5.7. Аналіз внутрішніх ризиків банківської діяльності

Внутрішні ризики виникають у результаті діяльності самого банку і залежать від операцій, які він проводить. Відповідно вони пов'язані:

• з активами банку (кредитні, валютні, ринкові, розрахункові, лізингові, факторингові, касові, інвестиційні ризики тощо);

• із зобов'язаннями банку (ризики за вкладами та іншими депозит­ними операціями, за міжбанківськими отриманими кредитами);

• з якістю управління банком власними активами та пасивами (про­центний ризик, ризик незбалансованої ліквідності, неплатоспромож­ності, ризик структури капіталу, недостатності капіталу);

• із ризиком реалізації фінансових послуг (операційні, техно­логічні, стратегічні, адміністративні, бухгалтерські ризики, а також ризики, пов'язані з інноваціями, безпекою, зловживаннями).

Рівень конкретного ризику банку, пов'язаний з тією чи іншою подією, постійно змінюється внаслідок змін динамічного характеру зовнішнього оточення банків, впливу зовнішнього середовища. Це зму­шує банк постійно уточнювати своє місце й оцінювати ризик своєї діяльності на ринку, переоцінювати відносини з клієнтами і якість власних активів і пасивів, а також вибирати оптимальну політику у сфері управління банківськими ризиками.

Основна частина аналізу й оцінки внутрішніх ризиків ґрунтується на теорії ймовірності — систематичному статистичному методі визна­чення вірогідності тієї чи іншої події в майбутньому. Як правило, таку вірогідність виражають у відсотках. Із метою ранжування альтерна-

281

Розділ 5

тивних подій необхідно розробити певні критерії ризику (наприклад, активи банку) за ступенями ризику. Проте перш ніж застосувати ці критерії необхідно проаналізувати наявну ситуацію.

Кредитний ризик є найпоширенішим прикладом для банків. До нього відносять прострочені позички. Особливо це стосується середньо-і довгострокових кредитів, виданих під заходи, терміни здійснення яких, а відповідно, й розрахункові терміни окупності, порушені.

Кредитні ризики спричиняються погіршенням фінансового стану позичальника, непередбаченими ускладненнями в його діяльності, несприятливими обставинами на ринках. Падіння попиту на продук­цію, неплатоспроможність покупців, економічна криза, некомпе­тентність чи недобросовісність керівництва підприємства — усе це теж впливає вкрай негативно.

Ступінь кредитного ризику, характерного для банківської системи України, залежить від таких факторів:

• концентрації кредитної діяльності банку в будь-якій сфері, чут­ливій до змін в економіці, а також у маловивчених, нових, нетради­ційних сферах;

• внесення частих або істотних змін у політику банку з надання кредитів;

• недоступності достовірної інформації про кредитну історію клієнтів;

• частки недавно залучених клієнтів (їх надійність ще не перевіре­но кредиторами);

• незадовільного фінансового стану більшості позичальників, яки­ми є в основному державні підприємства і організації;

• недосконалістю правової бази щодо захисту інтересів кредиторів.

Для запобігання кредитному ризику комерційні банки України вживають такі заходи:

• лімітування кредитів. Ліміти встановлює Національний банк України;

• диверсифікація кредитних вкладень. Диверсифікація — обов'яз­ковий захід захисту від ризику, який застосовується практично всіма банками України.

Диверсифікація позичок, як спосіб захисту від кредитного ризи­ку, — це розподіл наданих кредитів між різними суб'єктами (юридич­ними та фізичними особами). Чим більша кількість позичальників отримає кредит, тим, за інших рівних умов, буде менший ступінь ризи­ку неповернення боргу, оскільки вірогідність банкрутства багатьох по­зичальників значно менша, ніж кількох.

282

Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

• попереднє вивчення й оцінка кредитоспроможності позичальни­ка. Цей метод захисту від ризику є обов'язковим для всіх банків. Як правило, він має формальний характер, особливо у невеликих банках;

• вимога достатньо якісного забезпечення кредиту. Українські бан­ки охоче надають кредити під заставу нерухомості, обладнання, транс­портних засобів, інших матеріальних цінностей. Як забезпечення на­магаються не приймати цінні папери, гарантії, поручительства, дого­вори страхування. Винятком можуть бути гарантії уряду;

• оперативність у стягненні боргу;

• страхування кредитних операцій. Внутрішнє страху вання по­лягає в забезпеченні подолання негативних фінансових наслідків за ра­хунок резервування частини фінансових ресурсів. Зовнішнє страхуван­ня кредитних операцій в Україні нерозвинуте. Знизити небезпечність неповернення боргу від високоризикових кредитних угод банки нама­гаються за рахунок зменшення суми кредиту та вимоги якіснішого за­безпечення.

Розглядаючи ризики, пов'язані з зобов'язаннями, особливу увагу слід приділити аналізу формування депозитів. Негаразди в діяльності банку може спричинити дострокова вимога вкладу чи міжбанківсько-го кредиту. На дострокові вимоги, крім різких непередбачуваних змін у фінансовому становищі вкладника, можуть впливати фактори, по­в'язані з хиткою політичною чи економічною ситуацією у країні, а та­кож кризи. Аби убезпечитися від цього, необхідно зазначити у кредитній угоді особливі умови (наприклад, про відмову від дострокового повер­нення вкладу або про несплату чи зниження процентної ставки). Задля попередження і регулювання ризику щодо формування депозитів бан­ки аналізують співвідношення між позичальниками і депозитами, вра­ховують процентний ризик, який виникає при формуванні депозитів.

Вивчаючи ризики, пов'язані з якістю управління активами і зобов'я­заннями, слід особливо уважно аналізувати процентний ризик, тобто небезпеку втрат унаслідок перевищення сплачених процентних ставок над отриманими. Підвищення процентних ставок призведе до падіння курсів цінних паперів із твердими процентами, а відтак і до знецінен­ня банківського портфеля, завдасть курсових збитків. Крім того, різни­ця між процентними доходами і витратами становить основу банків­ського прибутку. Різка зміна ставок у різних сегментах ринку може негативно позначитися на прибутковості операцій банку.

Це спонукає банки аналізувати попит і пропозицію кредитних ре­сурсів, порівнювати проміжок часу між строками вивільнення депо­зитів та розміщених коштів і коливаннями процентних ставок (остан­ні — вельми різноманітні, залежать від загального попиту на кредитні ресурси цього банку, наявності цих ресурсів, характеру, розміру та строків позички; процент є регулятором ринкових відносин).

283

Розділ 5

Аби зменшити ризик, деякі банки вводять до процентної ставки за розміщеними коштами ризикову процентну ставку (договірну надбав­ку) або розмір страхового процента (коли позичку страхує сам банк). В умовах інфляції аналізують реальні та номінальні проценти. Щоб уник­нути процентного ризику, банки активніше надають кошти на тривалі строки, а для рефінансування залучають кошти на короткий термін.

Обчислюючи коефіцієнт процентного ризику, банки враховують ускладнення, які майже завжди виникають під час погодження строків платежу банку за зобов'язаннями, й отримання платежів від клієнта; ймовірність невиконання партнером зобов'язань через тимчасову не­стачу коштів; операційні й технічні затримки; вплив кредитного, ва­лютного, ринкового та інших ризиків.

Щодо ризиків, пов'язаних із реалізацією фінансових послуг, за­стосовують спеціальні методи аналізу. Вивчаючи операційні ризики банку, оцінюють, як збільшується вартість послуг банку та зростають поточні витрати.

До технологічних відносять ризики збою технології здійснення опе­рацій (ризики, пов'язані з неполадками в комп'ютерній системі, втра­тою документів, комп'ютерним шахрайством тощо). Аналізуючи тен­денцію до зростання чи до зменшення кількості таких випадків, ви­значають вірогідність їх повторення.

Вивчаючи ризики безпеки, звертають увагу на її загальний стан (надійність приміщень посиленого захисту, куди мають доступ лише окремі особи та охоронці), "вузькі" місця в її організації (захист у ком­п'ютерному центрі, неприступність сейфів, охорона каси, стан проти­пожежної безпеки).

Прогнозуючи стратегічні ризики, розраховують: ризик недоотри-мання запланованого прибутку внаслідок перевищення допустимого ризику; ризик непродуманого вибору і помилкової оцінки розміру та ступеня ризику; ризик неправильного рішення банку (наприклад, не­одноразової пролонгації однієї і тієї ж позички); ризик помилки при визначенні термінів операцій; ризик відсутності контролю за втрата­ми банку; ризик неправильного фінансування втрат тощо. Такий аналіз дасть змогу різнобічно охарактеризувати якість управління банком. Проте рівень внутрішніх ризиків зростає, якщо проблеми виника­ють раптово; при аналізі поставленого завдання, відмінного від тих, які банку доводилося розв'язувати в минулому, керівництво неспро­можне за результатами аналізу вжити необхідних і термінових заходів для поліпшення ситуації; чинний порядок діяльності банку або недо­сконалість законодавчої і нормативної бази гальмують процес виправ­лення виявлених недоліків. Якщо ризики оцінено неправильно чи немає можливості негайно поліпшити ситуацію, визнану в результаті аналізу критичною, — наслідки можуть бути щонайгірші.

284

Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

Питання для самоконтролю

1. Які види банківських ризиків ви знаєте?

2. Що може спричинити виникнення кредитного ризику?

3. За яких умов виникає процентний ризик?

4. Назвіть причини виникнення валютного ризику.

5. Розкрийте зміст терміна "диверсифікація позичок".

6. Перелічіть заходи банку, до яких він вдається для зниження про­центного ризику.