1 Про заходи по дальшому поліпшенню охорони природи і раціональному вико­ристанню природних ресурсів. Постанова Верховної Ради срср. — «Радянська Украї­на», 21 вересни 1972 р.

особливу наукову або культурну цінність. Головне їх значення — збе­реження найбільш типових для даної географічної зони або області природних ділянок (ландшафтів) як еталонів незайманої природи. Час­то заповідники організовують для відновлення і розмноження тварин і рослин, особливо цінних в господарському або науковому відношенні. Природні багатства заповідників використовують лише для проведення науково-дослідних робіт.

Державні заказники (резервати) — заповідні території, як правило невеликої площі, виділені для охорони окремих видів рослин і тварин, типових природних комплексів, гідрологічних, геологічних, палеогеографічних об’єктів.

Державні природні парки — відповідно впорядковані ма­льовничі території (ландшафти), які використовуються для масового туризму і відпочинку трудящих.

Пам’ятки природи —• природні об’єкти, які мають велике наукове, культурне або історичне значення (меморіальні урочища та дерева, скелі, печери, водоспади, озера тощо). Пам’ятки природи мо­жуть бути місцевого значення, якщо їх площа не перевищує 5 га, і рес­публіканського, якщо вони займають площу 5—100 га.

П а р к и-п а м’ я т к и садово-паркового мистецтва. Це ботанічні сади, дендрарії, окремі парки широкого користування, лісо­парки, які мають велике наукове або історичне значення. Вони теж по­діляються на республіканські та місцеві.

У Волинській області офіційно затверджено 138 природоохоронних об’єктів. Проте на території області немає жодного заповідника та при­родного парку. Тепер ставиться питання про створення Шацького озер­ного природного парку для охорони унікального на Україні озерного краю. В області охороняється 17 державних заказників, 18 парків-пам’я- ток садово-паркового мистецтва місцевого значення та 103 пам’ятки природи місцевого значення. Коротко охарактеризуємо ці об’єкти.

ДЕРЖАВНІ ЗАКАЗНИКИ

За рішенням Ради Міністрів УРСР (1974 р.) у Волинській області створено декілька державних ландшафтних заказників респуб­ліканського значення, про які йдеться нижче.

Свитязь — найбільше материкове озеро карстового походження на території України. Площа його досягає 2750 га, а глибина понад 58 м. Об’єм води озера становить 190 млн. м³. Живиться озеро переважно підземними водами, а також атмосферними. У минулому воно було нестічне, і тому рівні води в ньому дуже коливалися від танення снігу і дощів, завдаючи шкоди лукам і загрожуючи навколишнім селам. В 1887 р. селяни викопали канаву довжиною понад 3 км,' з’єднавши Свитязь з оз. Лука. З нього витікає притока р. Рити, яка впадає в р. Мухавець (басейн Західного Бугу). Вода в озері надзвичайно чиста, прозора і приємна на смак. Воно багате на рибу (лящ, сом, судак, ка­рась, щука, окунь, Вугор та акліматизований чудський сиг).

Оз. Пулемецьке розташоване поблизу с. Пульмо на захід від оз. Свитязь. Довжина озера — понад 6 км, ширина — близько 3,5 км, площа — 1560 га, середня глибина — 4 ж, а максимальна досягає 19 м. Пулемецьке озеро теж карстового походження. Південний і західний береги піщані, зручні для відпочинку, а з півночі та північного сходу до озера прилягає болото. На мілководді озеро заростає очеретом, ро­гозом та ситняком. Живиться воно підземними та атмосферними вода­ми, надлишок яких стікає через давно прокопану канаву в оз. Лука. Тепер цю канаву називають р. Копаївкою. З озера надлишки води по­трапляють в р. Риту, назва якої, мабуть, теж пішла від проритого в дав­ніші часи каналу. Вода в озері прозора, з багатими кормами, що дозволяє вирощувати велику кількість риби. Сюди в радянський час завезли судака, вугра, чудського сига, які збагатили місцеву фау­ну риб.

Пісочне — невелике, але глибоке майже округлої форми озеро, розташоване північніше оз. Свитязь. Воно теж карстового походження, живиться підземними джерелами і атмосферними опадами. Пісочне озеро непроточне, і тому рівень води в ньому коливається в межах

З—5 м\ тепер воно з’єднане канавою з басейном р. Рити, по якій стікає надлишок води. Озеро оточене гарними, зручними для відпочинку піща­ними пляжами, тому тут побудовано великий міжколгоспний санаторій «Лісова пісня», база відпочинку Львівського університету «Озерний край», піонерський табір та інші заклади. Озеро оточують соснові, ду­бово-соснові та чорновільхові ліси, багаті на гриби та лісові ягоди: чор­ницю, малину тощо. Все це приваблює багато відпочиваючих.

Оз. Кримне площею 144 га розміщене за 4 км на схід від Пісочного і нагадує його багатьма рисами: воно також карстового походження, оточене піщаними пляжами і лісами, має чисту воду і надзвичайно мальовниче. Особливої привабливості надають йому два заліснені до­пливи та острівець посередині озера.

Описані озера внесені в фонд республіканських ландшафтних за­казників і, очевидно, в недалекому майбутньому стануть базою для організації республіканського природного парку.

Коротко охарактеризуємо ще декілька озер, які теж можуть бути оголошені ландшафтними заказниками. Серед них особливої уваги за­слуговує оз. Нечимне, розташоване біля с. Скулин Ковельського району, його ніжна краса і таємничість надихнули полум’яну поетесу Лесю Ук­раїнку на створення драми-феєрії «Лісова пісня». Ось як вона описує озеро: «Посеред лісу простора галявина... яка переходить у куп’я та очерети, а в одному місці — в ясно-зелену драговину — то береги лісо­вого озера. Саме озеро тиховодне, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича — повна ніжної задумливої поліської краси».

Площа озера — 40 га, найбільша глибина — близько 4 м. Береги низькі, заторфовані, поросли очеретом, рогозом, чагарниками. Улюблене місце відпочинку трудящих, його часто відвідують туристи.

Державними заказниками також є озера Добре, Глибоке і Святе. Оз. Добре, площею 46 га, карстового походження, розташоване біля с. Нуйно Камінь-Каширського району. Багате на різні види риб; роз­ташоване в мальовничій місцевості, біля нього приємно відпочивати.

У Волинській області є чимало ландшафтних заказників обласного значення.

Озеро Глибоке розташоване в лісі біля с. Городок Маневицького району; його площа — лише 9,5 га. Відоме мальовничими околицями, потужними підводними джерелами, чистою холодною водою.

Оз. Святе карствого походження. Навколо нього ростуть високо- бонітетні насадження сосни віком 80 років. Площа озера — 44 га. Воно багате на цінну рибу.

Ландшафтний резерват Воротнів розташований в Звірівському ліс­ництві Ківерцівського лісгоспзагу на території Луцького району в пере­хідній смузі між Волинською лісостеповою височиною і лісовим поліс­сям. Його площа 600 га. Вкритий він широколистяними і змішаними лісами; подекуди трапляються ставки. їх береги поросли травами. Тут розводяться і знаходять притулок чимало видів водоплаваючих та при­бережних птахів: куликів, гусей, качок, бекасів, журавлів, чапель, лелек га багато інших.

Меморіальний природничий комплекс партизанської слави — уро­чище Лопатень — розташоване в Цуманському лісгоспзазі Ківерців­ського району, входить у склад Партизанського лісництва. На площі 40 га тут ростуть високобонітетні змішані сосново-дубові ліси. Під час Великої Вітчизняної війни у цьому лісі базувались партизанські загони Д. М. Медведева, А. П. Бринського. Тепер тут споруджено музей Пар­тизанської слави.

Крутосхилий лісистий берег р. Горині в Ківерцівському районі зай­має площу ЗО га. Круті та обривисті схили тут закріплені високобоні- тетними насадженнями дуба і сосни. Густий змішаний ліс добре обері­гає схили від ерозії та зсувів. Цей резерват має велике науково-пізна­вальне та естетичне значення.

На території Волинської області є чотири резервати болотної рос­линності загальною площею 276 га. Це, звичайно, замало для Волині. Тут, на нашу думку, потрібно створити Волинський філіал Поліського державного заповідника та ще декілька болотних заказників для охо­рони їх рослинності та крилатих мешканців.

Болото Торчинське розміщене на території колгоспу «Радянська Волинь» Луцького району. Його площа — 20 га. Це єдине в межах Во­линської височини і одне з небагатьох на Україні гіпнових торфовищ. До нашого часу на ньому добре збереглась гіпново-осокова рослинність. Тут ростуть такі рідкісні види, як осока багнова та росичка круглолис­та. Болото є водорозбором, з нього витікає р. Кармін.

Болото Міланове розташоване на території колгоспу «Україна» Любомльського району (площа 131 га). Воно відзначається мезофітним характером, безлісе. В травостої на сфагновому покриві переважає осока пухнатоплода з андромедою, журавлиною, шейхцерією та куничником.

Подібне до Міланового болото Луки, розташоване на території того ж колгоспу (площа 95 га). Тут переважають осоково-чагарниково- сфагнові угруповання. У складі його флори є ряд рідкісних для Украї­ни рослин, зокрема шейхцерія болотна, росичка англійська, осока баг­нова і стрункокорневищна, андромеда та ін.

Болото Піддовге-Підкругле, площею ЗО га, розташоване по берегах озер Довге і Кругле в межах колгоспу «Україна». Воно теж мезотроф- ного характеру, поросло деревами берези пухнастої та декількох видів верб. Рідкісна болотна рослинність, яка тут росте, має важливе наукове значення і потребує охорони.

Зоологічні резервати. В області є два озера-резервати для охорони тварин. Це оз. Турське — іхтіологічний резерват, і оз. Климівське — орнітологічний резерват.

Оз. Турське розташоване на північній схід від. с. Заболоття Ратнів- ського району. Площа озера — 1236 га, довжина — 5,6 км, ширина — 3,2 км, глибина коливається в межах 0,9 м. Озеро заплавневого похо­дження. Дно його піщане, біля берегів мулисте. Воно густо заростає водною та болотною рослинністю. Використовується для розведення та охорони цінної місцевої та завезеної з інших районів риби.

Оз. Климівське розміщене в групі Шацьких озер. Площа його дзер­кала — 29 га. Разом з прилеглими лісами та болотами служить для розмноження та охорони цінних птахів: білих та чорних лебедів, гагар, гусей, качок та багатьох інших видів.

ПАРКИ-ПАМ'ЯТКИ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА

Таких пам’яток природи місцевого значення в області на­лічується 18. З них: три парки культури і відпочинку, один дендропарк та 14 ділянок лісу, які використовуються як парки відпочинку, тобто є лісопарками.

Любешівський парк відпочинку площею 12 га, заснований в XIX ст., найбільш відомий на Волині. В ньому росте понад 80 видів дерев та ча­гарників.

Горохівський та Літинський парки теж засновані в XIX ст.; в них, налічується понад 60 видів дерев та чагарників, в тому числі багато екзотів. У Літинському парку окремі дерева мають близько 200 років.

Луцький дендрологічний парк площею 8 га простягається вздовж вул. Ківерцівської. Тут росте понад ЗО видів деревно-чагарникових на­саджень. Луцький дендрологічний парк має велике науково-пізнавальне та культурно-естетичне значення.

У Ківерцівському лісництві охороняється дев’ять ділянок високо- бонітетних насаджень дуба і сосни загальною площею 82,5 га. Сім з них — це чисті соснові лісостани віком 110—140 років. На двох ділян­ках ростуть мішані дубово-соснові ліси віком 130—140 років. Викорис­товуються ці лісові масиви як лісопарки і місця відпочинку трудящих.

Пам’яткою природи є насіннєва ділянка червоного дуба (площа 10 га), який поширений у Горохівському лісництві. Вона служить для наукових досліджень, зокрема створення насаджень з швидкоростучих порід.

У Головнянському лісництві Любомльського району на площі 25 га охороняється діброва, якій 170 років. Використовується як насіннєва ді­лянка і місце відпочинку трудящих.

Високобонітетна діброва охороняється і в Горинському лісництві Ківерцівського району. її вік близько 150 років. Тут на площі 212,8 га вивчають рослинний покрив і тваринний світ, їх трофічні зв’язки. Крім того, діброву використовують для збирання насіння та відпочинку тру­дящих. Така ж діброва охороняється і в Мощанському лісництві того ж району на площі 13,7 га. .

Цінне високобонітетне насадження сосни звичайної площею 5,2 га взяте під охорону в Білоозерському лісництві Камінь-Каширського ра­йону. Вік дерев близько 150 років. Використовується цей масив для наукових досліджень та збирання насіння.

Охорона парків та лісопарків ще не поставлена на належний рі­вень. Вигляд їх непривабливий, в них трапляються порушення прийня­тих норм: випасання худоби, проїзд автотранспорту, санітарні рубки і догляд за ними проводяться несвоєчасно.

ПАМ'ЯТКИ ПРИРОДИ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ

З 138 пам’яток природи 128 припадає на ботанічні і по п’ять — на зоологічні та гідрологічні. Як бачимо, в області зовсім не охороняються геологічні та палеогеографічні пам’ятки, хоч такі без­умовно є.

Найбільш численні ботанічні пам’ятки природи. Місцевій охороні підлягають: 61 ділянка лісів та чагарників, 111 віковічних дерев, при­чому більшість з них розташована в Ківерцівському лісництві.

На Волинській височині і південній частині Волинського Полісся під місцеву охорону взято 17 ділянок дубового лісу площею 0,5—4,6 га, загальною площею 34,3 га. Сім ділянок розташовані у межах Ківерців­ського лісництва. Ці ділянки являють собою високобонітетні діброви віком 100—150 років. Використовуються вони для збирання насіння і як місця відпочинку трудящих.

Під охорону місцевих органів влади та громадських організацій взяті окремі віковічні дуби. Всього в області охороняється 70 дубів. «Патріархами» є 500-літні дуби в с. Городнє Любомльського району, в Гущанському лісництві того ж району та в Кримнівському лісництві Ратнівського району. Діаметр вікових дерев перевищує 2 м, висота приблизно 25 м. Вік інших дерев сягає 150—350 років.

В перехідній смузі від лісостепової Волинської височини до лісово­го Полісся, де лісорослинні умови однаково сприятливі як для широко­листяних, так і для хвойних порід, охороняються високобонітетні ду­бово-соснові змішані деревостани. Налічується 22 ділянки таких лісів загальною площею 48,2 га. Розмір ділянок коливається в межах 0,2— 5,0 га. Всі вони лежать в Ківерцівському лісництві Ківерцівського ор­дена Леніна лісгоспзагу. Вік дерев тут коливаться в межах 120— 150 років.

Ділянки соснових лісів розміщені на Волинському Поліссі і в пере­хідній смузі до лісостепової зони. Охороняється 18 ділянок соснових деревостанів загальною площею 26,4 га, з розмірами ділянок 0,2—4,0 га. Вік їх 110—150 років. Чотирнадцять ділянок соснових лісів, що охоро­няються, розташовані на території Ківерцівського лісництва. Виникає слушне питання, чи не потрібно на території Ківерцівського лісництва, де так багато унікальних деревостанів, створити державний заповідник? До нього можна приєднати Цуманські ліси, теж справжні пам’ятки природи.

Пам’ятками природи оголошені дві 200-річні сосни у Ратнівському та Володимир-Волинському районах. В Шацькому районі охороняються 130-річні дуб і сосна, що зрослися між собою. Це рідкісне явище у природі.

До пам’яток природи місцевого значення віднесені насадження бархату амурського віком 16 років у Берестечківському лісництві. На Волині це єдине місце, де бархат добре приживається. Єдиним на території Волинської області є штучне насадження модрини європей­ської віком 55 років у Губинському лісництві Локачинського району. Середня висота дерев — 32 м, вони 1-а класу бонітету. Ця ділянка використовується для збору насіння. В Осівському лісництві Ковель­ського району під охорону взято високобонітетні насадження вільхи чорної віком 50 років.

Крім вже відмічених, на території Волинської області під охорону держави взято окремі віковічні і реліктові дерева, які мають наукове, культурне, патріотично-виховне значення. В с. Іваничі Рожищенського району росте 300-річна липа серцелиста діаметром 1,5 м і висотою близько 25 м. Рідкісним для Волині є поодиноке дерево бука звичай­ного, вік якого вже понад 200 років. Воно росте в Горохівському лісни­цтві. В іншому кварталі цього ж лісництва можна побачити бук віком понад 130 років.

В Луцьку по вул. Крупської, 23, біля будинку, в якому жила ви­датна українська поетеса Леся Українка, росте ясен звичайний, якому вже більше 200 років. Інший ясен такого ж віку взятий під охорону в с. Рожище. його висота — понад 25 м, діаметр стовбура 1,3 м, діаметр крони — близько 20 м. Карпатська красуня смерічка непогано почуває себе у Ратнівському районі, проживши тут майже 100 років. Такий же вік має могутній кедр сибірський, що росте в с. Поступель у цьому ж районі.

У 28 кварталі Горницького лісництва Ратнівського району під охо­роною дві 50-річні берези, біля яких в роки Великої Вітчизняної війни загинув і був похований гвардії рядовий Герой Радянського Союзу Ва­силь Петрович Газін.

Зоологічні пам’ятки природи. На р. Стохід біля с. Нові Червнща Камінь-Каширського району охороняються реакліматизовані тут бобри. Поселені вони у 1966 р., добре прижилися і тепер розширюють свої володіння.

В області охороняється два поселення сірих чапель. Одне з них розташоване в урочищі Біскупичі Микуличівського лісництва у Володи­мир-Волинському районі. Тут чаплі гніздяться у 120-річному дубовому лісі на площі 3,5 га. Інше поселення в Шацькому лісництві Любомль- ського району. Його площа всього 1 га.

Чорні лелеки, — дуже рідкісні птахи на Україні; раніше переслі­дувались марновірними людьми і були витіснені в найглухіші лісисті місця. В Білозерському лісництві Камінь-Каширського району зберег­лися і взяті під охорону держави два поселення чорних лелек. Ці досить таємничі птахи є об’єктом наукового вивчення.

Гідрологічні пам’ятки природи. Найбільш відома пам’ятка це «Оконські джерела», які розташовані поблизу с. Оконськ Маневицького району. З товщі крейдяних відкладів через дві свердловини потужно б’є холодна (9°С) кришталево-чиста вода. Джерело утворило невелике озеро глибиною близько 3 м і площею 0,5 га. Воно оточене валом і об­саджене деревами. На поверхні озера видно, як б’є вода з джерел- свердловин. За годину джерела дають 650 м³ води. Раніше ця вода використовувалась у млині, який зберігся і до сьогодні. Тепер воду по­дають у ставки, в яких розводять форель.

Охороняють Цуманські джерела у Мощанському лісництві. Вода в них має хороші смакові властивості. На території колгоспу ім. XXI з’їзду КПРС Любомльського району, біля автотраси Любомль—Шацьк, розташоване джерело з цінною питною слабомінералізованою водою. В м. Берестечко під охорону держави взято дві самовиливні артезіан­ські свердловини, які дають дуже чисту і смачну воду, що використо­вується для споживання населенням.

Крім заповідності, існують інші форми охорони природи. Велике значення мають мисливські заказники і мисливські господарства. Для збагачення мисливської фауни, сприяння збільшенню поголів’я і роз­селення в області створено сім мисливських заказників загальною пло­щею 129800 га і республіканське державне мисливське господарство «Цуманське» площею 45000 га. Мисливські угіддя багаті на водоплав­ну дичину, серед якої найбільше видів куликів, бекасів, качок, гусей, журавлів, чапель, лелек тощо. В цих угіддях водяться рябчики, сірі куріпки, тетерюки, глухарі, полювання на яких суворо заборонено, а тому кількість їх з року в рік поступово збільшується.

У мисливських угіддях трапляються козулі, дикі кабани, олені. Завдяки налагодженій охороні і проведенню біотехнічних заходів збіль­шилось поголів’я козулі і дикого кабана. Якщо у 1970 р. поголів’я ди­кого кабана становило 3700 шт., а козулі — 9600 шт., то у 1972 р. від­повідно — 3800 і 11200 шт.

Для збагачення корисної фауни в угіддя області в 1965 р. завезено 18 голів зубрів. Ці рідкісні могутні лісові велетні добре прижились на Волині і поголів’я їх зараз досягає 40 шт. Непогано пристосувались до нових умов і плямисті олені, розмножились ондатри і єноти.

ЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ ОХОРОНИ ПРИРОДИ

В охороні диких тварин в області є ще ряд недоліків. Не скрізь ведеться належна боротьба з браконьєрами. Деякі первинні мисливські колективи не беруть участі в заготівлі кормів, виготовленні кормушок, солонців, влаштуванні підкормочних майданчиків. В бага­тьох місцях відгодівельні площі не відмежовані натурними знаками.

Ліси та луки Волині багаті на лікарські рослини. Лікарська сиро­вина заготовляється у великій кількості. Запаси багатьох видів дико­ростучих лікарських рослин в області ще довго будуть залишатись практично невичерпними. Проте окремі види цих рослин, внаслідок над­мірного осушення великих територій, вирубування лісів, випасання худоби та інтенсивної заготівлі стають рідкісними, скорочується їх ареал. Виникла загроза повного зникнення на значних територіях ба­гатьох трав та чагарників. У результаті осушення все менше стає ка­лини, журавлини, росички круглолистої, багна болотного та ін. Посту­пово зменшується ареал ромашки, звіробою, конвалії тощо. Поки не пізно, в області потрібно створити декілька заказників лікарських рослин.

У Волинській області є багато об’єктів, які потрібно взяти під охо­рону. Необхідно охороняти природні деревостани ялини європейської, які поширені тут невеликими «острівцями» південніше від межі суціль­ного поширення її в БРСР. Такі «острівці» ялинових лісів (А. І. Бар- барич, 1953) відомі в Ратнівському (с. Сільця Млинівські), в Камінь- Каширському (села Пнівне, Рудка Червинська, Нуйно, Запруддя), в Любомльському (села Підгородне, Скрипниця), в Ковельському (села Несухоїже, Кашівка), в Маневицькому районах (села Софіянівка, Троя- нівка, Мала Осниця). Вкрай необхідно перевірити в якому стані зга­дані «острівці» ялинових лісів і відібрати деякі з них для охорони як державні заказники (резервати).

Волинська область багата також і на геологічні пам’ятки, найціка­віші з яких теж слід взяти під охорону. Серед них можна назвати «ост­рівці» палеогенових відкладів, які де-не-де збереглися від розмиву, як наприклад, між селами Свинарин, Тупичів, Новий Двір тощо. З четвер­тинних відкладів слід подбати про охорону кінцевоморенних відкла­дів — озів, крупних валунів, моренних горбів, тому що матеріали цих відкладів у великих розмірах уже вибрали і далі вибирають на будів­ництво доріг, споруд тощо. Заслуговує на охорону озеро біля с. Люби- тів Ковельського району, значна частина якого являє собою кар’єр, в якому добре відкривається характер нашарувань водно-льодовикових відкладів. Слід провести обстеження таких відкладів і взяти на облік цінніші з них і ті, які мають науково-освітній характер, включаючи їх у списки природоохоронних об’єктів.

Треба нагадати також і про те, що у Волинській області трапля­ються унікальні геологічні розрізи озерно-льодовикових і лесових від­кладів. Так, біля м. Ковеля є кар’єр, в якому добувають глину, яка являє собою відклади так званих стрічкових глин, дуже рідкісних на Україні. Не меншу зацікавленість викликають деякі розрізи лесових відкладів, які відкриті в кар’єрах біля Луцька, Торчина, Коршева, Го­рохова та в інших місцях. Важливе значення лесових кар’єрів Волин­ської області полягає в тому, що в них відкривається на поверхню серія так званих похованих грунтів, вивчення яких дасть можливість вста­новити етапи і основні риси природи цього краю протягом четвертин­ного періоду. Необхідно дослідити ці кар’єри, найповніші з них оголо­сити пам’ятками природи і відповідно охороняти.

У Волинській області є ще багато об’єктів, які потрібно взяти під охорону. Такі цінні об’єкти живої і неживої природи слід виявляти, описувати, брати під захист і контроль громадських організацій, особ­ливо шкіл. Кожна школа, клас, піонерська дружина повинні взяти шеф­ство над охороною певної ландшафтної ділянки, лісостану, джерела, окремого дерева.

Охорона природи не повинна зводитись тільки до збереження і до­гляду окремих природоохоронних об’єктів, а проявлятись насамперед у правильному, соціалістичному природокористуванні, повному і комп­лексному використанні природних ресурсів, боротьбі з шкідливими сти­хійними процесами, яким сприяє неправильне використання земель і вод, ресурсів живої та неживої природи. Великого значення набуває боротьба з забрудненням атмосферного повітря, поверхневих і підзем­них вод та грунтів. Для Волинського Полісся особливе значення має правильний підхід до осушення перезволожених та заболочених земель, який повинен полягати у регулюванні водного режиму за допомогою осушувально-зрошувальних систем зворотної дії. Як показує досвід, пе- реосушення земель, особливо з органічними грунтами, приносить вели­ку шкоду природі і народному господарству, зумовлює загибель цінних видів рослин і тварин, викликає шкідливі стихійні процеси. Осушувати слід лише мінеральні грунти після ретельних досліджень доцільності таких робіт.

Отже, підхід до охорони природи повинен бути комплексним. Ми повинні охороняти природу в цілому, її дрібніші природно-територіальні комплекси-ландшафти як єдине ціле, бо лише тоді зможемо зберегти окремі її компоненти без значних перетворень і змін. Для збереження потрібних нам рослин і тварин найважливішою умовою є охорона їх місцезростань, того середовища, в якому вони можуть нормально рости і розмножуватись.

Охорона природи і раціональне використання її ресурсів — важ­лива всенародна справа, обов’язок кожної радянської людини. Ми по­винні розумно використовувати багатства природи, відновлювати і примножувати її ресурси, не порушуючи тих віковічних зв’язків, які склалися між компонентами природного середовища. Від того, як ми .будемо охороняти природу, буде залежати наша праця і відпочинок, наше здоров’я і настрій. Наш обов’язок не тільки зберегти придатне для нормального життя радянських людей географічне середовище, але й залишити його для майбутніх поколінь ще кращим і багатшим.

ЛІТЕРАТУРА

Агрокліматичний довідник по Волинській області. К., Держсільгоспвидав, 195».

Андрианов М. С. О циркуляционных факторах климата западных областей УССР. — «Наукові записки Львівського державного університету», 1951, т. 18.

Андрианов М. С. Характеристика климата западных областей Украины в оздоро­вительных и лечебных целях. — В кн.: Тезисы докладов региональной научно­практической конференции по проблемам медицинской географии. Львов, Изд-во Львов, ун-та, 1964.

Андріанов М. С. Агрокліматичні ресурси післязбирального періоду на території західних районів УРСР. — В кн.: Охорона природи в західних областях України. Львів, Вид-во Львів, ун-ту, 1966.

Армашевский П. Я. К геологии Волынской губернии. — В кн.: Дневник X съезда русских естествоиспытателей и врачей. К-, 1893.

Артюшенко О. Т. Історія розвитку рослинності Західноукраїнського Полісся в пізньольодовиковий і післяльодовиковий час на основі спорово-пилкових дослі­джень. — «Укр. ботан. журнал», 1957, т. 14, № 1.

Афанасьев Д. Я. Природні луки УРСР. К-, «Наукова думка», 1968.

Афанасьев Д. Я., III е л я г-С о с о н к о Ю. Р. Заплавні луки р, Стир. — «Укр. ботан. журнал», 1965, т. 22, № 5.

Барбарич А. І. Меч-трава болотна — третинний релікт на південній межі Україн­ського Полісся. ■— «Укр. ботан. журнал», 1962, т. 19, № 14.

Барбарич А. І. Острівне поширення ялини на Українському ПоліЬсі. — «Укр. ботан. журнал», 1953, т. 10, № 3.

Барбарич А. І. Флора і рослинність Полісся Української PCP. — В кн.: Нариси

• ■ про природу і сільське господарство Українського Полісся. К-, Вид-во Київ, ун-ту.

1955.

Б а р б о т-д е-М а р н и Н. П., Карпинский А. П. Геологические исследования в Во­лынской губернии. — В сб.- Научно-исторический сборник. Спб., 1873.

Бачурина Г. Ф., Б р а д і с Є. М. Торфові болота Українського Полісся та шляхи її використання в сільському господарстві. К, Вид-во АН УРСР, 1954.

Бережний І. В. Дикорослі плодові та ягідні дерева і чагарники лісів пустищ за­хідних районів Полісся. — В кн.: Рослинні ресурси України, їх вивчення і ра­ціональне використання. К-, «Наукова думка», 1973.

Богуцкий А. Б. Эоловые пески северо-запада Украины и их геологическая харак­теристика. — ДАН БССР, 1965, т. 9, № 11.

Богуцкий А. Б. Моренные отложения на территории Волынской возвышенности. — «Доклады и сообщения Львов, отд. Географ, об-ва УССР за 1965 г.». Львов, Изд-во Львов, ун-та, 1967.

Богуцкий А. Б. К вопросу о палеогеографии севера Волыно-Подольской возвышен­ности в эпоху рисского оледенения. — «Доклады и сообщения Львов, отд. Гео­граф..об-ва за 1966 г.». Львов, Изд-во Львов, ун-та, 1969.

Бондарчук В. Г. Геологічна будова Української PCP. К., «Радянська школа»,

1963.

Б р а д и с Е. М. Лесные болота Украинского Полесья верхового и переходного типов. — «Тр. Ин-та леса АН СССР», 1955, т. 31.

Брадіс Є. М., Бачуріна Г. Ф. Болота УРСР. — В кн.: Рослинність УРСР. К., «Наукова думка», 1969.

Брадіс Є. М., Кузьмичов А. I. Район Волинського Лісостепу. — В кн.: Торфо­болотний фонд УРСР, його районування та використання. К, «Наукова думка»,, 1973.

Б у д и к а С. X. Осушение и освоение лесных болот и заболоченных земель Полесской низменности. — «Тр. Ин-та леса АН СССР», 1955, т. 31.

Буров В. С. [и др.]. Новые данные о геологическом строении и нефтегазоносности запада УССР по материалам региональных геолого-географических исследований (ІУ59—1967). Львов, Изд-во Львов, ун-та, 1971.

Бурча к-А брамович К- В. Фауна верхнепалеолитической стоянки окрестностей с. Довгиничи на Волынском Полесье. — «Тр. естественно-исторического музея им. Зардоби», 1954, вып. 9.

Бухало М. О. Макрофіти деяких озер Шацької групи на Волині. — «Доповіді і по­відомлення Львівського державного університету», 1957, вип. 7, ч. 3.

Бухало М. О. Водяно-болотна рослинність озера Тур Заболотівського району Во­линської області. — В зб.: Біологічний збірник Львів, ун-ту, 1958, вип. 8.

Варава К- М. Підземні води Українського Полісся. К, Вид-во АН УРСР, 1959.

Ващенко О. Т. Природні ресурси західних районів УРСР. Львів, Книжково-жур­нальне видавництво, 1959.

Ващенко А. Т., Заставний Ф. Д. Торфові ресурси Львівського економічного адміністративного району та їх господарське використання. — «Доповіді та по­відомлення Львівського державного університету», 1961, вип. 9, ч. 2.

Вернандер Н. Б. Почвы Полесья УССР и некоторые пути повышения их плодо­родия. — В кн.: Природные условия и ресурсы Полесья. Киев, Изд-во АН УССР,

1958.

Воейков А. И. Пинское Полесье. — «Изв. рус. геогр. об-ва», 1893, т. 29, № 2.

Воейков А. И. Климат Полесья. (Приложение к «Очерку работ западной экспеди­ции по осушению болот»), 1899.

Воскресенский К. П. Гидрологический очерк бассейна реки Припяти. Ч. 1, 2. Л., Гидрометеоиздат, 1951.

Гаврилюк В. С. Фізико-географічне районування Західного Полісся. — В кн.: На­риси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К, Вид-во Київ, ун-ту, 1955.

Гаврилюк В. С. Кліматичні особливості Західного Полісся УРСР. — «Географічний збірник», 1960, вип. 3.

Г аврилюк В. С. Некоторые физико-географические особенности Западного Полесья в связи с проблемой его освоения. — В кн.: Тезисы докладов XI науч. сессии. География. Киев, Изд-во Киев, ун-та, 1953.

Гаврилюк В. С. Рослинний покрив як елемент географічних ландшафтів Західного Полісся. — «Наукові записки Київського державного університету», 1957, т. 15, вип. 10, № 4.

Геренчук К. И. Опыт типологической классификации географических ландшафтов западных областей УССР. — В кн.: Научная сессия, посвященная ЮО-летию Т. И. Танфильева. Одесса, 1957.

Геренчук'К- И Ландшафтное районирование западных областей УССР. — В кн.: Тезисы докладов региональной конференции по медиц. географии. Львов. Изд-во Львов, ун-та, 1964.

Геренчук К- І. Ландшафти західних областей УРСР, питання їх використання, охо­рони і перетворення. — В кн.: Охорона природи західних областей УРСР. Львів, Вид-во Львів, ун-ту, 1966.

Геренчук К. И. Волынская возвышенность. — В кн.: Физико-географическое райо­нирование УССР. К-, Изд-во Киев, ун-та. 1968.

Геренчук К. И. Волынское Полесье. — В кн.: Физико-географическое районирова­ние УССР. К-, Изд-во Киев, ун-та, 1968.

Геренчук К- І. Географічні дослідження західних областей України за роки радян­ської влади. ■— В зб.: Теоретичні і прикладні питання географії. К, Вид-во Київ, ун-ту, 1972.

Геренчук К. І., Койнов М. М., Цись П. М. Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів. Львів, Вид-во Львів, ун-ту,

1964.

Геренчук К- І., Демедюк М. С., Зденюк М. В. До четвертинної палеогеографії Сансько-Дністровського межиріччя. — В кн.: Палеогеографічні умови території України в пліоцені і антропогені. К-, «Наукова думка», 1966.

Герен чу к К. и., Демедюк Н. С., Зденюк М. В. Окское материковое оледе­нение на западе Украины и его краевые формы. — В кн.: Краевые образования материковых оледенений. М., «Наука», 1972.

Глібко М. I. Грунти Полісся УРСР. — В кн.: Нариси про природу і сільське гос­подарство Українського Полісся. К, Вид-во Київ, ун-ту, 1955.

Гоголев И. Н. Рендзинные (перегнойно-карбонатные) почвы Западноукраинского Полесья и их генезис. — «Тр. конф. ло вопросам развития произв. сил Полесья УССР», 1958. вып. 1.

Гоголев I. М. Схема класифікації грунтів західних областей України для цілей (крупномасштабно! зйомки. — «Географічний збірник», 1959, вип. 5.

Гоголев И. Н. К вопросу качественной оценки земель западных областей Украи­ны. — В кн.: Тезисы докладов науч. совещания по учету и качественной оценке сельскохозяйственных земель. М., Изд-во Москов. ун-та, 1960.

Гір и гор а I. М. Болота водозбору нижньої течії р. Стиру в межах УРСР. К, Вид-во АН УРСР, 1958.

Григора I. М. Материкові луки пониззя Стиру. — «Укр. ботан. журнал», 1959, вип. 16, № 5.

Гринь Ф. О. Дубові та широколистяно-дубові ліси. — В кн.; Ліси УРСР. К, «Нау­кова думка», 1971.

Гру б pi н Ю. Л. Геоморфологічне районування басейну р. Стир. — «Наукові запис­ки Київського державного університету», 1947, вип. 15, № 10.

Грузман Г. Г., Гаврили шин В. И. О раннемеловом этапе формирования оса­дочного чехла в Западном Полесье Украины. — «Известия АН СССР. Геология», 1972, № 9.

Гуньовський I. М. Гіпсографічна крива України. — «Вісник Львів, ун-ту. Гео­графія», 1966, вип. 4.

Дикенштейн Г. X. Новые данные по стратиграфии палеозойских отложений Во­лыни. — ДАН СССР, 1950. т. 20, № 2.

Дикенштейн Г. X. [и др.]. Тектоника Припятокого прогиба. ■— «Геология нефти»,

1957. № 4.

Доктуровский В. С. Предварительный отчет об исследовании болот Волынской губернии в 1913 году. —- «Тр. об-ва исследователей Волыни», 1914, т. 7.

Доктуровский В. С. Исследование болот Волынской губернии. Спб. 1915.

Дорофеев Л. М. Льодовикові та водно-льодовикові відклади. — В кн.: Страти­графія УРСР. Антропоген, т. >11. К., «Наукова думка», 1969.

Дорофеев Л. М. Распространение и стратиграфическое положение ледниковых от­ложений в западной части Украины. — В кн.: Краевые образования материко­вых оледенений. М., «Наука», 1972.

Жежерин В. П. Редкие и исчезающие птицы Украинского Полесья, вопросы их охраны. — «Вопросы экологии», 1962, т. 6.

Железняк І. А. Внутрірічний розподіл стоку річок України. К., Вид-во АН УРСР,

1959.

Железняк И. А., Радзиевская H. Н. Внутригодовое распределение стока. —

В сб.: Ресурсы поверхностных вод СССР, 1071, т. 6, вып. 1.

Жилинский И. И. Очерк работ Западной экспедиции по осушению болот. Спб., 1899.

Жирмунский А. М. Карстовый ландшафт в бассйне р. Припяти. — «Бюлл. ин- форм. бюро АИЧПЕ». 1932, № 3—4.

Заморій П. К. Четвертинні відклади Українського Полісся. — В кн.: Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К, Вид-во Киїев. ун-ту, 1955.

Заморій П. К. Четвертинні відклади Української PCP. К., Вид-во Київ, ун-ту, 1961.

З е р о в Д. К Болота УРСР, рослинність і стратиграфія. К, 1938.

Каманин Л. Междуречье Буга и Припяти. —• «Наша страна», 1940, № 7.

Каталог річок України. К, Вид-во АН УРСР, 1937. _

Карпинский А. П. О результатах некоторых буровых работ в бассейне Припяти.— «Известия АН», 1907, № 9.

Климович П. В. До питання про походження озер Південного Полісся. — «Гео­графічний збірник», 1959, вип. 5.

Климович П. В. До питання про льодовикові форми рельефу в Південно-Західному. Поліссі. — «Географічний збірник», 1959, вип. 5.

Климович П. В. Природні умови центральної частини Волинського Полісся. — В кн.: Тези допов. ювілейної наукової сесії Львівського університету. Геологія і географія. Львів. Вид-во Львів, ун-ту, 1961.

Климович П. В. Типи урочищ Волинського Полісся та їх раціональне використан­ня. — «Доповіді та повідомлення», 1961, вип. 9, ч. 2.

Климович П. В. Опыт анализа структуры ландшафтов Волынского Полесья. — «Географический сборник», 1961, вып. 6. Львов, Изд-во Львов, ун-та.

Климович П. В До питання агровиробничого групування земель Волинського По­лісся. — «Вісник Львів, ун-ту. Географія», 1962, вип. 1.

Климович П. В. Структура ландшафтов Волынского Полесья и вопросы их рацио­нального использования. Автореферат канд. дисс. Львов, 1963.

Козій Г. В. Флора і рослинність західних областей України. — В кн.: Праці Бота­нічного саду Львів, ун-ту. Львів, Вид-во Львів, ун-ту, 1963.

Козій Г. В. Природні коомові угіддя Луцько-Ровенського лісостепового району. — «Вісник Львів, ун-ту. Біологія», 1964.

Ко зі н це в а Л. М. Гідрограф.я Українського Полісся. — В кн.: Нариси про приро­ду і сільське господарство Українського Полісся. К, Вид-во Київ, ун-ту, 1955.

Кон єн ко А. Д. Гидрохимическая характеристика прудов Украинского Полесья. — В сб.: Природные условия и ресурсы Полесья. К., Изд-во АН УССР, 1958.

Конопліна О. Р. Верхньскрейдові відклади західної Волині. — «Географічний жур­нал», 1952, т. 12, вип. 4.

Корецький Л. М. Волинська область. К., «Радянська школа», 1959.

Коржуев С. С. Рельеф Припятского Полесья. К., Изд-во АН СССР, 1960.

Корж уев С. С. Особенности новейших движений в Припятском Полесье. — В кн.: Тезисы докладов Всесоюзного межведомственного совещания по изучению их четвертичного периода. М., Изд-во АН СССР, 1957.

Коты к В. А. Геологическое строение чехла Волыно-Подолии и Львовского палеозой­ского прогиба по лаьным глубокого бурения. — В кн.: Платформенные структуры обрамления Украинского здитз и их металлоносность. К., «Наукова думка», 1972.

Красавцев Б. А. О полезной роли лягушек в пойменных лугах. — «Тр. общества естествознания при Казанском ун-те», 1935, вып. 6.

Кузьмичов А. I. Болота Волинського лесового плато, їх рослинність та стратигра­фія. — «Укр. ботан. журнал», 1966, № 23, т. 5.

Кузьмичов А. 1. Лісова рослинність Волинського плато. — «Укр. ботан. журнал», 1967, № 2.

Кузьмичов А. І. Березові ліси. — В кн.: Ліси УРСР. К-, «Наукова думка», 1971.

Кушнирук В. А. Геологическое строение и тектонические особенности Львовско- Волынского каменноугольного бассейна. К., «Наукова думка», 1968.

Лавренко Д. Д Типы леса Украинской ССР. М.—Л., Гослесбумиздат, 1954.

Лавренко Д. Д. Пути развития лесного хозяйства Украинского Полесья. -— В кн.: Природные условия и природные ресурсы Полесья. К., Изд-во АН УССР, 1958.

Лазаренко С. К. Надрові багатства західних областей України. Львів, «Вільна Україна», 1946,

Лебедев Т. С. Гравитационные и магнитные аномалии Припятской впадины и их связь с геологическим строением. — «Тр. Ин-та геологических наук АН УССР. «Геофизика», 1953, вып. 2.

Личков Б. Л. К геологической истории Полесья. ■— ДАН СССР. Серия А, 1928, № 16—17.

Ліси УРСР. —• В кн.: Рослинність УРСР. К., «Наукова думка», 1971.

Лупинович И. С., Скоротанов С. Г., Денисов 3. И. Преобразование природы Полесской низменности. М., Изд-во АН СССР, 1953.

Люткевич Е. М., Голубков И. А. Тектоника западной Русской платформы. Л., «Недра», 1972.

Маковеев А. А. Условия формирования и химизм грунтовых вод на территории Припятского Полесья. — «Советская геология». 1966, № 56.

Маковеев А. А. Четвертичные отложения Припятского Полесья. — «Вопросы гид­рогеологии и инженерной геологии», 1959, № 18.

М а л ь ч е в с ь к а К. П. До біології розмноження промислових риб Заболотівських озер Західноукраїнського Полісся. — У кн.: 36. робіт аспірантів Львівського державного університету. Львів. Вид-во Львів, ун-ту, 1960.

Маринич О. М. короткий геолого-гєоморфологічний нарис Полісся Української PCP. — У кн.: Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К., Вид-во Київ, ун-ту, 1У56.

Маринич О. М. Про карстові форми рельєфу Волинського Полісся. — «Географіч­ний збірник», 1960, № 4.

Маринич А. М. Роль четвертичных отложений в строении рельефа Украинского По­лесья. — В сб.: Материалы Всесоюзного совещания по изучению четвертичного периода. М., Изд-во АН СССР, 1961, т. 2.

Маринич О. М. О геоморфологическом районировании Припятского Полесья Украи­ны. — В кн.: Тр. научного совещания по природно-географическому районирова­нию Украинской ССР». К., Изд-во Киев, ун-та, 1961.

Маринич А. М. Геоморфология южного Полесья. К., Изд-во Киев, ун-та, 1961

М а р и с о в а І. В. Земноводні та плазуни північної Тернопільщини. — «Наукові за­писки Кременецького педінституту», 1961, т. 6.

Маркевич О. П., Короткий І. І. Визначник прісноводних риб УРСР. К-, «Ра­дянська школа», 1954.

М а с ю к Н. П. Протокові водорості озер Західноукраїнського Полісся. К, Вид-во АН УРСР, 1958.

Мельник Ю. М. Геохімія ведучих лужних та лужно-земельних елементів у корі ви­вітрювання Західної Волині — В кн.: Тези доповідей ювілейної наукової сесії Львівського державного університету. Геологія і географія. Львів, Вид-во Львів, ун-ту, 1961.

Mo в чан В. А. Водойми Полісся Української PCP, їх іхтіофауна і методи підвищен­ня рибопродуктивності. — В кн.: Праці Київського університету, Природничі нау­ки. К, Вид-во Київ, ун-ту, 1954.

Мокляк В. 1. Максимальні витрати від талих вод на річках УРСР. К., Вид-во АН УРСР, 1957.

Найдин Д. П. Основные черты тектоники Львовско-Люблинской мульды. — БОМИП, 1953, т. 18, вып. 3.

Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К., Вид-во Київ, ун-ту, 1955.

О к с і ю к О. П. Флора діатомових водоростей озер Волинської області та її історія. ■— «Укр. ботан. журнал», 1957, т. 14, № і.

О к с і ю к О. П. Результати спорово-пилкового та діатомового аналізу донних відкла­дів озера Тур. — «Укр. ботан. журнал», 1955, т. 12, № 2.

Орел Н. Д. К вопросу о физико-географической характеристике Западноукраинского Полесья — «Доповіді та повідомлення Львівського університету», 1953, вип. 4, ч. 2.

Орел Н. Д. Физико-географическая характеристика Западноукраинского Полесья. Автореферат канд. дис. Львов, 1955.

Орел М. Д. Про дюни і дюнні комплекси на межиріччі Прип’яті і Турії. — «Геогра­фічний зб’рник», 1959, вип. 5.

Орел Н. Д. Опыт типологической классификации ландшафтов Волынского Полесья. — «Научные записки Львовского университета», 1057, т. 40.

О с т а п е л я П. В., Каган Ц. А., Г е л ь ф е р Е. А. К вопросу о содержании фтора, брома, йода и меди в природных водах Полесской низменности. — «Геохимиче­ские материалы», 1959, т. 28.

Пастернак С. І. Біостратиграфія крейдових відкладів Волино-Подільської плити. К, Вид-во АН УРСР, 1959.

Пастернак С. І., Гаврилишин В. І., Сеньковський Ю. М. Альбські від­клади на Західному Поліссі. — ДАН УРСР. Серія Б, 1968, № 11.

Пастернак С. І. Стратиграфія і фауна крейдових відкладів заходу України (без Карпат). К, «Наукова думка», 1968.

Пачоский И. Флора Полесья и прилегающих местностей. — «Тр. Санкт-Петербург­ского об-ва естествоиспытателей», 1897, т. 27.

Пачоский И Растительность Полесья — «Тр. Санкт-Петербургского об-ва есте­ствоиспытателей», 1£98, т. 28.

Пачоский И. Флора Полесья и прилегающих местностей. — «Тр. Санкт-Петер­

бургского об-ва естествоиспытателей:*, 1899, т. 29.

Пачоский И. Флора Полесья и прилегающих местностей. — «Тр. Санкт-Петер­

бургского об-ва естествоиспытателей», 1900, т. 30.

Перехрест С. М. Меліорація надмірно зволожених мінеральних земель України. К, «Наукова думка», 1966.

Поварницын В. А. Лесная растительность Украинского Полесья и пути повышения ее производительности. — В сб.: Природные условия и ресурсы Полесья. К., Изд-во АН УССР, 1958.

П о в а р н і ц и н В. О. Ліси Українського Полісся. К, Вид-во АН УРСР, 1959.

Поварніцин В. О. Соснові ліси Українського Полісся, Малого Полісся та Розточ­чя. — В кн.: Ліси УРСР. К., «Наукова думка», 1971.

Погребняк П. С. Лісорослинні умови правобережного Полісся України. — «Тр. з лісової' дослідної справи на Україні», 1927, вип. 7.

Половко І. К. Клімат Полісся УРСР. — В кн.: Нариси про природу і сільське гос­

подарство Українського Полісся. К, Вид-во Київ, ун-ту, 1955.

Попов В. П. Агрометеорологічна характеристика Полісся УРСР. — В кн.: Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К, Вид-во Київ, ун-ту, 1955.

Поривкіна О. В. До питання про фізико-географічне районування Полісся УРСР.— В кн.: Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К, Вид-во Київ, ун-ту, 1955.

Прихотько Г. Ф., Ткаченко А. В., Бабиченко В. Н. Климат Украины. Л., Гидрометеоиздат, 1967.

Пустовойт С. П. Характеристики рівнів і льодових явищ на річках Українського Полісся. — «Географічний збірник», 1958, вип. 2.

Пустовойт С. П. Гидрологическая характеристика Украинского Полесья. — В кн.: Тр. научного совещания по природно-географическому районированию УССР. К., Изд-во Киев, ун-та, 1961.

Раскатов Г. И. К вопросу о древнечетвертичных оледенениях западных областей Украины. — «Тр. Воронежского ун-та», 1954, т. 31.

Р е в е р а О. 3. Водні ресурси Українського Полісся та їх використання. — В кн.: Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К, Вид-во Київ, ун-ту, 1955.

Р е в е р а О. 3. Сезонний стік рік Західного Полісся та Волинської височини. (Науко­вий щорічник географічного факультету). К, Вид-во Київ, ун-ту, 1957.

Реве р а О. 3. Гидрология Западного Полесья и Волынской возвышенности. Авторе­ферат канд. дисс. К., 1959.

Ревера О. 3. Річний стік Західного Полісся та Волинської височини. — «Геогра­фічний збірник», 1962, вип. 6.

Резвой П. Д. Гидробиологическая характеристика озер Тур, Большое Домашнєє и Песочное. — «Доповіді та повідомлення Львівського університету», 1955, вип. 5, ч. 2.

Ресурсы поверхностных вод СССР. Среднее и Нижнее Поднепровье. 1971, т. 6, вып. 2.

Ресурсы поверхностных вод СССР. Украина и Молдавия. 11971, т. 6, вып. 1.

Родіонов С. П. Геологічна будова і мінерально-сировинні ресурси Полісся. — «Гео­логічний журнал», 1954, т. 14, вип. 1.

Родионов С. П. Геологическое строение Полесья, минерально-сырьевые ресурсы и пути их использования. — В сб.: Природные условия и ресурсы Полесья. К. Изд-во АН УССР, 1958.

Розов Л. Д. Корисні копалини Полісся УРСР. •— В кн.: Нариси про природу і сіль­ське господарство Українського Полісся. К, Вид-во Київ, ун-ту, 1955.

Руденко Ф. А. Гидрогеология правобережной части Украинского Полесья. — «Нау­

кові записки Київського університету», 1953. т. 12, вип. 4.

Р у д и ш и н М. П. До поширення ондатри на Шацьких озерах. — «Наукові записки Природознавчого музею АН УРСР», 1957, т. 4.

Симонова Л. Г. Вопросы повышения рыбопродуктивности озер Волынской и Ро- венской областей УССР. — В кн.: Природные условия и ресурсы Полесья. К., Изд-во АН УССР, 1958.

Соболев Д. Н. К геологии и геоморфологии Полесья. — «Вісник Українського ра­йонного геологорозвідувального управління», 1931. вип. 16.

Соколовський 1. Л. Про викопні сліди «вічної» мерзлоти в четвертинних відкла­дах західної частини УРСР. — ДАН УРСР, 1955, № 4.

Соколовский И. Л. Лесовые породы западной части УССР, К., Изд-во АН УССР,

1961.

Справочник по климату СССР. Солнечная радиация, радиационный баланс и сол­нечное сияние. Вып. 10, ч. 1, Л., Гидрометиздат, 1966.

Справочник по климату СССР. Температура воздуха и почвы. Вып. 10, ч. 2, Л.,

Гидрометиздат, 1967

Справочник по климату СССР. Ветер. Вып. 10, ч. 3. Л., Гидрометиздат, 1967.

Справочник по климату СССР. Влажность воздуха, атмосферные осадки, снежны» покров. Вып. 10, ч. 4. Л., Гидрометиздат, 1969.

Справочник по климату СССР. Облачность и атмосферные явления. Вып. 10, ч. 5. Л., Гидрометиздат, 1969.

Сребродольська Н. І. До біології пастушків Західноукраїнського Полісся. — В кн.: Тези доповідей ювілейної наукової сесії Львівського державного універ­ситету. Біологія і хімія. Львів, Вид-во Львів, ун-ту, 1961.

Сребродольская Н. И. Кулики Западноукраинского Полесья, их распростране­ние и практическое значение. — В кн.: Тезисы доклада IV Прибалтийской орни­тологической конференции. Рига, 1960.

Страутман Ф. И., 1 а т а р и н о в К- А. Зоогеографическое районирование запад­ных областей Украины на основании распространения позвоночных животных. — В сб.: Материалы совещания по зоогеографии суши. Львов, Изд-во Львов, ун-та,. 1958.

Струев М. И. Геологическое строение и угленосность Львовско-Волынского камен­ноугольного бассейна. — «Известия Днепропетровского горного института», 1957, т. 29.

Субботин С. И. Геологическая интерпретация данных геофизических исследований в западных областях УССР. — «Тр. научного геологического совещания по неф­ти, озокериту и горючим газам УССР», 1949.

Танфильев Г. И. Геоботанический очерк Полесья. (Приложение к очерку работ Западной экспедиции по осушению болот). Спб., 1899.

Танфильев Г. И. Болота и торфяники Полесья. — В кн.: Географические работы. М., Географгиз, 1953.

Татаринов К. А. Формирование синантропного образа жизни у некоторых птиц и млекопитающихся на западе Украины. — В сб.: Синантропизация и доместика­ция животного населения. М , МОИП, 1969.

Татаринов К- А. Реаклиматизация зубра в лесах Волынокой области. — «Зооло­гический журнал», 1969, т. 8, 11, вып. 4.

Татаринов К. А., Охримчук О. М. О синантронизации некоторых птиц Волын­ского Полесья. — «Орнитология в СССР», 1969, т. 2.

Татаринов К. А. Плейстоцен-голоценовые птицы и млекопитающиеся речного алто- вия Волынского Полесья. — В кн.: «Доклады и сообщения Львовского отдела Географического об-ва УССР», Львов, Изд-во Львов, ун-та, 1971.

Татаринов К. А. Фауна хребетних заходу України. Львів, Вид-во Львів, ун-ту, 1972.

Телішевський Д. А. Г'риби, ягідники і лікарські рослини лісів України. Львів, Вид-во Льв^:в. ун-ту, 1972.

Ткаченко В. С. Осикові ліси. — В кн.: Ліси УРСР. К-, «Наукова думка», 1971.

Тутковськии П. А. Озеро Свитязь и народные предания о нем. — «Старина»,. 1901, т. 77.

Тутковский П. А. Очерк послетретичных отложений Владимир-Волынского и юго­западной части Ковельского уездов Волынской губернии. — «Ежегодник по гео­логии и минералогии России», 1901, т. 4, отд. 1.

Тутковский П. А. Конечные морены, валунные полосы и озы в Южном Полесье. — «Записки Киев, об-ва естествоиспытателей», 1902, т. 27, вып. 2.

Тутковский П. А. Геологические исследования вдоль строящейся Киево-Ковель- ской железной дороги. Издание Геолог, комитета, т. 21. Спб., 1902.

Тутковский П. А. Ископаемые пустыни северного полушария. (Приложение к журналу «Землевладение»), М., 1910.

Тутковский П. А. Зональность ландшафтов и почв в Волынской губернии. — «Тр. об-ва исследователей Волыни», 1910, т. 2.

Тутковский П. А. Карстовые явления и самобытные артезианские ключи в Во­лынской губернии. — «Тр. об-ва исследователей Волыни», 1912, т. 8.

Тутковский П. А. Заметка о базальтах и третичных песчаниках Луцкого уезда. — «Тр. об-ва исследователей Волыни», 1915, т. 7.

Тутковский П. А. Геологический очерк Луцкого уезда Волынской губернии. — «Тр. об-ва исследователей Волыни». (Приложение к т. \1), 1915.

Тутковский П. А. Геологический очерк Ковельского и Владимир-Волынского уез­дов Волынской губернии. — В кн.: Предварительный отчет Волынского земского собрания. Житомир, 1916.

Тутковский П. А. Геологический очерк Владимир-Волынского, Ковельского и Ов- ручского уездов Волынской губернии. — В кн.: Предварительный отчет Волын­ского губернского земского собрания о почвенно-геологическом исследовании Во- лынокой губернии. Житомир, 1916.

Тутківський П. А. Друмліиовий краєвид на Україні. — «Вісті природничої секції Українського наукового товариства», 1918—1919, т. 1, ч. З—4.

Хижняков А. В. Геологическое строение и перспективы нефтегазоносности Львов­ского палеозойского прогиба. — «Тр. УкрНИГРИ», 1963, вып. 5.

Хижняков А. В. О погребенном рельефе фундамента Волыно-Подольской окраины Русской платформы в связи с перспективами нефтегазоносности палеозоя. — «Труды УкрНИГРИ», 1964, вып. 9.

Хижняков А. В., Завьялова Е. А., Захарчук С. М. Составление литолого- фациальных карт и оценка перспектив нефтегазоносности палеозоя юго-западной окраины Русской платформы. — «Тр. УкрНИГРИ», 1963, вып. 4.

Хижняков А. В., Сандлер Я. М. Геологическое строение и нефтегазоносность Волыно-Подольской окраины Русской платформы. — «Тр. УкрНИГРИ», 1968, вып. 21.

Ц ы с ь П. Н. Схема геоморфологического районирования западных областей УССР. — «Наукові записки Львівського університету», 1951, т. 18.

Ц и с ь П. М. Деякі проблеми неотектоніки західних областей Української PCP. — «Географічний збірник», 1959, вып. 5. .

Цись П. М. Про основні генетичні типи рельєфу західних областей України. — «Гео­графічний збірник», 1961, № 4.

ІІись П. М. Геоморфологія УРСР. Львів, Вид-во Львів, ун-ту, 1962.

Черванев И. Г. К морфоструктурной характеристике бассейна р. Стырь. — «Мате­риалы Харьков, отделения Географ, об-ва УССР», 1968, вып. VII.

Черванев И. Г. Структурный анализ бассейна р. Стырь. Автореферат канд. дисс. Харьков, 1968.

Черванев И. Г. Структурная геоморфология и неотектоника бассейна р. Стырь. — «Материалы Харьков, отделения Географ, об-ва УССР», 1970, вып. 9.

Чіплінг Г. О., Лисенко К. А. Річний та мінімальний стік на території України. К., Вид-во АН УРСР, 1959.

ІИвець Г. І. Голубі перлини України. К-. «Радянська школа», 1969.

Ш е л я г-С о со н ко Ю. Р., Ку ко виц а Г. С. Геоботаническое районирование рав­нинной части Западной Украины. — «Ботанический журнал», т. 56, № 10.

III и ш о в а Е. Н. Болотная и луговая растительность Волынской области. — «Доповіді та повідомлення Львівського державного університету», 1955, вип. 5, ч. 2.

III и ш о в а Е. Н. К характеристике природных кормовых угодий Ковельского района Еолынской области. — «Доповіді та повідомлення Львівського державного уні­верситету», 1955, вип. 5, ч. 2.

Ш и ш о в а Є. І. Природні кормові угіддя Ковельського району Волинської області. — «Біологічний збірник», 1958, № 8.

Ш и шов а Є. І. Геоботанічне дослідження лучно-болотної рослинності Заболотівсько- го району Волинської області. — «Вісник Львів, ун-ту. Біологія», 1964.

Штогрин О. Д. Підземні води долини р. Турії в межах Ковельського району Во­линської області. — «Вісник Львів, ун-ту. Географія», 1962, вип. 1.

Шульга П. Л. Каменноугольные отложения ЛьвовскотЛюблинской впадины. — В кн.: Геология СССР, т. 6. М., «Недра», 1958. _

Шульга П. Л. Схема стратиграфії палеозою південно-західної окраїни Російської платформи. — «Геологічний журнал», 1952, т. 12, вип. 14.

Щитник о в П. И. Основные положения схемы осушения и освоения земель Полес­ской низменности. — В кн.: Вопросы развития сельского хозяйства Полесья. К,

1958.

Я цен ко Г. М., Берниковский В. H., Марко в кий В. М. Новые данные о строении кристаллического основания Волыно-Подольской окраины Русской плат­формы. —- «Советская геология», 1969, № 2.

Boguckij А. В. Stratygrafia lessow wyzyny Wolynskiej. (Przewodnik Sympozjum Krajowego. Litologia і stratygrafia lessow w Polsce). Warszawa, 1972.

Borusiewicz A. Krainy geograficzne Wolynia. — «Rocznik Wolynski», 1939, t. 8.

Dunajewski A. Badania nad ptakami Wolynia. — «Acta ornithol. Museum Zool. Pol.», 1938, 11, № 17.

Fleszar A. Uwagi nad krajobrazem polesskim (Studja medzy Turja a Styrem). — «Sprawozd. Pol. Tow. Nauk.», 1936, r. 9, r. 7.

Guminski R. Klimat Polesia z punktu widzenia patrzeb rolnictwa. —«Wiad. Meteor,

і Hydrogr.», 1936, r. 16.

Grodzicki K. Pröba regjonalizacji geograficznej Polesia Polskiego. Brzesc, 1930.

Horaczuk M. Prace Biura projektu melioracji Polesia. — «Wiadom. geogr.», 1930, № 8.

Jahn A. Stratygrafia ci;wartorz§du w dorzeczu Bugu. — «Rocznik Pol. tow. geol.». 1946, t. XVI.

Jahn A. Wyzyna Lubelska. — «Prace in-tu Geolog. PAN», 1956, № 7.

Koczwara M. Rozwoj polodowcowej flory і klimatu Podola w swietle analizy pylko- wej. — «Prace geogr.», 1927, t. 9.

Koczwara M. Geobotaniczne stosunki Wolynia. — «Rocznik Wolynski», 1930, t. 1.

ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД 7

ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА ТА КОРИСНІ КОПАЛИНИ 11

ЧЕТВЕРТИННІ ВІДКЛАДИ 21

КОРИСНІ КОПАЛИНИ 27

ГЕОМОРФОЛОГІЯ 33

ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ РАЙОНИ 38

КЛІМАТ 42

РАДІАЦІЙНИЙ І ТЕПЛОВИЙ РЕЖИМИ 43

ТЕМПЕРАТУРНИЙ РЕЖИМ 47

РЕЖИМ ЗВОЛОЖЕННЯ 49

ПРИРОДНІ ПОРИ РОКУ 52

ПОВЕРХНЕВІ ВОДИ 58

РІЧКОВА СІТКА 58

РЕЖИМ РІВНІВ І СТОКУ РІЧОК 58

ОЗЕРА 69

РОСЛИННІСТЬ 75

ЛІСОВА РОСЛИННІСТЬ 77

ЛУЧНА РОСЛИННІСТЬ 81

РОСЛИННІСТЬ БОЛІТ 83

ГРУНТИ 88

ДЕРНОВО-ПІДЗОЛИСТІ ГРУНТИ 88

щФш 99

ЛУЧНІ ТА ДЕРНОВІ ГРУНТИ 93

БОЛОТНІ ГРУНТИ 95

ЧОРНОЗЕМИ 99

ТВАРИННИЙ СВІТ 100

ЗООЦЕНОЗИ ВОДОЙМ ТА РІЧКОВО-ОЗЕРНИХ ЗАПЛАВ 101

ЗООЦЕНОЗИ МІШАНИХ ЛІСІВ ТА ЧАГАРНИКІВ 106

ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ І ЛАНДШАФТНІ РАЙОНИ 112

ЛАНДШАФТНІ МІСЦЕВОСТІ ВОЛИНСЬКОЇ ВИСОЧИНИ 117

ОХОРОНА ПРИРОДИ 124

ДЕРЖАВНІ ЗАКАЗНИКИ 125

ПАМ'ЯТКИ ПРИРОДИ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ 129

Kulzcnynski S. Stratygrafia Polesia. — «Prace Biura Meljoracji Polesia», 1930,

t. 1, z. 2.

Kulczynski S. Туру torfowisk Polesia і ich uklad w rzezbie terenu. — «Spr. Tow. Nauk», r. 10, 1930.

Kulczynski S. Pröba klasyfikacji blot poludniowego Polesia. — «Prace Biura Melior. Polesia», 1930, t. 1, z. 2.

Kulczynski St. Torfowiska Polesia, t. 1, II, Krakow, 1939/40.

Lencewicz St. Mgdzyrzecze Bugu і Przypeci. — «Przeglad geogr.», 1931, t. XI.

Lencewicz S. Naturalne tendencje obwodnienia Polesia і zagadnienie meljoracji. — W ks.: Postepy prac przy meljoracji Polesia, Brzesc, 1933.

Librowicz W. Zagadnienie meljoracji Polesia. — «Przeglad techn», 1923, r. 61.

Matkowski St. Uwagi w sprawie zabagnienia Polesia. — «Posiedz. nauk. I. G.», 1930, № 28.

Matkowski St. Z geologji Wolynia. — «Rocznik Wolynski», 1931, t. 2.

Nowak J. О kredzie zachodniej czgsci Podola і Wolynia. Spr, Tow. Nauk., wydz. III, Warszawa, 1913.

Nowak J. Beitrag zur Herkunst der Feuersterne im Wolhynischen Pleistocen. — W ks.: Bull. Inter. Acad. Polonaice, 1935.

Mazurek A. Sprawozdania z badan geologicznych wykonanych na Wolyniu. w r. 1932. — «Posiedz. Nauk. P. I. G.», 1933, № 36.

Osuszenie blot poleskich. — «Pami^tnik fizjograficzny», 1881, t. 1.

Osuszenia Polesia. — «Prace In-tu badania stanu gosp. ziem wschodnich», 1927, N 2—3 і 1928, N 4.

Ochocka J. Polesie. — «Prace geogr.», 1931, z. XIII.

Pawlowski St. Zjawiska krasowe na Polesiu. — «Czasopisma geogr.», 1930, t. VIII, z. 3.

P a m i § t n i k konferencji w sprawie zmeljorowania i zagospodarowania Polesia w War- szawie. — «Inzynier. rolna», 1928, II.

P o s t g p y prac przy meljoracji Polesia. Brzesc, XII, 1933.

Prace bjura Meljoracji Polesia. Brzesc, 1929—1933.

Prokopowicz M. Melioracja Polesia w swietle ustawodawstwa wodnego i meliora- cyjnego. — «Prace In-tu badania stanu gosp. ziem wschodnich», 1927.

Pranin D. Klasyficacja l§k bagiennych powiatu Kowelskiego wedlug szaty roslinnej. Warszawa—Sarny, 1939.

Pruchnik J. Postgpy prac melioracji Polesia. — «Przegl^d techn.», 1930, № 38.

Rühle E. Jeziora krasowe zachodniej czgsci Polesia Wolynskiego. — «Rocznik Wolyn- ski», 1935, t. IV.

Rühle E. Przeglgd prac meljoracyjnych na Polesiu. — «Czasop. przyr.», 1935, r. 9.

Rühle E. SJady dwoch zlodowacen nad gorna Prypecia. — «Czasopismo geogr.», 1936, z. 1.

Rühle E. Utwory lodowcowe zachodnej zcesci Polesia Wolynskiego. — «Kosmos», 1937 a, IV.

Rühle E. Studium powiaty Kowelskiego. — «Rocznik wolynski», 1937, t. V i VI.

Rühle E. Kreda i trzeciorzgd zachodniego Polesia. — «Panstw. Inst. Geol.», 1948, bull. 34.

Rühle E. Szkic geologiczny polskiego Polesia. — «Ziemia», 1935, r. 25, № 6/7.

Rühle E. Morfologia i geologia wzgorz w dorzeczu gornej Prypeci. — «Wiadom.

sluzby», 1933, № 4.

Rychlowski S. Dzisiejsky stan problemu meljoracji Polesia. Warszawa, 1937.

Sawicki L. Rzut oka na dyluwium i zabagnienie Polesia. — «Inzener Polski», 1928, № 6.

Sawicki L. Z paleografji i przedhistorji wojewödstwa Wolynskiego. — «Ziemia», 1932.

Samsonowicz J. Kilka uwag o dewonie i trzecior zgdzie w powiecie Luckiem na Wolyniu. — «Posiedz. Nauk. P. I. G.», 1933, № 35.

Smolenski J. Z geografii fizycznej Wolynia. ■— «Rocznik wol.», 1930, t. 1.

S z a f r a n B. Torfowce Polesia. — «Pr. Bjura meljor. Polesia». Brzasc, 1932.

Tymrakiewicz W. Stratygrafia lorfowisk krasowych poludniowego Polesia i pol- nocnego Wolynia. — «Kosmos», 1935, III.

Turczynowicz S. Konferencja w sprawie zmeliorowania i zagospodarowania Po­lesia — «Przegl. techn.», 1929, № 11.

Zubrycki T. Hydrologiczne regime Polskiego Polesia. — «Przegl. geogr.», 1934—35, t. XIV.

Wendener S. Zmiany w zawodnieniu Polesia i Wolynia. — W ks.: Wiadomost. geogr., Warszawa, 1930.

р

ф

ЗМІСТ

ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД 7

ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА ТА КОРИСНІ КОПАЛИНИ 11

ЧЕТВЕРТИННІ ВІДКЛАДИ 21

КОРИСНІ КОПАЛИНИ 27

ГЕОМОРФОЛОГІЯ 33

ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ РАЙОНИ 38

КЛІМАТ 42

РАДІАЦІЙНИЙ І ТЕПЛОВИЙ РЕЖИМИ 43

ТЕМПЕРАТУРНИЙ РЕЖИМ 47

РЕЖИМ ЗВОЛОЖЕННЯ 49

ПРИРОДНІ ПОРИ РОКУ 52

ПОВЕРХНЕВІ ВОДИ 58

РІЧКОВА СІТКА 58

РЕЖИМ РІВНІВ І СТОКУ РІЧОК 58

ОЗЕРА 69

РОСЛИННІСТЬ 75

ЛІСОВА РОСЛИННІСТЬ 77

ЛУЧНА РОСЛИННІСТЬ 81

РОСЛИННІСТЬ БОЛІТ 83

ГРУНТИ 88

ДЕРНОВО-ПІДЗОЛИСТІ ГРУНТИ 88

щФш 99

ЛУЧНІ ТА ДЕРНОВІ ГРУНТИ 93

БОЛОТНІ ГРУНТИ 95

ЧОРНОЗЕМИ 99

ТВАРИННИЙ СВІТ 100

ЗООЦЕНОЗИ ВОДОЙМ ТА РІЧКОВО-ОЗЕРНИХ ЗАПЛАВ 101

ЗООЦЕНОЗИ МІШАНИХ ЛІСІВ ТА ЧАГАРНИКІВ 106

ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ І ЛАНДШАФТНІ РАЙОНИ 112

ЛАНДШАФТНІ МІСЦЕВОСТІ ВОЛИНСЬКОЇ ВИСОЧИНИ 117

ОХОРОНА ПРИРОДИ 124

ДЕРЖАВНІ ЗАКАЗНИКИ 125

ПАМ'ЯТКИ ПРИРОДИ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ 129

ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ І ЛАНДШАФТНІ РАЙОНИ

ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД 7

ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА ТА КОРИСНІ КОПАЛИНИ 11

ЧЕТВЕРТИННІ ВІДКЛАДИ 21

КОРИСНІ КОПАЛИНИ 27

ГЕОМОРФОЛОГІЯ 33

ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ РАЙОНИ 38

КЛІМАТ 42

РАДІАЦІЙНИЙ І ТЕПЛОВИЙ РЕЖИМИ 43

ТЕМПЕРАТУРНИЙ РЕЖИМ 47

РЕЖИМ ЗВОЛОЖЕННЯ 49

ПРИРОДНІ ПОРИ РОКУ 52

ПОВЕРХНЕВІ ВОДИ 58

РІЧКОВА СІТКА 58

РЕЖИМ РІВНІВ І СТОКУ РІЧОК 58

ОЗЕРА 69

РОСЛИННІСТЬ 75

ЛІСОВА РОСЛИННІСТЬ 77

ЛУЧНА РОСЛИННІСТЬ 81

РОСЛИННІСТЬ БОЛІТ 83

ГРУНТИ 88

ДЕРНОВО-ПІДЗОЛИСТІ ГРУНТИ 88

щФш 99

ЛУЧНІ ТА ДЕРНОВІ ГРУНТИ 93

БОЛОТНІ ГРУНТИ 95

ЧОРНОЗЕМИ 99

ТВАРИННИЙ СВІТ 100

ЗООЦЕНОЗИ ВОДОЙМ ТА РІЧКОВО-ОЗЕРНИХ ЗАПЛАВ 101

ЗООЦЕНОЗИ МІШАНИХ ЛІСІВ ТА ЧАГАРНИКІВ 106

ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ І ЛАНДШАФТНІ РАЙОНИ 112

ЛАНДШАФТНІ МІСЦЕВОСТІ ВОЛИНСЬКОЇ ВИСОЧИНИ 117

ОХОРОНА ПРИРОДИ 124

ДЕРЖАВНІ ЗАКАЗНИКИ 125

ПАМ'ЯТКИ ПРИРОДИ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ 129

г

ПРИРОДА ВОЛЫНСКОЙ ОБЛАСТИ

(на украинском языке)

Под редакцией

доктора географических наук

профессора Каленика Ивановича Геренчука

Издательское объединение «Вища школа»

Издательство при Львовском государственном университете

Редактори В. В. Б о с о в и ч, В. Р. Б у л и к

Художник Ю. В. Кучабський

Х)Дсжьій редактор Н. М. Чишко

Технічний редактор I. С. Куючко

Коректори С. Я. Михайленко, О. В_ Карпенко

Здано до набору 29. IV. 1975 р. Підписано до друку 28. X. 1975 р. Формат паперу 70Х90‘/ів- Папір друкарський № і. Фіз.-друк. арк. 9,25. Умовн. друк, арк. 10,82. Обл.-вид. арк. 10,26. Тираж 6000. БГ 13067. Ціна 1 крб. 13 коп. Зам. № 3339.

Видавництво видавничого об’єднання «Вища школа» при Львівському державному університеті.

Львів, Університетська, 1.

Обласна книжкова друкарня Львівського обласного управління в справах видавництв, поліграфії та книжкової торгівлі. Львів, Стефаника, 11.

Ряс. 5. Схематична карта четвертинних відкладів (за А. Б. Богуцьким):

1 — льодовикові^ відклади дніпровського зледеніння (валунні піски, супіски та суглинки); 2 — водно-льодовикові відклади дніпровського зледеніння (різнозернисті піски, рідше супіски та су­глинки); 3 — еолово-делювіальні лсси; 4 — піски з прошарками супісків та суглинків алювіаль­них відкладів надзаплавних терас; 5 — піски, суглинки та супіски алювіальних відкладів других надзаплавних терас; 6 — піски, суглинки та супіски перших надзаплавних терас; 7 — еолові піс­ки; 8 — автохтонні торфи; 9 — піски, супіски та суглинки сучасних русел та заплав; 10 — круп- ноуламкові та супіщано-суглинисті елювіальні утворення (нерозчленовані); 11 — межа дніпров­ського зледеніння; 12 — границя окського (міндельського) зледеніння.

Рис. 6. Геоморфологічна схема Волинської області (за К. І. Геренчуком):

1 — заплави рік; 2 — надзаплавні тераси р. Прип’яті; 3 — борсві (піщані) тераси; 4 — лесові надзаплавні тераси; 5 — кінцево-моренні горби; 6 — флювіогляціальні та озерно-алювіальні рів­нини; 7 — карстові форми; 8 — денудаційні хвилясті рівнини; 9 — лесові хвилясті і горбисті

рівнини.

¹ Період року, протягом якого на річках спостерігаються тривалий час низькі рів­ні води.

¹ Адвентивні — це рослини, зайшлі з інших рослинних областей.

Рис. ІЗ. Схематична карта рослинності Волинської області (за І. В. Бережним та

К. І- Геренчуком):

1 — низинні болота; 2 — верхові болота; З — заплавні луки; 4 — соснові ліси; 5 — ялинові ліси; в — дубово-соснові ліси; 7 — дубово-грабові ліси; 8 — вільхові та березові ліси; 9 — міжрічкові суходільні луки; 10 — сільськогосподарські землі на місці соснових, дубово-соснових лісів і сухо­дільних лук; 11 сільськогосподарські землі на місці дубово-грабових лісів і лучних степів.

I У північних районах Волинської області на крейді іноді залягає також палеоген.

I Мезкнський за схемою А. О. Величка і Т. Д. Морозової (1969).

I Ділянки земної поверхні з незначними схилами, що утворились внаслідок ба­гатовікової дії площинного змиву на корінні породи на вододілах.

I Фен —• сухий, теплий і досить сильний вітер, що дує з гірських хребтів у гір­ські долини і на передгір’я.

I Мб (мілібар) — одиниця тиску повітря і водяної пари в повітрі.

I Твердий стік — перенесення рікою твердих мінеральних і органічних часточок (намул, пісок, уламки рослин тощо).

I Евтрофні — це болота з багатим мінеральним живленням.

I Мезотрофні — це проміжні болота між евтрофними і оліготрофними.

II Оліготрофні — це болота з бідним мінеральним живленням.

I Період активної вегетації настає тоді, коли середньодобові температури пере­вищують 10® С і сільськогосподарські ро«ліня швидко ростуть.