5. Показник максимального розміру наданих міжбанківських позик розраховується за такою формулою:

де МБн — загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських позик.

Максимальне значення цього показника не повинно перевищувати 200 %.

6. Показник максимального розміру отриманих міжбанківських позик:

де МБо — загальна сума отриманих комерційним банком міжбанків­ських позик; ЦК — загальна сума залучених централізованих коштів.

Максимальне значення показника РМБо не повинно перевищувати 300 %.

Отже, як випливає з банківської практики, комерційні банки мо­жуть залучати на міжбанківському ринку кредитних ресурсів у 1,5 раза більше, ніж надавати позик. Це дає можливість банківським устано-

303

Розділ 5

вам повноцінно маневрувати власними ресурсами та своєчасного залу­чати необхідні кошти в інших комерційних банків за нагальної потре­би оплати своїх зобов'язань перед клієнтами. По суті, це спосіб підтри­мання належного рівня платоспроможності.

Однак зважаючи на забезпечення реалізації зазначених завдань (пе­редусім підтримання платоспроможності банку) критеріальне значен­ня максимального розміру отриманих міжбанківських позик, на нашу думку, є дещо завищеним. Слід враховувати, що надмірний обсяг за­лучених міжбанківських кредитів у складі ресурсів комерційного бан­ку може зумовити його значну залежність від кон'юнктури фінансово­го ринку, котра є досить чутливою не лише до суто грошових, а й до загальноекономічних, політичних та інших факторів, які можуть впли­вати на динаміку процентних ставок. Відтак високий процентний ри­зик призведе до підвищення кредитного ризику та негативно позна­читься на стійкості банківських установ на ринку (до того ж істотна ресурсна взаємозалежність кредитних установ негативно позначається на стійкості всієї банківської системи).

Серед регулятивних показників ризику, встановлених для комер­ційних банків нашої країни, є й нормативи інвестування, які визнача­ють можливості використання банківського капіталу для придбання цінних паперів акціонерних товариств, інших підприємств та недер­жавних боргових зобов'язань.

З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю бан­ків, а саме за прямими інвестиціями, Національний банк України ус­тановлює нормативи інвестування.

Прямі інвестиції банків — це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Банки мають право здійснювати прямі інвестиції (за рахунок влас­них коштів і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку України, що надається згідно з правилами, вста­новленими відповідними нормативно-правовими актами Національно­го банку.

Банки мають право здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного банку України, якщо:

• інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 % регулятивного капіталу банку;

• юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде діяльність виключно з надання фінансових послуг;

• регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, уста­новленим цією інструкцією, та вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

304

Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачено повну відповідальність їх власників.

З метою обмеження інвестиційного ризику, пов'язаного зі здійснен­ням інвестиційної діяльності та можливою втратою капіталу інвесто­ра, Національний банк України установив такі нормативи інвестуван­ня: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною устано­вою (Н_ІІ), норматив загальної суми інвестування (Н₁₂).

До розрахунку нормативів інвестування не включають суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком:

• у зв'язку з реалізацією права заставодержателя, та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;

• з метою створення фінансової холдингової групи, за умови, що емітентом придбаних акцій є інший банк;

• у результаті андерайтингу, за умови, що придбані цінні папери перебувають у власності банку не більше ніж один рік;

• за рахунок та від імені своїх клієнтів.

6. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н₁₁) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною устано­вою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, до ре­гулятивного капіталу банку.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною устано­вою розраховують за формулою

де Кін — кошти банку, що інвестуються на придбання акцій (часток/ паїв) окремо за кожною установою; до них належать:

• випущені установою акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та на інвестиції;

• вкладення в асоційовані та дочірні фінансові установи.

ЦП — цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції з ура­хуванням загальної суми сформованого резерву під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж та на інвестиції; В_ак — вкладення в капітал (що не консолідується) інших банків та установ у розмірі 10 % і більше їх статутного капіталу та в дочірні установи.

При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятив­ного капіталу банку додається сума вкладень у випущені банками цінні

305

Розділ 5

папери в портфелі банку на продаж та інвестиції (за мінусом суми сфор­мованого резерву під знецінення таких цінних паперів), і вкладень у статутні фонди інших банків та фінансових установ, на суму яких змен­шено регулятивний капітал.

Нормативне значення нормативу Н₁₂ не повинно перевищувати 15 %.

7. Норматив загальної су ми інвестування (Н₁₂) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку.

Цей норматив характеризує використання капіталу банку для при­дбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи.

Норматив загальної суми інвестування визначають як співвідно­шення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку і розра­ховують за формулою

де К_ін — кошти банку, що інвестуються на придбання акцій (часток/ паїв) будь-яких юридичних осіб:

• випущені банками й фінансовими установами та іншими емітен­тами;

• вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

При обчисленні цього нормативу в знаменнику до суми регулятив­ного капіталу банку додається сума вкладень у випущені банками цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції (за мінусом суми сфор­мованого резерву під знецінення таких цінних паперів) і вкладень у статутні фонди інших банків та фінансових установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал.

8. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої ва­ лютної позиції (Н₁₃). Діяльність банків на валютних ринках, що по­ лягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті, пов'язана з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику), які ви­ никають у зв'язку з використанням різних валют під час проведення банківських операцій.

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Націо­нальний банк України установлює норматив ризику загальної відкри­тої (довгої/короткої) валютної позиції банку Н_13), у тому числі обме-

306

Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

жується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н_13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н_13-2).

Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і поза­балансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. За їх рівності позиція вважається закритою, за нерівності — відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог, за купленою валютою, перевищує обсяг зобов'язань.

При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазна­чається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція зі знаком мінус.

На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впли­вають:

• купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні й строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та ін.), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах, неза­лежно від способів та форм розрахунків за ними;

• одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або ви­трат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповід­них рахунках;

• купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінно­стей за іноземну валюту;

• надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

• погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання якої здійснюється з відповідного рахунка витрат);

• інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів за незмінності пасивів і навпаки).

У межах установлених значень нормативу ризику загальної відкри­тої (довгої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:

• купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед не-резидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (кон­трактами), а також для виконання власних зобов'язань за наданими гарантіями, поручительствами, векселями;

• купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валю­ти для виконання їх зобов'язань перед нерезидентами за зовнішньо­економічними договорами (контрактами) та зареєстрованими Націо­нальним банком України кредитами (позиками), одержаними резиден­тами від уповноважених банків та уповноважених фінансових установ, а також від нерезидентів;

307

Розділ 5

• купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед клієнтами за неторговельними операціями. Операції з продажу готів­кової іноземної валюти в касі банку та в пунктах обміну іноземної ва­люти, не пов'язані з виконанням зазначених зобов'язань, можуть здійснюватися лише в межах суми іноземної валюти, купленої касою банку та пунктом обміну іноземної валюти;

• купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і товарно-матеріальних цінностей;

• залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу бан­ку та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);

• з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній ва­люті (списання здійснюється з відповідного рахунка витрат);

• за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами бан­ку та нарахованими, але не відшкодованими власними витратами бан­ку, а також з одержання (сплати) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат;

• з організації безготівкових розрахунків уповноважених банків з міжнародними платіжними системами за платіжними картками.

Уповноважений банк набуває права на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку України дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати відкликання ліцензії Національним банком України та/або припинен­ня дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.

Департамент валютного регулювання залежно від ситуації на внут­рішньому та зовнішньому грошово-кредитних ринках визначає особ­ливості щодо окремих напрямів діяльності уповноважених банків, по­в'язаних зі здійсненням операцій на міжбанківському валютному рин­ку України.

У межах установленого нормативу ризику загальної відкритої (дов­гої/короткої) валютної позиції (Н₁₃), у тому числі обмеження ризику загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н_13-1 ) та ризику за­гальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2 ) Департамент валютного регулювання та Департамент валютного контролю та ліцен­зування Національного банку України можуть вносити певні обмежен­ня щодо регулювання окремих активних операцій із валютними цінно­стями уповноважених банків, пов'язаних з питаннями курсоутворен-ня національної валюти та створення чіткішого й прозорішого механі­зму контролю за валютними операціями окремих банків.

У межах установленого нормативу ризику загальної відкритої (дов­гої/короткої) валютної позиції з метою запобігання порушенням при

308

Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

застосуванні Національним банком України вимог чинного законодав­ства України про валютне регулювання і валютний контроль Департа­мент валютного регулювання та Департамент валютного контролю та ліцензування можуть вносити пропозиції щодо встановлення лімітів довгої/короткої відкритої валютної позиції у вільно конвертованій та неконвертованій валюті за погодженням з органами банківського на­гляду на розгляд і затвердження Правлінням або Комісією Національ­ного банку України.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку встановлюють для обмеження ризику, пов'язаного з про­веденням операцій на валютному ринку, що може призвести до знач­них втрат банку.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н₁₃) визначають як співвідношення загальної величи­ни відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку і розрахову­ють за формулою

де ВП — загальна відкрита валютна позиція за балансовими та позаба­лансовими активами і зобов'язаннями банку за всіма іноземними ва­лютами у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату), яка визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і ко­ротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою (без урахування знака) за всіма інозем­ними валютами.

При розрахунку нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції уповноважений банк приймає суму регулятивного капіталу, розраховану за балансом станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів.

За кожною іноземною валютою обчислюють підсумок за всіма ба­лансовими і позабалансовими активами і всіма балансовими та позаба­лансовими зобов'язаннями банку та розраховують загальну відкриту валютну позицію банку в гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою (розрахунок проводять за звітну дату).

Величину загальної відкритої валютної позиції банку визначають як суму абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валют­них позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами.

Для банків, статутний капітал яких сплачено у вільно конверто­ваній валюті, внаслідок чого виникає порушення нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті,

309

Розділ 5

установлюється, що частина (або вся сума) статутного капіталу банку не враховується до розрахунку нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті за умови, що ці кошти розміщені на окремому депозитному рахунку в Національному банку України (лише та частина, що призводить до порушення цього нормативу).

Обсяг валюти на окремому рахунку в Національному банку Украї­ни для розрахунку загальної довгої відкритої валютної позиції визна­чають уповноважені банки самостійно.

Значення нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н₁₃) має бути не більш як 35 % , у тому числі:

• загальна довга відкрита валютна позиція (Н_13-1) має бути не більше ніж ЗО % ;

• загальна коротка відкрита валютна позиція (Н_13-2) має бути не більше ніж 5 % .

Національний банк України регулює діяльність спеціалізованих банків і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків.

Банк набуває статусу спеціалізованого банку, якщо більш як 50 % його активів є активами одного типу, пов'язаного з іпотекою, інвести­ційною діяльністю, кліринговою діяльністю, а також статусу ощадно­го банку — якщо більш як 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Спеціалізованим банкам та уповноваженим банкам, що спеціалі­зуються на здійсненні однієї чи кількох банківських операцій, залу­чають кошти фізичних осіб для довгострокового кредитування будів­ництва житла, у зв'язку з концентрацією ризиків установлюють спе­ціальні (підвищені) значення економічних нормативів для забезпечен­ня більш високого, порівняно з універсальними банками, рівня адек­ватності регулятивного та основного капіталу, рівня ліквідності та за­побігання надмірному перекладанню банками ризиків на своїх креди­торів (вкладників).

Для спеціалізованих ощадних банків установлюють спеціальні зна­чення таких економічних нормативів:

• нормативу миттєвої ліквідності (Н₄) — не менше ніж ЗО % ;

• нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н₇) — не більше ніж 5 % ;

• нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручи­тельств, наданих одному інсайдеру (Н₉), — не більше ніж 2 % ;

• нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам Н₁₀), - не більше ніж 20 % .

310

Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

Для спеціалізованих іпотечних банків установлюють спеціальні значення таких економічних нормативів:

• нормативу миттєвої ліквідності (Н₄) — не менше ніж ЗО % ;

• нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н₇) — не більше ніж 5 % ;

• нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручи­тельств, наданих одному інсайдеру (Н₉), — не більше ніж 2 % ;

• нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н_ю), — не більше ніж 20 % .

Для спеціалізованих розрахункових (клірингових) банків установ­люють спеціальні значення таких економічних нормативів:

• нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н₂) — не мен­ше ніж 20 %;

• нормативу адекватності основного капіталу (Н₃) — не менше ніж 12%;

• нормативу миттєвої ліквідності (Н₄) — не менше ніж 90 % ;

• нормативу великих кредитних ризиків (Н₈₎ — не більше ніж 100 %;

• нормативу загальної суми інвестування (Н₁₂) — не більше ніж 10 %;

• залучення вкладів фізичних осіб має становити не більш як 5 % регулятивного капіталу банку.

Для спеціалізованих інвестиційних банків установлюють спе­ціальні значення таких економічних нормативів:

• нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н₂) — не мен­ше ніж 20 %;

• нормативу адекватності основного капіталу (Н₃) — не менше ніж 12 %;

• нормативу загальної суми інвестування (Н₁₂) — не більше ніж 90 %;

• залучення вкладів фізичних осіб має становити не більш як 5 % регулятивного капіталу банку.

Для уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, установлюють спеціальні зна­чення таких економічних нормативів:

• мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) — не мен­ше ніж 35 % від суми залучених коштів фізичних осіб та одночасно не менше ніж 5 млн евро;

• нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н₂) — не мен­ше ніж 18 %;

311

Розділ 5

• нормативу адекватності основного капіталу (Н_s) — не менше ніж 12%;

• нормативу миттєвої ліквідності (Н₄₎ — не менше ніж ЗО % .

Нормативні значення інших економічних нормативів для спеціа­лізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізич­них осіб для фінансування житлового будівництва, установлюють такі самі, як для універсальних банків.

Залежно від виду спеціалізації зазначених вище спеціалізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, Національний банк Украї­ни може висувати до них додаткові вимоги з метою забезпечення фінан­сової стійкості цих банків.

Залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками не може становити більш як 5 % регулятивного капіталу банку.

До зобов'язань банку за вкладами фізичних осіб належать:

• поточні рахунки фізичних осіб;

• кошти фізичних осіб у довірчому управлінні;

• кошти в розрахунках фізичних осіб;

• кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;

• нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;

• короткострокові депозити фізичних осіб;

• довгострокові депозити фізичних осіб;

• нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;

• ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком (тільки в ча­стині іменних ощадних сертифікатів);

• нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком (тільки в частині іменних ощадних сертифікатів).

Максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб недокапі-талізованих банків не повинен становити більше ніж 100 % регулятив­ного капіталу банку.

Для значно недокапіталізованих і критично недокапіталізованих банків забороняється додаткове залучення вкладів фізичних осіб або продовження дії угод з фізичними особами до часу досягнення такими банками рівня не нижчого від достатньо капіталізованих банків.

Недотримання банками встановлених спеціальних значень еконо­мічних нормативів є підставою для вжиття Національним банком України відповідних заходів впливу згідно з Законом України "Про бан­ки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Націо­нального банку з питань застосування до банків заходів впливу за по­рушення вимог банківського законодавства (Положення НБУ про за­стосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодав­ства від 28 серпня 2001 р. наведено в додатках).

312

Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

Питання для самоконтролю

1. За якою формулою розраховують максимальний розмір ризику на одного позичальника? Яке його нормативне значення?

2. За яких умов комерційний банк може надавати кредити в об­сягах, що перевищують установлений норматив максимального роз­міру ризику на одного позичальника?

3. Наведіть формулу розрахунку нормативу "великих" кредит­них ризиків (H₈) та його нормативне значення.

4. Хто приймає рішення про надання "великого" кредиту?

5. Які вимоги ставлять до платоспроможності комерційного бан­ку, коли сума всіх "великих" кредитів перевищує 8-кратний розмір капіталу:

а) не більше ніж на 50 %;

б) більше, ніж на 50 %?

6. За якою формулою розраховують норматив максимального роз­міру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайде-РУ{Н₉)?

7. Назвіть допустимо максимальне значення нормативу Н12 .

8. З якою метою Національний банк України встановив норма-тив інвестування?

9. Дайте визначення терміна "асоційована компанія".

10. Що означає термін "валютна позиція банку"?

11. Назвіть види валютних позицій.

12. Що таке "валютна позиція відкрита"?

13. Назвіть види відкритої валютної позиції.

14. Що означає термін "валютна позиція закрита"?

15. Як розраховують норматив загальної відкритої валютної по зиції(Н₁₃)?