Тема 1.3. Київська Русь - перша слов’янська держава План

1. Розвиток права. Джерела права.

2. Судовий процес. Обвинувально-змагальний процес.

Завдання для самостійного вивчення

1. У Давньоруській державі домінуючим джерелом права було .... Чому?

2. Охарактеризуйте значення княжих уставів та уроків для розвитку права в Київській Русі.

3. Відобразіть схематично структуру "Руської Правди" як джерела права Київської Русі.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Розвиток права. Джерела права

Загальна теорія держави і права дає таке визначення поняття "джерело права": це спосіб (засіб) існування і виразу правових норм як певних установок у поведінці людей, що ха­рактеризуються владністю і підтримуються державним примусом.

22

У Давньоруській державі домінуючим джерелом пршш ііу по іннчасве право.

Під звичаєвим правом розуміємо норми, які виникають їм основі звичаю, санкціонуються державою і стають загальноо­бов'язковими для виконання.

Контент-аналіз документів княжої доби засвідчує, що в і ой час поняття "закон" мало більше моральний, релігійний іміст, ніж правовий.

У "Повісті временних літ" Нестор посилається на "Хроні­ку" візантійського автора Георгія Амартола, який під законом родів і племен розумів "отец свои обычаи", та й сам Нестор нише про закон як про традиції та звичаї предків: кривичі "не ведущи закона божия, но творящие сами себе закон", полов­ці "... закон держат отцов своих". Є також літописна згадка, що н договорах Олега з греками (907, 911 рр.) останні присягалися додержуватися договору "по християнському закону", а русичі присягалися Перуном, Велесом і покладанням мечів.

Із прийняттям християнства поняття "закон" на Русі по­чало ототожнюватися з біблейськими заповітами (скрижалі Мойсея), з релігійними нормами. Підтвердженням цьому є "Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона, який писав, що закон "був попередником і слугою благодаті та істини; істи­на ж і благодать служать... життю нетлінному. Спочатку закон, а потім благодать... Коли бог відвідав людство... народилась благодать та істина, а не закон...". Коли євангельська віра "до нашого руського народу дійшла, і озеро закону висохло, євангельське ж джерело наповнилося водою, покрило всю зем­лю і на нас пролилося".

Право й правові відносини в Київській Русі теж виходи­ли з моральних норм, були пов’язані з родообщишшми традиція­ми, звичаями та моральними вимогами, в яких належне й нега­тивне оцінювалися, як "правда" чи "неправда" (не випадково перша збірка світських законів одержала назву "Руська Правда").

Основними джерелами давньоруського права були:

1. звичаєве неписане право, в основі якого лежав право­вий звичай;

2. міжнародні договори з греками;

3. договори князів між собою;

4. договори князів з народом і дружиною;

5. княжі устави та уроки;

6. церковні устави;

7. рецепція візантійського права, яка найбільше позначи­лася на церковному законодавстві;

8. "Руська Правда" - перший кодифікований збірник пра­вових норм Київської Русі, який поклав початок формуванню інституту права.

1. Законодавча діяльність князів не виходила за межі зви­чаєвого права. Перші акти князівського законодавства в галузі публічного права (уроки, устави, договори) часто фіксували звичаєві норми, тлумачили їх, але нових не створювали. В галузі приватного і кримінального права також панував звичай.

Рецепція візантійського права здійснювалася шляхом пристосування до місцевого звичаєвого права.

Правовий звичай - це історично перша форма існування правових норм, першоджерело права.

Проявами звичаєвого права в Київській Русі були, напри­клад, такі акції, як посадження князя на стіл, рукобиття на знак завершеності контракту купівлі-продажу. Звичаєве право вияви­лося також у численних прислів’ях, що виражали важливі норми суспільного життя ("Що ухвалить старший город, на тим мусять стати пригороди"); в актах виконання практичного правосуддя; в збірниках звичаєвого права ("Руська Правда"). В суспільстві виникла потреба формального визначення норм звичаєвого права.