при управлінні діяльністю банку, тобто чи відповідають реальні ціни на кредитні ресурси прогнозованим, чи досягнуто оптимальної структу­ри банківського балансу та обсягів банківських послуг тощо.

Взаємозв'язок між факторами максимізації банківського прибут­ку та механізмом управління можна простежити за схемою, наведеною на рис. 6.1.

Фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток, який залежить в основному від співвідношення його доходів і видатків.

У Плані рахунків комерційних банків України наведено чотири групи результативних рахунків:

1)доходів;

2)видатків;

3)прибутку або збитку;

4) відвернених коштів за рахунок прибутків.

321

Розділ 6

322

Аналіз результатів діяльності банків

Аналіз фінансових результатів бажано здійснювати за допомогою:

• економічно обґрунтованих групувань дохідних і видаткових ана­літичних рахунків балансу;

• вертикального і горизонтального аналізу;

• оцінки динамічних рядів показників, їх показників за квартала­ми і роками;

• розрахунку й оцінки ступеня залежності прибутку від окремих чинників;

• зіставлення отриманих результатів із рекомендованими в за­рубіжній і вітчизняній практиці рівняннями.

Метою аналізу фінансових результатів є виявлення невикориста­них резервів збільшення прибутковості банківської діяльності та фор­мування на цій основі рекомендацій з подальшої роботи. При цьому стратегія банку повинна будуватися за такими принципами:

• якомога дешевше придбати капітал;

• продати капітал і послуги за рентабельними ставками;

• знизити банківські ризики витрат шляхом відбору надійних клієнтів і отримання гарантій, диверсифікації операцій та засвоєння ринків позикового капіталу.

Аналіз банківської діяльності з погляду її дохідності дає керівни­цтву банку можливість формувати кредитну і проценту політику, виді­лити найменш прибуткові операції і розробити пропозиції щодо мож­ливого отримання більших доходів.

Основні джерела аналізу фінансових результатів діяльності комер­ційного банку такі:

• баланс комерційного банку;

• статистична форма звітності № 2-КБ "Звіт про прибутки та збитки";

• дані оперативного обліку банку;

• фінансовий план банку;

• різноманітні позаоблікові матеріали.

Статистична звітність за формою № 2-КБ "Звіт про прибутки та збитки" є основним звітом, який характеризує фінансовий стан банку і складається з доходних статей, розміщених у лівій частині форми, та витратних, розміщених справа. Всі доходи і витрати банку групують за їх характером та основними видами доходів і витрат. Цей документ ґрунтується на концепції потоків: спочатку в ньому зазначають показ­ники процентного доходу і доходу від платних послуг, від суми яких віднімають операційні витрати, потім відображають неопераційні до­ходи чи витрати, резерви для покриття сумнівних кредитних вимог і податки, а насамкінець підсумовують чистий прибуток.

323

Розділ 6

Аналіз кінцевого фінансового результату діяльності банку скла­дається з кількох елементів:

• аналіз доходів комерційного банку;

• аналіз структури видатків комерційного банку;

• аналіз показників рентабельності (прибутковості) банку;

• визначення причин, які зумовили зміни у фінансових результатах;

• аналіз формування прибутку комерційного банку і його структури;

• розробка пропозицій і використання в діяльності комерційного банку виявлених резервів.

Фінансові результати банку аналізують за двома напрямами: ана­лізу структури доходів і витрат та коефіцієнтного аналізу.

Серед найважливіших методів аналізу фінансових результатів го­ловним слід вважати структурний аналіз, який здійснюють шляхом визначення кожної позиції у процентах від загального. Зміна частки позицій у часі свідчить про зміни у сферах діяльності банку.

Наприклад, підвищена залежність від доходу комісії свідчить про проблеми банку щодо основних надходжень від процентної різниці й про те, що керівництво, можливо, намагається підвищити дохід від плати за послуги через надання нетрадиційних послуг.

Коефіцієнтний аналіз фінансових результатів передбачає аналіз їх структури за рахунок віднесення доходів та видатків до відповідних статей балансу.

324

Основні коефіцієнти показників фінансових результатів діяльності банку

Аналіз результатів діяльності банків

Кількість коефіцієнтів, які можна випробувати при аналізі фінан­сових результатів банку, обмежена лише кількістю рахунків балансо­вого звіту та звіту про фінансові результати.

Основні коефіцієнти показників, що використовуються у світовій практиці як оптимальні, такі:

Коефіцієнти фінансових результатів банку залежать від ринкових умов, за яких банку доводиться працювати, включаючи макрофінан-сову політику, нормативно-правові акти та стандарти ведення бухгал­терського обліку, конкуренції і здійснення бізнесу.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть завдання аналізу фінансових результатів діяльності банку.

2. Вкажіть основні джерела аналізу фінансових результатів діяль­ності банку.

3. За якими принципами має будуватися стратегія банку, спря­мована на підвищення прибутковості діяльності?

4. За допомогою яких прийомів аналізують фінансові результати діяльності банку?

5. З яких елементів складається аналіз фінансових результатів діяльності банку?

6. З'ясуйте сутність структурного аналізу результатів діяльності банку.

7. Розкрийте зміст коефіцієнтного аналізу фінансових резуль­татів діяльності банку.

6.2. Аналіз структури доходів комерційного банку та його дохідності

Аналіз фінансових результатів діяльності починається з аналізу доходів комерційного банку.

Доходи банку — збільшення економічної вигоди за сукупністю гос­подарських операцій, крім операцій із реалізації додаткової кількості акцій банку, які приводять:

• до збільшення суми активів банківської установи без відповідно­го збільшення суми її зобов'язань, або зменшення суми зобов'язань банківської установи без відповідного зменшення суми її активів;

• примноження капіталу банку без додаткових внесків акціонерів.

325

Розділ 6

Іншими словами, доходи — це збільшення економічних вигод про­тягом звітного періоду завдяки припливу чи зростанню активів або змен­шенню зобов'язань, які збільшують капітал і не є внесками акціонерів.

Доходи комерційного банку складаються з таких компонентів:

• процентні доходи;

• комісійні доходи;

• непередбачені доходи;

• інші небанківські операційні доходи;

• інші банківські операційні доходи;

• результат від торговельних операцій.

Усі операційні доходи комерційних банків поділяють на банківські та небанківські.

До банківських належать доходи, безпосередньо пов'язані з банків­ською діяльністю.

Небанківські доходи можуть включати інші доходи, які не нале­жать до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення бан­ківської діяльності.

Банківські доходи поділяють:

• на процентні;

• комісійні;

• торговельні;

• інші банківські операційні доходи.

Процентні доходи, обчислюються пропорційно часу і сумі та є ком­пенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик. Вони складаються:

• з доходів за кредитами і депозитами та за іншими процентними фінансовими інструментами, в тому числі за цінними паперами з фінан­совим прибутком, що так чи інакше підраховані;

• доходів у вигляді амортизаційного дисконту (премії) за цінними паперами;

• комісійних, подібних за природою до процентів, наприклад, до­ходів від розміщення коштів у вигляді позики або за зобов'язання її надати, що визначаються пропорційно часу і сумі вимоги (зобов'язан­ня). До таких комісій належать комісії з надання гарантій за зобов'я­зання надати кошти (підтвердження кредитних ліній, акцепти).

Комісійні доходи — це доходи за всіма послугами, наданими (отри­маними) клієнтами, крім комісійних, що подібні за природою до про­центів. До категорії комісійних належать:

• комісійні за гарантії розміщені від імені інших кредиторів та за операціями з цінними паперами;

326

Аналіз результатів діяльності банків

• комісійні доходи від операцій за розрахунково-касове обслугову­вання кредитних (депозитних) рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій із цінними паперами;

• комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за про­даж або купівлю монет і банківських металів для третіх осіб;

• інші комісійні доходи за операціями.

Торговельні прибутки (збитки) — це чисті прибутки (збитки) від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів. До торго­вельних доходів банку відносять:

• чисті прибутки (збитки) від діяльності на валютному ринку бан­ківських металів;

• чисті прибутки (збитки) від операцій з цінними паперами на про­даж;

• чисті прибутки (збитки) від торгівлі іншими фінансовими інстру­ментами.

Інші банківські операційні доходи складаються з доходів від опе­рацій із цінними паперами з непередбаченим доходом (дивіденди від акцій, що зберігаються як об'єкт торгівлі та капіталовкладень).

До небанківських операційних доходів відносять інші небанківські доходи, які складаються: з доходів від продажу основних засобів, не­матеріальних активів і фінансових інвестицій (вкладень у цінні папе­ри на інвестиції, в асоційовані та дочірні компанії), доходів від оренд­них операцій та доходів від продажу окремих небанківських послуг (аудиторські послуги, розробка і впровадження програмних продуктів (забезпечення), консультації нефінансового характеру).

Доходи комерційного банку відображають у класі 6 Плану рахунків.

Основною метою аналізу доходів комерційного банку є виявлення потенційних резервів зростання дохідності банківської діяльності.

У процесі аналізу доходів банку необхідно:

• визначити відхилення суми доходів проти плану і відповідного періоду минулого року;

• проаналізувати зміни в їх структурі;

• визначити причини змін у сумі й у структурі доходів;

• провести кількісне вимірювання чинників, що вплинули на зміну суми доходів;

• виявити невикористані банком резерви зі збільшення суми до­ходів.

Аналіз доходів комерційного банку починають з оцінки виконання плану і змін у структурі валового доходу шляхом зіставлення даних за звітний період із плановими даними, а також фактичними даними за відпо-

327

Розділ 6

відний період минулого року. Аналіз структури доходів передбачає та­кож визначення частки відповідних груп доходів у загальній їх сумі.

Структурний аналіз доходів банку здійснюють задля визначення частки кожного виду доходів і тенденцій його зміни. Завданнями струк­турного аналізу є:

• виявлення основного фактора дохідності банку;

• дослідження цільового ринку банківських послуг, які відповіда­ють основному фактору дохідності, і вивчення можливостей збережен­ня цього джерела доходу в майбутньому;

• визначення ступеня стабільності доходу.

На основі аналізу структури доходів можна зробити низку ви­сновків.

Основна функція банку — залучати кошти (це в основному власний капітал і депозити) й інвестувати їх у продуктивні активи задля отри­мання процентного доходу. Крім того, банк надає платні фінансові по­слуги, формуючи таким чином дохід від них та від комісійних. Щоб такий дохід отримати, банк має інвестувати кошти в системи забезпе­чення цієї діяльності, а також у персонал. Керувати банком повинні фахівці, які зможуть оптимізувати витрати.

Так, ритмічність приросту операційних доходів свідчить про роз­виток і удосконалення суто банківських операцій. Якщо в результаті аналізу спостерігається збільшення частки небанківських або інших доходів, то це свідчить про погіршення якості керування банком або зміни напрямів банківської діяльності.

Збільшення частки комісійних доходів свідчить, що банк має про­блеми з отриманням основного процентного доходу, і його керівницт­во, вірогідно, намагається збільшити надходження від платних послуг і комісійних, надаючи клієнтам нетрадиційні послуги.

Зростання непроцентних доходів сприяє приросту доходів банку без збільшення балансу. Проте, як правило, платні послуги трудомісткі й потребують належної кваліфікації персоналу, тому зростатимуть опе­раційні витрати. Відтак цілком можливо, що банк, рівень доходів яко­го від платних послуг вищий від середнього, більше витрачатиме на заробітну плату. Швидке зростання доходів від платних послуг може свідчити про те, що банк веде ризикову діяльність, якої уникають інші банки (надання гарантій, валютний арбітраж тощо).

Аналіз здійснюється за допомогою табл. 6.1.

Аналіз наведених даних свідчить, що план доходів банком переви­конано на 249 тис. у. о. або на 3,2 % , проти минулого звітного періоду сума доходів збільшилася на 3 510 тис. у. о. або на 79,0 % . Це пов'яза­но з перевиконанням плану доходів за всіма видами діяльності банку.

328

Розділ 6

Проти минулого звітного періоду доходи також збільшилися за всіма складовими.

Водночас слід зазначити, що при тенденції темпів зростання комі­сійних доходів (на +9,9 %), результатів від торговельних операцій (на 57,1 %), розміру інших небанківських доходів на рівні минулого року темпи зростання процентних доходів знизилися на 23,2 % . Аналіз змін у структурі доходів проти плану також свідчить про випереджаюче зростання комісійних доходів (+33,4 %), інших банківських доходів (+70 %), результатів від торговельних операцій (+10,2 %) над процент­ними доходами (+1,4 %). Наведені дані свідчать, що банк має пробле­ми з отриманням основного процентного доходу і його керівництво на­магається збільшити надходження від платних послуг і комісійних, надаючи клієнтам нетрадиційні послуги.

Залежність діяльності комерційного банку від непроцентних до­ходів можна проаналізувати за допомогою розрахунку частки інших операційних доходів у сумі середніх загальних активів. Цей показник розраховують за такою формулою:

Наведений показник аналізують у динаміці. Його збільшення може свідчити про рівень диверсифікації в платні, фінансові послуги чи не­здорове намагання досягти спекулятивного прибутку, щоб замаскува­ти недостатність основного банківського доходу від процентів.

Для визначення рівня дохідності кожного виду діяльності ко­мерційні банки розраховують відношення відповідної частини опера­ційних доходів до розміру активних операцій, що аналізуються.

Загальним показником дохідності є величина доходу на одного пра­цівника банку. Цей показник розраховується за такою формулою:

Крім того, для характеристики рівня дохідності деякі банки вико­ристовують такий показник:

Оптимальне значення цього показника не повинно перевищувати 95 %.

Процент дохідності (дієздатності) є прогнозним інструментом для оцінки стабільності діяльності банку. Для життєздатності банку необ-

330

Аналіз результатів діяльності банків

хідно, щоб операційні та інвестиційні витрати покривалися за раху­нок доходів від усіх операцій.

У нашому прикладі коефіцієнт дохідності (дієздатності) дорівнює 90,8% (7219 тис. у. о. : 7952 тис у. о. • 100 %)проти98,7 % (4250 тис. у. о. : 4452 тис. у. о. • 100 %) у минулому році. Наведені дані свідчать, що рівень дохідності комерційного банку у звітному році підвищився на 4,9 % , 90,8 % доходів іде на покриття витрат банку, а 9,2 % доходів формують прибуток комерційного банку.

Наведені показники аналізують порівняно з планом і в динаміці.

Після оцінки змін загальної суми доходів проти плану і в динаміці на наступному етапі з'ясовують причини, які зумовили зміни в за­гальній сумі доходів і їх складових.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення терміна "доходи банку".

2. З яких компонентів складаються доходи банку?

3. Які види доходів належать до банківських доходів?

4. Дайте визначення небанківських доходів.

5. З яких видів доходів складаються процентні доходи?

6. Розкрийте сутність комісійних доходів.

7. Що означає термін "торговельні прибутки (збитки)"?

8. Що входить до складу торговельних доходів (витрат)?

9. Що входить до складу небанківських доходів (витрат)?

10. Наведіть формулу розрахунку коефіцієнта залежності діяль­ності банку від непроцентних доходів.

11. Як розраховують рівень дохідності кожного виду діяльності комерційного банку?

12.3а якою формулою розраховують величину доходу на одного пра­цівника банку?

13. Які чинники впливають на величину доходів банку?