3.5. Аналіз характеру повернення наданих кредитів

"Недоброзичливість" господарського середовища та недосконалість банківського менеджменту підштовхують банки до проведення занад­то ризикованої кредитної політики, що негативно впливає на резуль­тати діяльності банку в цілому, тому перед спеціалістами банків по­стає проблема врахування цілої низки можливих ризиків у кредитній діяльності, зокрема ризику неповернення позичальником кредиту.

Отже, однією з головних проблем кредитної діяльності комерцій­них банків у сучасних умовах є несвоєчасне погашення наданих позик.

У процесі аналізу своєчасності повернення кредитів треба:

Розділ З

• визначити загальну суму простроченої заборгованості за позика­ми банку і процентів за ними;

• проаналізувати зміни цієї суми в динаміці;

• проаналізувати структуру простроченої заборгованості в роз­поділі клієнтів;

• проаналізувати давність її виникнення;

• визначити причини виникнення простроченої заборгованості у кожному випадку;

• визначити суму і частку кредитів, погашених за рахунок простро­чених позик у загальній сумі кредитів;

• проаналізувати заходи, які вживає банк для стягнення простро­ченої заборгованості і процентів.

Для аналізу своєчасності погашення кредиту використовують дані:

• балансу;

• форм статистичної звітності;

• аналітичного й оперативного обліку;

• різноманітні позаоблікові матеріали.

Як показує практика, головними причинами виникнення простро­ченої, пролонгованої і сумнівної до повернення заборгованості за кре­дитами є різні недоліки в роботі комерційних банків, тобто суб'єктивні причини.

Так, успіх кредитної угоди значною мірою залежить від правильно встановленого строку позики. Якщо в кредитній угоді буде передбаче­но дуже напружені строки, то позичальник може залишитись без ка­піталу, що може призвести до спаду виробництва. Якщо буде установ­лено ліберальні строки умови погашення, то позичальник певний час використовуватиме неконтрольовані банком кошти. Це може призве­сти до зниження доходів банку.

Не менш важливо для своєчасного погашення кредиту правильно визначити його суму. Заниження суми призведе до порушення строків кредитування, тому що кредитний захід не буде закінчено в строк. Підви­щення суми призведе до нецільового використання отриманих коштів.

Невстановлення Радою банку надійних Положень кредитування або невстановлення Правлінням достатнього методичного забезпечення, або невиконання обома органами функції моніторингу та управління кредитною службою призводить до значних проблем у кредитній діяль­ності банків. Кредитні проблеми можуть бути спричинені серіями по­милок, яких банк дозволив припуститися позичальнику.

Важливе значення має також правильне визначення способу пога­шення кредиту. Тому своєчасність погашення залежить від кваліфі­кації та компетенції економістів банку, якості аналізу документів клієнта, наданих для отримання кредиту.

Головні причини "проблемних" кредитів показано на рис. 3.6.

168

Аналіз активних операцій комерційного банку

Завелике кредитування		Самокредитування					Гонка за доходом
		о
Незадовільний відбір ризиків							Конкуренція
			Причини "проблем­них" кредитів
							Компроміс із кредит ними принципами
Неукладання 1 чи незастосування 1 угод при погашен­ні кредиту
	<
							Неповна кредитна інформація
		S >		'
Відсутність нагляду	^	Самозадоволення				&	Технічна некомпетентність

Рис. 3.6. Причини "проблемних" кредитів

Розглянемо кожну з названих причин виникнення проблемних кре­дитів.

Самокредитування

Самокредитування є однією з основних причин несвоєчасного повер­нення кредитів. Практика самокредитування може набувати різних форм. Найчастіше це невиправдане використання кредитів інсайдерами.

Інсайдер — споріднена щодо комерційного банку особа (фізична або юридична).

Установа вважається спорідненою щодо іншої установи в межах корпоративного об'єднання, якщо:

• філія установи повністю підпорядкована основній установі або контролюється нею;

• основна установа та її філії контролюються третьою стороною — головною установою (засновником корпоративного об'єднання).

Інсайдери поділяються на фізичних та юридичних осіб.

А. Фізичні особи:

1. акціонери, учасники банку, які мають частку в статутному фонді банку в 10 % і більше;

2. керівники банку (голова та члени Ради акціонерів, президент, віце-президенти, голова Правління, заступники голови Правління, головний бухгалтер та його заступники, начальники структурних підрозділів);

Розділ З

3) керівники установ — акціонерів (учасників) банку (директор, головний бухгалтер та їх заступники); 4)контролери:

• особа, яка призначена за дорученням виконувати або контролю­вати право голосу за часткою у статутному фонді банку в 10 % і більше на загальних зборах установи або її філій;

• особа, яка є працівником центральних та місцевих органів вико­навчої влади, покликана здійснювати контроль за діяльністю банків;

5) асоційовані особи:

• дружина, чоловік, діти, батьки, брати, сестри керівників банку і установ — акціонерів (учасників) банку;

• особи, які мають з асоційованими особами угоду або домовленість на спільне утримання, розпорядження, купівлю-продаж, використан­ня акцій банку або його установ — акціонерів (учасників) банку;

• керівники, які мають право впливати на діяльність банку, його філій і дочірніх фірм;

6) особи, споріднені в межах некорпоративних установ, а саме: ке­ рівники і контролери та асоційовані з ними особи, які займають керівні посади в установах, пов'язаних з банком фінансовими інтересами.

Б. Юридичні особи:

1. установи — акціонери (учасники) банку, які мають частку в ста­тутному фонді (капіталі) банку в 10 % і більше;

2. установи — акціонери (учасники) банку в межах корпоративно­го об'єднання:

• банк повністю контролюється установою-акціонером (учасни­ком);

• установа-акціонер (учасник) контролюється третьою стороною (учасником корпоративного об'єднання);

3. споріднена (асоційована) установа щодо установи — акціонера (учасника) банку (установа, яка має кваліфікований фінансовий інте­рес — частку в статутному фонді банку 20 %);

4. установа, яка має повний контроль над установою-акціонером (учасником), безпосередньо або за дорученням контролює частку у ста­тутному фонді (капіталі) банку в 50 % і більше;

3. асоційовані особи:

• установа, в якій керівником є дружина (чоловік), діти, батьки, брати і сестри керівників та контролерів банку, а також його установ- засновників;

170

Аналіз активних операцій комерційного банку

• особа, яка має угоду або домовленість з асоційованими особами про купівлю-продаж, розпорядження, утримання і використання акцій банку або його установ-засновників;

6) некорпоративні установи, з якими керівники та контролери бан­ ку споріднені.

Керівники та контролери банку вважаються спорідненими з іншою установою, зареєстрованою в Україні або за кордоном, якщо вони:

• обіймають керівні посади в такій компанії (в тому числі як ре­зультат наданої позики або через фінансовий інтерес банку до цієї установи);

• або є його асоційованими особами, як визначено вище, і разом утримують частку в статутному фонді (капіталі) банку в 10 % і більше;

• є особами, які мають право приймати керівні рішення, що впли­вають на діяльність цієї установи;

7) головна споріднена установа, тобто яка має у власності 20 % або більше номінальної вартості акцій, що класифікується як кваліфіко­ ваний фінансовий інтерес, за відсутності документально підтвердже­ них заперечень.

Про невиправдане використання інсайдерами банківських послуг свідчить видача їм кредиту на пільгових умовах, пільгова ставка за депозитами чи пільгові комісійні, які не пропонуються іншим клієнтам банку. Тому в процесі аналізу необхідно з'ясувати, що становище та механізми роботи з кредитами, які було надано інсайдерам, не відрізня­ються суттєво від становища та механізмів щодо інших схожих кре­дитів портфеля банку. У разі потреби слід внести зміни до кредитних положень банку щодо включення механізму кредитування інсайдерів. Для зменшення випадків самокредитування або пільгового (преферен­ційного) режиму банку необхідно здійснювати чіткий контроль за ви­дачею кредитів. Тому слід ретельно вивчати кредити з пільговими став­ками або строками погашення, які було видано інсайдерам та їх спорід­неним особам; кредити, спрямовані на невиробничі або навіть спеку­лятивні цілі; кредити з невиправданим ризиком.

Гонка за доходами

Кредитні та інвестиційні портфелі є найбільш прибутковими стат­тями активів банківського балансу. Однак фактор прибутковості в діяльності банку ніколи не повинен переважати над фактором надій­ності та розумного взяття ризику.

171

Розділ З

Якщо таке трапляється, це призводить до збільшення обсягу кредитів та інвестицій з неналежними ризиками або незадовільними умовами та строками повернення. Хоча зазначене вище справедливе як для вели­ких, так і для менших за розмірами банків, але, звичайно, частіше воно виявляється в більших банках, причому така ситуація скоріше харак­терна для певних конкретних сфер кредитної діяльності, а не для окре­мих кредитів. Одним із факторів, що свідчить про наявність подібної ситуації, є незвичайно привабливі процентні ставки. Свідченням мож­ливої гонки за доходом будуть або надзвичайно низькі процентні ставки за користування кредитом для залучення ширшого кола підприємств, або надзвичайно високі ставки, які свідчать про вищий ступінь ризику. Якщо видача таких кредитів з привабливими ставками невиправдана, то збитки від них будуть перевищувати очікувані прибутки. Ненадійні кредити коштують набагато більше, ніж дохід, що вони приносять.

Компроміс із кредитними принципами

З різних причин керівництво банку може видавати кредити з нена­лежними ризиками або незадовільними умовами та строками повер­нення з повним усвідомленням порушення надійних принципів кре­дитування. Причин таких компромісів дуже багато, від невпевненості при роботі з особами, що мають домінуючі риси характеру або впли­вові зв'язки, до дружби чи персональних конфліктів. У великих бан­ках ключовим фактором може бути потенційна втрата "компенсацій­них депозитних рахунків".

Компенсаційні рахунки — це депозитні рахунки, які банк може вимагати від позичальника як умову для надання кредиту. Відкриття позичальником таких рахунків у банку може бути і просто елементом його відносин з банком. Часто процентна ставка кредиту залежить від компенсаційних рахунків у разі фінансування ним свого кредитного портфеля за рахунок цих коштів. У такий момент банк перебуває в тяж­кому становищі, оскільки можливо для підтримки необхідних компен­саційних рахунків йому потрібно буде надавати ненадійні кредити. До компромісу з кредитними принципами також можуть призвести само-кредитування, гонка за доходом та тиск конкуренції.

Відсутність повної або своєчасної кредитної інформації

Відсутність супровідної кредитної інформації є важливою та ча­стою причиною можливих проблем та помилок при кредитуванні. Кре­дит має бути підтриманий відповідною супровідною кредитною інфор­мацією. Кредитна інформація є необхідною для визначення кредито-

172

Аналіз активних операцій комерційного банку

спроможності та здатності позичальника або потенційного позичаль­ника повернути кредит. Необхідна кредитна інформація змінюється залежно від цільового призначення, характеру та умов кредиту, юри­дичного статусу позичальника та попереднього досвіду роботи з ним. Одна лише фінансова звітність не завжди відповідає вимогам достатніх кредитних даних. Інформацію про позичальника можна також отри­мати з прогнозів, операційних кошторисів, фінансових планів, комен­тарів спеціалістів тощо. Важливо, щоб банк мав у кредитній справі до­статньо інформації для пояснення рішення щодо надання чи ненадан-ня кредиту; ще більш важливо точно оцінити кредитний ризик для за­побігання погіршенню якості кредиту та виникненню збитків. Кре­дитні положення банку мають установлювати характер кредитної та фінансової інформації, яку необхідно отримати для різних типів пози­чальників та різних обсягів заборгованості.

Неукладання чи незастосування угод про повернення кредиту

Це дуже важлива причина проблем із кредитування. Надання кре­диту без чіткої угоди, що встановлює механізм його повернення, пору­шує фундаментальний принцип кредитування, принцип повернення наданих кредитів. Ця проблема більше властива невеликим банкам, оскільки великі банки звичайно мають більш широкі та деталізовані положення щодо кредитування та погашення кредитів. У великих бан­ках проблемою подібного значення є проблема застосування угод про повернення кредиту. У багатьох випадках вона постає тоді, коли пози­чальник мав змогу і повинен був повернути кредит, проте з певних при­чин цього не зробив. В обох випадках імовірне перетворення виданих кредитів на проблемні.

Незважаючи на це, розмір банку не повинен бути виправданням відсутності якісних положень та механізмів повернення заборгова­ності, які б визначали, коли і як зобов'язання мають погашатися.

Самозадоволення

Основними ознаками наявності самозадоволення керівництва банку є:

• відсутність відповідного контролю за старими чи знайомими по­зичальниками;

• залежність від усної інформації, наданої позичальником, замість надійних письмових джерел фінансових даних;

• оптимістична інтерпретація відомих кредитних недоліків, що ґрунтується на тому, що в минулому такі загрози та періодичні важкі ситуації було пережито.

173

Розділ З

Хоча ці фактори найчастіше притаманні невеликим банкам, але такі випадки трапляються й у великих, коли спеціаліст із кредитування має надмірно оптимістичний погляд на здібності позичальника до керівни­цтва. Це звичайно призводить до перевидачі кредитів для того, щоб дати компанії (позичальнику) можливість самостійно вирішити проблеми, тобто до викидання "живих" грошей на вітер услід за вже "мертвими".

Технічна некомпетентність

Технічна некомпетентність звичайно властива невеликим банкам. Це відсутність досвідчених спеціалістів із кредитування або відсутність технічної здатності аналізувати фінансову звітність, отримувати та оцінювати іншу кредитну інформацію, що спричиняє появу в банку кредитів із низькою якістю та участь в операціях, для яких не виста­чає досвіду.

Неякісний відбір ризиків

У процесі роботи з основними, надійними підприємствами великі банки можуть диверсифікувати свої кредитні портфелі за географіч­ними регіонами та за галузями економіки. Невеликі банки більш об­межені в цьому відношенні, і тому вони використовують наявні для них можливості, що може призвести до слабкої бази активів.

Ухвалення кредитів має базуватися на надійних та глибоких стан­дартах оцінки та відбору ризику. Як правило, до типів позик, що мо­жуть підпадати під категорію поганого відбору ризику, належать такі позики (рис. 3.7).

Завелике кредитування

З погляду остаточних збитків майже однаковий ефект має позичан­ня великої суми грошей фундаментально надійному позичальнику й позичання ненадійному позичальнику. Позики, що виходять за межі обґрунтованої здатності позичальника їх погасити, є ненадійними. Ніде так не ціниться здоровий глузд, як при визначенні безпечного макси­мального рівня позики ненадійному кредитору.

З метою мінімізації впливу названого чинника на своєчасність по­гашення наданих кредитів Національним банком України встановле­но спеціальні економічні нормативи, що обмежують розмір наданих позик одному позичальнику. Порядок розрахунку та аналізу дотриман­ня цих нормативів розглядатиметься в наступних темах.

174

Аналіз активних операцій комерційного банку

			Позики на фінансу-
			вання становлення підприємства, за яки­ми основна частка необхідних капіталь­них вкладень порівня-
			но з обсягом інвестицій акціонерів здійсню­ється банком
	Позики, видані внаслідок іншої вигоди — контролю							Позики для спеку­лятивного придбан­ня цінних паперів
			'її
	за великим сальдо депозиту в банку, і не базовані на							або товарів. Застав­ні позики, що здійснюються без
	достатньому рівні власних коштів чи застави			Позики, що під падають під категорію				відповідної маржі чи забезпечення
				поганого відбору ризику
	Позики, покриті							Позики,послаблені
	заставою пробле­матичною ліквіда-							великим моральним ризиком
	ційною вартістю
			'		'
			Позики, що базуються
			більше на очікуванні успішного проведення
			ділової операції, ніж на наявності власних
			коштів позичальника

Рис. 3.7. Категорії поганого відбору кредитних ризиків

Конкуренція

Конкуренція між банками за вплив на суспільство може призвести до компромісу з кредитними принципами та до виникнення ненадій­них кредитів. Остаточні витрати на ненадійні кредити завжди перева­жають тимчасовий виграш від розширення та впливу.

Після вивчення змін у загальній структурі кредитних операцій бан­ку та своєчасності їх повернення на подальших етапах аналізують особ­ливості окремих видів наданих позик та окремих видів активних опе­рацій, що розглядатиметься далі.

175

Розділ З

Питання для самоконтролю

1. Назвіть основні завдання аналізу своєчасності повернення на­даних кредитів.

2. Укажіть головні причини, які визначають наявність "проблем­них кредитів".

3. Назвіть головні ознаки самокредитування.

4. За яких умов банк іде на компроміс із кредитними принципами?

5. Які типи позик можуть підпадати під поганий відбір ризиків?

6. Назвіть ознаки гонки за доходами банку.

7. Дайте визначення, терміна "інсайдер".

5. Перелічіть ознаки невиправданого використання інсайдерам.и банківських послуг.