2930® С, а кількість тепла, яку одержують рослини в області за період активної вегетації (суми температур за період з температурами, вищи­ми від 10° с), становить 2495—2580° с.

Глибина промерзання грунту в області незначна і в середньому становить 20—25 см. Навіть у найсуворіші зими промерзання грунту не перевищує 110 см, але в окремі роки він не промерзає і сніг випа­дає на мокрий грунт.

РЕЖИМ ЗВОЛОЖЕННЯ

Вологість повітря Волинської області залежить від особ­ливостей атмосферної циркуляції, температури повітря, температури та вологості грунту.

Абсолютна вологість повітря перебуває в прямій залежності від температури повітря (мінімум у січні, максимум у липні). Найменші значення абсолютної вологості за місяць спостерігаються взимку (4—5 мб)^I, найбільші — влітку (14—15 мб). За рік середня абсолютна вологість повітря становить 9 мб з таким розподілом за місяцями в м. Луцьку:

І IX III IV V VI VII уііг їх їх XI XII

4,0 4,2 5,6 7,7 10,5 13,6 15,2 15,0 11,8 8,6 6,7 5,1

Проте найбільш вживаною характеристикою є відносна вологість повітря — показник «сухості» повітря (дощі переважно випадають при відносній вологості 80—100%).

Відносна вологість повітря є найбільшою взимку, навіть у полудень вона перевищує 80%. Улітку відносна вологість повітря досягає 65— 70%. Отже, відносна вологість повітря обернено пропорційна його тем­пературі.

Надмірно вологих днів (відносна вологість повітря о 13 год — 80% і більше) за теплий період року в області налічується від 30 до

Станції	Місяці
	І	її	пі	IV	V	VI
Ратне	23	23	23	37	56	80
Камінь-Каширський	27	24	26	39	49	80
Любомль	26	26	28	49	57	84
Кровель	29	26	28	40	51	83
Колки	32	29	31	42	47	78
Володимир- Волинський	33	ЗО	32	43	55	89
Ківерці	32	28	31	52	65	84
Луцьк	29	26	28	43	55	88
Холонів	22	22	23	41	57	78

32. Найбільше надмірно вологих днів у жовтні. Посушливих днів, коли відносна вологість о 13 год становить 30% і менше, у теплий період року в Волинській області мало (п’ять—шість), причому найбільше їх у травні.

Річні суми опадів у Волинській області становлять 550—600 мм. Найбільше опадів спостерігається в червні, липні та серпні (до 80— 90 мм за місяць), найменше —- у січні 24—32 мм (табл. 4). Отже, про­тягом року опади розподіляються нерівномірно (рис. 9). Приблизно 70% всієї їх кількості випадає в теплий період року (з квітня по жов­тень) і тільки 30% — в зимовий.

Суми опадів змінюються з року в рік. Наприклад, у 1931 р. в м. Луцьку за рік випало 743 мм (середня багаторічна кількість — 617 мм), за липень — 129 мм (середня місячна — 84 мм), у 1961 р. — 286 мм, а в липні — 8 мм. Найбільша добова кількість опадів стано­вить 122 мм.

За теплий сезон відмічається в середньому 60—65 днів з опадами, що дають за добу не менше 1 мм, з них 25—28 днів з опадами не мен­ше 5 мм. Протягом року спостерігається 160—180 днів з опадами. Взимку днів з опадами більше, ніж влітку, але інтенсивність зимових опадів незначна. Влітку опади часто супроводжуються грозами, рясни­ми дощами, інтенсивність яких становить 0,10—0,28 мм/хв. В серед­ньому за рік на область припадає 81% рідких 10% — твердих і 9% — змішаних опадів.

На Волині буває по два—три бездощових періоди в теплу полови­ну року, які тривають до 10 днів. Бездощові періоди тривалістю понад 20 днів у Волинській області спостерігаються не кожний рік. Значно рідше — один раз на десять років відсутні опади протягом ЗО—36 днів.

Взимку всю територію області вкриває сніговий покрив, який з’яв­ляється в кінці другої декади листопада—на початку грудня (табл.5).

Перший сніг дуже рідко зберігається цілу зиму, найчастіше він тане і з’являється новий.

							За рік
	VII	VIII	І X	х	XI	XII
	89	88	49	44	ЗО	31	573
	75	77	48	38	42	33	558
	84	71	53	44	40	34	696
	78	80	50	39	46	36	586
	70	74	51-)	46	ЇЛ	40	590
	84	86	54	42	53	41	642
	90	83	51	41	36	37	630
	83	85	54	42	47	37	617
	82	66	45	41	37	28	542

Рис. 9. Річні суми опадів Волинської області.

Висота снігового покриву протягом усієї зими невелика. Середня з максимальних декадних висот за зиму становить 11—13 см. Найбіль­ші декадні висоти спостерігаються в лютому. Сніговий покрив на те­риторії області наростає нерівномірно в зв’язку з частими відлигами, під час яких сніг осідає або й зовсім тане (табл. 5).

Таблиця 5

Дати появи і танення снігового покриву

Пункти	Кількість днів 3 сніговим покривом	Середні дати появи снігового покриву	Середні дати утворення СТІЙКОГО СНІ­ГОВОГО покриву	Середні дати танення сніго­вого покриву
Любешів	83	18. XI	28. XII	24. III
Свитязь	76	1. XII	ЗО. XII	29. III
Ковель	71	19. XI	1. І	20. III
Холонів	67	16. XI	28. XII	24. III

Руйнування снігового покриву відбувається в середньому в кінці лютого і протягом першої декади березня, а повне зникнення — в тре­тій декаді березня. Проте в окремі зими після танення стійкого сніго­вого покриву ще в квітні бувають снігопади.

Характерною рисою волинської весни є повернення, після додатних температур, холодної погоди.

ПРИРОДНІ ПОРИ РОКУ

На території Волинської області виділяються чотири при­родні пори року, які можна поділити на періоди, що обумовлюються річним ходом сонячної радіації, умовами атмосферної циркуляції і ста­ном підстелюючої поверхні (фенологічні явища).

Зима триває в області три з половиною місяці, починаючись пере­ходом середньодобової температури нижче 0°С. Зимовий сезон най­швидше встановлюється на сході і північному сході — 27. XI, на за­ході — ЗО. XI — 1. XII.

Зима м’яка, похмура, з частими відлигами і невеликими опадами. У результаті тривалих відлиг сніговий покрив іноді сходить пов­ністю, відтає поверхня грунту (температура під час відлиг підвищу­ються до 10—14° С). Середня дата початку стійких морозів припадає на 16. XII на сході області і на 18. XII на півдні і на заході. У другій половині лютого стійкі морози припиняються (табл. 6). В середньому за рік тривалість стійких морозів буває 58—62 дні.

Залежно від інтенсивності та тривалості зимових процесів виділя­ються такі періоди зими:

а) початок зими — період, який починається в середньому 27 лис­топада. Це найпохмуріший і найтемніший період року в області, коли сонце над горизонтом буває недовго (до 8 год) і за місяць спостеріга­ється до 26 похмурих днів і один—два світлі дні. Сніговий покрив ще незначний (висота його за декаду досягає 4 см)\

б) справжня зима починається 13 січня (дата переходу середньо­добової температури нижче від —5°С). Це період стійких морозів, три­валих заметілей (п’ять—шість днів), похмурих днів (63—75%), висо­кого снігового покриву і найнижчої температури повітря;

Таблиця 6

Дати першого і останнього приморозків і тривалість безморозного періоду

				Лати приморозку
Пункти			останнього			першого		Середня тривалість
	середня		найра- ніша	найпіз­ ніша	середня	найра- ніша	найпіз­ ніша	безморозного періоду, дні
Любешів	23.	IV	9. IV	20. V	6. X	16. IX	28. X	154
Свитязь	22.	IV	9. IV	22. V	5. X	16. IX	20. X	165
Маневичі	28.	IV	9. IV	ЗО. V	5. X	22. IX	21. X	155
Ковель	28.	IV	11. IV	ЗО. V	ЗО. IX	16. IX	14. X	158
Володимир- Волинськнй	29.	IV	11. IV	20. V	2. X	16. IX	20. X	160
Луцьк	ЗО.	IV	12. IV	29. V	6. X	15. IX	22. X	161

в) спад зими — останній період зими починається 7 лютого. У цей час збільшується тривалість сонячного сяйва (9—10 год), кількість сумарної радіації (4—5 ккал/см²). йому властиві деякі фенологічні явища — початок весняних пісень зимуючих птахів, капіж з дахів у морозні дні, утворення лійок навколо стовбурів дерев у кінці періоду. Сніговий покрив починає відтавати.

Весна в області починається 8—13 березня, швидко зростає соняч­на радіація і температура повітря, середньодобові температури стають вищими від 0° С, але ще можливі приморозки, які є важливою особли­вістю весняного температурного режиму. Всі сільськогосподарські куль­тури реагують на такі похолодання: приморозки інколи на досить три­валий час гальмують ріст і розвиток рослин та викликають часткове їх пошкодження (табл. 7).

Для весни характерна велика мінливість погоди — холодна пого­да змінюється дуже теплою (особливо це спостерігається в квітні). По­рівняно зі східними районами України, весна на Волині затяжна.

Протягом весни спостерігається інтенсивний розвиток фенологічних явищ, набухання бруньок, утворення листя і квіток, тому виділяють такі періоди:

а) передвесна починається з 8—13 березня. Ця дата збігається з датою зникнення снігового покриву. Рослинний покрив має ще зимо­вий вигляд, але деякі явища свідчать про початок пробудження живої природи — сокорух у берези і клена, набухання бруньок у більшості дерев і кущів, приліт перших птахів (шпаки, жайворонки). В затінених місцях (ярах, балках) лежить сніг, грунт вологий і сільськогосподасьркі роботи ще не проводяться;

Календар природи (м. Луцьк)

		Дата
Явище	середня	найраніша	найпізніша
1	2	3	4
Початок сніготанення	6. II	10. І	9. III
Початок зникнення снігового покриву	8. III	—	—
Скресання р. Стир	12. III	6. II	11. IV
Звільнення від криги р. Стир Перехід середньодобової температури	18. III	5. II-	9. IV
через 0° С	19. III	— ' ■	—
Максимум весняної повені на р. Стир	19. III	20. II	12. IV
Винос вуликів з зимівників	28. III	4. III	14. IV
Цвітіння верби козячої	2. IV	20. III	10. IV
Цвітіння ліщини	3. IV	18. III	8. IV
Цвітіння осики	5. IV	20. III	12. IV
Відновлення вегетації озимого жита	3. IV	29. III	19. IV
Відновлення вегетації конюшини	5. IV	23. III	28. IV
Набухання бруньок груші	19. IV	—	—
Зеленіння берези	22. IV	13. IV	2. V
Цвітіння тополі	26. IV	15. IV	7. V
Початок випасу худоби	29. IV	18 IV	ІЗ. V
Останній приморозок у повітрі	ЗО. IV	12. IV	29. V
Цвітіння черемхи звичайної	4. V	22. IV	10. V
Цвітіння вишні	6. V	25. IV	12. V
Висадка картоплі в грунт	8. V	20. IV	15. V
Цвітіння груші	10. V	28. IV	13. V
Цвітіння сливи	10. V	26. IV	10. V
Цвітіння яблуні	13. V	2. V	16. V
Цвітіння каштана	12. V	4. V	25. V
Цвітіння конвалії	14. V	8. V	24. V
Цвітіння бузку лілового	15. V	3. V	28. V
Зеленіння дуба звичайного	16. V	7. V	25. V
Висадка в грунт помідорів	21. V	—	—
Цвітіння бузини чорної	23. V	19. V	15. VI
Цвітіння акації білої	31. V	21. V	14. VI
Цвітіння калини звичайної	2. VI	22. V	18. VI
Цвітіння липи дрібнолистої	1. VII	25. VI	10. VII
Цвітіння помідорів	6. VI	—	13. VI
Цвітіння конюшини	8. VI	28. V
Цвітіння картоплі	8. VII	29. VI	14. VII
Збирання ягід вишні Максимум літньо-осіннього паводку	10. VII	1. VII	17. VII
на р. Стир	21. VII	25. IV	18. XII
Перший збір врожаю помідорів	23. VII	—
Дозрівання сливи	29. VIII	28. VIII
Дозрівання груші	ЗО. VIII	—
Дозрівання яблуні	І. IX	—
Пожовтіння берези	6. IX	28. VIII	12. IX
Копання картоплі Перехід середньодобової температури	27. IX	’
через 10° С	3. X		—
Перший приморозок у повітрі	6. X	15. IX	22. X

Продовження табл. 7

1	2	3	4
Кінець листопаду берези	23. X	19. X	5. XI
Кінець листопаду груші	26. X	—	—
Кінець листопаду сливи	28. X	—	—
Кінець листопаду яблуні	28. X	—	—
Кінець випасу худоби	3. IX	14. X	15. XI
Замерзання р. Стир	1. 1	1. XII	22. 11

б) початок весни настає 2—4 квітня, що збігається з початком цві­тіння ліщини, осики, вільхи, верби козячої і постійним переходом се­редньої температури понад 5° С. Порівняно з передвесною стає теплі­ше, бо немає перешкод для нагрівання повітря (сніговий покрив від­сутній), У цей період проводять деревоочищувальні і деревопосадочні роботи. Наприкінці періоду висівають деякі зернові культури;

в) зелена весна починається 22—24 квітня. Середньодобова темпе­ратура перевищує 5° С, постійно зростає тривалість дня (до 15 год), сонячне сяйво і температура повітря. Проте ще можливе повернення холодної погоди, часом випадає мокрий сніг, бувають приморозки. Про­тягом зеленої весни майже всі дерева і кущі (за винятком акації білої, ясеня і дуба) покриваються листям, появляються різноманітні комахи. Вечорами чути жаб’ячі «концерти».

На полях іде напружена робота — оранка, сівба ярих, технічних та овочевих культур;

г) справжня весна починається датою зацвітання черемхи ■— 4—7 травня, що збігається з датою переходу середньодобової темпера­тури понад 10° С, а мінімальної — понад 5°С. Протягом справжньої весни дерева та кущі повністю покриваються листям, починається цві тіння квітів, дерев, кущів (конвалій, тюльпанів, нарцисів, піонів, ірисів, черешень, вишень, слив, яблунь, груш, бузків, каштанів) (рис. 10, 11). Повертаються з теплих країн останні птахи. Висівають і висаджують в грунт теплолюбні культури: кукурудзу, гречку, просо, огірки, картоп­лю, помідори.

Тривалість дня зростає до 15 год 57 хв. Проте і в цей період мож­ливі приморозки на поверхні грунту, які можуть викликати часткове і навіть повне пошкодження розсади, плодів, квітів.

Літо — пора року, якій властиві найбільші сонячна радіація, три­валість дня (понад 16 год), опади і найвища температура.

Влітку Волинська область попадає в північні відроги високого тиску Азорського максимуму, тому тут переважають західні вітри. Погода влітку тепла, але не гаряча навіть у липні. Літо багате на опади. Інтен­сивні грози трапляються в червні—липні і тривають п’ять—сім днів на місяць. Град випадає нечасто — в середньому під час грози один раз у два роки, проте інколи спостерігаються три-чотири грози з градом.

Літо сприятливе для розвитку і росту сільськогосподарських куль­тур, але літня погода змінюється щороку. Бувають роки, коли влітку

випадає дуже багато опадів (1955, 1967, 1969, 1970). Інколи влітку спостерігається засушлива погода (нестача опадів при високій темпе­ратурі), але таких днів небагато. Розглянемо такі три основні періоди літа:

а) початок літа — період, який починається 23—25 травня; серед­ньодобові температури вищі 15° С. Це період найбільш коротких ночей

у році (тривалість дня — 16 год 20 хв), найбільшої кількості гроз. На початку літа зацвітають: акація біла, бузина чорна, калина, горо­бина, лучна трава, дозрівають ягоди (черешні, суниці), триває сінокіс;

б) повне літо починається 25 червня—4 липня. Визначається по­стійними термічними умовами і сталим переходом мінімальних темпе­ратур вище 10° С. Повне літо відрізняється від інших періодів найбільш високими температурами повітря і грунту, найбільшими кількостями опадів. У цей час починаються жнива, дозрівають вишні, смородина, малина, чорниці, ранні сорти груш і яблук; .

в) спад літа — останній літній період, який починається 20 серпня і визначається переходом середньодобової температури повітря нижче 15° С. Період відрізняється від інших літніх періодів тим, що ночі вже прохолодні, хоча удень ще стоїть тепла погода і температура повітря висока.

Цвітуть тільки декоративні квіти. Спад літа — період подальшого збору плодів і насіння.

Осінь починається на початку вересня. У цей час зменшується со­нячна радіація і температура повітря. Протягом осіннього сезону літній режим поступово змінюється зимовим. У природі спостерігаються дуже специфічні фенологічні явища: зміна забарвлення листя, листопад, міг­рація птахів тощо.

Як і попередні сезони року, осінь неоднорідна, тому виділяються такі періоди:

а) початок осені — період цей починається 6—10 вересня з мо­менту пожовтіння берези, яка є сигналізатором для інших дерев. Змен­шується тривалість дня (до 11 год) і сонячного сяйва. На початку осені часто повторюються високі температури, абсолютні максимуми можуть досягати 32° С. Початок осені — період подальшого збору овочевих культур, грибів. На полях розпочинаються оранку і посів озимини;

б) золота осінь починається 10—13 жовтня і яскраво виділяється масовим пожовтінням листя більшості дерев. Як і зелена весна, золота осінь неповторна. Погода переважно тепла і сонячна, що часто приво­дить до повторного цвітіння деяких рослин. Для цього періоду харак­терне «бабине літо». Протягом золотої осені збирають картоплю, цук­рові буряки, кукурудзу, а також яблука, груші, сливи;

в) глибока осінь починається 27 жовтня—4 листопада і збігається з датою переходу середньодобових температур нижче 5°С.

Для цього періоду характерні ознаки зимової пори — перші при­морозки, ймовірність яких у цей час становить 70—80%.

Глибока осінь — період масового листопаду берези, клена, липи, осики, вільхи. Приморозки прискорюють листопад. Погода похмура, туманна, часто мрячить дощ. Відлітають шпаки, жайворонки, на полях закінчується копання картоплі і цукрових буряків. Підготовка живої природи до перезимівлі закінчується;

г) передзима — останній період осіннього сезону — починається 20—23 листопада і має багато спільних рис з зимою. Середньодобова температура ще не перейшла 0° С, але днів з такою температурою ба­гато. Хмарність неба в цей час досягає максимального значення в році. Часто випадає сніг, приморозки постійні, інколи сягають значних вели­чин (—4, —5°С). Для цього періоду характерні тумани.

Кліматичні умови Волинської області в цілому сприятливі для роз­витку сільського господарства. У області випадає значна кількість опа­дів з максимумом у літній період, а сніговий покрив формує сприятливі умови для перезимівлі озимих культур, багаторічних трав, плодових дерев. Внаслідок танення снігового покриву створюються значні запаси води у грунті.

Теплові ресурси області достатні для багатьох культур, тому що вегетаційний період триває понад 200 днів, а період з активними тем­пературами (понад 10° С) — 150—160 днів. Більше 100 днів у році має середньодобову температуру понад 15°С (період інтенсивної вегетації).

Менша швидкість вітру порівняно з іншими районами УРСР сприяє розвиткові садівництва, а суха і тепла погодна на початку осені — збо­рові пізніх сільськогосподарських культур і завершенню робіт у полі.

Часті відлиги, які понижують морозостійкість сільськогосподар­ських культур, затяжні весни в зв’язку з повільним таненням снігу гальмують прихід весни.

ПОВЕРХНЕВІ ВОДИ

РІЧКОВА СІТКА

Волинська область багата на поверхневі води: ріки, озе­ра, ставки. Ріки області переважно належать до басейну р. Прип’яті. Найбільшими ріками області є р. Прип’ять з притоками Турія, Стохід і Стир.

Вздовж західної межі області протікає р. Західний Буг з притокою Лугою. Більшість рік області бере початок за її межами. Тільки деякі з них (Турія, Стохігт. Вижіикя та ін.) не виходять за межі області. Ріки лротікають по території області в основному з півдня на північ, мають повільну течію, що пов’язане з незначним зниженням поверхні області на північ. У поліській частині області ріки мають невеликий похил Ю,27—0,40 м/км, розширені заплави, в яких навесні після , повені зали­шаються тимчасові озера. Особливість рік поліської частини — дуже повільна течія 0,1—0,2 м/сек.

У межах Волинської області до басейну р. Прип’ять належать 59 рік довжиною від 10 до 50 км, чотири — від 50 до 100 км і чотири (При­п’ять, Турія, Стохід, Стир) — понад 100 км. До басейну Західного Бугу відносяться в межах області 11 рік довжиною від 10 до 50 км, одна з них (Луга) — понад 50 км (табл. 8).

Середня густота річкової сітки в басейні р. Прип’ять коливається в межах 0,25—0,47 км/км², а в басейні Західного Бугу — 0,22— 0,35 км/км².

Річки Волинської області за своїм режимом належать до рівнин­ного типу, переважно снігового живлення. В середньому за рік талі сні­гові води в річному стоці займають близько 60—70%, решта стоку має дощове і підземне походження, причому підземне живлення становить 12—32% річного стоку. Характер живлення рік області обумовлює їх рівневий режим і режим стоку.

РЕЖИМ РІВНІВ І СТОКУ РІЧОК

Річному ходу рівнів рік області властива яскраво вира­жена висока весняна повінь і низька межень ', яку порушують літні і зимові паводки.

Весняна повінь починається в першій половині березня (часом у кінці лютого), закінчується — у другій половині квітня або на початку травня. Весняна повінь триває півтора—два місяці і залежить від дов­жини ріки і заліснення басейну. Високі рівні, як правило, пов’язані

Ріки Волинської області

Назва ріки		Куди впадає	Права чи ліва притока	Довжина, км	Площа басейну, км-
українська	російська
1	2	3	4	5	£

748	114300
18	156
12	93,1
15	—
10	—
81	1272
10	—
13	—
11	33,1
12	—
13	49,1
12	—
21	155
11	—
16	—
184	2900
11	—
14	83,5
14	94,8
16	106
16	203
11	—
20	122
11	—
25	164
20	136
12	—
13	—
17	44,2
51	725
15	80,»
40	298
188	3125
22	326
22	108
14	174
11	—
ЗО	206
11	105
13	86,5
69	940
483	13130
12	110
43	538
21	196
49	527
28	218
34	231
27	140

Басейн Дніпра

Прйп’ять	Припять	Дніпро	п
Тенётиська	Тенетиска	Прип’ять Прип’ять	п
Лютка	Лютка		п
Текля	Текля	Прип’ять	п
Воронець	Воронец	Прип’ять	п
Вйжівка	Выжевка	Прип’ять	п
Плгіска	Плыска	Вйжівка	л
Заставка	Заставка	Вйжівка	л
Став	Став	Вйжівка	л
Чорноплёська	Черноплеска	Вйжівка	л
Особик	Особык	Вйжівка	л
Клин	Клин	Вйжівка	л
Кезівка	Кезивка	Вйжівка	п
Облапи	Облапы	Вйжівка	л
Сікунь	Секунь	Вйжівка	л
Турія	Турин	Прип’ять	п
Туричанка	Туричанка	Турія	л
Кульчин	Кульчин	Турія	л
Серебрянка	Серебрянка	Турія	п
Вільшанка	Ольшанка	Турія	л
Воронка	Воронка	Турія	п
Калйнівка	Калиновка	Турія	л
Бобрівка	Бобровка	Турія	п
Широка	Широкая	Бобрівка	п
Рудка	Рудка	Турія	л
Дурниця	Дурница	Турія	п
Закрёвщина	Закревщина	Дурниця	п
Рибрёща	Рибреща	Турія	л
Турія	Турия	Прип’ять Прип’ять	п
Цир	Цыр		п
Гльниця	Ильница	Цир	л
Коростгінка	Коростынка	Прип’ять	п
Стбхід	Стоход	Прип’ять	п
Ставок	Ставок	Стохід	л
Стбхід-Ясиня	Стоход-Ясиня	Стохід	п
Стобйхівка	Стобыховка	Стохід	л
Ясенівка	Ясеновка	Стохід	л
Череваха	Череваха	Стохід	п
Ліпниця	Лопница	Стохід	л
Грйвка	Гривка	Стохід	п
Веселуха	Веселуха	Прип’ять	п
Стир	Стыр	Прип’ять	п
Дежа	Дежа	Стир	л
Лйпа	Липа	Стир	л
Гнила Лйпа	Гнилая Липа	Липа	п
Чорногузка	Черногузка	Стир	л
Полонка	Полонка	Чорногузка	л
Серна	Серна	Стир	л
Прудник	Прудник	Стир	II

Продовження табл. 8

1	2	3	4	5	6
Теремний	Теремный	Стир	л	11	—.
Лаврівка	Лавровка	Стир	п	11	—
Безіменна	Безименная	Липа	л	21	192
Конопелька	Конопелька	Стир	п	48	329
Лютиця	Лютица	Стир	л	18	204
Рудка	Рудка	Стир	п	25	186
Залізниця	Железница	Стир	л	16	58,9
Оконка	Оконка	Стир	л	38	286
Чорнявка	Чернявка	Оконка	л	18	96,2
Кормии	Кормин	Стир	п	53	716
Черембшна	Черемошная	Кормин	п	12	74,6
Горбах	Горбах	Стир	п	15
	Басейн Західного Бугу
Західний Буг	Западний Буг	Вісла	п	815	73300
Золотуха	Золотуха	Західний Буг	п	21	—
Луга	Луга	Західний Буг	л	81	1325
Стрйпа	Стрыпа	Луга	п	16	108
Луга-Свнно-	Луга-Свино-	Луга	п	34	344
ргійка	ройка
Свинарка	Свинарка	Луга-Свино-	л	22	283
		рийка
Бійниця	Войница	Луга-Свино-	п	12	—
		рийка
Свинорййка	Свиноройка	Луга	л	18	—
Студянка	Студянка	Західний Буг	п	26	140
Риловйпя	Рыловица	Луга	п	22	118
Неретва	Иеретва	Західний Буг	п	29	219
Вйчинка	Вычинка	Західний Буг	л	27	—
Пищатка	Пищатка	Західний Буг	п	11	—
Бистряк	Бьістряк	Західний Буг	п	13

з весняною повінню і спостерігаються в кінці березня—на початку квітня.

Найбільш раннє підвищення рівнів води припадає на період сніго­танення, тобто на початок лютого (1939, 1950, 1957, 1966 рр.), найпізні­ші — на початок весняної повені — перші числа квітня (1939, 1952, 1956, 1962 рр.).

Найвищі рівні спостерігаються під час весняної повені, в кінці бе­резня—на початку квітня. Проте під час повені інколи наявні два або три піки. У весняну повінь заливаються водою заплави, частково надзаплав­ні тераси.

Під час літньої межені бувають невеликі дощові паводки, які три­вають від п’яти—восьми до 10—12 днів. Рівні дощових паводків значно нижчі від високих рівнів весняної повені, але в окремі роки (1948, 1955, 1956, 1958) на деяких ріках влітку під час паводків можуть спостері­гатися високі рівні води, які за величиною наближаються до рівнів

Місяць

Ш

IV

VIII

VI

VII

Характеристика року

Багатоводний	7,4	18,6
Середньоводний	5,8	2,8
Маловодний	4,6	2,5
Багатоводний	8,9	1,9
Середньоводний	2,6	2,0
Маловодний	2,5	2.1

р. Т у р і я, станція

5,5	32,2	13,0	3,2	1,8	0,8
38,9	16,1	7,2	2,9	0,9	0,7
42,7	22,0	10,5	2,0	1,0	0,5

р. Стохід, стаиція

6,3	29,1	16,9	5,7	2,4	2,3
10,4	40,6	21,3	3,2	1,6	1,3
6,1	53,9	19,1	2,3	1,5	1,0

весняної повені або й перевищують їх. Наприклад, у липні 1955 р. у ре­зультаті тривалих та інтенсивних дощів ріки вийшли з берегів і затопили значні площі сільськогосподарських угідь.

Середня річна амплітуда коливання рівнів води на малих ріках області досягає 0,7—2,6 м (найбільша 1,4—4,8 м), на середніх — 1,1 — 3,2 м (найбільша 1,7—6,0 м). Найменша річна амплітуда коливання рівня води на малих ріках становить 0,1 —1,3 м, на середніх — 0,2—1,9 м..

Режим стоку області обумовлений фізико-географічними умовами, насамперед геологічною будовою, рельєфом та кліматом, які мають значний вплив на розподіл стоку і водність рік. Значна кількість опа­дів, велике випаровування і високий рівень грунтових вод визначають такі характеристики стоку, як середній багаторічний, витрати води, мо­дулі стоку. Внутрірічний розподіл стоку по місцях і сезонах залежить від опадів, випаровування, будови поверхні та господарської діяльності. Розподіл стоку у різні за наводненістю роки показано в табл. 9.

Стік рік Волинської області протягом року нерівномірний, внутрі­річний розподіл стоку в різні за водністю роки неоднаковий. У серед­ньому навесні доходить до 50—72%, влітку — до 2—14%, восени — до 4—42% і взимку до 13—30% річного стоку. Великий річний стік був у 1924, 1940, 1948, 1958 рр., малий — у 1925, 1936, 1950, 1954, 1961 рр.

Максимальні витрати річок Волині спостерігаються під час повені весною та паводків у літньо-осінній період. Характеристики середніх і максимальних витрат води і модулі стоку весняної повені наведені в табл. 10.

Літні паводки утворюються зливовими дощами. Величина макси­мального зливового стоку залежить від кількості опадів, їх інтенсивності та характеру поверхні водозбору. Найбільші витрати води при дощових паводках (червень—серпень) становлять від 40 (р. Вижівка) до 175 м^/сек (р. Стир). Високі паводки, які формуються на малих річках під час злив, приносять велику шкоду господарству області, тому що під час паводків змивається грунт, руйнуються гідротехнічні споруди*

					Пори року
	їх	X	XI	XII	весна III —V	ЛІТО УІ-УІІ	ОСІНЬ ІХ-ХІ	зима XII —11

Ковель

1,9	4,3	7,5	3,8
2,3	4,2	5,8	12,4
1,1	1,8	4,0	7,3

Л ю б е ш і в

1,8	3,7	9,4	11,6
2,1	2,5	3,7	8,7
2,1	2,5	3,8	3,1

50,7	5,8	13,7	29,8
62,2	4,5	12,3	21,0
75,2	3,5	6,9	14,4

52,3	10,4	14,9	22,4
72,3	6,1	8,3	13,3
79,1	4,8	8,4	7,7

замулюються стави. Наприклад, 20—25 липня 1948 р. внаслідок трива­лих зливових дощів ріки вийшли з берегів і затопили значні площі посівів.

У зимовий, а також у літній бездощовий періоди ріки живляться підземними водами. Гідрогеологічні особливості області визначають характер і величину підземного живлення рік. Ріки, русла яких врізані в алювіальні відклади, живляться підземними водами з водоносних горизонтів алювіальних і флювіогляціальних відкладів, але тому що водоносність цих відкладів залежить від метеорологічних умов (кіль­кості опадів), то в особливо сухі роки (або в роки з холодними зимами без відлиг) водоносні горизонти збіднюються, невеличкі водотоки пере­сихають, і на ріках можливе припинення стоку. Ріки, в живленні яких беруть участь карстсві води, мають дещо підвищені величини модулів мінімального стоку.

Тривалість меженного періоду на ріках області в теплий період становить 120—140 днів, а найбільш маловодного — 20—ЗО днів. По­чаток літнього меженного періоду припадає на початок травня і закін­чується в третій декаді листопада —■ першій декаді грудня. Бувають роки, коли літня межень переходить у зимову без збільшення стоку. Найменший меженний стік на ріках області спостерігається в 1946— 1947 і в 1961—1964 рр., коли мінімальні середні місячні витрати води становили від 0,2 м³/сек (р. Турія) до 0,009 м³/сек (рис. 12). (р. Вижівка). Такі мінімальні витрати трапляються один раз на ЗО—40 років.

Середня тривалість зимової межені становить 60—80 днів, а най­більша — 100—120 днів. Вона починається в третій декаді листопада — першій декаді грудня, а закінчується в березні.

Притокам Прип’яті властиве постійне і підвищене підземне жив­лення. Ріки течуть по закарстованих водозборах, причому карст має найбільший вплив на стік малих річок. В лісостеповій частині області підземне Живлення рік нестійке і слабке.

Гідрогеологічні умови є дуже важливим фактором формування меженного стоку, а режим мінімального стоку тісно пов’язаний з режи­мом підземних вод і ерозійним врізом.

Таблипя 10

Середні і максимальні витрати води і модулі стоку * весняної повені на ріках області

Ріка	Пост	Площа водозбору, км*	Середні		Найбільші		Рік спо­стере­ження
			витрати, м3]сек	модулі, лісе к • км-	витрати, м3ісек	модулі, Л/сек‘КМ*
Вижівка	с. Руда	141	8,16	13,6	53,1	57,0	1932
Турія	м. Ковель	1480	10,7	7,24	63,0	42,6	1932
Стохід	м. Любешів	2970	11,9	5,21	60,4	20.3	1927
Стир	м. Луцьк	7200	39,4	5,48	17,5	29,1	1932

* Модуль стоку — кількість води (л/сек), яка стікає з 1 км² басейну водозбору ріки.

Твердий стік ^I рік Волині характеризує ерозійну діяльність поверх­невих вод. Наноси приток Прип’яті в межах області утворюються на окремих ерозійних ділянках водозборів рік. Такими ділянками є вер­хів’я приток на підвищеннях в лісостеповій частині області. Притоки Прип’яті (наприклад, р. Стир) стікають з північних схилів ерозійно- розчленованої Подільської височини, пересікаючи Мале Полісся, вихо­

дять на Волинську височину, де водна ерозія достатньо розвинена, а лесовидні відклади, які тут поширені, легко розмиваються. На Волин­ському поліссі, на водозборах рік Вижівки, Турії, Стоходу, які покриті піщано-глинистими відкладами, розвинений карст, водна ерозія незнач­на, стік мінеральних наносів невеликий.

Внутрішньорічний розподіл стоку наносів дуже нерівномірний і по­дібний до розподілу стоку води. На весняний період припадає в серед­ньому до 50—70% і більше річного стоку наносів. Літом, восени і зимою кількість стоку наносів розподіляється більш-менш рівномірно.

Твердий стік обумовлює мутність води, яка змінюється протягом року. Мутність рік області загалом невелика. Найбільш прозорі та чисті води рік під час літньо-осінньої межені і взимку, коли відсутній притік поверхневих вод і ріки живляться підземними водами. Під час повені і зливових паводків кількість наносів у ріках різко збільшується, до­сягаючи максимальних розмірів. Середні річні значення мутності води рік області змінюються в межах від 3—5 (р. Турія) до 12—60 г/м³ (р. Стир).

Найменший модуль стоку наносів характерний для водозбору р. Ту- рії —- 0,1—0,8 т/км² в рік, а найбільший — для р. Стир — 1,4—7 т/км². Максимальна мутність в період повені досягає 400—800 г/м³ на великих ріках і 900—1000 г/м³ на малих. Особливо велика мутність води підчас зливових паводків.

ТЕРМІЧНИЙ І ЛЬОДОВИЙ РЕЖИМИ

Термічний режим рік Волинської області обумовлюється температурою повітря, але ця пряма залежність між температурою води і температурою повітря порушується. Внаслідок неправильного господарювання у ріки стікають теплі промислові, шахтні і побутові води. На характер термічного режиму рік впливає і ступінь їх зарегу- льованості (наявність водосховищ, ставків). На тих ділянках ріки, де виходять підземні води, які в літній період мають температуру нижчу, а в зимовий вищу, ніж вода в ріці, термічний режим ріки не відповідає термічному режиму повітря. Тому на деяких ріках області, де підземне живлення велике, температура води дещо вища взимку, а в теплий пе­ріод на 1,5—2,0° С нижча, ніж на ріках з помірним підземним жив­ленням.

При переході температури повітря до від’ємних значень на ріках з’являються льодові утворення: забереги, сало, шуга, льодостав (кінець листопада—початок грудня). Від нестійкого температурного режиму залежить мінливість в датах наступу льодових утворень. Найпізніший льодостав на ріках області припадає на січень—лютий (1949, 1951, 1952, 1961, 1962, 1965 рр.), а на окремих ділянках рік навіть на бере­зень (1952 р.). Середня тривалість періоду льодоставу три—чотири мі­сяці. Льодовий покрив рік нестійкий, і ріки неодноразово то скресають, то замерзають. Скресають вони в березні, причому спостерігається та­ка закономірність: малі ріки скресають скоріше, і лід на них тане на місці; на великих ріках весняний льодохід триває два—три дні, інколи 10—12 днів. Повне очищення ріки від льодових утворень відбувається через п’ять—десять днів після скресання (табл. 11).

Товщина льоду на ріках області на початку льодоставу не переви­щує 5—10 см, найбільша товщина досягає 40—60 см і навіть 80 см.

Під час весняного скресання і зимових відлиг спостерігаються затори криги, при яких рівень води піднімається до 0,3—0,5 м, рідко до 2 м. Затори на ріках зберігаються два—три дні. Затори були на р. Стир біля с. Щуровці 17—20 лютого 1949 р., рівень води піднявся на 115 см.

Таблиця 11

Строки скресання та замерзання рік області

Скресання

Звільнення від криги

Замерзання

Ріка

Пост

серед- не

раннє

ПІЗНЄ

серед­ нє

раннє

пізнє

серед­ нє

раннє 1

пізнє

Прип’ять

с. Лютка

19.

ш

6.

II

10.

IV

26. III

7.

II

13. IV

7.

XI

9. XI

і.

І

Прип’ять

с. Любязь

18.

ш

4.

II

11.

IV

28. III

17.

II

13. IV

18.

XI

1і. XI

3.

II

Вижівка

о. Стара Вижівка

19.

ш

17.

II

8.

IV

25. III

1.

III

13. IV

7.

XI

8. XI

19.

і

Турія

м. Ковель

17.

ні

15.

II

7.

IV

25. III

22.

II

9. IV

11.

XI,

8. XI

17.

І

Турія

с. Бузаки

22.

ш

21.

II

12.

IV

27. III

8.

III

13. IV

3.

XI

9. хі;

1.

І

Стохід

с. Богушівка

18.

ш

21.

II

7.

IV

24. III

5.

III

10. IV

12.

XI.

8. XI

18.

І

Стохід

смт. Любе- шів

18.

пі

6.

II

11.

IV

29. III

7.

II

16. IV

20.

XII

24. XI

1.

III

Стир

с. Щуровці

2.

ш

10.

І

1.

IV

18. III

1.

II

9. IV

25.

XI.

17. XI

2.

II

Стир

м. Луцьк

іб:

ні

ЗО.

І

6.

IV

18. III

5.

II 10. IV

І.

І

22. XI

28.

XII

у ОПИС ГОЛОВНИХ РІЧОК

' Прип’ять — пр#ва~нр«тока-Дщеьра бере початок з болота біля с. Гупали. Верхня Прип’ять тече по заболоченій широкій заплаві, яка від витоку до смт.. Ратне має ширину 2 км, а потім — 5—8 км. Ши­рина ріки від витоку до східної межі області збільшується від 10—25 до 50—70 м, а на деяких ділянках до 150 м.

Живлення ріки змішане: у весняний період основним джерелом є талї снігові води, в літньо-осінній — дощі, в зимовий — підземні води.

Значна кількість опадів в басейні викликає високий стік. Серед­ньорічний модуль стоку Прип’яті в межах Волинської області стано­вить 3,14 л/сек-км². Найбільші витрати води пов’язані з весняним сні­готаненням та інтенсивними літньо-осінніми дощами. 9 квітня 1962 р. на Ст. Річиця була зафіксована максимальна витрата води на Прип’яті в межах області (183 м³/сек).

Весняний підйом рівня води починається в березні. Весняна повінь триває в середньому 50—70 днів. Найбільша середня витрата води ста­новить 139—164 м³/сек, а сумарний шар стоку за повінь — 36—78 см. Поміж початком повені, її інтенсивністю та тривалістю на р. Прип’яті е тісний зв’язок.

Ранньою весною поступово тане сніг, збільшується інфільтрація, а весняна повінь стає тривалою і низькою. Пізньої весни, коли сніг тане дуже швидко, утворюється нетривала, але висока повінь.

Низька повінь на р. Прип’яті утворюється тоді, коли взимку під час тривалих відлиг формуються паводки (1946, 1960 рр.).

У літній період, переважно в травні—серпні, коли випадають дуже сильні зливові дощі, утворюються паводки. Середня тривалість павод- ків на р. Прип’яті — 10—13 днів, а найбільша — 50 днів (1948, 1955, 1969 рр.). Рівень води при паводках піднімається на 0,5—1,5 м на добу, інколи — 2—3 м і більше.

Льодовий режим ріки нестійкий, часто бувають відлиги, перед стій­ким льодоставом формуються льодові утворення: забереги, сало, шуга, але бувають роки, коли ріка відразу покривається льодом. У середньо­му льодостав встановлюється протягом першої декади грудня. Товщина льоду в середньому не перевищує 40—60 см, але в суворі зими буває до 80 см.

Стік мінеральних відкладів ріки дуже малий, весною переважає стік органічних залишків з заболочених місць. „

С т и р — найбільша права притока Прип'яті. Довжина її — 483 км, площа басейну — 13130 км^г. У межах області ріка протікає своєю середньою течією. Русло ріки помітно звивисте. Ширина її на перекатах в межень становить 5—15 м, на плесах — 20—65 м, а міс­цями доходить до 100 м. Глибина ріки на перекатах —- 0,5—1,5 м, на плесах— 8,6—11 м. Починається Стир на північному краю Поділь­ського плато і у Волинську область вступає біля с. Мерви. До м. Луць­ка Стир тече у вузькій заплаві, яка за містом розширюється до 1,5 км. Ширина Стиру біля Луцька — 20—25 м, глибина — 1,5—3,5 м. Запла­ва заболочена і заторфована. В районі смт. Рожище ріка ширшає і стає більш глибокою.

Р. Стир переважно снігового живлення. Найбільша витрата води весною становить 417 м³/сек, найменша —• літом — від 1,97 м³/сек (в районі с. Шуровці) до 11,3 м³/сек (м. Луцьк), а взимку — від 1,71 м³/сек (с. Шуровці) до 5,48 м³1сек (м. Луцьк).

У рівневому режимі Стиру яскраво виявлена весняна повінь і літні паводки, які порушують межень. Весняна повінь починається в другій декаді березня і характеризується найвищими рівнями води. Стік вес­няної повені в багатоводні роки становить 70—80% річного стоку, в се­редні — 60—70%, у маловодні — 50—60%.

Середня амплітуда коливань рівня води під час повені досягає до 10—20 см, а найбільша — 170—600 см. Середня інтенсивність підйому рівня води при високій весняній повені становить 10—60 см за добу, при низькій — 6—9 см.

Високий рівень весняної повені досягає 410 см над умовним нулем (середній рівень — 319 см). Середній рівень води під час дощових па- водків — 209 см над умовним нулем, а високий — 325 см.

Початок утворення льодових явищ в середньому спостерігається на р. Стир 10 грудня, а початок льодоставу — 1 січня. Льодостав триває 68 днів. Він нестійкий (взимку 1931—1932 рр. тривав 125 днів, а в 1924—1925 рр. його не спостерігалось). Найбільша товщина льоду на річці буває в кінці лютого і досягає 46 см (середня — 9—18 см).

Скресає ріка в середньому 10 березня, інколи в кінці січня або ж на початку квітня. Протягом другої декади березня ріка повністю звіль­нюється від льоду

Середня мутність води в річці 250 г/м³, максимальна — 890 г/м³, а середній річний стік наносів становить 27 тис. т, або 2,7 т/км². Стир — судноплавна ріка. На ній проведені значні очисні роботи, які дають можливість курсувати протягом літньо-осіннього сезону пасажирським катерам і вантажним суднам.

Стохід — права притока Прип’яті. Довжина її — 188 км, площа басейну — 3155 км². Ріка бере початок поблизу с. Семеринське Лока- чинського району, і вся протікає в межах Волинської області. Стохід — типова поліська ріка з дуже повільною течією, заболоченою заплавою і нечітко вираженими корінними берегами.

Від витоків до с. Угли Стохід тече в широкій заболоченій долині з пологими берегами. Біля с. Угриничі русло ріки розгалужується на багато рукавів, проток, стариць — «стоходів».

Густота річкової сітки — 0,27 км/км². У басейні р. Стоходу налі­чується 144 річки, з яких 12 довжиною понад 10 км і 132 — менше 10 км. Ширина річки у межень на перекатах — 5—15 м, на пле­сах — 20—60 м. Глибина на перекатах — 0,5—1,5 м, на плесах 8—10 м.

Стохід належить до рік змішаного живлення з перевагою снігового. В рівневому режимі ріки є яскраво виражена весняна повінь, що по­рушується літніми дощовими та зимовими паводками.

Щороку спостерігається весняний розлив ріки та її приток. Шири­на розливу інколи доходить до 5 км, а глибина затоплення — становить 0,5—1,5 м.

Льодоутворення починається в кінці листопада—на початку грудня і триває чотири—шість тижнів. Льодостав встановлюється у першій половині грудня. Найбільш раннє замерзання виявлено 8. XI, а най­більш пізнє — 1. III. Тривалість льодоставу три—три з половиною мі­сяці. Середня товщина льоду — 20—40 см.

У першій половині березня на річці починає танути крига, а 18. III починається весняний льодохід. Найбільш раннє скресання було відмі­чено 6. II 1923 р., а налбільш пізнє — 11. IV 1929 р. Тривалість льодо­ходу — 3—10 днів.

У кінці березня ріка звільнюється від криги. Весняна повінь про- тримується один—два місяці.

У липні, серпні і вересні часто трапляються дощові паводки. Серед­ня висота їх на р. Стохід змінюється над умовним рівнем в межах 0,4—1,8 м, а найбільша становить 3 м. У зимовий період під час три­валих відлиг бувають зимові паводки, висота яких над умовним рівнем досягає 0,7—2 м.

Найбільша витрата води за рік на р. Стохід спостерігається в квіт­ні — 39,6 м³/сєк, найменша — у вересні (3,58 м³/сек). Середній річний модуль стоку — 4,51 л/сек-км².

До правих пріпок Прип’яті належить р. Ту р і я, довжиною 184 км. Вона бере початок з болота біля с. Затурці. Площа водозбору — 2800 км². В її басейні налічується 137 річок загальною довжиною 837 км, проте лише 15 з них мають довжину понад 10 км. Густота річкової сітки — 0,30 км/км².

Швидкість течії невелика — 0,1—0,2 м/сек внаслідок того, що по­хили ріки незначні. Глибина ріки на перекатах — 0,5—1,5 м, на пле­сах — 1,5—3,5 м.

За режимами живлення, стоку та рівнів р. Турія подібна до р. Сто­ходу. Гідрологічний режим ріки характеризує добре виражена весняна повінь, коли спостерігається найвищий рівень води в ріці. Літні та зи­мові наводки дещо порушують низьку межень. Більша частина річного стоку (ЗО—40%) припадає на весну (березень—квітень), на літо і осінь — 50—60% і 10% на зиму.

Найбільша витрата води — 251 м³/сек, а максимальний модуль стоку — 169 л/сек-км² був зафіксований у 1932 р.

"'“"'""До правих приток Прип’яті належить в межах області р. В и ж і в- ка довжиною 81 км, режим якої подібний до режиму інших рік. У най­більш засушливі роки деякі її ділянки пересихають. Наприклад, у 1947 році р. Вижівка пересихала з 10 по 22 серпня (біля с. Стара Ви- жівка).

у Крім Прип’яті та її правих приток через усю Волинську область аГ півдня на північ, по державному кордону СРСР з Польською Народ­ною Республікою протікає р. Західний Буг, яка бере початок далеко за межами області, на північному краю Поділля.

До м. Устилуг Західний Буг тече по території УРСР, а далі стає прикордонною рікою. Заплава ріки переважно вузька (до 1 км). Нижче Устилуга вона розширюється і заболочується.

Русло дуже звивисте, розгалужене. Ширина ріки змінюється від

10. до 80—100 м, а глибина коливається в межах 0,5—4,5 м. Швидкість течії — 0,3—0,6 м/сек.

Середня річна витрата води — 25,1 м³/сек, а модуль стоку за рік — 40 м/сек-км².

Середній річний стік ріки розподіляється так: на весну — 37%, на літо — 20%, на осінь — 20,9% і на зиму — 22,1%.

ОЗЕРА

Крім рік Волинська область багата на озера. Серед за­хідних областей України вона має їх найбільше — до 170 озер площею від 2 до 2450 га (табл. 12). За походженням вони різноманітні. Пере­важна більшість — це карстові озера, менша — заплавні. Останні — неглибокі, приурочені до заплави р. Прип’яті і до заплав її крупних приток, являють собою залишки старих русел. їх режим тісно пов’яза­ний з ріками, а під час весняної повені самостійне існування озер при­пиняється. Заплавні озера заболочені, з низькими берегами і в’язким дном.

Карстові озера розташовані на водозборах рік Турії, Вижівки, Циру і Стоходу.

Карстові озера живляться атмосферними опадами, поверхневим стоком і підземними водами. Підземні води являють собою найбільш стійкий і основний вид живлення озер і зумовлюють їх температурний режим.

Характеристика озер ВолинськоТ області

Назва озера	Максимальна глибина, м	Площа, км1	Назва озера	Максимальна глибина, м	Площа, КМ1
1	2	3	4	5	6

Басейн Західного Бугу

Свйтязь	58,4
Лгіновець	3,7
Чорне	6,0
Люцймир	11,0
Довге	—
Крайнє (Кругле)	—
Соминець	2,8
Карасинець	1,8
Карасинець	2,0
Великий
Пулемецьке	19,0
Острів’янеьке	3,8
Луки	10,0
Згоранське
Перемут	6,5
Пісочне	16,0
Мотне	—
Кбрня	—
Крймне	5,4
Піщанське	3,0
Озерце	1,6
Біле	—
Глйнське	—
Любохйни	—
Острівне	—
Пісочне	—
Крймне	—
Лука	—
Черське	—
Річицьке	-—
Піддуб’я	—
Вітлянське	—
Велйка
Блйзна	—
Стргібуж	—
Басейн Вижі
Сомине	56,9
Любань	3,3
Вінець	6,9
Новосілкіівське	—
Локіття	—
Окунин	—
Пісочне	—
Яжуватське	—
Велйке Гребне	—
Глухівське	—
Стрибож	—
Оріхове	—
Линівське	—
70

24,2	і Прип’яті
0,2	Турське	2,6	—
0,76	Колпйне	—	0,13
4,3	Турчёне	—	0,16
0,25	Довге	• —	0,12
0,5	Кругле	—	0,14
0,44	Оріхове	3,6	5,5
0,16	Оріховець	—	1,54
	Лука	31,8	1,25
0,24
16,3 2,36	Заплава Прип’яті
6,7	Біле	13,5	3,5
0,13	Волинське	—	3,2
1,5	Люб’язь	7,0	4,3
1,83	Нёбель	11,9	4,7
0,38	Велйке Згоран­
0,48	ське	—	1,18
_	Мале Згоран­
0,88	ське	—	0,31
0,26	Мошне	—	0,18
0,73	Олсшіге	—	0,1
0,24	Чакове	—	0,47
0.31	Охнич	—	0,4
0,42	Вйторощ	—	0,16
2,55
0,11	Басейн Турії
0,74	Нечймне	4,0	0,09
0,55	Сйнове	2,6	1.9
0,3	Макович	—	0,16
0,2	Велйке	20,7	0,19
0,4	Турійське	6,5	0,14
0,23	Селище	13,5	0,05
	Святе	7,3	0,16
0,18	Дбльське	—	0,18
	Кричёвицьке	—	0,4
1,24	Сомин	—	0,40
	Хотйнне	—	0,16
0,73	Скомбрне	—	0,16
0,21	Наболоцьке	—	0,16
0,15	Тагачин	9,8	0,09
0,22	Перевірське	—	0,15
0,14	Озерянське	—	0,14
0,51	Болотне	— ■	0,14
0,1	Пісочне	—	0,12
0,11	Г нйльбище	—	0.1
0,52	Любйтівське	—	0,13
0,25	Білин	—	0,13
0,28	Доротйщенське	—	0,16
2,3	Облапи Велике	13,0	0,13

Західного Бугу

Продовження табл. 12

1	2	3	4	5	6
Карасине		0,3	Облапи Мале	5,5	0,03
Сірче	—	0,92	Дбшне	—	0,18
Сверйнець	—	0,16	Сошичне	.—. ■	0,16
Струга	—	0,33
Туричани	6,5	0,17
Басейн Стоходу			Межиріччя Стоходу і		С т и р у
Трйстень	—	0,11	Окнище	3	—
Озерне	-— -•	0,12	Жабине		0,1
Вино (Вини)	—	0,18	Мачилине	—	0,16
Засві'тське	—	0,1	Крупине	—	0,13
Новорудське	— ■	0,3	Озненйзьке	— *	0,3
Веприк	— •	0,16	Лишнянське	■ "■—	0,15
Г рйвинське	—	0,21	Смолярнянське	. - — . ■.	0,33
Трясне	—• ■ ,	0,22	Несвіч	—	0,8
Стобйхівське	—	0,53	Садове	—	0,2
Червйще	—	1,2	Окбрське	—' '	0,6
Неві'рське	—	0,16	Островатське	— ■ •	0,54
Біркове	—	0,4	Захатське	—	0,1
Хутбмир	—	0,2	Костюхнівське	; — ■	0,5
Ниговйще	—	0,18
Омит	—	0,22
Межиріччя	Турі їі Стоходу
Черембшне	—	0,3
Ольбля	—	0,72
Бурків	—	0,15
Цнрське	—	0,49

Температура підземних карстових вод, які живлять озера, постійна

і залежно від глибини і зв’язку з поверхневими водами коливається в межах 5,9—8,5°С. Термічна стратифікація озер залежить від їх глиби­ни. В глибоких озерах (максимальна глибина понад 50 м) найбільш низька температура біля дна 5,9° С і такою залишається до глибини 20 м. Влітку на глибині 5—7 м температура різко підвищується до

15. 20° С.

В озерах глибиною 12—25 м такий температурний стрибок вираже­ний слабо. У верхніх шарах води внаслідок інтенсивного перемішуван­ня температура однакова по всьому озеру і найбільш висока. В негли­боких озерах відносно низька температура літом і висока зимою відмі­чається лише поблизу джерел карстових вод.

Переважаюча роль підземних вод у живленні карстових озер ви­значає і їх льодовий режим. Невеликі і неглибокі озера з високодебіт- ними джерелами карстових вод зовсім не замерзають навіть у дуже суворі зими. Великі і глибокі карстові озера замерзають пізніше і скре­сають скоріше від сусідніх озер некарстового походження.

Сезонні коливання рівнів води карстових вод становлять 0,3—0,5 м. Найбільш високі рівні в озерах спостерігаються в середині або в кінці весни. Найбільш низькі рівні — в кінці літа, або на початку осені.

Води карстових озер прозорі, безколірні, карбонатні, але там, де приберегове мілководдя заростає і заболочується, води менш прозорі (буруваті). У карстові озера з поверхневими водами поступає невелика кількість мінеральних наносів, а переважну більшість їх приносить ві­тер із сусідніх площ, які являють собою незадерновані піски.

Дно озер у мілководній частині піщанисте і тільки місцями мулис­те, у області карстової воронки ■— щільне, крейдяне.

У озерах некарстового походження процес заповнення котловини донними відкладами проходить по-іншому. Тривалий і постійний притік в озера слабомінералізованих вод з розчиненими органічними сполу­ками сприяє розкладу рослинних залишків і утворенню на поверхні водного дзеркала сплавин. Наприклад, оз. Нечимне поблизу м. Ковеля за останні 50—70 років настільки заросло і заболотилось, що водне дзеркало зменшилось у два рази, а глибини з 3—5 м — до 1,5—2,5 м. Дно його вкрилося 5-метровим шаром мулу, який щороку збільшується на 1—2,5 см.

Здебільшого у замуленні озер області переважаюча роль належить органогенним утворенням.

У межах Волинської області можна виділити три великі озерні райони: 1) басейн Західного Бугу; 2) межиріччя Західного Бугу і При­п’яті; 3) басейн Прип’яті.

У басейні Західного Бугу налічується понад 80 озер, які називають Шацькими. Серед них 38 заплавних і 42 карстових. Загальна площа — 92 км². Найбільше з них — Свитязь, довжина якого — 9,3 км, шири­на — 4,8 км. Середня глибина озера — 7 м, максимальна — 58,4 «, а над підвищенням посередині дна озера глибина становить 1—2 м. Сви­тязь — це озеро карстового походження. Воно розташоване поблизу м. Шацька. Мальовниче оз. Свитязь — одне з найбільших на Україні. Про озеро існує багато легенд, народних переказів.

Об’єм води озера — близько 190,7 млн. м³. Воно живиться арте­зіанськими підкрейдовими водами, атмосферними опадами і поверхне­вим стоком. Притік підземних вод щороку в озеро становить 3,5 млн. м³. Вода в озері чиста, прозора, за якістю найкраща від усіх озер України.

Оз. Свитязь прогрівається нерівномірно. Там, де глибокі місця, температура постійна (доходить до 9°С), у верхніх шарах вода влітку прогрівається до 20° С. Озеро замерзає, але суцільний льодовий покрив утворюється тільки в дуже холодні зими.

В 1887 р. прокладений канал, який з’єднує оз. Свитязь з озерами Лука і Пулемецьке, що й призвело до зниження рівня води в ньому на 3 м.

Озеро має сприятливі умови для життя різних організмів: достатня кількість бентосу, багато риби. Мальовничі краєвиди озера, прозорість води, рибні багатства щороку приваблюють велику кількість туристів.

Пулемецьке розташоване поблизу с. Пульмо. Довжина його — 6 км, максимальна ширина — 3,6 км. Площа водного дзеркала 16,3 км²,

об’єм води •— 74,8 млн. м³. Це друге за величиною і об’ємом озеро в ба­сейні Західного Бугу. Воно також карстового походження, тому основну роль у його живленні відіграють підземні води. Вода прозора з зелен­куватим відтінком. Воно замерзає (товщина льоду в суворі зими досягає 75—80 см), а влітку вода прогрівається у верхньому шарі до 20° С.

Поблизу с. Затишшя розташоване третє за площею озеро цього району — Лука. Берегова лінія його досить складна, її довжина ста­новить 21,4 км, площа водної поверхні — 6,7 км². Середні глибини —