5.5. Види ризиків банківської діяльності та методи управління ними

Конкретні об'єкти і зміст аналізу ризиків банківської діяльності залежить від ступеня охоплення діяльності банку, характеру дослі­дження, періодичності, термінів його проведення, мети аналізу. Тому для зручності аналізу ризики банківської діяльності класифікують за певними ознаками:

• основними чинниками виникнення;

• групами ризиків;

• часом;

• методами розрахунків;

• ступенем (рівнем) зваження;

• характером обліку;

• можливістю управління.

Класифікацію ризиків діяльності банку за різними ознаками пока­зано на рис. 5.1.

Наведені дані свідчать, що за сферами виникнення банківські ри­зики поділяють на економічні й політичні.

Політичні ризики — це ризики, зумовлені зміною політичної ситуа­ції, яка негативно впливає на результати діяльності банків (закриття кор­донів, воєнні дії, заборона на вивезення товарів до інших країн та ін).

274

Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

РИЗИКИ БАНКІВ

Економічні (комерційні)

Політичні

Зовнішні

Внутрішні

Країни

Валютний

Стихійних лих

Склад клієнтів

Характер банківських операцій

Кредитний

Мікрорівень

Ризик виду операцій

За позабалан­совими операціями

Лізинговий

Факторинговий

Макрорівень

За

активними операціями

ліринговии та ін.

Ризик

структури

балансу

За

пасивними операціями

Іроцентнии изик

Ризик незба-лансо ваності ліквідності

Ризик інфляції

Ринковий ризик

Ризик невід-повід ності ресурсів і вкладень за строками

Ризик

диверсифікації

Рис. 5.1. Класифікація ризиків діяльності банку

Економічні ризики — це ризики, зумовлені несприятливими зміна­ми в економіці самого банку або країни в цілому. їх можна представи­ти зміною кон'юнктури ринку, рівня управління та ін. Ці основні види ризиків тісно пов'язані один з одним і на практиці їх часто важко роз­різнити.

У свою чергу політичні й економічні ризики є зовнішніми та вну­трішніми.

275

Розділ 5

Зовнішні ризики безпосередньо не пов'язані з діяльністю банку.

Внутрішні ризики залежать від роботи конкретного банку. Крім наведених у схемі внутрішніх ризиків, їх можна поділити на ризик основної і допоміжної діяльності банку. Ризики основної діяльності утворюють головну групу ризиків. До них належать такі ризики: кре­дитний, процентний, за лізинговими або факторинговими операціями, а також за операціями з цінними паперами. Ризики допоміжної діяль­ності банку включають: втрати з формування депозитів і ризики по­точних витрат; кадрових, банківських зловживань, втрату репутації банку, зниження банківського рейтингу та ін.

Ця група ризиків відрізняється від першої тим, що вони мають лише умовну оцінку і виражаються у втраченій вигоді. Наприклад, ризик поточних видатків пов'язаний з неспроможністю банку відшкодову­вати зростаючі адміністративно-господарські видатки, що забезпечу­ють нормальний ритм роботи установи. Приклад кадрового ризику — надмірна залежність діяльності банку від діяльності кількох служ­бовців. Доходи можуть знижуватися внаслідок поганих стосунків між співробітниками.

За часом ризики поділяють на ретроспективні, поточні та перспек­тивні. Аналіз ретроспективних ризиків (їх характеру і способів зни­ження) дає можливість більш точно прогнозувати поточні та перспек­тивні ризики.

Залежно від методів розрахунку ризики бувають комплексні (су­купні) і часткові.

Комплексний ризик включає оцінку і прогнозування величини ризи­ку банку і додержання економічних нормативів банківської діяльності.

Частковий ризик ґрунтується на основі зваження ризику за окре­мою банківською операцією або групою операцій.

За ступенем (рівнем) зваження розрізняють ризики повний, по­мірний і низький — залежно від розташування за шкалою ризиків. Ступінь банківського ризику характеризується ймовірністю події, що веде до втрати банком коштів за цією операцією.

За характером обліку розрізняють банківські ризики за балансо­вими і позабалансовими операціями.

Залежно від можливості управлін ня ризики бувають відкритими і закритими.

Відкриті ризики не підлягають регулюванню, закриті — регулю- . ються.

До основних методів управління ризиками можна віднести:

• використання принципу зваження ризиків;

• урахування зовнішніх ризиків;

• систематичний аналіз фінансового стану клієнта-позичальника;

• проведення політики диверсифікації;

276

Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

• використання плаваючих процентних ставок;

• страхування кредитів і депозитів;

• введення заставного права та ін.

Наведена класифікація має на меті не перелічення всіх видів ри­зиків, а створення певної системи, що дає банку можливість врахува­ти окремі різновиди ризику при визначенні загального розміру ризи­ку у своїй діяльності.

Усі види ризиків тісно пов'язані й мають вплив на діяльність бан­ку. Зміна одного виду ризику призводить до зміни практично всіх інших видів. Це природно ускладнює вибір методу аналізу рівня кон­кретного ризику. Прийняття рішення щодо його оптимізації потребує поглибленого аналізу безлічі інших ризикових чинників.

Питання для самоконтролю

1. За якими ознаками класифікують ризики банківської діяль­ності?

2. Розкрийте зміст політичних ризиків.

3. За яких умов виникають економіч ні ризики?

4. Розкрийте зміст внутрішніх ризиків, назвіть основні їх види.

5. На які види поділяють ризики, згруповані за часом?

6. Охарактеризуйте ризики, згруповані залежно від можливості управління.

7. Які ви знаєте основні методи у правління ризиками?

5.6. Аналіз зовнішніх ризиків банківської діяльності та методи управління ними

У попередньому розділі було визначено, що залежно від сфери ви­никнення банківські ризики поділяють на зовнішні й внутрішні. Зовнішні ризики безпосередньо не пов'язані з діяльністю банку. До зовнішніх ризиків діяльності банку належать:

• ризики країни (регіону, області);

• валютний ризик;

• ризик стихійних лих.

Ризик країни — це небезпека втрат у зв'язку з тим, що іноземна дер­жава не побажає чи не зможе виконати свої зобов'язання перед кредито­рами або інвесторами з причин, які не стосуються до звичайних банків-

277

РОЗДІЛ 5

ських ризиків і виникають у зв'язку з кредитуванням або інвестуван­ням. Ризики країни актуальні для всіх банків, створених за участю іно­земного капіталу, і банківських установ, що мають генеральну ліцен­зію. Основні помилки, яких припускається керівництво банків, пов'я­зані з неправильною оцінкою фінансової стійкості іноземного контра­гента. У зв'язку з цим оцінка ризику країни становить аналіз минулої, теперішньої і майбутньої кредитоспроможності країни-позичальниці, тобто її можливості виконувати свої фінансові зобов'язання.

Ризик країни складається з економічного ризику, що залежить від платіжного балансу і системи господарювання в країні, і політичного ризику, що втілюється у небезпеці переворотів, відмові влади від спла­ти своєї зовнішньої заборгованості та ін.

Економічний зовнішній ризик оцінюють на підставі даних націо­нальної статистики, а політичний — експертним шляхом.

На зовнішні ризики впливає безліч факторів: політичні, економічні, соціальні, страхові, макроекономічні, природні (стихійні лиха) тощо. Банки можуть наражатися на регіональні, районні та інші ризики, ко­жен із яких характеризується різним ступенем впливу перелічених факторів.

Аналіз проводять, щоб з'ясувати втрати банку в наступному звітному періоді внаслідок впливу зовнішніх факторів, а також сформулювати стра­тегію банку. Послуговуючись отриманими даними, розраховують вплив зовнішнього ризику і виявляють фактори, які його визначають.

У міжнародній практиці ефективнішим вважають двоступеневий аналіз зовнішніх ризиків.

Спочатку оцінюють економічну ситуацію в країні, потім обчислю­ють рівень сумарного ризику країни, використовуючи такі показники:

• приріст валового продукту,

• співвідношення величини інвестицій і величини валового доходу;

• ефективність інвестицій;

• середній рівень інфляції;

• зростання грошових надходжень;

• рівень реального внутрішнього продукту;

• податковий баланс як відсоток від валового продукту;

• конкурентоспроможність економіки;

• торговельний баланс (експорт-імпорт);

• загальна зовнішня заборгованість;

• міжнародні резерви;

• вартість послуг щодо обслуговування зовнішньої заборгованості;

• величина політичного ризику;

• рівень безробіття;

• зростання ВНП на душу населення.

278

Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

Щоб безпомилково визначити ризик певної країни, можна кори­стуватися також оцінками провідних країн, здійсненими за окремими показниками. Ці показники публікують.

Крім аналізу ризику країни, необхідно зважати на ризики, пов'я­зані з зовнішньоекономічною діяльністю. їх можна віднести як до зовнішніх, так і до внутрішніх ризиків банку залежно від того, які рішення прийме менеджмент банку за конкретних обставин щодо його внутрішньої діяльності.

Валютний ризик пов'язаний із невизначеністю майбутнього руху процентних ставок і ціни національної валюти щодо іноземної. Він поділяється на економічний валютний ризик, ризик переведення і ри­зик угод.

Економічний валютний ризик — це ризик зміни вартості активів чи пасивів банку внаслідок майбутніх змін курсу. Аналізують еконо­мічний валютний ризик за допомогою таких показників: частка валют­них кредитів у валюті балансу банку; частка валютних кредитів, вира­жених у національній валюті й виданих за рахунок коштів, залучених у національній валюті; частка створених резервів за валютними кре­дитами, вираженими в національній валюті, в обсязі загальних резервів банку на покриття збитків за кредитами; частка позитивної чи нега­тивної курсової різниці в обсязі валютних операцій банку тощо.

Ризик переведення — це ризик зміни вартості активів і зобов'язань банку, пов'язаний зі зниженням курсу валюти. Потребує переоцінки ак­тивів і статутного капіталу банку, вираженого у валюті. Його аналізують та оцінюють за даними руху вартості валют і прогнозів зміни курсу.

Ризик угоди зумовлюється невизначеністю вартості в національній валюті майбутньої угоди, укладеної в іноземній валюті. Щоб оцінити цей ризик, слід проаналізувати:

• частку хеджування в конверсійних угодах, валютних свопів (рівновеликі кредити з однаковими строками, сумами і способами по­гашення, виражені в різних валютах у двох банках різних країн), угод спот (купівля і продаж валюти в обумовлену на майбутнє дату за обу­мовленою ставкою);

• наявність і частку взаємних заліків ризиків за активами і паси­вами (визначають, віднімаючи суму валюти, що надійшла, від усієї вивезеної валюти);

• частку великих валютних угод, динаміку операційних витрат за валютними операціями, швидкість розрахунків, обсяг угод між філія­ми, кількість застрахованих угод;

• збалансованість активів та зобов'язань банку за видами валют і строками; частку форвардних, ф'ючерсних, опціонних операцій у зов­нішньоекономічній діяльності банку.

279

Розділ 5

Крім зазначених факторів на валютний ризик банку впливає індекс ефективного валютного курсу. Як додаток до статистики валютних курсів, щодо окремих валют та грошово-валютного ринку в розрізі спот і форвард за курсами покупця і продавця валюти використовують се­редні величини цих курсів. Дані щодо курсів форвард публікують за строками форвардних угод. Щодня дані про курси узагальнюють за певні проміжки часу у вигляді середньої геометричної величини. Це дає змогу послабити вплив окремих відхилень курсу, які відрізняють­ся від основної сукупності даних: К = 1(К₁, К₂,..., К_п). Хоча зміна ва­лютного курсу в часі вимірюється за допомогою індивідуальних індексів валютного курсу, на неї впливають не лише попит і пропози­ція на цю валюту, а й попит і пропозиція на валюту, щодо якої змінено курс. Тому індекс ефективного валютного курсу дає змогу краще вра­хувати валютний ризик. Він визначається співвідношенням середньо­зважених курсів валюти країни ("кошика") за поточний і базовий пе­ріоди. Слід пам'ятати про різні темпи інфляції у країнах. Аналізуючи валютні ризики, необхідно виділити такі: додаткові, які виникають при кредитних операціях (кредитний, процентний, ризик резервування); при розрахункових операціях (ризики угод, втрати доходів унаслідок заморожування чи конфіскації вимог за вказівкою держави, виклика­них валютними труднощами, зміною уряду чи війною).

Найпоширенішими способами управління валютними ризиками у світовій практиці є:

• вибір як валюти платежу національної валюти;

• включення до кредитної угоди захисного застереження (валюти платежу, міжнародної грошової одиниці — євро, валютного "кошика");

• хеджування валютних ризиків;

• використання "тактики нульового балансу", тобто зрівноважен­ня в слабкій іноземній валюті. У результаті програм за активними опе­раціями, пов'язаними зі знецінюванням валюти, буде компенсовано виграш за пасивами.

Ризик стихійних лих залежить як від наявності або відсутності стихійних явищ природи і пов'язаних з ними наслідків, так і від різно­манітних обмежень з боку держави. Цей вид ризику не є суто банків­ським, однак може вирішально вплинути на фінансове становище бан­ку. Обмежити вплив ризику стихійних лих на діяльність банку можна тільки шляхом своєчасного інформування про зміну обставин.

280

Оцінка дотримання комерційними банками економічних нормативів

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте зміст зовнішнього ризику банку.

2. Які види зовнішніх ризиків ви знаєте?

3. Розкрийте зміст ризику країни.

А. Дайте характеристику валютному ризику.

5. Охарактеризуйте економічний валютний ризик.

6. Що становить ризик переводу?

7. Чим зумовлюється ризик угоди?

8. За якими критеріями визначають рівень ризику країни?

9. Назвіть основні способи управління валютними ризиками.