Травлення в шлунку

Травними функціями шлунка є депонування їжі, її механічна і хімічна обробка, порційна евакуація харчового хімусу в кишечник.

Харчовий хімус знаходиться в шлунку протягом декількох годин. За цей час він набухає, розріджується, гідролізується ферментами слини (всередині харчової грудки) і шлункового соку.

Склад і властивості шлункового соку.

За добу секретується 2,0-2,5 л шлункового соку. Він виробляється залозами шлунка: головними, парієтальними (обкладковими) і додатковими. Чистий шлун­ковий сік - безколірна, прозора рідина, яка містить соляну кислоту. Його рН становить 1,5-1,8. Шлунковий сік містить ферменти.

Пепсин розщеплює білок. Він активний тільки в кислому сере­довищі. Під впливом пепсину білок в шлунку розщеплюється до поліпептидів.

Шлунковий сік дорослої людини має невелику ліполітичну активність. Ліпаза шлункового соку має велике значення в гідролізі жирів грудного молока під час вигодовування дітей.

Фермент хімозин викликає звурдження молока.

Желатиназа розщеплює білок сполучної тканини - желатин.

Слиз, що входить до шлункового соку, містить мукоїди, які захищають слизову оболонку шлунка від хімічних і механічних подразнень, а соляна кислота надає йому бактерицидні властивості.

Регуляція виділення шлункового соку

Шлункова секреція регулюється нервовими і гуморальними механізмами.

Розрізняють три фази секреції: мозкову, шлункову та кишкову.

Мозкова фаза - складнорефлекторна, тобто шлунковий сік виділяється умовно- і безумовнорефлекторно. Мозкова фаза запускається умовними рефлексами, які запускаються виглядом, запахом, словом про їжу. Потім, при потраплянні їжі в рот, включаються безумовно-рефлекторні механізми: їжа подразнює рецептори порожнини рота, збудження надходить у довгастий мозок, а звідти по блукаючому нерву - до шлунка, стимулюючи виділення шлункового соку. Таким чином, секреторним нервом шлунка є блукаючий нерв.

Шлункова фаза секреції починається з моменту надходження харчової грудки в шлунок, вона зумовлена нервовими і гуморальними механізмами.

Харчовий хімус, заповнюючи шлунок, подразнює механорецептори слизової, імпульсація по аферентних волокнах блукаючого нерва передається в секретор­ний центр довгастого мозку і звідти по еферентних волокнах в складі того ж блукаючого нерва повертається до залоз шлунка, стимулюючи їх діяльність.

Під час шлункової фази до нервових приєднуються гуморальні механізми. Гуморальними подразниками є гастрин, ацетилхолін, гістамін.

Кишкова фаза шлункової секреції починається з моменту надходження першої порції кислого хімусу в дванадцятипалу кишку. Нервові впливи з механо- і хеморецепторів кишки через блукаючий нерв рефлекторно посилюють шлункову секрецію і сприяють травленню хімусу, який залишився в шлунку.

Однак найбільше значення в цій фазі мають не рефлекторні, а гуморальні механізми, які регулюються гормонами шлунково-кишкового тракту (секретин, холецистокінін-панкреозимін, ентерогастрин, серотонін, бульбогастрон, соматостатин).

Гальмування виділення шлункового соку спостерігається при негатив­них емоціях, больових подразниках, посиленій фізичній роботі. Реалізація цих впливів здійснюється через симпатичну нервову систему.