5.9. Інвестиційний ризик за операціями з цінними паперами та його аналіз

Втрата частки вартості активів за окремими типами цінних паперів, а також за всіма категоріями позик призводить до інвестиційного ризи­ку банку. Банківським інвестиціям у цінні папери притаманні всі види ризиків. Тому інвестиційний ризик банківської діяльності може бути:

• системним (недиверсифікованим);

• несистемним (диверсифікованим);

• процентним;

• ринковим;

• ризиком ліквідності цінних паперів.

Системний ризик залежить від загального стану фондового ринку і включає зміни процентної ставки, а також ризик падіння загально-ринкових цін.

Системний ризик відображає зв'язок окремої акції з безліччю інших фондових цінностей, що обертаються на біржі. Цей вид ризику можна розраховувати за спеціальною методикою, яка базується на аналізі ста­тистичних зв'язків між біржовим курсом акцій, що аналізуються, і загальним станом ринку, відображеним у біржових індексах.

Основні методи регулювання ризиків операцій із цінними папера­ми такі:

• правильна оцінка якості цінних паперів;

• маневрування видами угод із цінними паперами;

• ретельне формування курсів цінних паперів.

287

Розділ 5

Для вимірювання системного ризику є спеціальний коефіцієнт (Я ), який характеризує нестійкість (мінливість) курсу цього виду цінних паперів відносно вартості ринкового портфеля. Інакше кажучи, ко­ефіцієнт Я визначає вплив загальної ситуації на ринку на частку кож­ного цінного папера. У зв'язку з цим коефіцієнт Я; іменують "бета цінних паперів виду і відносно ринку" або "бета і-го вкладу".

Якщо значення Я, додатне, то ефективність цінного папера відпові­дає ефективності ринку, якщо значення Яj від'ємне, то ефективність і-го цінного папера буде знижуватися при зростанні ефективності ринку.

Коефіцієнт Я_; розраховується за формулою:

V .

Я =Vmi-Vm

де V_m — оцінка варіації ефективності ринку; V_mi — оцінка коваріації ефективності ринку і кожного цінного папера:

V_mi =1\T-1+ (К -M_m)(Ri-Mi)

де R!, R'_m — ефективність цінного папера виду у. та ринку в цілому за період; t, М_;, М_т — відповідно середні значення ефективностей R\ і

За допомогою коефіцієнта і можна оцінити ризиковість акціонер­ного капіталу за формулою

R\=A_i+R'_m+E',

де R[ — дохід на цінний папір (і) за період t;A. — постійна величина; -R^, — середній дохід на цінний папір, розрахований за допомогою рин­кового індексу.

Оптимальним значенням Я є його розмір від 0,5 до 1,5, але реально може виходити за ці межі. Для так званої середньої акції, зміна ціни якої збігається із загальною для ринку, Я = 1. Це означає, якщо на рин­ку відбудеться падіння курсу ціни акцій у середньому на 10 процент­них пунктів, то так само зміниться і курс середньої акції.

Якщо Я < 1, наприклад 0,5, то нестійкість конкретної акції стано­вить лише половину ринкової, тобто курс акції компанії може підви­щуватися або знижуватися на 50 % повільніше від ринкового. Отже, портфель таких акцій буде у два рази менш ризиковим, ніж портфель із акцій з Я = 1.

При Я > 1, наприклад 1,5, курс акцій компанії може підвищувати­ся або знижуватися на 50 % швидше ринкового. Портфель, що скла­дається із акцій Я > 1, є ризиковим. 288

Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

Для портфеля акцій Я розраховують як середньозважене для кож­ної окремої акції.

де Я. — бета (і) акції в портфелі; d. — частка і акції в портфелі; п — номер акції в портфелі.

Протягом низки років коефіцієнт Я для акцій однієї компанії може мати додатне значення протягом одного проміжку часу і від'ємне про­тягом іншого.

Інтерпретація вибіркових значень коефіцієнта Я наведено в табл .5.2.

У країнах із розвинутою економікою інвесторам не потрібно розра­ховувати величину Я. самостійно. її значення регулярно публікують для акцій багатьох компаній, що дає можливість оцінити, наскільки очі­куване зростання курсу компенсує ризикованість вкладень у цей вид цінних паперів.

Таблиця 5.2. Інтерпретація вибіркових значень коефіцієнта Я

ft	Зміна ціни акції	Інтерпретація
2	Така ж, як на ринку	У 2 рази менш ризикована порівняно з ринко­вим
1	Така ж, як на ринку	Ризик дорівнює ринковому
0,5	Така ж, як на ринку	Ризик дорівнює половині ринкового
0	Не корелюється	3 ринковим ризиком
-0,5	Протилежна ринковій	Ризик дорівнює половині ринкового
-2	Протилежна ринковій	У 2 рази ризикованіше порівняно з ринковою

На сучасному етапі розвитку українського ринку цінних паперів використання класичних показників утруднене, тому що через нероз­виненість фондового ринку значення можуть бути недостовірними. У зв'язку з цим ризик часто аналізують за допомогою експертних оці­нок, коли котирування акцій достовірно відображають економічну ситуацію на поточний момент.

Премію за ризик (перевищення над безкризовою ефективністю) розраховують за формулою

те,-г₀=B,(АГ_щ-!•„),

де г₀ — ефективність безкризового вкладу.

Розділ 5

Наведена формула свідчить, що премія інвестиційного ризику за операціями з цього виду цінних паперів пропорційна премії за ризик ринку в цілому, а коефіцієнт пропорційності є "бета цінного папера виду (і) відносно ринку". Співвідношення, наведене у формулі, прий­нято називати основним рівнянням рівноважного ринку.

Процентний ризик — це ймовірна втрата доходу банку в резуль­таті зміни рівня ринкової процентної ставки, і, як наслідок, значного зменшення маржі, доведення її до нуля або від'ємного значення. Про­центний ризик належить до ризиків активних операцій, тому управ­ління ним складається з управління активами (кредитами та інвести­ціями) і пасивами (зобов'язаннями та капіталом). Управління актива­ми залежить від рівня ліквідності самого банку, структури портфеля цінних паперів, а також від ступеня наявної конкуренції (цінової і не-цінової). Управління пасивами залежить від доступності залучення коштів для надання позик.

Процентний ризик виникає і тоді, коли не збігаються строки по­вернення наданих кредитів і строки зобов'язань банку або коли ставки за активними і пасивними операціями встановлюються різними спо­собами (фіксовані ставки проти змінних і навпаки). З цим видом ризи­ку стикаються банки, які регулярно практикують гру на процентних ставках із метою отримання спекулятивного прибутку, а також бан­ки, які не приділяють достатньої уваги прогнозуванню зміни процент­них ставок.

Є кілька шляхів управління процентним ризиком:

• узгодження активів і пасивів за строками їх повернення;

• проведення процентних свопів;

• купівля і продаж ф'ючерсів і опціонів;

• укладення форвардних угод.

Ринковий ризик — це ризик, пов'язаний із можливим знецінюван­ням цінних паперів. При цьому фондовий ринок чутливо реагує на мінімальні зміни в структурах суспільного виробництва. Як правило, ціни на фінансові активи достатньо високі, і тому ці активи користу­ються попитом у період відносної стабілізації та економічного підне­сення. Особливо чутливі до змін в економіці цінні папери галузей не­виробничої сфери. Попит на їх фінансові активи в період кризи спадає в першу чергу.

Ринковий ризик може бути зумовлений цілою низкою причин:

• коливанням норми позикового процента. Коливання процентних ставок грошового ринку веде до постійної зміни ринкової вартості цінних паперів. Навіть дуже якісні активи в моменти підвищення про­ центних ставок не можуть бути продані банком без збитку для себе;

290

Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

• зміною прибутковості й фінансового благополуччя окремих ком­паній. Курс акцій прямо залежить від дивідендів, прибутковості компаній;

• інфляційним знецінюванням грошей. Підвищення рівня інфляції викликає падіння реальних доходів за цінними паперами, водночас збільшується їх пропозиція, і в результаті знижується вартість цінно­го папера. Інфляція може сприяти підвищенню ціни акцій, тому що, як правило, паралельно зі знецінюванням грошей збільшується розмір дивідендів і, як результат, зростає попит на акції.

До основних методів (до яких вдаються комерційні банки) знижен­ня ринкового ризику належать:

• диверсифікація інвестиційного портфеля цінних паперів за стро­ками їх погашення. Маючи у своєму портфелі цінні папери з різними строками погашення, банки можуть досить ефективно маневрувати ними для розв'язання завдань інвестування. У разі підвищення про­центних ставок грошового ринку ринкова вартість цінних паперів, не­залежно від їх якості, знижується. Тому збалансований за строками портфель інвестицій дає змогу розв'язати завдання реінвестування коштів, що вивільняються у різні строки, в інші активи, вигідні бан­ку. Але диверсифікація складна внаслідок недостатньої кількості, низької якості та високої вартості цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку країни;

• купівля-продаж опціонів, що дає право купити чи продати акції або інші цінні папери протягом обумовленого строку;

• складання ф'ючерсних контрактів на купівлю-продаж цінних паперів. Вони дають право власнику на купівлю-продаж відповідних цінних паперів за попередньо встановленим курсом.

Несистемний ризик специфічний для цього конкретного акціонер­ного товариства і не залежить від загального стану фондового ринку. Він включає галузевий і фінансовий ризики.

Галузевий ризик — це можливі збитки банків у результаті невда­лого вибору за галузевою ознакою цінних паперів. Цей вид ризику не піддається прогнозуванню.

Фінансовий ризик залежить від розмірів позичених коштів у сукуп­ному капіталі акціонерного товариства. Чим більший розмір позиче­них коштів, тим менше в інвесторів шансів на швидке отримання до­ходу на вкладений капітал. Цей фактор необхідно враховувати при виборі цінних паперів.

Фінансові ризики банку показано на рис. 5.2.

Усі види ризиків тісно пов'язані. Очевидно, що кредитний ризик веде, наприклад, до ризику ліквідності. Процентний ризик за приро­дою самостійний, оскільки діє як зовнішній чинник, що не залежить від банку. Але й він може збільшити кредитний ризик і весь ланцю-

291

Розділ 5

КОМЕРЦІЙНІ РИЗИКИ (ЕКОНОМІЧНІ РИЗИКИ)

Спекулятивні

Чисті

Фінансові ризики

£

Кредитний ризик

_т

Валютний ризик

Процентний ризик

Ризик

упущеної

вигоди

Ризик

ліквідності

£

Ризик незбалансо-ваної ліквідності

£

Ризик ліквідності цінних паперів

Г

Ризик неплато­спроможності банку

Рис. 5.2. Фінансові ризики банківської діяльності

жок ризиків, якщо банк не буде пристосовуватися до змін рівня рин­кової процентної ставки.

Ризик упущеної вигоди є ризиком дії непрямої фінансової шкоди (недоотримання прибутку). Це може відбутися в результаті нездійснен­ня будь-якого заходу (наприклад страхування).

Небезпека втрат банком у разі його неспроможності покрити свої зобов'язання за пасивом балансу вимогами за активом називається ризиком незбалансованості ліквідності.

Ризик є найвищим, коли банк не в змозі задовольнити кредитну заяву або відповісти на вимогу вкладника. Відповідно розрізняють ліквідність активів і ліквідність пасивів.

Банки мають два джерела для забезпечення відповідної ліквідності: внутрішнє і зовнішнє. Внутрішня ліквідність втілена в певних видах активів, що швидко реалізуються, для яких є стійкий ринок і які є надійним об'єктом розміщення грошей (наприклад ДКЗ). Зовнішню інвестиційну ліквідність можна досягнути шляхом придбання банком на ринку таких зобов'язань, які збільшать запас його ліквідних коштів (сертифікати та ін.).

Розглянемо розрахунок ризику банку, що пов'язаний з оцінкою руху готівки. Величину майбутнього грошового потоку готівкових коштів розраховують за формулою

292

Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

E(R) = Ri*Pi

i=1

де Е (R) — майбутнє значення потоку грошових коштів протягом пев­ного фінансового періоду; R — величина потоку готівки, якщо і = = (і =1, 2, ..., L); Р. — кількість можливих випадків.

Приклад розрахунку припливу готівки на кінець року

За інвестиційною програмою "Д" планують у майбутньому фінан­совому році такий рух готівки:

Рух готівки, тис. у. о.	8000	9000	10 000	11000	12 000
Імовірність дій	0,1	0,2	0,4	0,2	0,1

Необхідно розрахувати приплив готівки на кінець року. Підставимо у формулу значення з таблиці:

£(Я) = 0,1-8000 + 0,2-9000 + 0,4-10 000 + 0,211 000 + 0,112 000 = 10 000.

Приплив готівки на кінець року становитиме 10 000 тису. о.

Таким чином, значення потоку грошових коштів, що планується — це середньозважена величина руху готівки залежно від імовірності дії.

Ризик, пов'язаний з оцінкою потоку грошових коштів, можна роз­рахувати за допомогою середньоквадратичного відхилення:

Середньоквадратичне відхилення є показником абсолютного ризи­ку. Мається на увазі, чим більше значення середньоквадратичного відхилення, тим вищий ризик.

Показником відносного ризику є коефіцієнт варіації:

V=100%. O2\K

Чим більше значення коефіцієнта варіації, тим вищий ризик.

Ризик ліквідності цінних паперів — це ситуація, коли банк може не знайти покупця за необхідності термінового продажу конкретного цінного папера і перетворити його на готівку. Найменший ризик ліквідності характерний для фінансових активів компаній, включених до котирувального листа фондової біржі.

Крім розглянутих ризиків інвестування за операціями з цінними паперами, ще є ризик неплатоспроможності банку, тобто використан­ня акціонерного капіталу для погашення своїх зобов'язань за відсут­ності будь-яких інших джерел. Щоб запобігти цій ситуації, необхідно

293

Розділ 5

підтримувати на відповідному рівні нормативи достатності капіталу (див. підрозд. 2.3).

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що визначення ступеня ри­зику інвестицій, оцінка загального ризику для конкретного виду цінно­го папера складається з оцінки диверсифікованого і недиверсифікова-ного ризиків.

Питання для самоконтролю

1. Які ви знаєте види інвестиційного ризику за операціями з цінни­ми паперами?

1. Розкрийте зміст систематичного ризику.

2. Розкрийте зміст коефіцієнта вимірювання рівня систематич­ного ризику, наведіть формулу його розрахунку.

3. Назвіть шляхи управління процентним ризиком за операція­ми з цінними паперами.

2. За яких умов виникає ринковий ризик?

3. Які ви знаєте методи управління ринковим ризиком?

4. Охарактеризуйте зміст несистематичного ризику.

5. Розкрийте, склад фінансових ризиків.

6. За яких умов виникає ризик упущеної вигоди?

10. Розкрийте зміст ризику не збалансованої ліквідності.

11. Що означає термін "ризик ліквідності цінних паперів"?