3.4. Аналіз якості кредитного портфеля

Особлива увага при аналізі позикових операцій, як зазначалося вище, приділяється аналізу якості кредитного портфеля комерційно­го банку.

У процесі функціонування банк, здійснюючи кредитно-інвестицій­ну політику, ставить такі цілі:

1) внутрішні:

• отримання максимальної суми прибутку від вкладень;

• підтримання необхідного рівня ліквідності та платоспромож­ності;

• створення бази і резервів зростання;

2) зовнішні:

• розвиток підприємництва в України;

• підтримання економічної і політичної стабільності в країні.

При цьому слід звернути увагу на те, що обсяг активів (їх кількісна оцінка), взятий сам собою, не може претендувати на об'єктивність ана­лізу діяльності банку. Відповідно до міжнародної практики оцінюють не обсяг, а якість активів. Завдання оцінки надійності банку в тому і полягає, щоб визначити безнадійні (проблемні, безповоротні) активи, оцінити їх за реального вартістю.

У зв'язку з цим, показник обсягу кредитів (у тому числі частка окре­мих їх видів до загального обсягу) з позиції системи оцінки надійності банківської діяльності не завжди об'єктивний. Може статися, що банк, внаслідок великого розміру свого статутного капіталу так розмістив кошти і збільшив свої активи, що це призвело до ускладнення своєчас­ного повернення позик і знизило ефективність банківської діяльності. Зростання суми кредитів може бути наслідком недостатньої надійності кредитного портфеля. Таким чином, особливого значення набуває якіс­ний аналіз активів і управління ними.

Під якістю кредиту розуміють ступінь кредитного ризику, прита­манний цій позиції. Рівень показника якості кредиту обернено пропор­ційний рівневі кредитного ризику (чим вища якість позики, тим мен­ша вірогідність її неповернення або затримки погашення, і навпаки). При цьому, на відміну від показників кредитного ризику, якість кре­диту або кредитного портфеля банку — це реальна величина, що ви­значається за вже наданими банком показниками.

154

Аналіз активних операцій комерційного банку

Кредитна діяльність комерційних банків — це одне з основних дже­рел їхніх доходів та збитків, а отже, кредитні ризики — головна про­блема банків.

Це пов'язано з тим, що зі зниженням якості кредитного портфеля виникає загроза несвоєчасного повернення, а в деяких випадках і по­вної втрати наданих кредитів, що призводить до погіршення фінансо­вого стану комерційного банку, а то й до банкрутства.

Зрозуміло, що надання кредитів — пріоритетна економічна функ­ція банків. Але ця функція також пов'язана з ризиком, оскільки вплив як зовнішніх умов (головним чином економічних), так і внутрішніх фак­торів (включно з управлінськими помилками та незаконними операція­ми) можуть призвести до значних збитків для банку. Та в будь-яких еко­номічних умовах, щоб контролювати фактори ризику, забезпечити здійснення зваженої кредитної політики й практики, кредитна функ­ція банку має постійно регулюватися. Це реалізується шляхом встанов­лення письмових правил і процедур для обробки кожної кредитної за­явки та наявності опису кредитної політики, що містить інформацію про те, які види кредитів і умови кредитування найкраще захищають стій­кість банку й допомагають задовольнити потреби свого регіону.

Іншими словами, внутрішньобанківський контроль за якістю кре­дитного портфеля та факторами ризику є одним із найважливіших на­прямів внутрішньобанківської роботи й набуває втілення в системі управління кредитними ризиками, яка має визначити стратегію кре­дитної діяльності, тобто правила і процедуру кредитування, а точніше кредитну політику.

Кредитна політика — комплекс рішень, ухвалених правлінням банку, в яких зафіксовано умови, параметри надання кредитів; органі­зація кредитної функції, що, у свою чергу, включає:

• розподіл обов'язків персоналу, повноважень при прийнятті рішень;

• процес перевірки якості кредиту;

• відповідні санкції до персоналу за неналежне виконання функцій, передбачених кредитною політикою та процедурою.

Отже, банківська політика та відповідні процедури мають:

• охоплювати всі етапи управління кредитною діяльністю: попе­редню перевірку позичальника, прийняття рішення, підписання до­говору, контрольний супровід, пролонгацію строку надання кредиту, політику гарантійного забезпечення повернення кредитів, процентних ставок;

• забезпечувати виконання правил і процедур з кредитування;

• організовувати внутрішній контроль за процесом кредитування;

• забезпечувати достовірність бухгалтерського обліку та звітності кредитних операцій.

Слід зауважити, що цю систему слід розглядати не лише з погляду економічної безпеки банку (у зв'язку з якими-небудь зловживаннями

155

Розділ З

його службовців чи несумлінними клієнтами), а й як засіб визначення стану ліквідності банківських операцій, ступеня концентрації їх ризи-ковості, ефективності розміщення власних і залучених грошових засобів. Тому аналіз якості кредитного портфеля повинен включати:

• класифікацію кредитного портфеля залежно від рівня ризику;

• аналіз дотримання технології кредитування;

• аналіз кредитних ризиків.

Позики кредитного портфеля банку залежно від можливості їх по­вернення, тобто рівня ризику, класифікують відповідно до Положен­ня про порядок формування і використання резерву для відшкодуван­ня можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків.

З метою підвищення надійності та стабільності банківської систе­ми, захисту інтересів кредиторів і вкладників комерційні банки зобо­в'язані створювати резерви для відшкодування можливих втрат за основ­ним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи надані депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам господарювання (овердрафт, урахо­вані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг, надані гарантії та поручительства).

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними опера­ціями банків (далі — резерв під кредитні ризики) є спеціальним резер­вом, необхідність формування якого зумовлена кредитними ризика­ми, притаманними банківській діяльності. Створення резерву під кре­дитні ризики — це визнання витрат для відображення реального ре­зультату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його ак­тивів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

З метою нарахування резерву та оцінки якості кредитного портфе­ля комерційні банки класифікують видані кредити та оцінюють кре­дитні ризики з урахуванням таких критеріїв:

• фінансового стану позичальника;

• стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості;

• рівня забезпеченості кредитної операції.

За результатами класифікації кредитного портфеля визначають категорію кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна".

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить ва­ловий кредитний ризик для кредитора.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кре­дитними операціями визначають чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифі­кованого за ступенями ризику, на вартість прийнятого забезпечення.

Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкоду­вання можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за

156

Аналіз активних операцій комерційного банку

основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній ва­лютах.

Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується з урахуванням додаткових (суб'єктивних) показників.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника юридич­ної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

• платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

• фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

• обсяг реалізації;

• обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків у інших банках);

• наявність картотеки неплатежів (у динаміці);

• склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

• собівартість продукції (у динаміці);

• прибутки та збитки (у динаміці);

• рентабельність (у динаміці);

• кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минуло­му, наявність діючих кредитів).

Платоспроможність позичальника визначають за такими показни­ками.

• Коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ_}), що характеризує, як швидко короткострокові зобов'язання можна погасити високоліквід- ними активами:

КЛ,

3„

де А — високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції; 3 — поточні (коротко­строкові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ_} — не менше ніж 0,2.

• Коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ₂), що характеризує мож­ливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені строки:

КЛ₃=-±,

157

Розділ З

деА_л — ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних; З_п — поточні (корот­кострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кре­дитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ₂ — не менше ніж 0,5.

• Коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує на­ скільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна по­ гасити за рахунок усіх ліквідних активів:

КП=^,

де А_о — оборотні активи; З_п — поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із креди­торами.

Оптимальне теоретичне значення показника ЯЛ — не менше ніж 2,0.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показ­никами.

• Коефіцієнт маневреності власних коштів (KM), що характе­ ризує ступінь мобільності використання власних коштів:

км = ^Вк~^А»,

де В — власний капітал підприємства; А — необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника KM — не менше ніж 0,5.

• Коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінан­ сового ризику:

КН = ^

в_к'

де 3 —залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання); В — власний капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника КН — не більше ніж 1,0.

Рентабельність позичальника визначається за такими показниками.

• Рентабельність активів:

P-EL

А' де П_ц — чистий прибуток; А — активи.

• Рентабельність продажу: 158

Аналіз активних операцій комерційного банку

де П_ч — чистий прибуток; О — обсяг реалізації продукції (без ПДВ).

Грошові потоки позичальника мають аналізуватися з урахуванням показника чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредит­ною операцією та відсотками за нею, з урахуванням строку дії кре­дитної угоди (для короткострокових кредитів):

(н.-в)-(З.-'О-з, ^К= с. •

де Я_см — середньомісячні надходження на рахунки позичальника про­тягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів); С — сума кредитів та проценти за них; п — строк дії кредитної угоди, місяці; З_м — щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміні­стративно-господарські витрати тощо); 3. — податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з ра­хунка позичальника, крім сум зобов'язань, строк погашення яких пе­ревищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).

Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана із сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надхо­джень визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К — не менше ніж 1,5.

Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характе­ризуються такими показниками:

• ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

• наявність державних замовлень і державна підтримка позичаль­ника;

• ефективність управління позичальника;

• професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

• інша інформація.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника — фізич­ної особи мають ураховуватися:

• загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності на яке засвідчується згідно з чинним законодавством України; відповідні підтверджувальні документи);

• соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної робо­ти, сімейний стан;

• вік клієнта;

159

Розділ З

• інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантія­ми тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і процентів (комісій тощо) за ними, а також користування іншими банківськими послуга­ми тощо, ділова репутація;

• інша інформація.

Позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану класи­фікують з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.

Клас "А" — фінансова діяльність дуже добра (прибуткова, рівень рентабельності вищий, ніж середньогалузевий, якщо такий визна­чається), що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'я­зань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми бор­гу та процентів за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцін­ки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми доку­ментами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника — бездоганна. Забезпечен­ня за кредитною операцією має бути першокласним. Немає жодних свідчень можливих затримок з поверненням основної суми боргу та/або зі сплатою процентів. Одночасно можна зробити висновок, що фінансо­ва діяльність і надалі провадитиметься на такому ж високому рівні.

До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за показник АА, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній ("Fitch IBCA", "Standart & Poor's", "Moody's" тощо), а також позичальники-банки (резиденти), які дотримуються економічних нормативів, установлених Інструкцією про порядок регулювання діяльності комерційних банків в Україні, за умови, що нормативи платоспроможності та достатності капіталу цих банків перевищують установлені нормативні значення не менше ніж у чотири рази.

Клас "Б" — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близь­ка за характеристиками до класу "А" (тобто фінансова діяльність доб­ра або дуже добра, (рентабельність на середньогалузевому рівні, якщо такий визначається, окремі економічні показники погіршились або мають неістотні відхилення від мінімально прийнятних значень), але ймовірність підтримання її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою). Позичальники (контрагенти банку), віднесені до цього кла­су, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності. Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів (щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод

160

Аналіз активних операцій комерційного банку

про забезпечення кредитних операцій тощо). Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника.

Недоліки в діяльності позичальників, віднесених до класу "Б", ма­ють бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника слід знизити.

До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рей­тинг не нижчий за показник А, підтверджений у бюлетені однієї з про­відних світових рейтингових компаній ("Fitch ІВСА", "Standart & Poor's", "Moody's" тощо), а також позичальники-банки (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів за умови, що нор­мативи платоспроможності та достатності капіталу таких банків пере­вищують установлені нормативні значення не менше ніж у три рази.

Клас "В" — фінансова діяльність задовільна (рентабельність ниж­ча, ніж середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, деякі еко­номічні показники не відповідають мінімально прийнятним значен­ням) і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчас­ного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність заста­ви тощо. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і поліпшення фінансового стану позичальника.

До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній ("Fitch ІВСА", "Standart & Poor's", "Moody's" тощо), а також позичальники-банки (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів.

Клас "Г" — фінансова діяльність незадовільна (економічні показ­ники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; імовір­ність повного погашення кредитної заборгованості та процентів за нею

НИЗЬКОЮ.

При проведенні подальшої класифікації, якщо немає безсумнівних підтверджень поліпшення протягом одного місяця фінансового стану позичальника або рівень забезпечення за кредитною операцією, пози­чальника потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д"). Позичаль­ника, якому видано кредит під сумнівне забезпечення або без забезпе­чення та якого віднесено до цього класу на підставі оцінки його фінан­сового стану, слід класифікувати на клас нижче (клас "Д").

161

Розділ З

Клас "Д" — фінансова діяльність незадовільна, є збитки, кредит­на операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гаран­тією), показники не відповідають установленим значенням, імовірність виконання зобов'язань з боку позичальника (контрагента) банку прак­тично відсутня.

Якщо забезпечення за кредитною операцією є першокласним, то клас позичальника можна підвищити.

У разі відсутності достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася кредитна опе­рація, такі позичальники мають класифікуватися не вище класу "Г".

За станом погашення позичальником (контрагентом банку) кредит­ної заборгованості за основним боргом (у тому числі за строковими де- | позитами та операціями репо) та процентів за ним на підставі кредит­ної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговуван-

_——

• "добрим":

— якщо заборгованість за кредитом і проценти (комісії та інші пла­ тежі з обслуговування боргу) за ним сплачуються в установлені строки і або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

— або кредит пролонговано без зниження класу позичальника та процентів за ним сплачуються в установлені строки, або з максималь­ ною затримкою до семи календарних днів, або кредит пролонговано зі зниженням класу позичальника до 90 днів та проценти за ним сплачу- і ються в установлені строки, або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

• "слабким": якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та проценти за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до ЗО днів, або кредит пролонговано зі зниженням класу позичаль- | ника на строк від 91 до 180 днів, але проценти сплачуються в строк, або з максимальною затримкою до ЗО днів;

• "незадовільним": якщо заборгованість за кредитом простроче­ на понад 90 днів, або кредит пролонговано зі зниженням класу пози­ чальника понад 180 днів.

Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групу кре­дитної операції, не виконується, то таку операцію відносять до групи, нижчої на один рівень.

Обслуговування боргу не може вважатися "добрим", якщо заборго­ваність за кредитною операцією включає залишок рефінансованої за­боргованості, тобто якщо відбувається погашення старої заборгованості за рахунок видачі нового кредиту.

162

Аналіз активних операцій комерційного банку

При визначенні групи кредитної операції також мають ураховува­тися зміни початкових умов кредитної угоди щодо сум і строків пога­шення основного боргу і процентів за ним (якщо такі зміни відбулися з погіршенням умов для кредитора).

Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кре­дитами, то оцінка обслуговування позичальником боргу ґрунтується на кредитній заборгованості, віднесеній до нижчої групи.

Зобов'язання за наданими гарантіями, поруками та авалями за ста­ном обслуговування боргу вважається "добрим" до часу їх виконання.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель класифі­кується за ступенем ризику та визначається категорія кредитної опе­рації (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Класифікація кредитного портфеля банку за ступенем ризику

Фінансовий стан	Обслуговування боргу позичальником (група)
позичальника (клас)	"Добре"	"Слабке"	"Незадовільне"
"А"	"Стандартна"	"Під контролем"	"Субстандартна"
"Б"	"Під контролем"	"Субстандартна"	"Сумнівна"
"В"	"Субстандартна"	"Сумнівна"	"Безнадійна"
кр»»	"Сумнівна"	"Безнадійна"	"Безнадійна"
"Д"	"Безнадійна"	"Безнадійна"	"Безнадійна"

"Стандартні" кредитні операції — це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить 2 % чистого кредитного ризику.

"Під контролем" — це кредитні операції, за якими кредитний ри­зик є незначним, але може підвищитись внаслідок виникнення неспри­ятливої для позичальника ситуації та становить 5 % чистого кредит­ного ризику.

"Субстандартні" кредитні операції — це операції, за якими кредит­ний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 % чи­стого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного пога­шення заборгованості у повній сумі та в строки, передбачені кредит­ним договором.

"Сумнівні" кредитні операції — це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 % чистого кредитного ризику.

163

Розділ З

"Безнадійні" кредитні операції — це операції, імовірність виконан­ня зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі забор­гованості за ними.

Платоспроможність — здатність позичальника (контрагента банку) своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань.

Необхідно врахувати, що при визначенні чистого кредитного ризи­ку для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику за кож­ною кредитною операцією окремо може зменшуватися на вартість прийнятого забезпечення (гарантії та застави майна і майнових прав).

Сума гарантій та вартість предмета застави береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції (табл. 3.4).

Таблиця 3.4. Класифікація видів гарантій і забезпечення кредитної заборгованості банку

Класифі­ковані кредитні операції	Відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією
	Гарантії				Застава
	в '£. о 'я Я fr я со Я .3 я ІО D. в х	5 'о. о С а Е-03 2 К S3 а. ■ ж а. •< >> 3	в '2 і в ю м *• я я § ч& 2 ^ о. о 03 0 я Й й S •3 в 2 ю	ф Я ф к н с я 8 S-S о 2 ю а Ь я в я М •.-• в в >я 2 ° :Я « 'ж і f о. ч 5 .тав- в Я « а ■ £ І * я, §* В Я -.и В * «О ЄЄ Я (ґ Р>»	Э я Я Ь4 В Я в га °- 2 с я 0) X Ч я >я в в 0 О я а 2 о.	X я 1 І '5 я я -в в 5 *а S в а 5 ш в ч к	X Ц я" § Є І я І 1 І •а І|а X О >. я я о. о. а я о S я в ч я •- а* ' В В а в в н я щ 0) В Я с ч к t. >я х ф В В В я Я В S S в	а : а я 2 0 - 0 2 0 X >, а.
"Стан­дартна"	100	100	100	100	100	100	50	25
"Під контро­лем"	100	100	100	100	100	80	40	20
"Субста­ндартна"	50	100	100	100	100	50	20	10
"Сумнівна"	20	20	20	20	100	20	10	0
"Безна­дійна"	0	0	0	0	0	0	0	0

На підставі класифікації валового кредитного ризику та врахуван­ня прийнятого забезпечення банк визначає чистий кредитний ризик

164

Аналіз активних операцій комерційного банку

за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений ко­ефіцієнт резервування (табл. 3.5).

Для оцінки якості кредитного портфеля і розрахунку необхідної суми резерву для відшкодування можливих втрат складається табл. 3.6.

Таблиця 3.5. Коефіцієнт резервування за видами кредитного ризику

Категорія кредитної операції	Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику), %
1 "Стандартна"	2
"Під контролем"	5
■"Субстандартна"	20
■"Сумнівна"	50
І "Безнадійна"	100

Таблиця 3.6. Розрахунок суми резерву за кредитними ризиками

Класифікація кредитного портфеля	Сума, тис. у. о.	Структура, %	% ри­зику	Сума ре­зерву, тис. у. о.
1. Стандартні кредити	7639	84,5	2	152,8
2. Кредити під контролем	—	—	2	—
і. Субстандартні кредити	714	7,9	20	142,8
4. Сумнівні кредити	325	3,6	50	162,5
15. Безнадійні кредити	362	4,0	100	362,0
■.Усього кредитний портфель	9040	100	X	820,1

Висновок. Наведені дані свідчать, що кредитний портфель банку неякісний, оскільки стандартні кредити з найменшим рівнем ризику становили тільки 7639 тис. у. о., або 84,5 % загальної суми кредитно­го портфеля. Кредити, які викликають занепокоєння (сумнівні і без­надійні) становлять 3,6 і 4,0 % у загальній сумі кредитного портфеля. Згідно зі встановленим законодавством і відповідно до рівня ризику кредитного портфеля банку мав бути сформований резерв під можливі втрати внаслідок неповернення наданих кредитів у сумі 820,3 тис. у. о., або 9,1 % від загальної суми наданих кредитів.

Якість кредитного портфеля можна також проаналізувати за допо­могою показника співвідношення резервів на випадок збитків за пози­ками та загальних позик. Чим менше його значення, тим якісніший, а відтак менш ризиковий, кредитний портфель.

165

Розділ З

У нашому випадку він становить 7,38 % :

820.ІТИС. у. о.-152,8тис. у. о. 9040тис. у. о.

Якість кредитного портфеля з погляду проблематичності повернен­ня кредитів можна проаналізувати за допомогою визначення частки сумнівної до повернення заборгованості в загальній сумі кредитних вкладень. Значення цього показника не повинно перевищувати 5 % . Створений резерв використовують на покриття безнадійної заборгова­ності, яка виникла від кредитної діяльності банку. Резерв під кредитні ризики поділяється на резерв під стандартну заборгованість за креди­тами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами (кредити під контролем, субстандартні, а також безнадійні, сумнівні кредити).

Аналіз дотримання технології кредитних операцій реалізує на прак­тиці кредитну політику банку, яка визначається, по-перше, загальни­ми настановами щодо операцій з клієнтурою, що розробляються і фіксу­ються в меморандумі про кредитну політику, і, по-друге, практични­ми діями банківського персоналу, який інтерпретує та втілює ці на­станови в життя. Як наслідок, у кінцевому підсумку здатність управ­ляти ризиком залежить від компетентності керівництва банку та рівня кваліфікації його рядового складу, який займається відбором конкрет­них кредитних проектів та розробкою умов кредитних угод.

Отже, саме аналіз дотримання технології кредитування є базою управління ризиками, пов'язаними з банківським портфелем. А з цьо­го випливає, що менеджмент кредитного ризику — це і є управління позичковими операціями, бо на практиці технологію кредитування розробляють на основі висновків аналітиків кредитного ризику. Тому можна сказати, що призначення управління кредитними ризиками полягає в прогнозуванні й підтриманні якості кредитного портфеля, а за необхідності — й у санації кредитної діяльності банку. Ось чому про­стежується чітка відповідність між процесами аналізу кредитних опе­рацій та аналізу кредитних ризиків з погляду сфер і послідовності пе­ребігу. Так, внутрішньобанківський процес аналізу кредитних ризиків складається з чотирьох стадій:

1. оцінка роботи банку з організації надання кредиту (оцінюється, затверджується та документально відображається кредитний ризик, визначається його категорія);

2. визначення кредитного ризику (розробка прогнозу з урахуванням ступеня ризику з моменту надання кредиту до його повного погашення);

3. нагляду за боржниками за конкретними угодами, ризиковими кредитами і рівнем їх концентрації за категоріями ризиків;

4. аналізу процесу погашення заборгованості.

166

Аналіз активних операцій комерційного банку

Названі вище стадії аналізу якості кредитного портфеля демон­струють одночасність етапів аналізу дотримання технології кредитуван­ня й управління кредитними ризиками. У зв'язку з цим їх аналіз буде детально розглянуто в темі "Оцінка дотримання комерційними банка­ми економічних нормативів та рівня банківських ризиків".

Оскільки якість кредитного портфеля комерційного банку в основ­ному залежить від несвоєчасного повернення наданих кредитів, то на подальших етапах аналізу кредитного портфеля аналізують причини несвоєчасного повернення наданих банком кредитів.

Питання для самоконтролю

І.Які джерела використовують при аналізі кредитних операцій?

2. На які групи поділяють позики банку з погляду їх повернення?

3. За якими критеріями надається характеристика якості кре­дитного портфеля банку?

4. Які показники використовують при оцінці фінансового стану позичальника (юридичної особи)?

5. Назвіть критерії оцінки фінансового стану позичальника (ко мерційного банку) за рівнем ліквідності.

6. На які категорії поділяють кредити банку згідно з оцінкою фінансового стану позичальника?

7. За яких умов здійснюють групування кредитної заборгованості, виходячи зі своєчасності погашення заборгованості?

8. На які категорії поділяють позики банку залежно від рівня ри­зику?

9. На які цілі використовують створені банком резерви?