
- •Вступнеслово
- •Тема 1. Соціально-психологічні засади становлення зростаючої особистості у сім'ї
- •1.1. Предмет та завдання курсу
- •1.2. Розвиток і виховання дітей: історична ретроспектива
- •1.3. Співвідношення понять „соціалізація", „виховання", „розвиток" і „становлення"
- •1.4. Етапи соціалізації особистості у сім'ї
- •1.5. Соціально-психологічні чинники становлення особистості у сім'ї
- •Тема 2. Психолого-педагогічна специфіка становлення особистості у батьківській сім'ї
- •2.1. Вплив батька на становлення особистості
- •2.2. Вплив матері на розвиток і становлення особистості
- •2.3. Тендерні особливості виховних впливів батька й матері
- •2.4. Внесок прабатьківської сім'ї у соціальний розвиток дітей
- •Тема 3. Вплив міжпоколінних взаємин на виховання особистості
- •3.1. Становлення старшої дитини (первістка) у сім'ї
- •3.2. Особливості розвитку другої (середущої) дитини у сім'ї
- •3.3. Розвиток і становлення молодшої дитини у сім'ї
- •3.4. Позиція єдиної дитини у сім'ї
- •3.5. Вплив інтервалу між народженням дітей на процес їхнього виховання
- •3.6. Позитивні та негативні аспекти становлення дітей у багатодітній сімї
- •Тема 4. Установки і стилі батьківської поведінки
- •4.2. Вплив стилю батьківської поведінки на розвиток особистості
- •4.3. Класифікація неадекватного ставлення батьків до дитини
- •4.4. Типи взаємин матері й дитини
- •4.5. Тип батьківського ставлення, обумовлений психологічними проблемами батьків
- •4.6. Види жорстокого ставлення батьків до дитини
- •Тема 5. Психологічна специфіка спілкування батьків і дітей
- •5.1. Суб'єкт-суб'єктний підхід до проблеми становлення особистості у батьківській сім'ї
- •5.2. Особливості мислення дітей та їх прояви у спілкуванні з батьками
- •5.3. Порушення комунікації між батьками й дітьми
- •5.4. Рольова взаємодія батьків і дітей
- •5.5. Механізми психологічного впливу батьків на дітей
- •Тема 6. Основні психолого-педагогічні моделі взаємовідносин батьків і дітей
- •6.1. Психоаналітична модель сімейного виховання
- •6.2. Біхевіоральна модель впливу батьків на дитину
- •6.3. Гуманістична модель взаємодії батьків і дітей
- •Тема 7. Діагностика дитячо-батьківських стосунків
- •7.1. Загальна схема сімейної психодіагностики, сфокусованої на дитині
- •1.2. Методики діагностики дитячо-батьківських стосунків
- •7.3. Діагностика рівня сформованості досвіду саморегуляції2
- •Заняття 4. Виховання дітей у неповних сім'ях
- •Заняття 5. Материнство як соціально-психологічний феномен
- •Заняття 6-7. Основи психологічної допомоги у сфері дитячо-батьківських взасмип
- •Перелік нормативно-правових документів і. Міжнародні документи
- •II. Державні документи Конституція України
- •Цивільний кодекс України
- •Кодекс законів про працю
- •IV. Право дітей на соціальну допомогу
- •V. Право дітей на охорону здоров'я
- •VI. Право дітей на освіту та виховання
- •VII. Культура. Фізична культура і спорт
- •VIII. Трудові та житлові права неповнолітніх
- •IX. Обов'язки неповнолітніх
- •Соціальна підтримка дітей та молоді з обмеженими функціональними можливостями
- •Тренінг батьківської ефективності
- •Модель тренінгу батьківської ефективності Заняття 1. Знайомство
- •Заняття 2. Світ дітей і світ дорослих
- •Заняття 3. Очікування та цілі батьків
- •Заняття 4. Особливості дитячого мислення
- •Заняття 6. Конфлікти
- •Заняття 7. Засоби психологічного впливу батьків на дитину
- •Заняття 8. Транзактний аналіз
- •Заняття 9. Завершальне
- •Методика "Сімейні ролі"
3.4. Позиція єдиної дитини у сім'ї
Єдина дитина у сім'ї є водночас найстаршою і наймолодшою, відповідно їй притаманні риси старшої дитини, і до зрілості вона зберігав дитячі риси. На думку А.Лдлера, позиція єдиної дитини унікальна: у неї немає ані брата, ані сестри, з якими потрібно б було суперничати. Ця обставина призводить до появи таких особливостей єдиної дитини у сім'ї, як:
■ чутливість до материнської турботи;
сильне суперництво з батьком;
оскільки довший час знаходиться під опікою матері, очікує такої ж турботи, опіки, захисту від інших людей;
залежність та егоцентризм;
труднощі у взаєминах із однолітками (А.Адлер пояснює цей факт тим, що єдина дитина ніколи ні з ким не ділить у сім'ї своєї центральної позиції, їй не доводиться виборювати її у відносинах із братом чи сестрою. Входячи у соціум єдина дитина починає розуміти, що вона вже не знаходиться у центрі уваги, що неминуче призводить до внутрішніх протиріч, які згодом виявляються у конфліктах);
• очікує і легко приймає допомогу інших (на відміну від старшої дитини, яка не потребує чужих порад незалежно від компетентності осіб, що їх надають);
володіє високим (адекватним) рівнем самооцінки;
відрізняється успіхами у школі (як правило на таку дитину доводиться 6-8 дорослих найближчих родичів, які займаються її розвитком, вихованням, освітою та матеріальним забезпеченням);
успішна по життю і у більшості тестів на перевірку знань і логічних здібностей показує найвищі результати;
прагне до самовдосконалення, яке інколи доходить до крайнощів (перфекціонізм);
не звикла до труднощів інших людей, тому найбільш комфортно почуває себе, перебуваючи наодинці (це не означає, що вона не любить інших людей, просто віддаєі перевагу своїй персоні);
характеризується такою ж психологічною стабільністю, що й діти із багатодітних сімей.
3.5. Вплив інтервалу між народженням дітей на процес їхнього виховання
Якщо у сім'ї двоє дітей із різницею до 2-х років, то особливості старшої і молодшої дитини будуть мало виражені. Вони ще не усвідомили відмінності у ставленні до них батьків. Якщо при цьому діти різної статі, іо у психологічному розумінні і молодша дитина для батьків - „перві-і гок", психологічно перша дитина, наприклад перший сип. Тому закономірності, що стосуються первістка, будуть відноситися і до нього. \ і/ке її розвиток для батьків - знову відкриття нового.
Різниця між дітьми у 4-5 років складна, оскільки до старшої дитини вже висуваються вимоги на зразок: „Ти старший, поступися". У старших дітей таким чином формується своєрідна „втома" від молодших: їм доводиться залишатися з молодшими вдома, забирати їх із дошкільних установ тощо. У них може сформуватися ревність, заздрість, внутрішня агресивність стосовно молодших. Інколи невмілий підхід батьків може „підлити масла у вогонь": „Дай їй цукерку, бо вона маленька". 1 і.ірших часто карають за конфлікти з молодшими, не розбираючись, \ чому справа. Бачачи свою недоторканність, молодша дитина може провокувати конфлікти із старшою.
При різниці у 10 років слід пам'ятати, що старша дитина довший час виховувалася як єдина у сім'ї (у неї вкладали багато духовних і матеріальних зусиль). До появи другої дитини вона вже знайшла свою нішу серед однолітків, сформувала коло своїх інтересів. Тому ставлення до молодшого брата чи сестри у неї досить індиферентне (відповідне). Інший розвиток ситуації відбувається у тому випадку, коли на старшу дитину покладають усю тяжкість турбот про молодшу. „Вона виросла на моїх руках", - говорить вже старша сестра про молодшу. Таким чином у первістка надто різко виділяються риси старшого. Вже у дорослому віці така особа характеризується відповідальністю, скрупульозністю, дещо занудиістю. Вона виглядає старшою свого паспортного віку. ( їаршій дочці буває складніше утворити свою сім'ю, або ж вона пізно народжує дитину (свідомо через втому від турбот про молодших сі іблії іігів).
При суттєвій різниці (15-20 років) старша дитина зростає як єдина. Гака різниця між дітьми трапляється у дводітних сім'ях, зазвичай діти бувають від різних батьків. Якщо діти від одного батька, то друга дп-гина може відігравати роль стабілізатора шлюбу. При цьому пізня дитина знову зростає як єдина у сім'ї. Виховання такої дитини - окрема іема для дослідження. Слід лише зазначити, що у цьому випадку епостерігається більиіе усвідомлення у догляді за дитиною, батьки більше стараються. Проте сил не так вже багато як у молодості, тому виховання пізньої дитини дається із труднощами.