- •Вступнеслово
- •Тема 1. Соціально-психологічні засади становлення зростаючої особистості у сім'ї
- •1.1. Предмет та завдання курсу
- •1.2. Розвиток і виховання дітей: історична ретроспектива
- •1.3. Співвідношення понять „соціалізація", „виховання", „розвиток" і „становлення"
- •1.4. Етапи соціалізації особистості у сім'ї
- •1.5. Соціально-психологічні чинники становлення особистості у сім'ї
- •Тема 2. Психолого-педагогічна специфіка становлення особистості у батьківській сім'ї
- •2.1. Вплив батька на становлення особистості
- •2.2. Вплив матері на розвиток і становлення особистості
- •2.3. Тендерні особливості виховних впливів батька й матері
- •2.4. Внесок прабатьківської сім'ї у соціальний розвиток дітей
- •Тема 3. Вплив міжпоколінних взаємин на виховання особистості
- •3.1. Становлення старшої дитини (первістка) у сім'ї
- •3.2. Особливості розвитку другої (середущої) дитини у сім'ї
- •3.3. Розвиток і становлення молодшої дитини у сім'ї
- •3.4. Позиція єдиної дитини у сім'ї
- •3.5. Вплив інтервалу між народженням дітей на процес їхнього виховання
- •3.6. Позитивні та негативні аспекти становлення дітей у багатодітній сімї
- •Тема 4. Установки і стилі батьківської поведінки
- •4.2. Вплив стилю батьківської поведінки на розвиток особистості
- •4.3. Класифікація неадекватного ставлення батьків до дитини
- •4.4. Типи взаємин матері й дитини
- •4.5. Тип батьківського ставлення, обумовлений психологічними проблемами батьків
- •4.6. Види жорстокого ставлення батьків до дитини
- •Тема 5. Психологічна специфіка спілкування батьків і дітей
- •5.1. Суб'єкт-суб'єктний підхід до проблеми становлення особистості у батьківській сім'ї
- •5.2. Особливості мислення дітей та їх прояви у спілкуванні з батьками
- •5.3. Порушення комунікації між батьками й дітьми
- •5.4. Рольова взаємодія батьків і дітей
- •5.5. Механізми психологічного впливу батьків на дітей
- •Тема 6. Основні психолого-педагогічні моделі взаємовідносин батьків і дітей
- •6.1. Психоаналітична модель сімейного виховання
- •6.2. Біхевіоральна модель впливу батьків на дитину
- •6.3. Гуманістична модель взаємодії батьків і дітей
- •Тема 7. Діагностика дитячо-батьківських стосунків
- •7.1. Загальна схема сімейної психодіагностики, сфокусованої на дитині
- •1.2. Методики діагностики дитячо-батьківських стосунків
- •7.3. Діагностика рівня сформованості досвіду саморегуляції2
- •Заняття 4. Виховання дітей у неповних сім'ях
- •Заняття 5. Материнство як соціально-психологічний феномен
- •Заняття 6-7. Основи психологічної допомоги у сфері дитячо-батьківських взасмип
- •Перелік нормативно-правових документів і. Міжнародні документи
- •II. Державні документи Конституція України
- •Цивільний кодекс України
- •Кодекс законів про працю
- •IV. Право дітей на соціальну допомогу
- •V. Право дітей на охорону здоров'я
- •VI. Право дітей на освіту та виховання
- •VII. Культура. Фізична культура і спорт
- •VIII. Трудові та житлові права неповнолітніх
- •IX. Обов'язки неповнолітніх
- •Соціальна підтримка дітей та молоді з обмеженими функціональними можливостями
- •Тренінг батьківської ефективності
- •Модель тренінгу батьківської ефективності Заняття 1. Знайомство
- •Заняття 2. Світ дітей і світ дорослих
- •Заняття 3. Очікування та цілі батьків
- •Заняття 4. Особливості дитячого мислення
- •Заняття 6. Конфлікти
- •Заняття 7. Засоби психологічного впливу батьків на дитину
- •Заняття 8. Транзактний аналіз
- •Заняття 9. Завершальне
- •Методика "Сімейні ролі"
4.5. Тип батьківського ставлення, обумовлений психологічними проблемами батьків
/. Ставлення батьків, хворих па шизофренію. „Шизофреногеппу" мати відрізняють дві типові установки (А.Бодальов, В.Столін, 1989):
відкрите емоційне відсторонення, яке супроводжується бездоганним інструментальним контролем, холодністю чи байдужістю до дитини;
приховане відсторонення, коли надмірна турбота є формою домінування й паразитичного існування при наявності інфантильних та егоїстичних установок. Батько в цих дослідженнях характеризувався пасивністю, відстороненістю від сімейних труднощів.
Спілкування у сім'ї хворих шизофренією будується за принципом „подвійного зв'язку", в основі якого лежить подвійність, ірраціональність і протиріччя мотивів, якими керуються батьки. Особливості ставлення до дитини проявляються у тому, що батьки не помічають у себе тих рис характеру і поведінки, на найменший прояв яких у дитн ни вони реагують афективно - хворобливо й наполегливо намагатозь.... їх усунути. Таким чином, батьки пеусвідомлетю проектують свої проблеми па дитину, а потім реагують па них як на свої власні.
Проекція батьківських впутріиіиьоособистісиих конфліктів па дитину. Наприклад, „делегування"- стійке бажання зробити з дитини „найкращу" - є компенсацією почуття меншовартості батьків. Результатом такого ставлення буде відкрито емоційне відсторонення дитини, яка не відповідає ідеальному батьківському образові. В іншому випадку неконструктивна поведінка дитини прийме більш складну форму із застосуванням захисних механізмів.
Такий тип ставлення до підлітка може набути рис конфлікту. Так спокійні і пасивні підлітки сприймаються батьками як нестерпні. „Зовсім відсутнє почуття обов'язку, зовсім немає звички робити щось з любов'ю, до кінця. У його характері нема нічого чоловічого", „Ти не мужчина, я тебе зневажаю", - говорить батько. Звертаючись за допомогою до психолога, ці батьки нерідко чекають підтвердження від консультанта, що їх дитина дійсно погана, її необхідно перевиховувати, лікувати, можливо, віддати в інтернат або поставити на облік в дитячу кімнату міліції. Вони очікують від консультанта свого роду індульгенції, яка виправдає відсторонення дитини і звільнить батьків від пеусвідомлю-ваного почуття вини перед нею. Неприйняття або емоційне відсторонення особливо драматичні для обох сторін у неповних сім'ях, де мати переживає, чи не відтворяться негативні риси батька у дитині: „боюсь, що вплинуть гени". Емоційне відсторонення може маскуватися тут гіпер-протекцією, у крайніх випадках - домінуючою гіперпротекцією.
Пперсоціальність, наранояльні риси батьків у поєднання із фрустрацією потреби в любові у матері, яка мала негативний досвід стосунків у прабатьківській сім'ї, породжують амбівалентне ставлення до дитини, частіше дочки. „Я ніколи не знала поблажок, девіз нашої сім'ї був „слід і потрібно". У мене характер такий самий, як у матері: турботливий, економний, відповідальний, працездатний, - говорить про себе одна з клієнток Консультуючого центру допомоги сім'ї, - в дочки зовсім нема категорії „необхідно"- тільки те, що легко, смачно, цікаво".
Прабатьківське коріння актуального конфлікту усвідомлюється, мати коливається між двома життєвими сценаріями: перший вимагає від неї, наслідуючи приклад власної матері, бути „тиранічною і деспотичною", виховувати „зручну хорошу дочку", якою усвідомлює себе пацієнтка в минулому. Проте індивідуальні психофізичні особливості дочки (гіпертимиа акцентуація характеру) й обтяження соматичними захворюваннями ставлять під загрозу реалізацію схожої програми виховання. Вихід можливий, тільки якщо контролювати кожен крок дочки, займатися „без вихідних", обмежувати, забороняти, наказувати. Але пацієнтка, немолода, інтелігентна жінка, відчуває нелюдяність виховного девізу власної матері, який зарік її на холодну самотність. Альтер-
юю могло би бути визнання невідповідності реальної, живої дити-
и і нозійному ідеалу „духовно багатої, душевно близької дочки", тим ІІ іьше, що дівчинка своєю поведінкою ніби „запрошує" маму до іншо-• ш по відносин: „Мамо, я люблю тебе, навіть якщо ти сердишся!", і иуі досить аргументована точка зору, що відтворення стилю вихо-іііпя з покоління в покоління - загальна закономірність.
І Розширення сфери батьківських почуттів (часто поєднується із Іпміпуючою гіперпротекцією). Спостерігається у сім'ях, де порушені і іружні стосунки. Дитина сприймається батьками як дещо більше, аніж ЦІ піна, спостерігається прагнення утримати дитину у тісних емоційних зв'язках. За рахунок неї подружжя вирішує свої психологічні про-іеми. У результаті дитина замикається на стосунках з дорослими, що і"шкоджає особистісному зросту, розвитку самостійності. \ Надання переваги дитячим якостям (часто межує з потуральною Іперпротекцією). Основні ознаки: ігнорування процесу дорослішання и і пї, стимулювання збереження дитячих якостей. Причини: факти біог-г іфії самих батьків (наявність молодших братів чи сестер), занижений рівень домагань, невпевненість, деяка інфантильність.
6. Виховання невпевнених батьків. Тон сім'ї задає дитина, яка відчу- и слабкість батьків. Це дає можливість маніпулювати батьками. При- йти: різні погляди на виховання у батька й матері, відсутність цілесп- рямованості та послідовності у виховному процесі.
7. Фобія втрати дитини. Виникає у сім'ях, де дитина є довгоочікува- ні чо або єдиною у сім'ї, де її життю чи здоров'ю існує реальна чи вдава- нії іагроза. Такій дитині надалі важко адаптуватися до нового соціаль- нії! о оточення.
сН. Недорозвиненість батьківських почуттів. Часто поєднується з емо-ииіпим відстороненням, гіпопротекцією. Виникає у сім'ях, де дорослі Миють акцентуації характеру, які не усвідомлюються. Проявляється у Підмові викопувати батьківські обов'язки, скаргах на те, що діти погані.
9. Проекція на дитину власних небажаних якостей. Батьки вбачають * щітині риси характеру, які відчувають, але не хочуть визнати у собі. Наслідки: агресивність, схильність до порушень поведінки.
10. Внесення подружнього конфлікту у сферу виховання: суперечності поглядах батьків на виховання дитини, відверте незадоволення один
цпим щодо виконання виховної функції, маніпулятивний стиль спілку-■ тіія, раціоналізація.
11. Відхилення в установках батьків по відношенню до дитини в за- нжпості від її статі: падання переваги жіночим або чоловічим якос- ім. Негативні установки формуються в основному до людей проти- вної статі.