2.5. Статутний капітал комерційного банку. Аналіз порядку формування статутного капіталу

Статутний капітал банку — кошти, внесені акціонерами (пайо­виками, засновниками) банку шляхом придбання його акцій.

Найбільшу частку в сумі капіталу комерційного банку становить статутний капітал. Статутний капітал є одним з основних показників розвитку банку. Формування статутного капіталу здійснюється при

103

Розділ 2

створенні комерційного банку шляхом внесків засновників банку і ви­пуску акцій. Розмір статутного капіталу комерційного банку визна­чається його засновниками, але він не може бути меншим, ніж вста­новлений Національним банком України рівень.

Мінімальний розмір статутного капіталу контролюється Націо­нальним банком України тільки на час створення та реєстрації комер­ційного банку згідно з вимогами чинного законодавства.

Є кілька понять статутного капіталу.

1. Номінальний, або мінімальний, — це сума статутного капіталу, необхідна для отримання ліцензії на здіснення діяльності банку.

2. Зареєстрований — це сума статутного капіталу, зареєстрована в регіональному управлінні Національного банку. Вона може бути біль­шою, ніж номінальний статутний капітал.

3. Сплачений — це сума статутного капіталу, за яким надійшла оплата від акціонерів.

4. Оголошений — це номінальний або початково заявлений статут­ний капітал, збільшений на будь-яку суму.

Статутний капітал може бути сплачений повністю або частково, але на момент отримання ліцензії він має бути сплачений у розмірі, не мен­шому за мінімальний розмір на момент реєстрації банку, тобто 1 млн євро для місцевих комерційних банків, 3 млн євро для комерційних банків, які здійснюють діяльність на території однієї області, і 5 млн євро для банків, які здійснюють діяльність на території всієї України.

Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійснюється за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим На­ціональним банком України на день укладення установчого договору.

За підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов'я­зані коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку.

Національний банк має право встановити для окремих банків за­лежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижче від розмірів, перед­бачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Поповнення статутного капіталу комерційного банку за рахунок не­розподіленого прибутку не допускається. При розрахунку власного ка­піталу банку враховують тільки сплачену частину статутного капіталу.

Аналіз статутного капіталу починають з оцінки його динаміки, тоб­то зміни його суми за ряд років, його частки в загальній сумі власного капіталу комерційного банку, у валюті балансу, в зобов'язаннях банку.

104

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

Крім того, в процесі аналізу формування статутного капіталу ана­лізують структуру акціонерного капіталу, і насамперед, склад акціо­нерів банку. Для цього використовують дані аналітичного обліку. Вод­ночас слід зазначити, що частка будь-якого із засновників, акціонерів (учасників) не повинна перевищувати 35 % статутного капіталу комер­ційного банку.

Один акціонер (учасник) банку або його довірена особа може прямо або непрямо володіти (управляти) акціями (частками) в цьому банку в межах 35 % статутного капіталу банку. Обмеження щодо непрямої участі в статутному капіталі банку не поширюється на іноземного ак­ціонера (учасника).

Непрямою вважається участь акціонера (учасника) в статутному капіталі, якщо:

• цей акціонер (учасник) має частку в статутному капіталі іншого акціонера (учасника) цього ж банку і ця частка становить 10 % і більше;

• він володіє 10 % і більше голосів під час прийняття рішень або має змогу на підставі договору чи іншим чином впливати на прийнят­тя рішень цим акціонером (учасником).

Частка акціонерів (учасників) у статутному капіталі банку, якою він володіє непрямо, повністю включається до розрахунку частки його участі в статутному капіталі цього банку.

Цей аналіз дає можливість визначити, яким фізичним та юридич­ним особам належить більшість голосів на загальних зборах акціонерів. Крім того, на початковому етапі діяльності банку аналізують сплату статутного капіталу і виявляють ще несплачену його частину.

Необхідно враховувати те, що відповідно до вимог чинного законо­давства юридичним особам — акціонерам банку заборонено викори­стовувати для формування статутних капіталів банків:

• кошти, одержані у кредит;

- бюджетні кошти;

• кошти власних статутних фондів;

• кошти резервних фондів;

• кошти цільового фінансування.

Внески до статутних капіталів банків здійснюються юридичними особами — акціонерами банків тільки за рахунок наявних вільних влас­них коштів у грошовій формі у національній валюті України та вільно конвертованій іноземній валюті (для засновників, акціонерів (учас­ників) банку — нерезидентів України).

Перерахування сум з іноземної вільно конвертованої валюти, вне­сених іноземними засновниками — акціонерами (учасниками), в на­ціональній валюті України здійснюється за офіційним курсом грошо­вої одиниці України, визначеним Національним банком України на дату підписання установчого договору при створенні банку. Кошти

105

Розділ 2

можуть перераховуватися тільки з поточних рахунків юридичними особами та фізичними особами в безготівковій або готівковій формі.

У зв'язку з цим у процесі аналізу правильності формування статут­ного капіталу необхідно перевірити щодо кожного акціонера банку:

• наявність аудиторських висновків незалежних аудиторських організацій, які підтверджують достовірність балансових даних юри­дичних осіб — акціонерів банку про наявність у них вільних власних коштів у грошовій формі для здійснення внесків до статутних капіталів банків у обсягах, передбачених установчими документами, а також оцінки фінансового стану і платоспроможності акціонерів;

• наявність балансів підприємств — акціонерів банків (ф. № 1) та звіту "Про фінансові результати та їх використання" (ф. № 2).

Крім того, у процесі аналізу правильності формування статутного капіталу необхідно перевірити наявність:

• висновків про підсумки аудиторської перевірки юридичних осіб — засновників, які мають частку в загальному оголошеному статутному капіталі не менше від 5 % ;

• копій платіжних документів із відповідним призначенням пла­тежу, завірених банківськими печатками;

• виписок із протоколів уповноважених на те органів або письмо­вої заяви акціонерів про спрямування нарахованих, але не виплаче­них дивідендів на формування статутного капіталу банку.

Наявні вільні власні кошти в юридичних осіб — акціонерів (учас­ників) банків розраховують, виходячи з балансових даних за станом на перше число місяця, в якому здійснюються фінансові вкладення.

Розмір наявних вільних власних коштів у юридичних осіб — акці­онерів банків дорівнює різниці між сумою джерел власних і прирівня­них до них коштів (підсумок І розділу пасиву балансу), за винятком коштів статутного і резервного фондів, коштів цільового фінансуван­ня та сумою коштів, іммобілізованих в основні засоби та інші необо­ротні активи (підсумок І розділу активу балансу). Розмір наявних вільних власних коштів у юридичних осіб — акціонерів банку за кож­ним акціонером необхідно порівняти з розміром його фактично зроб­леного внеску до статутного капіталу банку.

Економічна оцінка платоспроможності та фінансової стійкості юри­дичних осіб — акціонерів комерційних банків здійснюється за допо­могою такої системи показників.

1. Показники платоспроможності:

а) коефіцієнт загальної ліквідності (KJIJ;

б) коефіцієнт поточної (проміжної) ліквідності (КЛ₂);

в) коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності (КЛ3);

г) коефіцієнт покриття короткострокових зобов'язань власним обо­ ротним капіталом (К_{п з}).

106

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

2. Показники фінансової стійкості:

а) коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (К_я);

б) коефіцієнт фінансової незалежності (КН);

в) коефіцієнт автономності (КА);

г) коефіцієнт маневреності власних коштів (KM).

3. Інші показники фінансового стану:

а) коефіцієнт реальної вартості основних і обігових засобів (KP);

б) коефіцієнт покриття інвестицій (К_п .);

в) коефіцієнт інвестування (К_ін);

г) коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні (К );

д) коефіцієнт покриття балансу (К ₆);

є) коефіцієнт використання власних коштів (К_{в к});

ж) коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна (К_в ).

Методику розрахунку наведених показників буде розглянуто в на­ступній темі.

Порядок формування статутного капіталу залежить від форми організації банку. Якщо комерційний банк утворюється у формі акці­онерного товариства відкритого типу, то статутний капітал формується шляхом відкритої підписки на акції, а якщо у формі акціонерного то­вариства закритого типу — у порядку перерозподілу всіх акцій серед засновників банків згідно з розміром їх частки у статутному капіталі. При утворенні банку як товариства з обмеженою відповідальністю статутний капітал поділяється на частки, розмір яких фіксується в засновницьких документах, а учасники банку несуть відповідальність за його зобов'язаннями у межах своєї частки.

Статутний капітал комерційного банку у формі акціонерного това­риства створюється шляхом випуску та продажу двох видів акцій — звичайних та привілейованих.

Власники звичайних акцій беруть участь в управлінні банком і по­діляють з ним усі його доходи, збитки та ризики. Якщо комерційний банк не заробляє прибутку, власники звичайних акцій не отримують дивідендів, їм нічого не гарантується у разі ліквідації банку.

Однак збитки власників звичайних акцій не можуть бути більши­ми, ніж первісна вартість їхніх інвестицій, а дохід у разі прибуткової роботи банку вони можуть отримувати значний, тому що прибуток роз­поділяється між власниками простих (звичайних) акцій.

Привілейовані акції дають їх власникам право на отримання фіксо­ваного розміру дивідендів, який не залежить від отриманого банком прибутку. Власникам привілейованих акцій у разі ліквідації банку повертається вартість акцій після того, як буде задоволено грошові вимоги кредиторів банку. Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні комерційними банками.

107

Розділ 2

У процесі аналізу правильності формування статутного капіталу банку необхідно перевірити дотримання акціонерами банку норматив­них значень показників платоспроможності та фінансової стійкості.

Загальну характеристику масштабів діяльності банку дає показник приросту статутного капіталу (К_п ):

Цей показник дає можливість визначити темпи експансії, тобто розширення діяльності банку та зміцнення його статусу.

Іншими показниками, що характеризують зміни статутного капі­талу в часі або у просторі, є середньорічні темпи зростання за певні роки по певному комерційному банку або в регіональному розрізі. Аналіз цих показників можна деталізувати за різними ознаками.

Ефективність використання статутного капіталу визначають за до­помогою таких показників:

• розмір кредитних вкладень на 1 у. о. статутного капіталу;

• розмір прибутку на 1 у. о. статутного капіталу,

• розмір прибутку на 1 акцію;

• розмір прибутку на 1 акціонера.

Значення статутного капіталу в діяльності комерційного банку ви­значають за допомогою таких показників:

• частки статутного капіталу в загальній сумі капіталу;

• частки статутного капіталу у валюті балансу. Комплексний аналіз статутного капіталу можна провести за допо­ могою табл. 2.5.

Наведені дані свідчать, що абсолютна сума сплаченого статутного капіталу за звітний період зросла на 1000 тис. у. о., але темп його зро­стання зріс на 9,7 % . При цьому необхідно визначити зменшення його ролі у формуванні сукупного капіталу. Так, частка сплаченого статут­ного капіталу в сукупному капіталі банку на кінець звітного періоду становила 86,5 % проти 97 % на початок звітного періоду. Розмір його на одного акціонера збільшився у звітному періоді на 1,4 тис. у. о. Ефек­тивність використання статутного капіталу за звітний період значно підвищилася, про що свідчать показники розміру прибутку банку на 1 у. о. статутного капіталу на одну акцію та на одного акціонера.

Ступінь покриття активів за рахунок акціонерного капіталу харак­теризується особливим показником — мультиплікатором капіталу:

Капітал банку становить гарантійний фонд покриття можливих витрат. Із цього випливає, що чим менше числове значення мульти- І

108

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

Таблиця 2.5. Динаміка та ефективність використання статутного капі­талу

плікатора капіталу, тим істотнішим є потенційний ризик втрат банку. Для середнього банку мультиплікатор капіталу становить 14—15 % , а для великого банку, фінансового центру — 20—25 % . Цей показник можна проаналізувати також у динаміці.

109

Розділ 2

Питання для самоконтролю

1. Який порядок контролю встановлений Національним банком України за дотриманням комерційними банками мінімального розмі­ру статутного капіталу?

2. Які поняття статутного капіталу ви знаєте?

3. Створені за рахунок яких джерел кошти заборонено використо­вувати юридичним особам для формування статутних капіталів ко­мерційних банків?

4. За рахунок яких коштів юридичним особам дозволено здійсню­вати внески до статутних капіталів комерційних банків?

5. Як розраховується сума наявних власних вільних коштів у юри­дичних осіб — акціонерів?

6. За якими показниками дається оцінка платоспроможності та фінансової стійкості юридичних осіб — акціонерів комерційних банків?

7. Як розраховують показник, що дає характеристику масштабів діяльності банку?

8. Назвіть показники, що характеризують ефективність викори­стання статутного капіталу.

9. Назвіть показники, що визначають значення статутного ка піталу в діяльності комерційного банку.

2.6. Аналіз порядку формування загальних резервів та резервних фондів комерційного банку

Загальні резерви та резервні фонди банку — це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, спеціальних потреб та покриття збитків, зафіксовані його статутом (рис. 2.3).

Тобто при створенні акціонерного банку в його установчих докумен­тах та статуті розмір резервного фонду фіксується завжди як певний відсоток статутного капіталу та розмір щорічних відрахувань на його створення або поповнення.

Загальні резерви та резервні фонди на відміну від статутного капіта­лу формують у процесі подальшої діяльності комерційного банку за ра­хунок відрахувань від прибутку. Резервний фонд поряд зі статутним капіталом та нерозподіленим прибутком становить основне джерело капіталу для комерційного банку і входить до суми основного капіталу.

110

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

Основна відмінність між ними полягає у ступені здатності банку вико­ристовувати кошти цих фондів для покриття витрат та збитків. Якщо нерозподілений прибуток, що залишається в розпорядженні банку, може використовуватися практично без обмежень, кошти резервного фонду можуть бути використані тільки на чітко визначені цілі, а кошти ста­тутного капіталу — тільки при ліквідації комерційного банку. Резервний фонд призначений:

• для покриття збитків комерційного банку за операціями, які він проводить;

• виплати дивідендів за привілейованими акціями, коли для цьо­го недостатньо прибутку.

Протягом п'яти років величина резервного капіталу має становити не менше як 25 % статутного капіталу, тобто досягти нормативного значення. Якщо в процесі або після створення резервного капіталу з нього здійснювалися виплати для покриття збитків і непередбачених видатків, то відрахування від прибутку поновлюються до досягнення необхідного розміру цього капіталу.

Важливе значення має правильність визначення розміру відраху­вань від прибутку на формування резервного капіталу. Прискорене відрахування з метою швидкого створення резервного капіталу може знизити розмір дивідендів за акціями, ринкову вартість акцій і нега­тивно вплинути на формування акціонерного капіталу взагалі.

Дуже низькі норми відрахувань від прибутку призведуть до по­вільного формування резервного капіталу і можуть негативно вплину­ти на забезпечення фінансової стійкості банку. Тому комерційні банки часто вибирають змішаний порядок формувань резервного капіталу, коли протягом кількох років здійснюється підвищене відрахування від

111

Розділ 2

прибутку, а потім установлюються повільні та низькі норми відраху­вань до досягнення встановленого розміру цього фонду.

У процесі аналізу резервного капіталу комерційного банку необхідно:

• перевірити правильність створення резервного капіталу відпові­дно до чинного законодавства;

• проаналізувати тенденції зростання резервного капіталу;

• проаналізувати причини витрат кожної суми вказаного капіталу (тобто причини, напрями, заходи).

Питання для самоконтролю

1. Назвіть джерела формування резервного фонду комерційних банків.

2. Для яких цілей призначений резервний фонд комерційного банку?

3. Що забезпечує комерційному банку наявність резервного фонду?

4. Якою має бути величина резервного фонду?

5. Яким питанням приділяється увага при аналізі резервного фонду?