91 (С2 Волин)

П77 -

МІНІСТЕРСТВО ВИЩОЇ І СЕРЕДНЬОЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ УРСР ЛЬВІВСЬКИЙ ОРДЕНА ЛЕНІНА ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Іа. ФРАНКА ЛЬВІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ ГЕОГРАФІЧНОГО ТОВАРИСТВА УРСР

■УДК 9И.2/477

Природа Волынской области. Под. ред. Геренчука К-И. Издательское объединение «Вища школа». Изд-во при Львовском ун-те, 1975, с. 147, (На украинском языке).

В коллективной монографии обобщены материалы иссле­дований геологии, рельефа, полезных ископаемых, клима­та, поверхностных и подземных вод, растительности и почвенного покрова, животного мира и ландшафтов, а так­же описаны природные районы и рассмотрены вопроси охраны природы и использования природных ресурсов Во­лынской области.

Книга рассчитана на учителей, преподавателей естест­венных наук вузов, сотрудников проектных организаций. Может быть использоЕана студентами, занимающимися ес­тественными науками, туристами, любителями природы. Илл. 15. Табл. 16. Библиогр. 269.

20900-109

П БЗ-17-4-75

М225(04)-75

<© ВИДАВНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ВИЩА ШКОЛА», 1975

Вважати одним із найважливіших завдан невтомну турботу про охорону природи краще використання природних ресурсів.

Постанова Верховної Ради СРСР «■Пр. заходи по дальшому поліпшенню охо рони природи і раціональному викорис танню природних ресурсів».

У Постанові четвертої сесії Верховної Ради СРСР восьмого скликання «Про заходи по дальшому поліпшенню охорони природи і раціональ­ному використанню природних ресурсів» вказується на важливе зав дання — поліпшення підготовки учнів шкіл, середніх спеціальних і ви­щих учбових закладів у галузі природознавства і захисту природного середовища, підготовку і випуск у більш широких масштабах високо­кваліфікованих спеціалістів.

Виконання цього завдання вимагає, зокрема, випуску відповідної літератури, яка характеризувала б природу і природні ресурси кожної області і кожного району нашої країни. Знання природних умов адмі­ністративних областей потрібні дуже широким колам радянських лю­дей: учням шкіл і вищих учбових закладів, працівникам проектних ор­ганізацій і вчителям, спеціалістам сільського господарства і працівни­кам охорони природи, краєзнавцям і туристам тощо.

За роки радянської влади проведено багато глибоких досліджень природи Волинської області: геологічної будови і корисних копалин, клімату і рельєфу, водних ресурсів і грунтів, рослинного і тваринного світу та будови природних комплексів і ландшафтів. Проте матеріали цих досліджень розпорошені в численних і різноманітних виданнях — наукових журналах, збірниках, доповідях, звітах і тому практично май­же недоступні для широкого кола читачів.

Колектив географів Львівського державного університету поста­вив своїм завданням підготувати в співдружності зі спеціалістами ін­ших наукових закладів Львова монографію про окремі компоненти природи області (геологію, рельєф, клімат, водні об’єкти, рослинність, грунти і тваринний світ), територіальні природні комплекси, що утво­рюються згаданими компонентами і закономірності їх поширення, охо­рони та раціонального використання.

Передмову до книги і загальний огляд природи написав професор Львівського державного університету К. І. Геренчук, розділ «Геологіч­на будова та корисні копалини» — доцент Львівського політехнічного інституту А. Б. Богуцький, підрозділ «Підземні води» — старший нау­ковий співробітник Львівського інституту геології і геохімії горючих копалин АН УРСР О. Д. Штогрин, розділ «Геоморфологія» — профе­сор К. І. Геренчук, «Клімат» та «Поверхневі води» — доцент кафедри фізичної географії Г. Л. Проць-Кравчук, «Рослинність» — доцент біо­логічного факультету І. В. Бережний, «Грунти» і «Охорона природи» (за матеріалами Волинської обласної інспектури з охорони природи) — доцент географічного факультету С. В. Трохимчук, «Тваринний світ» — професор Львівського медичного інституту К. А. Татаринов, розділ «Природні комплекси і ландшафтні райони» професор К. І. Геренчук і доцент П. В. Климович. Список літератури упорядкував І. М. Гуньов- ський.

ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

Волинська область — одна з 25 областей Радянської Ук­раїни, утворена 4 грудня 1939 р.

Площа області — 20,2 тис. км², що становить 3,3% території УРСР, густота населення (48 чол. на 1 км²) менша від середньої по республіці (76 чол. на 1 км²), що пояснюється складністю використання природ­них умов. Проте освоєння цієї території почалось давно, саме тут ви­никли одні з найстаріших міст України (Володимир-Волинський, на­приклад, згадується в літописах під 988 p., Луцьк — під 1085 р. Ту- рійськ — під 1097 p., Камінь-Каширський — під 1196 p.).

Крайня західна точка області — с. Забужжя Любомльського району (23°45' східної довготи), східна — с. Липне Ківерцівського ра­йону (26°05' східної довготи), південна — с. Піски Горохівського райо­ну (50°18' північної широти) і північна — с. Мукошин Любешівського району (51°54' північної широти).

Волинська область межує на півдні з Львівською областю, на сході з Ровенською, на півночі з Білоруською Радянською Соціалістичною Республікою, на заході (по р. Західний Буг) з Польською Народною Республікою.

Ландшафти області належать до двох типів: поліського, з перева­гою боліт, луків, дубово-соснових і дрібнолистих лісів та лісостепового, з поширенням в доісторичному минулому лучних степів та дубово-гра­бових лісів, а в наш час переважно орних земель.

Волинська область має рівнинну поверхню, середня висота якої 195 м н. р. м., отже, дещо вища від середньої висоти рівнинної частини республіки в цілому. Найвища точка поверхні Волині досягає 292 м н. р. м. і розташована на півдні області, недалеко від с. Бужани Горо­хівського району; найнижча її точка — в долині р. Прип’ять, біля устя р. Стохід і піднімається на 139 м н. р. м., отже, відносна різниця у ви­сотах між південним і північним краєм області становить 150 м. Від­даль між цими двома крайніми за висотою точками дорівнює по пря­мій 180 км, отже похил поверхні області на перший погляд може зда­тися досить значним (близько 0,8 м на 1 км віддалі). Насправді похили поверхні області різноманітні і, як правило, значно менші від вказаної величини. Особливо незначні похили поверхні спостерігаються в її по­ліській частині, де максимальні відносні висоти не перевищують 60 м, а здебільшого не досягають ЗО м. Тільки в південній, лісостеповій час­тині області відносні висоти становлять 100 м, що створює порівняно значні похили поверхні, особливо між ріками та їх місцевими вододі­лами. Від величини похилів поверхні залежить швидкість стікання дощових вод, швидкість течії води в річках, а чим більша швидкість

»•••••••• ГОНОВНИ-Й Європейський водоаю

Шкала висот в метрах

15 0 15 ЗО км

Рис. 1. Гіпсометрична схема Волинської області (за Я- Р. Дорфманом).

течії, тим більша ерозійна (розмиваюча) здатність водних потоків. Отже, південна, лісостепова частина області має сприятливі природні передумови для поширення ерозії.

Незважаючи на рівнинність поверхні області, через її територію проходить частина Головного Європейського вододілу, що ділить ба­сейни рік Чорного і Балтійського морів, а саме Прип’яті і Західного Бугу. Цей вододіл входить у межі області з Львівщини між селами Шпиколоси і Дружкопіль і простягається дуже звивистою лінією на села Печихвости, Рачин, Садів до висоти 286 м, звідки повертає на північний захід (на села Бійницю, Овадне, Мосир і Олеськ, а далі — на Любомль, Полапи, Забужжя, Шацьк і Мельники). Вододіл дуже плоский, невиразний, у багатьох місцях проходить через болота, що вказує на його молоде формування, яке почалося тільки після відступу дніпровського зледеніння (рис. 1).

Хоча поверхня Волинської області є загалом рівнинною, проте вона досить виразно поділяється на декілька орографічних частин, а саме:

Волинську лесову височину на півдні області з серед­ньою висотою 215 ж і досить почленованою поверхнею балками і доли­нами численних приток Західого Бугу і Стиру. Волинська височина закінчується на півночі виразним уступом висотою ЗО—40 м, вздовж якого простягається дорога Луцьк—Володимир-Волинський.

Турійську денудаційну рівнину, що лежить на північ від Волинської височини і має середню висоту 190 м.

Волинське горбисте пасмо виявлене окремими моренни­ми горбами, які простягаються від Любомля на Ковель, Маневичі і далі на Ровенську область, на Володимирець і Дубровицю. Середня ви­сота пасма 175 м, а висота окремих горбів подекуди перевищує 200 м.

Волинська Турійська денудаційна Волинське Верхньоприп'ятська