3.2. Особливості розвитку другої (середущої) дитини у сім'ї

Середущій дитині - другій із трьох або одній із середніх - прита­манні суперечливі характеристики. Уолтер Томен зазначає такий ціка­вий факт, що старшу і молодшу дитину у сім'ї люблять більше. Тому середущій доводиться складніше інших, оскільки вона змушена змага­тися із старшим - більш умілим, сильним, і молодшим - більш безпо­мічним і залежним.

А.Фромм (1994) вважає, що мати ставиться до другої дитини більш ніжно, вона уже немає невпевненості у собі, як це було із доглядом за першою дитиною. Таким чином, друга дитина завжди виступає у ролі улюбленця сім'ї. А.Адлер вважає, шо темп розвитку середньої дитини ниявляється часто більш високим, аніж у первістка (може почати швид­ше ходити, говорити). Це зумовлюється конкурентними стосунками із старшою дитиною (особливо якщо вона тієї ж статі). В результаті сере-іущі діти зростають:

• із тенденцією до суперництва, честолюбства;

■ часто ставлять недосяжні цілі, що підвищує ризик невдач. Ціка­во, що А.Адлер сам був середущою дитиною. Ймовірно па його кон­цепції відобразився власний досвід;

• із найнижчою мотивацією досягнень, особливо у навчанні (І'.РІчардсон);

• прагнучи довести свою значущість, намагаються змагатися із рештою деструктивними способами: можуть стати руйнівниками або саморуйнівниками (пити і їсти надто багато) або формувати надоїд-ливі, що вимагають уваги, звички (Р.Річардсон);

• середущі позбавлені авторитету старших і спонтанності молод­ших;

• позитивним моментом серединної позиції у сім'ї є те, що вони часто научаються добре вести справи із різними людьми, дружелюбні зі всіма, здатні вести переговори, володіють здібностями до диплома­тичної діяльності, роботи секретаря а також будь-якої діяльності у сфері обслуговування, де важливим є уміння налагоджувати взаємодію із різноманітними людьми;

• у середущої дитини розвиваються характеристики тієї дитини, до якої вона ближче: друга дитини у багатодітній сім'ї може мати характе­ристики старшої дитини, а у п'ятої із шести виробляються особливості молодшої;

• якщо решта братів і сестер у середущої дитини іншої статі, то вона користується особливою увагою у сім'ї.

3.3. Розвиток і становлення молодшої дитини у сім'ї

Молодша дитина, так само як і єдина, не травмована появою на­ступної (ще однієї) дитини. Особливості молодшої дитини полягають у тому, що вона - малюк, і навіть у зрілому віці залишається малень­кою. Сім'я продовжує нею опікуватися, навіть коли вона виросла. Без сумніву, до молодших дітей висувають менше вимог, їм більше про­щається, особливо якщо вони тієї ж статі, що і старші діти.

Погляди вчених на результати виховання молодших дітей досить суперечливі:

• у них виробляється сильна мотивація перевершити старших дітей (А.Адлер). У результаті молодша дитина може стати кращим музикан­том, спортсменом, честолюбивим студентом, навіть майбутнім револю­ціонером;

• вони ніколи не переживали шоку повержепня із тропу, зазвичай оточені увагою всієї сім'ї, тому більш врівноважені (Г.Хоментаускас 2002);

• у молодшого немає нічого свого, йому доводиться користувати­ся речами інших членів сім'ї;

• формується сильне почуття неповноцінності, відсутнє почуття незалежності, оскільки у старших дітей більше привілей, ніж у неї;

Р.Річардсон зазначає, що оскільки для батьків уже не новина -і мі піни, у них уже є досвід виховання, вони менш стурбовані и. 1.11 ом виховання, то, відповідно, менше вимагають від дитини,

.■ під неї очікують, у результаті дитина й досягає менше. Зніжене

ншнпя молодшої дитини може призвести до конфлікту між праг-ііі мінім до незалежності і фактичною залежністю стосовно життєвих Г|1 тонни;

■ молодша дитина позбавлена самодисципліни, у неї спостері-иоіься проблеми із прийняттям рішення, тому очікує від інших вирі-

нн пня своїх проблем;

схильність молодших до залежності від інших, що дозволяє їм ш і ипстві швидко і без труднощів вирішувати проблеми, обертається п., (альшому високою ймовірністю алкоголізму (А.Адлер). Ця думка

1.1 своє підтвердження у працях Баррі і Блей (1988). Вони з'ясува-

ІН що серед людей, що страждають на алкоголізм, найбільший відсо-ки і іаповлять молодші діти у сім'ї;

• у молодших дітей виробляється маніпулятивний стиль у відноси-іі о. і іншими людьми;

па думку У.Тоумепа, молодша дитина тільки тоді може наздог-м.11 п старших, якщо вона обирає зовсім інший стиль і напрям життя, її ню молодша дитина робить самостійний вибір напрямку свого жит­ій і о вона зазвичай схильна до художньої творчості;

якщо до молодшої дитини добре ставилися у дитинстві, вона ірої і аг легкою у спілкуванні і популярною серед друзів. Якщо ж драж-іиі мі і позбавляли деяких прав - несміливою і дратівливою з іншими;

молодші діти більше прив'язані до старших, ніж ті до них, часто ■ п мучуються, якщо їх розділяють хоч би на ніч (Г.Крайг);

■ молодша дитина є хорошим прикладом для виховання у старшо-іо оосрежпості і самозахисту від травм. Зазвичай дитина до 3 років не

пі іомлює небезпеки від відкритої кватирки або вулиці, тому за нею ін» і піно потрібно спостерігати. Але якщо ми розповімо старшій ди­ні 111 п ро небезпеку, якої може зазнати її молодший брат або сестра, вона

іс уявляти собі цю небезпеку і переживатиме і за нього, і за себе.

Місщо б попередження стосувалося її самої, то вона, навпаки, спробува-і,і о зробити те, від чого її застерігали.

( татус наймолодшого сиблінга має різноманітні прояви. Серед них і іакі, як „молодша сестра сестер", „молодший брат сестер", „молод­ший брат братів", „молодша сестра сестер". З більш детальною їх шірактеристикою можна ознайомитись у праці Р.-У. Річардсоиа (1994).