9. Поняття, види та характеристика конституційних обов’язків громадян України

Так же як основні права та свободи, основні обов'язки складають основи правового положення громадянина. Громадяни мають велику кількість обов'язків, але більшість із них закріплені на рівні поточного галузевого законодавства. В конституційному порядку звичайно знаходять своє закріплення тільки ті із них, які суспільство і держава вважають за необхідне піднести до рангу виключно важливих як для людини, так і для суспільства й держави.

Під основними обов'язками слід розуміти вид і міру конституційно необхідної, обов'язкової поведінки людини.

На відміну від основних прав і свобод ігнорування основних обов'язків повинно тягти за собою юридичну відповідність: кримінальну, дисциплінарну, адміністративну чи цивільно-правову.

У літературі конституційні обов'язки людини і громадянина класифікують за різними критеріями:

1) за характером зв'язку особи і держави — обов'язки людини і обов'язки громадянина;

2) за основними сферами життєдіяльності особи — особисті, політичні, соціально-економічні, культурні, екологічні;

3) за способом закріплення — а) прямо закріплені в Конституції України; б) що випливають із тлумачення положень Основного Закону;

4) за функціональною спрямованістю (дією) — а) дія яких спрямована на охорону й захист конституційного ладу України та його основ; б) що спрямовані на забезпечення законності і правопорядку в державі; в) що спрямовані на розвиток економічної системи, на забезпечення екологічної безпеки країни;

5) за їх адресатами — обов'язки щодо: а) держави; б) суспільства, інших людей, своїх близьких; в) себе;

6) за формою здійснення — індивідуальні і колективні;

7) за часом реалізації — постійні й тимчасові;

Конституція нашої держави закріпила наступні основні обов'язки людини й громадянина:

1. Обов'язок батьків утримувати дітей до повноліття (ч. 2 ст. 51). При цьому вони зобов'язані утримувати як неповнолітніх дітей, так і повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги. При ухиленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей можуть стягуватися з них в судовому порядку згідно.

2. Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків (ч. 2 ст. 51). Згідно з українським законодавством повнолітні діти зобов'язані утримати непрацездатних батьків (пенсіонерів, інвалідів 1,2 групи), якщо вони потребують допомоги. При ухиленні від цього обов'язку кошти на утримання батьків стягуються в судовому порядку. Суд може покласти на таких дітей і обов'язок брати участь у додаткових витратах, викликаних винятковими обставинами (каліцтво, тяжка хвороба та ін.). Якщо судом буде встановлено, що батьки свого часу ухилялися від виконання своїх обов'язків, то діти можуть бути звільнені щодо утримання своїх батьків і стягнення витрат по догляду за ними.

3. Обов'язок громадян України захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України (ч. 1 ст. 65). Вказаний обов'язок покладається тільки на громадян України і його слід вважати одним із найважливіших і почесних. Перш за все мається на увазі захист України від збройної агресії. Захист Вітчизни водночас означає, що кожний громадянин України незалежно від національної, расової належності, віросповідання, ідеологічних переконань, трудової та іншої діяльності повинен захищати й відстоювати її конституційний лад від усіляких посягань, підтримувати громадський порядок і т.ін. Саме тому будь-які посягання на незалежність України, її територіальну цілісність, спроби насильницьким шляхом змінити державний устрій відносяться до державних злочинів.

4. Обов'язок громадян України шанувати державні символи України (ч. 1 ст. 65). Чинна Конституція нашої держави закріпила її державні символи — Державний герб, Державний прапор і Державний гімн. Як важливі атрибути суверенності та незалежності вони потребують відповідної поваги й захисту. Правда, не зовсім зрозумілим є те, що такий обов'язок не розповсюджується на всіх осіб без виключення, в тому числі й іноземних громадян і осіб без громадянства. Чинним законодавством публічний глум над державною символікою розглядається як злочин.

5. Обов'язок громадян відбувати військову службу (ч. 2 ст. 65). Порядок і правила її проходження визначаються законами України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу» та ін. Загальний військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки населення до захисту держави й забезпечення комплектування Збройних Сил України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Державної служби охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства. Загальний військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; призов на військову службу; проходження за призовом або добровільно військової чи альтернативної (невійськової) служби; виконання військового обов'язку в запасі; дотримання правил військового обліку. Військова служба є почесним обов'язком кожного громадянина, а тому діюче кримінальне законодавство передбачає відповідальність за ухилення громадян від чергового призову на дійсну військову службу, а також за ухилення від військової служби, порушення військових статутних правил, інші військові злочини.

6. Обов'язок не заподіювати шкоду природі (ч. 1 ст. 66). Такий обов'язок покладається не тільки на громадян України, а й на кожну людину. Якщо об'єктам природи заподіяна шкода, то завдані збитки повинні бути відшкодовані або за спеціальними методиками визначення збитків, або за фактичними витратами, необхідними для відновлення порушеного стану природних ресурсів.

7. Обов'язок не заподіювати шкоду культурній спадщині (ст. 66). Детальна регламентація цього обов'язку дається в Основах законодавства України про культуру (ст. 11), а також в Законі «Про охорону і використання пам'яток історії та культури». Цей закон установлює певні вимоги щодо охорони пам'яток історії та культури, а також обов'язок відшкодувати заподіяні збитки. В разі відмови в добровільному порядку відшкодувати збитки, відповідні спори мають вирішуватися в судовому порядку.

8. Обов'язок сплачувати податки і збори (ст. 67). Цей обов'язок розповсюджується на всіх осіб, які отримують доходи від трудової, інтелектуальної і творчої діяльності, а також з інших джерел. Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків, зборів та інших обов'язкових платежів, напрями їхнього зарахування і використання, перелік платників податків та об'єктів оподаткування і відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Законами України. Контроль за дотриманням податкового законодавства здійснюється Державною податковою службою України. Відповідно до Конституції всі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

9. Обов'язок неухильно дотримуватися Конституції України та законів України (ст. 68). Цей обов'язок тісно пов'язаний з визначенням і поняттям юридичної відповідальності — особливих, передбачених і врегульованих нормами права, відносин між громадянами й державою, що виникають у разі і внаслідок правопорушення. Головна мета юридичної відповідальності — охорона правопорядку, правове виховання людей і покарання за скоєне винних. В залежності від правопорушення юридична відповідальність може бути адміністративною, кримінальною, цивільною, дисциплінарною та конституційно-правовою. Встановлення чинним законодавством норм про юридичну відповідальність пов'язане з незадовільним рівнем загальної правової культури та правовим нігілізмом. Ч. 2 ст. 68 Конституції встановлює загальновідоме ще з часів римського права правило — незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

10. Обов'язок кожного не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68). На рівні конституційно визнаної найвищої соціальної цінності в Україні в ч. 1 ст. З перелічені не всі права й свободи людини, які передбачені Конституцією. Але право на життя й здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпеку належать до тих прав людини, що зумовлені її природою, та не залежать від наявності певного статусу особи в державі. Саме тому всі вони в міжнародній практиці позначаються як фундаментальні. І, звичайно, повинні поважатися і бути гарантовані всі без виключення права й свободи людини, які зафіксовані в Конституції України та в поточному галузевому законодавстві.

11. Обов'язок набуття повної загальної середньої освіти, встановлений ст. 53 Конституції України, означає обов'язок кожного мати таку освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти. її набуття спрямоване на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та вихованн

11