2.4. Аналіз процесу капіталізації комерційних банків

Обсяг капіталізації вітчизняної банківської системи не відповідає економічним потребам суб'єктів господарювання, а також вимогам зарубіжних інвесторів. Тому потреба у подальшому зростанні капіта­лу банків посилюється. Цьому сприяють:

• конкуренція між українськими банками (за надання широкого спектра послуг, за платоспроможність позичальника тощо);

• конкуренція між українськими банками і банками-нерезидентами;

• збільшення обсягів угод із цінними паперами (зростання угод за такими операціями потребує наявності в банку значного капіталу);

• залучення коштів зовнішніх інвесторів (на ринку капіталів вони вважають банки найризикованішими установами);

• зростання інфляції (збільшуючи обсяги активів і пасивів, вона разом з тим зменшує капітал банку);

• нестійкий характер економіки, що спонукає банки до значних ризиків, пов'язаних із прагненням мати стабільні прибутки.

Крім того, впровадження у банківську систему України бухгал­терського обліку за міжнародними стандартами також вимагає в най­ближчій перспективі зростання капіталів комерційних банків.

Визначаючи необхідний розмір капіталу банку, керівництв банку насамперед, слід врахувати мінімально допустимі розміри його капі­талу та нормативи достатності капіталу, встановлені Національним

98

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

банком України. У зв'язку з тим, що ці нормативи пов'язані з визна­ченням капіталу як бази проведення різних активних операцій банку і залучення коштів вкладників, з їх наявності випливає, що коли банк планує збільшити розмір активів, перерозподілити їх структуру з підвищенням частки більш ризикових активів або надавати більші кредити, то для дотримання встановленого нормативу достатності у нього може виникнути потреба збільшити розмір капіталу.

Аналогічна ситуація можлива, якщо банку несподівано запропону­ють великий депозит, суму якого можна було б вигідно розмістити, а розмір капіталу не відповідатиме припущеній сумі активів з урахуван­ням ризику або максимального розміру ризику на одного позичальни­ка. Таким чином, ця ситуація є проявом ризику недостатності капіта­лу банку. Крім того, однією з головних проблем при плануванні капі­талу банку є вибір значення співвідношення між власним капіталом та зобов'язаннями.

Важливість цього завдання зумовлена тим, що, з одного боку, чим більше таке співвідношення, тим вищий ступінь надійності банку. З іншого боку, чим більша частка зобов'язань у загальній сумі ресурсів банку, тим вищою за інших однакових умов буде прибутковість капі­талу. У теорії фінансового аналізу такий ефект називається ефектом фінансового важеля. Це пов'язано з тим, що прибуток, зароблений шляхом використання всіх ресурсів банку, як власних, так і залуче­них, буде відноситись на суму капіталу.

Таким чином, при визначенні необхідного розміру капіталу банку доводиться йти на компроміс, вибираючи між ступенем його надійності з погляду можливості протистояти непередбаченим фінансовим усклад­ненням і прибутковістю капіталу. Крім того, треба також ураховувати припущений обсяг активів і вимог до розміру капіталу, тобто дотри­мання нормативу Н3.

При прийнятті рішення про збільшення капіталу банку необхідно вибирати доцільні шляхи (рис. 2.2). Капітал банку можна збільшити за рахунок:

• внутрішніх джерел, тобто доходу від операцій, продажу частки активів, переоцінки основних засобів;

- зовнішніх джерел, тобто випуску додаткових акцій.

У тих випадках, коли припускається повільне зростання капіталу банку з урахуванням зростання активів, збільшення такого капіталу можна забезпечити за рахунок внутрішніх джерел. Якщо планується швидке зростання активів або необхідне несподіване істотно збільшен­ня капіталу відповідно до зміни вимог Національного банку України, то потрібне залучення капіталів зовнішніх інвесторів за рахунок знач­ної емісії акцій.

99

Розділ 2

Але такий спосіб має як переваги, так і недоліки. З одного боку, в цьому разі капітал банку зростає на значну суму, з іншого — акціоне­ри банку можуть незадовільно поставитися до випуску додаткових акцій, тому що це призведе до зменшення прибутку на одну акцію і падіння курсової вартості акцій на ринку.

Крім того, виникає ризик придбання інвесторами великої кількості акцій, які потім можуть суттєво вплинути на політику банку та керів­ництво ним.

При збереженні великого розміру дивідендів і значного збільшен­ня кількості акцій можливі додаткові видатки. Таким чином, визна­чаючи необхідний розмір капіталу банку і вибираючи варіанти його збільшення, необхідно враховувати всю сукупність розглянутих фак­торів і пов'язаних із ними можливих ризиків.

Для забезпечення реальної капіталізації банків України всі банки поділяють за рівнем достатності капіталу:

• на добре капіталізовані;

• достатньо капіталізовані;

• недокапіталізовані;

• значно недокапіталізовані;

• критично недокапіталізовані.

Добре капіталізованим вважається банк, у якого:

• розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим міні­мальним вимогам;

• співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (нор­матив адекватності регулятивного капіталу Н2), перевищує його нор­мативне значення і становить не менше ніж 17 % ;

• співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) більше, ніж його нор­мативне значення, і становить 8 % та більше.

Достатньо капіталізованим вважається банк, у якого:

100

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

• розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим міні­мальним вимогам;

• співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (норма­тив адекватності регулятивного капіталу Н2), відповідає його норматив­ному значенню і становить не менше ніж 8 % або наближається до 17 %;

• співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу H3) становить не менше ніж 4 % або наближається до 8 % .

Недокапіталізованим вважається банк, у якого:

• розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімаль­ним вимогам;

• співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (нор­матив адекватності регулятивного капіталу Н2), менше, ніж його нор­мативне значення, але становить не менш як 6 % ;

• співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Н3) менше, ніж його норма­тивне значення, але становить не менш як З % або наближається до 4 %.

Значно недокапіталізованим вважається банк, у якого:

• розмір регулятивного капіталу менший, ніж встановлений міні­мальний розмір регулятивного капіталу, але не більше ніж 20 % уста­новленого мінімального розміру регулятивного капіталу;

• співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (нор­матив адекватності регулятивного капіталу Н2) менше, ніж його нор­мативне значення, і перебуває в межах від 6 до 2 % ;

• співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу H3) менше, ніж його нор­мативне значення і перебуває в межах від 3 до 1,3 % ;

• обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сфор­ мованих резервів під активні операції) перебуває в межах від 45 до 60 % регулятивного капіталу банку.

До негативно класифікованих активів належать: кредитні операції та дебіторська заборгованість, класифіковані за ступенем ризику як "сумнівні", "безнадійні"; прострочені понад ЗО днів та сумнівні до отри­мання нараховані доходи; кошти, розміщені на кореспондентських ра­хунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідуються за рішенням уповноважених органів, або які зареє­стровані в офшорних зонах. Підставою для їх класифікації є норматив­но-правові акти Національного банку та внутрішні положення банків.

Критично недокапіталізованим вважається банк, у якого:

101

Розділ 2

• розмір регулятивного капіталу менший, ніж встановлений міні­мальний розмір регулятивного капіталу на суму, що становить понад 20 % установленого мінімального розміру регулятивного капіталу;

• співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику (нор­матив адекватності регулятивного капіталу Я2), менше ніж 2 % ;

• співвідношення основного капіталу до загальних активів банку (норматив адекватності основного капіталу Я3) менше ніж 1,3 % ;

• обсяг активів з негативною класифікацією (з урахуванням сфор­мованих резервів під активні операції) перевищує 60 % регулятивно­го капіталу банку.

Залежно від рівня достатності капіталу банку Національний банк рекомендує комерційним банкам вжити таких заходів:

а) банкам, що не дотримуються вимог Національного банку щодо мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1), нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та адекватності основного капіталу (Н3), винести на розгляд правління та ради банку перелік за­ходів щодо розвитку його капітальної бази (програму капіталізації) або питання щодо його реорганізації шляхом приєднання чи злиття.

У разі прийняття правлінням і радою банку відповідного рішення банк має укласти з територіальним управлінням Національного банку України (Національним банком України — якщо нагляд за банком без­посередньо здійснює структурний підрозділ банківського нагляду цен­трального апарату) письмову угоду щодо прийняття програми капіта­лізації банку;

б) недокапіталізованим банкам — припинити в будь-якій формі виплату дивідендів (крім виплати дивідендів у вигляді власних акцій) та викуп власних акцій (паїв/часток учасників у статутному капіталі), а також внести на розгляд правління та ради банку перелік заходів (про­граму) фінансового оздоровлення банку.

Крім того, недокапіталізованим банкам рекомендується встанови­ти такі обмеження:

• тимчасово припинити залучення коштів фізичних та юридичних осіб;

• обмежити активні операції з акціонерами та інсайдерами банку;

• припинити вкладення коштів у статутні фонди інших юридич­них осіб;

• припинити надання бланкових та пільгових кредитів;

• припинити нарахування і сплату процентів за міжфілійними кре­дитами;

в) значно недокапіталізованим банкам припинити:

102

Аналіз капіталу та зобов'язань комерційного банку

• виплату дивідендів у будь-якій формі (крім виплати дивідендів у вигляді власних акційДпаїв/часток)) та викуп власних акцій (паїв/ часток/ учасників у статутному капіталі);

- відкриття нових депозитних рахунків фізичним особам і попов­ нення діючих;

• проведення подальшої емісії цінних паперів (крім випуску влас­ них акцій) та розширення кола фізичних і юридичних осіб — клієнтів банку з обслуговування їх операцій на ринку цінних паперів, збільшен­ ня обсягу цих операцій, у тому числі пов'язаних з веденням рахунків депозитарного обліку;

г) критично недокапіталізованим банкам припинити виплату про­ центів за субординованим боргом;

д) значно недокапіталізованим або критично недокапіталізованим бан­ кам внести на розгляд загальних зборів акціонерів (учасників) питання щодо санації банку його акціонерами (учасниками) або інвесторами.

Питання для самоконтролю

1. Які причини зумовлюють потребу зростання капіталу банку?

2. Розкрийте механізм нарощування власної капітальної бази ко­мерційних банків, встановлений Національним банком України.

3. За рахунок яких джерел можна збільшити капітал банку?

4. На які категорії поділяють банки залежно від рівня достат­ності капітал у?

5. Які обмеження рекомендує Національний банк України для ко­мерційних банків у їх діяльності відповідно до встановленої категорії капіталу?

6. Від яких умов залежить вибір способу збільшення капіталу?