3.8. Оцінка доцільності капіталовкладень (маркетингової привабливості проектів)

У ході аналізу насамперед дають оцінку доцільності капіталовкла­день. Рішення стосовно доцільності капіталовкладень (маркетингової привабливості проектів) є одним з найважливіших, із яким стикаю­ться фахівці банку.

Процес оцінки доцільності капіталовкладень включає такі шість етапів:

• визначення вартості проекту;

• оцінка можливих грошових потоків від проекту, включаючи со­бівартість активу на визначену кінцеву дату;

• оцінка рівня ризику проектованих грошових потоків;

• визначення відповідної вартості капіталу, на яку необхідно дис­контувати грошові потоки, проекту при цьому рівні ризику;

• знаходження теперішньої вартості очікуваних грошових потоків для отримання величини вартості активу підприємства;

• порівняння теперішньої вартості й очікуваних грошових при­бутків із необхідними витратами проекту.

Для розв'язання питання про доцільність капіталовкладень засто­совують такі основні показники:

• період окупності;

• чиста теперішня вартість (ЧТВ);

• внутрішня норма прибутку (рентабельності інвестицій) (ВНП або PI).

188

Аналіз активних операцій комерційного банку

Насамперед пояснимо, як розраховується кожний критерій.

Період окупності — період часу, необхідний для того, щоб чисті прибутки від інвестицій відшкодували понесені витрати.

Капіталовкладення вважають доцільними, якщо термін їх окуп­ності не перевищує часу, який керівництво банку вважає за критерій рентабельності.

Визначимо період окупності проектів А та В.

Для цього використаємо схему грошових потоків цих двох проектів.

Грошові потоки проектів А та В

Очікувані чисті грошові потоки після сплати податків, (у. о.)

Рік		Проект А		Проект В
Ох)		(10 000)		(10 000)
1		5 000		1000
2		4 000		3 000
3		3 000		4 000
4		1000		6 000
Проект Ад 1	1 1	2 1	3 1	4 1
-10 000	5000	4000	3000	10(
Проект В 0 1	1 1	2 1	3 1	4 1

Роки

Роки

-10 000 1000 3000 4000 6000

х) — первісні витрати або чисті інвестиційні витрати.

Проекти А та В, період окупності

Проект А Роки

0 12 3 4

І І І І І

10 000 5000 4000 3000 1000

Грошовий

потік

Сукупний

грошовий -10ООО -5000 -1000 2000 3000

потік

п п ° ¹ Проект В і і

10 000 1000 3000 4000 6000

Грошовий

потік

Сукупний

грошовий -10 000 -9000 -6000 -2000 4000

потік

Роки

189

Розділ З

Як бачимо, за проектом А наприкінці третього року сукупне над­ходження більше, ніж потрібно на відшкодування первісних витрат. Таким чином, інвестиція покривається наприкінці третього року. Якщо грошові потоки здійснюються фактично протягом року, то пері­од покриття має місце у 7₃ року. Враховуючи, що 1000 у. о. залиша­ється невідшкодованими наприкінці другого року, а у третьому році ми отримуємо 3000 у. о. у вигляді чистого грошового потоку, то період окупності проекту А дорівнює 2\₃ року.

Невідшкодовані

Рік до витрати

повного на початок року 1000

Окупність = ._а + = 2 + — = 2,33 року.

відгико- Грошовий потік 3000

дування на початок року

Окупність проекту В дорівнює 3,33 року:

2000

3 + = 3,33 року.

6000

Таким чином, якщо банк потребує період у окупності не більшого, ніж три роки, то доцільно було б прийняти проект А та відмовитись від проекту В. Коли ці два проекти виключають один одного, тобто якщо І один проект розглядається як доцільний для кредитування, від друго­го необхідно відмовитись. Проект А отримує вищу оцінку, ніж проект І В, оскільки він має коротший період окупності.

Чим коротший період окупності, тим більша величина ліквідності І проекту. Триваліший період окупності означає, що проект досить ри- І зикований, оскільки надходження грошових потоків очікується про- І тягом тривалого часу.

Користуючись показником періоду окупності, слід мати на увазі, що він добре працює за наявності таких припущень:

• усі створювані за його допомогою проекти мають однаковий строк життя;

• усі проекти передбачають одноразове вкладення початкових інве­стицій;

• після завершення вкладення коштів інвестор починає отримува­ти однакові щорічні грошові надходження протягом усього періоду життя інвестиційних проектів.

Деякі зарубіжні фірми замість звичайного періоду окупності вико­ристовують дисконтований період окупності — період часу, необхід­ний для того, щоб чисті прибутки від інвестицій, дисконтовані на вартість капіталу інвестиції, покрили витрати на інвестиції.

190

Аналіз активних операцій комерційного банку

Визначимо дисконтований період окупності для проектів А та В. Припускається, що обидва проекти мають вартість капіталу в 10 % . Кожний грошовий прибуток у попередній схемі ділиться на

(1 + *)* = (1,10)*,

де t — рік, протягом якого здійснюється грошовий потік; k — вартість капіталу проекту.

Через три роки проект А забезпечить отримання 10 105 у. о. у ви­гляді дисконтованих грошових прибутків:

5000 4000 3000

(ІДО)¹ (ІДО)² (ІДО)³

4545 + 3306 + 2254.

Оскільки витрати дорівнюють 10 000 у. о., то ця інвестиція буде відшкодована протягом трьох років, тобто:

Дисконтований період окупності проекту

А = 2 + 2149 : 2254 = 2,95 року,

(2 — рік до повного відшкодування, 2149 — невідшкодовані витрати на початок року, 2254 — грошовий потік на початок року.)

Дисконтований період окупності проекту

В = 3 + 3607 : 4 098 = 3,88 року.

Якщо банк вимагає дисконтовану окупність не більшу ніж три роки, то перевагу буде віддано проекту А.

Дисконтовані грошові потоки проектів А та В

Проект А о 1 2 З

4 Роки

Чистий грошовий

10 000

5000 4000

3000

1000

Цисконто-еаний грошо­вий потік

Сукупний дисконтова­ний грошо­вий потік

10 000

10 000

4545 3306

-5455 -2149

2254

105

683

788

191

Розділ З

0

Проект В |_

Чистий

грошовий

потік

10 000 1000

2

_|

3000

4000

4 Роки

6000

2479

-10 000 -9091 -6612

Дисконтова­ ний грошо -ЮООО 909 вий потік

Сукупний дисконтова­ний грошо­вий потік

3005

-3607

4098

491

Крім наведених методів оцінки доцільності капітальних вкладень у банківській практиці використовують метод чистої теперішньої вартості (ЧТВ) (NPV).

Цей метод є найкращим засобом вимірювання прибутковості, ос­кільки дає можливість прямо вимірювати грошовий прибуток акціо­нерів на основі теперішньої вартості проекту.

ЧТВ дорівнює теперішній вартості чистих грошових потоків, дис­контованій на граничну вартість капіталу.

Гранична вартість капіталу (ЧВК) — це вартість останньої умовної одиниці нового капіталу, який збільшує підприємство, фірма, установа.

Іншими словами, чиста теперішня вартість — це різниця між су­мою грошових надходжень (грошових потоків, припливу коштів), по­роджених реалізацією інвестиційного проекту, і дисконтуванням по­точних вартостей усіх затрат, необхідних для його реалізації.

CF CF

NPV = CF₀ + ' ,+ ² .

+ ... + -

CR

^=Х-

СЕ

де CF — очікувані чисті грошові потоки у період t; К — вартість капі­талу проекту.

Грошові витрати розглядають як негативні грошові потоки. При оцінці проектів А та В тільки CF₀ — негативні.

При вартості капіталу 10 % ЧТВ (NPV):

• проекту А дорівнює:

5000 4000 3000 1000

:788 у.о.;

NPV, =-10 000 +

(1,10)' (ІДО)² (ІДО)³ (ІДО)⁴

192

Аналіз активних операцій комерційного банку

• проекту В дорівнює:

,~ ™„ 1000 3000 4000 6000 _ІМ

NPV_R=-10 000 + г + г + г + г = ⁴⁹¹ У-°-

(ІДО)¹ (ІДО)² (ІДО)³ (ІДО)⁴

Якщо ЧТВ = 0, це означає, що отримані грошові потоки проекту достатні тільки для:

• відшкодування інвестованого капіталу;

• забезпечення одержання необхідної норми прибутку на капітал.

Якщо проект має позитивне значення ЧТВ, тоді його грошові пото­ки утворюють надлишок прибутку.

У нашому прикладі обидва проекти мають позитивне значення.

Розглянемо наступний метод оцінки доцільності капіталовкла­день — внутрішню норму прибутку ВНП (IRR), або рентабельність інвестицій.

Цей метод за даними Харольда Байєрмана, опублікований у 1995 p., застосовують 99 % компаній Великобританії.

Розрахунок показника, що характеризує рентабельність інвестицій, дає можливість визначити, якою мірою зростає цінність (приваб­ливість) проекту в розрахунку на 1 у. о. інвестицій. Якщо в результаті розрахунку одержимо показник, що є більшим від 1, то проект інве­стицій можна вважати привабливим.

Рентабельність інвестицій розраховують за формулою

У = 0,

ha+iRR)'

де CF\ — надходження грошових потоків наприкінці періоду; IRR— внутрішня норма прибутку.

Тобто внутрішня норма прибутку (рентабельності) визначається як дисконтна ставка, що зрівнює теперішню вартість майбутніх грошо­вих прибутків від інвестицій та теперішню вартість грошових витрат проекту.

У вітчизняній практиці частіше визначають середню норму при­бутку на інвестиції (бухгалтерську рентабельність). Цей показник орієнтований на оцінку інвестицій на основі не грошових надходжень, і а бухгалтерського показника — доходів підприємств. Він становить відношення середньої величини доходу підприємства за бухгалтер­ською звітністю до середньої величини інвестицій.

Для розрахунку середньої норми прибутку використовують формулу

_ROI=EBIT(l-H)

(Ca" -Ca"):2

193

Розділ З

де ЕВІТ — дохід, з якого стягують проценти та податкові платежі; Н — ставка оподаткування; Cn — звітна вартість активів на початок періо­ду; Са^к — звітна вартість активів на кінець періоду.

Як бачимо, різні методи оцінки доцільності капіталовкладень про­понують різні типи інформації, яка розглядається у процесі прийнят­тя рішень. Для кожного окремого рішення найкраще застосовувати якийсь один метод, більш притаманний йому. Але не слід ігнорувати інформацію, яку несе кожний зі згаданих вище методів.

Слід пам'ятати, що оцінка доцільності інвестицій — це завжди оцін­ка проектів із ризиком.

Отже, можна визначити такі основні критерії прийняття інвести­ційних рішень:

• висока рентабельність проекту;

• дешевизна проекту;

• оптимальний для банку період окупності витрат;

• забезпечення стабільності надходжень;

• оптимізація інвестиційного портфеля за критеріями прибутко­вості та ризику;

• відсутність більш вигідних альтернатив.

Питання для самоконтролю

1. Які етапи включає процес аналізу доцільності капіталовкла­день?

2. Які показники характеризують доцільність капіталовкладень?

3. Дайте визначення терміна "період окупності".

4. Яка сутність дисконтованого періоду окупності?

5. Як розраховують середню норму прибутку на інвестиції?