Заняття 8. Транзактний аналіз

/. Проговореная незавершених почуттів, висловлення побажань на сьогоднішній день.

2. Обговорення домашнього завдання у колі. Запропонований тест має виражений проективний характер. Завдання 1 більше пов'язане із проя­вами самооцінки. На думку авторів тесту, люди, котрі вибрали кружеч­ки спереду, мають високу самооцінку або претендують на більшу уваї у до себе, ніж ті, хто позначив себе у кінці. Основна ідея завдання 2 поставити людину у ситуацію вибору: „Я схожий на інших" (не зашт­рихований кружечок) або „Я інший". Діти старшого віку однозначно розуміють значення тесту: „Не хочу бути білою вороною" або „Не хочу бути, як усі". Тест дає уявлення про сприйняття самого себе у колі інших людей. Дехто (і дорослі, і діти) сприймають заштрихований кружечок з негативним відтінком. „Я не поганий, я хороший" - говорить п'ятиріч­ний хлопчик і обирає білий кружечок. У завданні 3 для батьків буде цікаво, як дитина усвідомлює (або відчуває) ступінь свого впливу на близьких людей. Розміщення кружечків: поряд, вище, нижче - моделює стосунки влади-підкорепня.

3. Психогімнастичпа вправа. Футболки з надписами. Кожний учас­ник кидає іншому м'яч і говорить, футболка з яким надписом підійшла би цьому члену групи. У відповідь він отримує згоду або заперечення носити таку футболку.

4. Інформаційна частина. Ведучий знайомить учасників групи з трьо­ма его-станами - Батько, Дорослий, Дитина - і описує їх основні функції і прояви, вказує на особливості функціональної й структурної моделей особистості за теорією Е.Берна.

5. Завдання учасникам групи - пригадати ситуації з сімейного життя, коли вони перебували в его-станах Виховуючого і Контролюючого Батька, Вільної й Адаптованої Дитини, Дорослого.

6. Психогімнастичпа вправа: учасники кидають м'яч один одному з словами: „Мені здається, у дитинстві ти був(ла)..." або „Я вважаю, у дитинстві ти мріяв(ла)". У відповідь кожен може погодитись або ні, розповівши при цьому свої дитячі мрії (за бажанням).

7. Домашнє завдання: учасникам групи пропонується скласти список сімейних заповідей (звичаїв, правил, заборон, звичок, установок, по­глядів сім'ї").

Заняття 9. Завершальне

/. Проговореная незавершених почуттів, висловлення побажань на сьогоднішній день.

2. Обговорення домашнього завданая у колі. Зазвичай батькам цікаво дізнатися про сімейне життя інших людей. Це дає можливість порівня­ти свої уявлення про неї з уявленнями інших. Ведучий може запитати: „Які заповіді вас влаштовують, а які - ні".

3. Психогімпастична вправа. Учасники по черзі дарують подарунок сусідові зліва у невербальній формі, без слів. Після завершення кола, кожен повідомляє, який подарунок він отримав.

4. Інформаційна частина.. Аналіз чинників, що впливають на психо-соціальне здоров'я дитини. Психосоціальне (або душевне, ментальне) здоров'я - це стан душевного благополуччя, комфорту, що характери­зується відсутністю хворобливих психічних проявів та забезпечує ре­гуляцію емоцій і дій відповідно до умов навколишнього світу. У житті кожної людини (у тому числі й дитини) зустрічаються шкідливі умови, які негативно впливають на неї. Дії цих умов можуть призвести до псн-хосоціальних розладів. Але це буває не завжди. У багатьох випадках людина (дитина) долає дії негативних умов і залишається здоровою у психосоціальному плані. Як правило, шкідливі умови діють па люди­ну на тлі так званих чинників ризику і чинників захисту. Чинники ризи­ку включають:

• особистісні й психофізіологічні особливості людини;

• негативне соціальне оточення (алкоголь, наркотики, нерозумін­ня, насильство...);

• хворобу;

• негативний досвід розв'язання проблем у минулому („навчена безпорадність");

• особливості культури сім'ї, суспільства тощо.

За даними західних психології', збільшення чинників ризику при­зводить до збільшення в геометричній прогресії ймовірності психосо-ціальних розладів (один фактор ризику - один розлад, два чинники -чотири, три чинники - дев'ять і т. д.). Проте в житті кожного з пас є і чинники захисту, які допомагають дорослим і дітям долати труднощі і певною мірою нівелюють чинники ризику.

Чинники захисту включають:

• позитивне соціальне оточення (розуміння, прийняття, допомога ...);

• особистісні і психофізіологічні особливості людини;

• соціальну активність;

• сім'ю;

• допомогу фахівців (лікарі, педагоги, психологи, соціальні праців­ники).

Учасники тренінгу розподіляються па дві підгрупи і виконують зав­дання: скласти перелік житгевих ситуацій, проблем, що є чинниками ризику в житті дитини. Через 10-15 хвилин усі чинники виписуються па планшет (дошку). Далі батьки визначають чотири найактуальніші чин­ники і знову працюють у групах. Завдання для підгруп: підібрати до кожного чинника ризику якомога більше чинників захисту, враховую­чи такі їх критерії: ефективність, доступність для втілення у життя. Та­ким чином, через деякий час групп складають певні стратегії дій у склад­них для дитини ситуаціях. Групи презентують свої проекти. Відбувається обговорення.

5. Сімейний портрет. Кожний з групи малює сімейний автопортрет: себе і свою сім'ю (у будь-якому стилі). Листки не підписуються і не по­казуються учасникам. Після того як всі намалювали і здали свої роботи ведучому, він організовує „експертну комісію", яка визначає авторів малюнків. Кожний „експерт" отримує рисунок невідомого художника, і його завдання полягає у тому, щоб здогадатися, хто автор, й обгрун­тувати свої здогади. Зауважимо, що малювання є не менш захоплюю­чим для дорослих, як і для багатьох дітей.

6. Зворотний зв'язок батьків і ведучого стосовно всіх 9-ти занять (їх результативність, корисність для учасників, побажання на майбутнє). Ведучий просить учасників дати відповіді у письмовій формі па наступні запитання: „Які теми (заняття чи інформація) виявилися найбільш ціка­вими?", „Яке відкриття впродовж занять ви зробили для себе?", „Які зміни відбулися у сім'ї за цей час?". Ведучому важливо показати учас­никам тренінгу, що їхня співпраця може продовжуватися з використан­ням інших форм роботи (індивідуальні консультації, зустрічі, свята тощо). Дуже важливо не дати членам групи відчути себе залишеними.

Якщо є можливість і бажання учасників, можна влаштувати ще одну неформальну зустріч з солодким столом, кавою. У таких невимушених умовах прощання з групою відбувається, як правило, природно, знімається зайве емоційне навантаження.

Додаток 5