1.3. Основні напрями організації і завдання аналітичної роботи банку

Оскільки кожний із суб'єктів аналізу ставить свої цілі, є різні на­прями аналізу діяльності комерційного банку (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Напрям аналізу діяльності банку

Основними завданнями загального аналізу діяльності комерційно­го банку є:

• визначення джерел, якості та стійкості банківських доходів;

• дотримання всіх вимог щодо ліквідності;

• підтримання стану адекватності й достатності капіталу. Балансовий звіт комерційного банку — складова пакета фінансо­ вої звітності, що характеризує фінансовий стан банку та відображає активи, зобов'язання та капітал банківської установи в грошовій формі станом на певну дату.

У балансовому звіті активи відображають ліворуч, а зобов'язання та капітал (пасиви) — праворуч.

Балансові звіти комерційних банків є основною частиною звітності. Аналіз балансових звітів дає змогу контролювати ліквідність банків, удосконалювати управління банківською діяльністю. Керівництво банків, використовуючи звіти інших банків, ознайомлюється зі станом

24

Організація економічного аналізу діяльності комерційного банку

справ у них при встановленні кореспондентських відносин, наданні позик та ін.

Балансовий звіт комерційних банків складають за уніфікованою формою. Ступінь деталізації операцій обмежений комерційною таєм­ницею, характерною для практики комерційних банків, що працюють в умовах конкуренції. Звичайно у балансах не виділяють сумнівні й збиткові операції. Одночасно необхідно забезпечити достовірність і наочність балансу з тим, щоб не підірвати конкурентоспроможності банків і довіри до них.

Приклад балансового звіту комерційного банку наведено у дод. 1.

Форма балансового звіту допомагає концентрувати увагу на типах активів та пасивів. Методика аналізу полягає в розмежуванні депозитів на депозити до запитання, термінові та ощадні.

Вважається, що:

• депозити до запитання безпосередньо пов'язані з проведенням розрахунків і через це досить стабільні та нечутливі до змін процент­ної ставки;

• термінові депозити, а також депозити корпорацій та фізичних осіб найбільш чутливі до змін процентної ставки;

• ощадні рахунки становлять досить стабільні заощадження насе­лення.

Сплата процентів за рахунками до запитання певною мірою ніве­лює типи рахунків та їх ціну.

Позики та депозити мають класифікуватися за строками погашен­ня та залучення, оскільки у балансі відображають їх первинну, почат­кову тривалість, а не період часу, що залишився до погашення. Однак деякі форми звітності показують активи та пасиви за строками, що за­лишилися до їх погашення, доповнюючи інформацію, яку дає баланс.

Позабалансові статті — це зобов'язання, взяті банком від імені свого клієнта, які можуть змусити банк видати позику в разі відсут­ності грошей у клієнта. Оскільки ці зобов'язання не мають кредитного ризику, вони додаються до активів, зважених на ризик при підрахун­ку достатності капіталу.

На позабалансових рахунках відображають рух цінностей і доку­ментів, що надійшли в установи банків на зберігання, інкасо чи на ко­місію. Сюди також належать бланки суворої звітності, бланки акцій, акції за дорученнями і на зберіганні, інші документи і цінності.

Аналіз прибутковості, ліквідності й достатності капіталу банку дає змогу оцінити ефективність управління і таким чином ви­значити здатність банку конкурувати на ринку банківських послуг, а також оцінити вплив макрофінансової політики на діяльність банків­ської системи.

25

Розділ 1

Аналіз фінансових форм звітності — це процес, який має на меті визначити оцінку поточного і минулого фінансового стану банку, основних результатів його діяльності. Першочерговою метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності банку. З форм фінансової звітності найбільш важливою при аналізі діяльності банку є "Звіт про прибутки та збитки комерційного банку". В цій формі відображають результати діяльності банку, усі здійснені різноманітні видатки й отримані доходи у звітному періоді за операціями банків.

При аналізі застосовують квартальні або річні дані про прибутки та збитки, підраховують середні показники ключових категорій балансо­вого звіту за період, що характеризується цими даними, та визначають:

• стан надходжень через прибуток на середні активи та на капітал;

• середні процентні ставки, отримані та сплачені;

• коефіцієнти приросту ключових показників (позик, депозитів та капіталу) на персонал;

• вартість посередництва;

• продуктивність роботи персоналу, що вимірюється через дохід на працівника, та окупність витрат на утримання персоналу.

Цей підхід поєднує дані балансового звіту та звіту про фінансові результати для вироблення ключових індикаторів (коефіцієнтів) діяль­ності, що не залежать від розміру банку. їх можна порівнювати з дани­ми інших банків та один з одним. Оскільки доходи та видатки аналізу­ють відносно середніх активів та зобов'язань за період звіту про фінан­сові результати, то можна порівнювати періоди часу з різною тривалі­стю. Звісно, таке порівняння можна здійснити лише в тому разі, якщо установа не зазнає сезонних змін, як банки, які обслуговують сільсько­господарські підприємства.

Питання для самоконтролю

1. Перелічіть основні напрями аналізу діяльності комерційного банку.

2. Що являє собою балансовий звіт комерційного банку?

3. Які питання можна з'ясувати при аналізі прибутковості, ліквідності та достатності капіталу?

4. Розкрийте зміст аналізу фінансових форм звітності.

26

Організація економічного аналізу діяльності комерційного банку