3.4. Позиція єдиної дитини у сім'ї

Єдина дитина у сім'ї є водночас найстаршою і наймолодшою, відпо­відно їй притаманні риси старшої дитини, і до зрілості вона зберігав дитячі риси. На думку А.Лдлера, позиція єдиної дитини унікальна: у неї немає ані брата, ані сестри, з якими потрібно б було суперничати. Ця обставина призводить до появи таких особливостей єдиної дитини у сім'ї, як:

■ чутливість до материнської турботи;

• сильне суперництво з батьком;

• оскільки довший час знаходиться під опікою матері, очікує та­кої ж турботи, опіки, захисту від інших людей;

• залежність та егоцентризм;

• труднощі у взаєминах із однолітками (А.Адлер пояснює цей факт тим, що єдина дитина ніколи ні з ким не ділить у сім'ї своєї цент­ральної позиції, їй не доводиться виборювати її у відносинах із братом чи сестрою. Входячи у соціум єдина дитина починає розуміти, що вона вже не знаходиться у центрі уваги, що неминуче призводить до внутрішніх протиріч, які згодом виявляються у конфліктах);

• очікує і легко приймає допомогу інших (на відміну від старшої дитини, яка не потребує чужих порад незалежно від компетентності осіб, що їх надають);

• володіє високим (адекватним) рівнем самооцінки;

• відрізняється успіхами у школі (як правило на таку дитину до­водиться 6-8 дорослих найближчих родичів, які займаються її розвит­ком, вихованням, освітою та матеріальним забезпеченням);

• успішна по життю і у більшості тестів на перевірку знань і логічних здібностей показує найвищі результати;

• прагне до самовдосконалення, яке інколи доходить до край­нощів (перфекціонізм);

• не звикла до труднощів інших людей, тому найбільш комфорт­но почуває себе, перебуваючи наодинці (це не означає, що вона не лю­бить інших людей, просто віддаєі перевагу своїй персоні);

• характеризується такою ж психологічною стабільністю, що й діти із багатодітних сімей.

3.5. Вплив інтервалу між народженням дітей на процес їхнього виховання

Якщо у сім'ї двоє дітей із різницею до 2-х років, то особливості стар­шої і молодшої дитини будуть мало виражені. Вони ще не усвідомили відмінності у ставленні до них батьків. Якщо при цьому діти різної статі, іо у психологічному розумінні і молодша дитина для батьків - „перві-і гок", психологічно перша дитина, наприклад перший сип. Тому зако­номірності, що стосуються первістка, будуть відноситися і до нього. \ і/ке її розвиток для батьків - знову відкриття нового.

Різниця між дітьми у 4-5 років складна, оскільки до старшої дитини вже висуваються вимоги на зразок: „Ти старший, поступися". У стар­ших дітей таким чином формується своєрідна „втома" від молодших: їм доводиться залишатися з молодшими вдома, забирати їх із дошкіль­них установ тощо. У них може сформуватися ревність, заздрість, внутрі­шня агресивність стосовно молодших. Інколи невмілий підхід батьків може „підлити масла у вогонь": „Дай їй цукерку, бо вона маленька". ¹ і.ірших часто карають за конфлікти з молодшими, не розбираючись, \ чому справа. Бачачи свою недоторканність, молодша дитина може провокувати конфлікти із старшою.

При різниці у 10 років слід пам'ятати, що старша дитина довший час виховувалася як єдина у сім'ї (у неї вкладали багато духовних і матеріаль­них зусиль). До появи другої дитини вона вже знайшла свою нішу серед однолітків, сформувала коло своїх інтересів. Тому ставлення до молод­шого брата чи сестри у неї досить індиферентне (відповідне). Інший розвиток ситуації відбувається у тому випадку, коли на старшу дитину покладають усю тяжкість турбот про молодшу. „Вона виросла на моїх руках", - говорить вже старша сестра про молодшу. Таким чином у первістка надто різко виділяються риси старшого. Вже у дорослому віці така особа характеризується відповідальністю, скрупульозністю, дещо занудиістю. Вона виглядає старшою свого паспортного віку. ( їаршій дочці буває складніше утворити свою сім'ю, або ж вона пізно народжує дитину (свідомо через втому від турбот про молодших сі іблії іігів).

При суттєвій різниці (15-20 років) старша дитина зростає як єдина. Гака різниця між дітьми трапляється у дводітних сім'ях, зазвичай діти бувають від різних батьків. Якщо діти від одного батька, то друга дп-гина може відігравати роль стабілізатора шлюбу. При цьому пізня ди­тина знову зростає як єдина у сім'ї. Виховання такої дитини - окрема іема для дослідження. Слід лише зазначити, що у цьому випадку епос­терігається більиіе усвідомлення у догляді за дитиною, батьки більше стараються. Проте сил не так вже багато як у молодості, тому вихован­ня пізньої дитини дається із труднощами.