Системна мережева архітектура sna
Як і еталонна модель OSI, системна мережева архітектура SNA визначає багаторівневу модель протоколів, інтерфейсів і програм. Відповідність рівнів моделі SNA і еталонної моделі OSI показано на рис. 1.11. Розходження у кількості рівнів і часткова їхня невідповідність пояснюється архітектурними особливостями мережі SNA. Насамперед, це стосується структури середовища передачі і організації передачі даних. Як відомо, еталонна модель OSI орієнтована на мережі комутації пакетів, тоді як мережа SNA передбачає більш просту систему передачі даних. Далі — орієнтація мережі SNA на відносно обмежений перелік апаратури не потребує реалізації у повному обсязі функцій представницького рівня. У свою чергу орієнтація на певну структуру системи передачі мережі SNA дає можливість більш чітко визначити методи і протоколи маршрутизації.
Рис. 1.11. Відповідність моделі SNA еталонній моделі OSI,
де: NAU – елемент мережі, що адресується; FMD – дані керування функціями
Розглянемо функціональні рівні моделі SNA. Три нижніх рівні цієї моделі (рис. 1.11) визначають протоколи функціонування системи передачі даних, а верхні рівні забезпечують організацію і обслуговування сесій під час обміну даними між абонентами мережі.
Фізичний рівень. В обох моделях найнижчим є фізичний рівень, який визначає інтерфейс між кінцевим обладнанням даних і каналом зв’язку. У рамках мережі SNA існують два типи комунікаційних з’єднань. Вузли, що перебувають на незначній відстані один від одного (до 25 метрів), можуть з’єднуватися за допомогою кабелю згідно з інтерфейсом RS-232C. Якщо вузли знаходяться далеко один від одного, то використовуються стандарти систем передачі даних, в основному X. 21, V. 24, V. 35.
Рівень керування ланкою передачі даних. Основною функцією цього рівня мережі SNA, утім, як і канального рівня еталонної моделі OSI, є забезпечення надійної передачі даних каналами зв’язку. На цьому рівні реалізуються протоколи захисту від помилок у каналах передачі даних. Основною структурною одиницею інформації, що передається, є кадр. Як основний протокол ланки передачі даних використовується біт-орієнтований протокол синхронного керування ланкою даних SDLC.
Рівень керування маршрутами. Цей рівень пов’язаний з передачею інформації до мереж передачі даних. У складних мережах шлях між абонентами часто пролягає через багато вузлів, а іноді й через кілька регіонів, тому однією з основних функцій цього рівня є маршрутизація потоків даних.
Рівень керування маршрутами містить три підрівні: керування групою передачі, керування віртуальним з’єднанням і керування явним маршрутом. Слід зазначити, що перший підрівень більше відповідає канальному рівню еталонної моделі OSI, а другий і третій — мережевому рівню.
Групою передачі називається набір з однієї або кількох фізичних ліній зв’язку між сусідніми вузлами мережі. Засоби групової передачі дають можливість розглядати кілька фізичних ліній як одну лінію. Відповідно до протоколу групи передачі основні інформаційні блоки, що надходять з рівня керування передачею, ставляться в чергу, після чого посилаються у вільну фізичну лінію. Послідовність груп передачі, що утворює фізичний шлях між абонентами, називається явним маршрутом.
Рівень керування передачею. Цей рівень є найнижчим рівнем служби сесій. У його функції входить встановлення, проведення і завершення сесії, а також контроль послідовності передачі основних інформаційних блоків. Крім того, на цьому рівні здійснюється керування швидкістю обміну інформацією в ході сесії з урахуванням можливостей абонентів сприймати дані, що передаються. Протокольний блок даних цього рівня містить заголовок введення-виведення (RH), який містить інформацію, потрібну для організації сесії.
Рівень керування потоком даних. На цьому рівні синхронізується діалог між абонентами, тобто між ними організується обмін взаємозв’язаними блоками запитів і відповідей. Ця процедура відповідає сервісам сеансового рівня еталонної моделі OSI.
Рівень служб керування функціями. Це прикладний рівень, який забезпечує користувачу доступ до мережевих ресурсів, а також відповідне подання даних, переданих у ході сесії між абонентами.
Розрізняють два підрівні цього рівня:
Служби даних керування функціями (FMD). Послуги цього підрівня включають організацію інтерфейсу між абонентом і мережею.
Менеджер сервісу елемента мережі (NAU). Цей підрівень використовується функцією адміністрування обслуговування даних, а також здійснює керування передачею.