1. Триєдина мета сучасної лінгводидактики.

У перші роки свого життя дитина оволодіває унікальним скарбом – мовленням, що дає їй змогу називатися людиною, зв’язує воєдино її минуле, сучасне й майбутнє, забезпечує спілкування, порозуміння, взаємодію з іншими людьми.

Традиційно мету навчання дітей рідної мови та розвитку мовлення на етапі дошкільного дитинства науковці і практики вбачали в розвитку усного мовлення як засобу спілкування та пізнання довкілля.

Сучасна філософія освіти визначила гуманістичні людиноцентристські стратегічні напрями навчання й виховання дітей, що сприяло переорієнтації завдань та змісту мовленнєвої роботи в дошкільних закладах освіти. Так, першочерговим завданням розвитку мовлення дітей на етапі дошкільного дитинства визначено виховання мовної особистості, тобто такої, яку характеризує достатній рівень мовленнєво-комунікативної компетентності, яка вільно і творчо застосовує мову в різних ситуаціях життєдіяльності.

Перш ніж конкретизувати дану мету, потрібно усвідомити, з яких структурних компонентів складається формування мовлення дошкільнят.

Структурні компоненти формування мовлення дошкільнят:

• Мовленнєва компетентність, одна з ключових базисних характеристик особистості, виявляє готовність та спроможність особистості адекватно та доречно застосовувати мову в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовуючи для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності.

• Мовленнєвий розвиток – це цілеспрямоване формування у дітей певних мовленнєвих навичок та вмінь (правильної звуковимови, доречного добору слів, словосполучень, використання їх у відповідній граматичній формі), які забезпечують функціонування процесу мовлення відповідно до мовних норм.

• Навчання мови – процес формування на основі елементарних знань та уявлень про мову й мовлення мовної компетентності та розвиток чуття мови. Навчання мови передбачає засвоєння й усвідомлення дітьми норм, що склалися історично у фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, стилістиці, семантиці та адекватне застосування цих знань у мовленнєвій діяльності.

• Мовленнєве виховання пов’язане з вихованням у дошкільнят любові, поважного ставлення до рідної мови як скарбниці, багатющого надбання нашого народу; виховання прагнення правильно, культурно, красиво говорити рідною мовою. Водночас ідеться про високий рівень опанування мови (відповідно до вікових можливостей дітей) – виховання мовленнєвої культури як особистісної якості, що відбиває рівень загальної культури, мислення дитини.

Отже, триєдина мета цілеспрямованої роботи з розвитку мовлення дошкільників полягає у формуванні мовленнєвої компетентності як однієї з базисних характеристик особистості та спрямована на активне застосування взаємопов’язаних педагогічних дій:

- розвитку мовлення,

- навчання мови,

- мовленнєвого виховання.

Сучасні завдання розвитку мовлення дошкільників

(за Н. Гавриш).