6. Історико-географічні передумови формування кризової демографічної ситуації наприкінці XX ст

На думку провідних українських учених одним із головних компонентів демографічної кризи в Україні є зменшення народжуваності, що зберігається впродовж тривалого періоду. На це явище впливають два типи факторів – прямі та опосередковані. До прямих належать такі:

1. Шлюбний фактор. Поступово зменшується кількість зареєстрованих шлюбів, в основному через популярність цивільних шлюбів, а також це зумовлено цілою низкою обставин: падіння життєвого рівня населення, погіршення житлово-побутових умов, безробіття і низький рівень заробітної плати. Безумовно, процес зменшення кількості шлюбних пар і значна кількість розлучень не сприяють підвищенню народжуваності.

2. Поширеність абортів. Так, щорічно офіційна статистика України реєструє близько одного мільйона абортів, фіксується 145 абортів на 100 пологів (для порівняння, наприклад, у країнах Західної Європи в середньому 10 – 15 абортів на 100 пологів). Отже, така величезна кількість абортів в Україні призводить, насамперед, до втрати потенційно можливого збільшення чисельності населення, обмеження майбутнього зростання трудового потенціалу, у тому числі внаслідок втрати репродуктивної здатності молодих жінок після абортів.

3. Рівень безпліддя. Вважається, що в Україні кожна п’ята подружня пара безплідна, що негативно відображається на кількості населення.

До непрямих або опосередкованих факторів належать:

1. Низький рівень життя та заробітної плати, що призвели до погіршення добробуту значної частини населення та обтяжливості утримання більш ніж однієї дитини в родині, що істотно впливає на відтворювальні процеси.

2. Житлово-побутові умови. В Україні майже третина громадян проживає в непридатних для цього приміщеннях, гуртожитках, застарілих будівлях або орендованих квартирах, що суттєво впливає на бажання людей мати та виховувати дітей в таких умовах.

3. Рівень зайнятості жінок економічною діяльністю та ступінь їхньої продуктивності. Серед працюючих жінок частка заміжніх нижчі, ніж серед непрацюючих: до того ж, якщо жінка може забезпечити себе сама, то така причина для заміжжя, як прагнення отримати “годувальника” і певний рівень добробуту, перестає бути вирішальною та ін.

В Україні ж відбувається погіршення як кількісних демографічних показників, так і якісних: катастрофічно погіршується здоров’я населення, зростає смертність, зменшується тривалість життя. Отже, наступним, але не менш важливим компонентом демографічної кризи є криза здоров’я, а воно, як відомо, є головною якістю населення. В Україні інтенсивно руйнуються традиційні цінності і не формуються вітальні цінності (коли людина самостійно дбає про своє здоров’я). Недостатнє бюджетне фінансування охорони здоров’я веде до скорочення гарантованої державної медичної допомоги населенню. Унаслідок цього погіршується якість медичного обслуговування, скорочується можливість профілактики і попередження захворювань, що впливає на стан здоров’я населення. Це призводить до високої смертності, особливо через зовнішні чинники: алкоголізм, куріння, травматизм; через соціально зумовлені захворювання, насамперед туберкульоз, СНІД; висока смертність від серцево-судинних захворювань, новоутворень тощо.

Ще однією з основних проблем сучасної України є істотне відставання від розвинутих європейських країн за показником середньої очікуваної тривалості життя. Для всього населення України цей показник у 2007 р. становив 68,2 років (для чоловіків – 62,5 роки і для жінок – 74,2 роки), що на 10 років менше, ніж у країнах Західної Європи, і на 13 – порівняно з країною з найвищою середньою тривалістю життя – Японією. Існує також різниця у тривалості життя чоловіків і жінок, що становить 11,7 року, тим часом у розвинутих країнах цей показник – 5-6 років [1, с. 26]. Смертність чоловіків значно перевищує смертність жінок, що викликає диференціацію очікуваної тривалості життя для чоловіків і жінок. Основні відмінності в рівні смертності між чоловіками і жінками припадають на працездатний вік. Висока смертність і низька очікувана тривалість життя чоловіків призвели до того, що в Україні жінок старше працездатного віку майже вдвічі більше, ніж чоловіків того ж віку.

Висока смертність чоловіків працездатного віку є результатом комплексної дії багатьох причин. Зокрема, вона може бути пов’язана з відмінністю соціальних ролей чоловіків і жінок, їхньою різною схильністю до стресів, різним характером впливу економічної діяльності. Це зумовлює те, що вони більшою мірою беруть на себе ризики, пов’язані з цією діяльністю.

Збільшення частки осіб старше працездатного віку посилює демографічне навантаження на працездатне населення. Високе і постійне зростання рівня старіння робочої сили (у середньому по Україні кожна п’ята економічно активна особа – старша п’ятдесяти років, а кожна чотирнадцята – старша працездатного віку) створює певні перешкоди для нормалізації процесів відтворення робочої сили, запровадження новітніх технологій і відповідної перекваліфікації працівників.

Крім згаданого на чисельність населення впливають і значні міграційні процеси. Вплив трудової міграції на демографічну ситуацію в регіонах неоднозначний. Вона спричиняє підвищення рівня незареєстрованих шлюбів (через послаблення сімейних зв’язків унаслідок від’їзду одного з одружених на тривалий термін), що може негативно позначитися на народжуваності. Крім того, постійні поїздки та виснажлива праця погіршують здоров’я індивідів, унаслідок чого може настати передчасна смерть. Крім того, Україна віддає робочу силу з високоякісними освітніми, кваліфікаційними, віковими характеристиками. Теоретично міграційні переміщення мали б сприяти підвищенню кваліфікації працівників, однак, працюючи переважно на некваліфікованих роботах, вони втрачають свою кваліфікацію, що в результаті погіршує людський потенціал країни [1].

Отже, узагальнюючи наведене вище та враховуючи поширені погляди на сутність сучасної демографічної кризи, можна запропонувати визначення, що поглиблює сутність зазначеного терміна. Демографічну кризу можна розуміти як кризу трансформацій суспільства, пов’язану з погіршенням кількісних (чисельність населення, кількість померлих і народжених, старіння населення, тривалість життя, міграція тощо) та якісних (здоров’я, освіта тощо) характеристик населення України, а також впливом на її розвиток соціально-економічних, соціально-психологічних, інтелектуальних, духовних, екологічних із урахуванням історичних передумов становлення і розвитку України.

Вирішенню цих проблем сприятиме реалізація системи таких заходів:

1. Підвищення рівня і якості життя населення.

2. Нормалізація ситуації на ринку праці, зокрема зростання рівня трудових доходів і підвищення стабільності зайнятості населення, створення нових робочих місць.

3. Поліпшення стану здоров’я населення, а також профілактика та зниження кількості професійних захворювань, стимулювання здорового способу життя.

4. Уведення обов’язкового державного медичного страхування, яке допомогло б відновити, а найголовніше – зберегти здоров’я населення за рахунок регулярних профілактичних обстежень.

Створення сприятливих матеріальних і соціальних умов для народження і виховання дітей