8. Особливості обмеження конституційних прав і свобод громадян України

В Україні конституційне регулювання питання про обмеження прав і свобод починається з установлення принципу неприпустимості свавільного обмеження прав і свобод. Згідно з Конституцією України (ч. 1 ст. 64), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених безпосередньо Конституцією. Це положення доповнюється нормою Конституції про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Крім того, на неприпустимість свавільного обмеження прав і свобод направлені конституційні гарантії, закріплені у частині З статті 57: «Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними». А також безпосереднє відношення до цього питання мають пункт 1 статті 92, у якій встановлюється, що права і свободи людини й громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки визначаються виключно законами України і конституційною нормою про неможливість зміни Конституції України, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини й громадянина, або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України] (частина 1 статті 157).

Разом із тим, Конституція України встановлює підстави обмеження прав і свобод: «В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку цих обмежень» (частина 2 статті 64).

Конституція України конкретизує ці положення в окремих статтях, зокрема, права і свободи можуть обмежуватися з метою:

а) запобігання злочину чи його припинення;

б) врятування життя людей та майна, здійснення безпосереднього переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину;

в) забезпечення охорони здоров'я й моральності населення, захисту репутації або прав і свобод інших людей;

г) з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи;

ґ) забезпечення інтересів національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку, економічного добробуту;

д) запобігання розголошенню конфіденційної інформації тощо.

Зазначені підстави обмеження прав і свобод не викликають сумнівів, тому що мова йде про захист прав та інтересів більшості людей від зловживання з боку меншості чи про створення необхідних умов для реалізації прав і свобод.

Виходячи з положень статті 64 Конституції України, необхідно виділити дві важливих умови, щодо неприпустимості зловживання при обмеженні прав і свобод:

1) права і свободи можуть бути обмежені тільки Конституцією України;

2) права і свободи можуть бути обмежені тільки із зазначенням терміну дії цих обмежень.

Окремі обмеження прав і свобод можуть встановлюватися лише в умовах воєнного або надзвичайного стану. Конкретизацію й деталізацію зазначена конституційна норма знаходить у Законах України «Про правовий режим надзвичайного стану» та «Про правовий режим воєнного стану». У зазначених законах встановлений вичерпний перелік конкретних обмежень прав і свобод на період уведення надзвичайного чи воєнного стану. До них відносяться: особливий режим в'їзду і виїзду; обмеження свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан; обмеження руху транспортних засобів і їх огляд; заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких установлюється судом; заборона страйків. В найбільш небезпечних ситуаціях, у зв'язку з надзвичайними ситуаціями технічного чи природного характеру, можуть здійснюватися тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання; тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств і інших об'єктів, діяльність яких пов язана з ліквідацією надзвичайної ситуації тощо. В окремих випадках, при масових порушеннях громадського порядку, виникненні міжнародних і міжнаціональних конфліктів, спроби захвату державної влади чи зміни конституційного ладу насильницьким шляхом може запроваджуватися комендантська година, обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, спиртних напоїв тощо.

Разом з тим, згідно із статтею 19 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» і статтею 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, які передбачені частиною 2 статті 64 Конституції України.

Не можуть бути обмежені конституційні права і свободи людини й громадянина, які передбачені статтями 24, 25,27—29, 40, 47, 51, 52, 55—63 Конституції України.

Необхідно зауважити, що конституційні норми і положення вищезазначених законів відповідають міжнародно-правовим актам щодо обмеження прав і свобод людини й громадянина. Насамперед, Загальній декларації прав людини (стаття 29), Міжнародному пакту про громадянські і політичні права (пункт З статті 19, стаття 20), Міжнародному пакту про економічні, соціальні і культурні права (стаття 4), Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 11).