3. Інструменти податкового регулювання

Інструменти можна поділити на три групи:

-системні;

- комплексні;

- локальні;

До інструментів системного характеру відносять засоби податкового регулювання, вбудовані в систему оподаткування:

- рівень оподаткування;

- структура діючої системи оподаткування (співвідношення між прямими і непрямими податками)

- співвідношення між податками на майно

- застосування альтернативних систем оподаткування (спрощена система зі сплатою єдиного податку)

Податковий інструмент, що має комплексний характер;

Локальні інструменти податкового регулювання – пов’язані з реалізацією податкового потенціалу кожного окремого податку і збору що визначається вибором поєднання елементів податку та податкових зобов’язань:

- розмір податку;

- податкові пільги;

4. Податкові пільги

Податкові пільги є одним з найбільш розповсюджених механізмів податкового регулювання

Характерні риси:

- обмежена сфера застосування;

- стимулююча спрямованість;

- мобільність – податки дають можливість достатньо регулювати умови оподаткування з метою ефективної реалізації регулюючої функції

4 способи надання податкових пільг:

1) податкове вирахування (знижка), що зменшує базу оподаткування до нарахування податків і зборів

2) зменшення податкового зобов’язання після нарахування податків і зборів

3) встановлення знижки

4) звільнення від сплати податку та збору.

Класифікація податкових пільг:

За характером цілей державної податкової політики:

- соціальні

- економічні

За призначенням:

- стимулюючі

- підтримуючі (протекціоністські)

За цільовим використанням вивільнених коштів:

- цільові

- нецільові

За суб’єктом впливу:

- спрямовані на кінцевого споживача (стимулювання споживання)

- спрямовані на суб’єкта господарювання, який не є кінцевим споживачем (стимулювання виробництва та розподілу)

За періодом дії:

- пільги, період застосування яких не визначений

- тимчасові пільги

За компетенцією встановлення та масштабу застосування

- загальнодержавні

- пільги, встановлені органами місцевого самоврядування

Недоліки податкових пільг:

- суперечать принципу обов’язкового оподаткування;

- надання податкових пільг зумовлює нерівність платників з огляду на їх конкурентні позиції

- податкові пільги є найбільш нестабільним елементом податкової системи;

Тема 4

1. Поняття, склад та суб’єкти податкового адміністрування.

Адміністрування податкових зобов´язань - це процедура реалізації прав і обов´язків суб´єктів податкового права щодо узгодження й погашення податкових зобов´язань.

У межах податкового адміністрування здійснюються такі дії:

• взяття на облік,

• декларування податкових зобов´язань,

• визначення податкових зобов´язань органами контролю,

• зміна строків виконання податкових зобов´язань,

• повернення зайво сплачених податків,

• стягнення несплачених податків,

• застосування забезпечувальних заходів (податкова застава, податкова порука, адміністративний арешт активів),

• оскарження рішень органів контролю і т. п.

Об´єктом адміністрування є процес узгодження й погашення податкових зобов´язань платників податків.

Метою адміністрування є забезпечення погашення податкових зобов´язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур.

Суб´єктами адміністрування податків є:

1) платники податків, у тому числі ті, на яких покладено обов´язок утримувати податки (так звані податкові агенти);

2) органи контролю;

3) органи стягнення.

До суб´єктів податкового адміністрування можна віднести й судові органи, які розглядають суперечки між платниками й органами контролю.

Податкове адміністрування починається з податкового обліку.

Облік платників податків - це сукупність заходів реєстраційного характеру, спрямованих на забезпечення ефективності здійснення податкового менеджменту на державному рівні.

Поділяють на первинний облік.

Юр. особи здійснюються за їх місцезнаходженням відповідними органами ДПС після внесення даних у ЄДР або після присвоєння ідентифікаційних кодів за ЄДР під-ств і ор-цій України.

Юр. особи зобов’язані у 20-й термін після отримання свідоцтва про державну реєстрацію звернутися до державних податковий органів для взяття на податковий облік.

Підставою для взяття юридичної особи на облік в органи державної податкової служби є надходження в цей орган повідомлення державного реєстратора про державну реєстрацію юридичної особи та інформації з відповідної реєстраційної картки, а щодо відокремленого підрозділу юридичної особи - надходження повідомлення про створення відокремленого підрозділу юридичної особи.

Взяття на облік платника податків органом державної податкової служби проводиться протягом двох робочих днів після надходження інформації від державного реєстратора або заяви від платника податків, датою взяття на облік є дата внесення до Єдиного банку даних. Після взяття платника податків на облік орган державної податкової служби формує довідку про взяття на облік платника податків за ф. № 4-ОПП, яка є єдиним документом, що підтверджує взяття платника податків на облік в органі державної податкової служби.

Податкові органи перевіряють зазначені в заяві дані і за відсутності зауважень вносять їх до ЄДР. Надалі під-ва зобов’язані подавати в державну податкову службу відомості про зміну їх д-сті, що подаються в 10-й строк.

Взяття на облік фізичної особи - підприємця здійснюється за місцем проживання такої особи відповідним органом державної податкової служби на підставі повідомлення державного реєстратора про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця протягом двох робочих днів після надходження даних від державного реєстратора або заяви від платника податків.

Облік фізичних осіб, які не мають статусу суб´єкта підприємницької діяльності, здійснюється в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов´язкових платежів, який є автоматизованим банком даних, створеним для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, зобов´язаних платити податки.

Вторинний облік платників окремих податків і зборів обумовлений необхідністю набуття певних прав і обов´язків окремими платниками податків після того, як вони пройшли первинний рівень обліку. Виникнення цих прав і обов´язків пов´язане з моментом включення цих платників до окремого реєстру.

Найбільш поширеним серед видів вторинного обліку є облік платників ПДВ.

Реєструватися платником ПДВ необхідно тільки в тому випадку, коли одночасно у звітному періоді відбулося фактичне перевищення обсягу операцій, що підлягають оподаткуванню, у розмірі 300 тис. грн.

Спрощена система оподаткування є альтернативною системою, тому платниками єдиного податку стають виключно в добровільному порядку. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку й звітності може бути прийняте не частіше, ніж 1 раз на календарний рік. Для переходу на спрощену систему суб´єкт подає заяву встановленої форми. Орган ДПС зобов´язаний протягом десяти робочих днів безкоштовно видати свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

2. Податкове зобов’язання - зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів відповідну суму коштів у порядку і в строки визначені податковим законодавством.

Основними цілями оперативного обліку податкових зобовязань є:

- контроль за сплатою податків;

- збір даних для аналізу і прогнозування податкових надходжень і податкової заборгованості;

- збір данних про платежі конкретного платника для підвищення ефективності проведення перевірок платника.

Суми нарахованих і сплачених податків, фінансових санкцій відображаються в особових рахунках платників.

На поточний рік органи ДПС відкривають картку особових рахунків за окремими платниками і видами платежів. З лицьового боку картки відображаються умови стягнення платежу і дані про платника податків; зворотний бік картки – відображає стан розрахунків платників з бюджетом ( зокрема, суми нарахованого і сплаченого платежу, санкції, суми податкового боргу, зайва сплачена сума ).

Не менш ніж раз на квартал працівник обліку і звітності проводить вибіркову перевірку правильності проведення облікових операцій за картками особових рахунків. Із закінченням року, після завершення всіх податкових операцій на 31 грудня за старим особовим рахунком підводять підсумки в автоматичному режимі.

Способи визначення суми податковиз зобов’язань:

1. платник самостійно визначає суму податкових зобов’язань (розрахунок);

2. суми податкових зобов’язань визначаються за нормативними актами або платником, але без подання декларації із сплатою у певний строк;

3. податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання;

4. сума податкового зобов’язання визначається через суд.

Після закінчення податковиз зобов’язань, які підлягають узгодженню, яке може бути самостійним або несамостійним.

УЗГОДЖЕННЯ

САМОСТІЙНЕ

ЕСАМОСТІЙНЕ

1. ЗА ЗАМОВЛЕННННЯМ

2. АПЕЛЯЦІЙНІ

А) адміністративне

Б) судове

Самостійне узгодження – полягає в тому, що платник самостійновизначає суму податкового зобов’язання в податковій декларації.

Несамостійне узгодження – поділяється на узгодження за замовчуванням та апеляційне.

Податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання у таких випадках:

1. платник податків не подає у встановленні строки податкову декларацію;

2. дані перевірок свідчать про зниження або завишення суми податкового зобов’язання;

3. згідно з законами, які регулюють питання оподаткування нарахування податку покладено на податковий орган.

Узгодження за замовчуванням - після визначення органами контролю сумаиподаткового зобов’язання платнику надсилається податкове повідомлення.

За особливостями узгодження виділяють 2 операції:

- нарахування податкових зобов’язань здійснюється органами ДПС у звязку з порушенням податкового законодавства. Якщо при цьому платник протягом 10 календарних днів від дня одержання податкового повідомлення не оскаржить суму визначену органом контролю, то вона стає узгодженою від дня одержання платником податкового повідомлення платник повинен погасити цю суму протягом 10 календарних днів від дня одержання податкового повідомлення. Орган контролю визначає суму податкових зобов’язань згідно із податковим законодавством платнику надається 30 календарних днів для сплати податку чи оскарження розрахованої суми ( виняток-плата за землю).

Апеляційне узгодження – платник не погоджується з сумою податкового зобов’язання визначеною органами податкового контролю, то він має право оскаржити нарахування такої суми.

Відповідно до адміністративного оскарження платник має звернутися за скаргою до органу контролю, яка подається в письмовій формі із супроводжуючими документами.

Скарга має реєструватися в день її подання або надходження до органу контролю.

В день закінчення процедури адмін. оскарження – день узгодження податкового зобов’язання платника податків. При цьому платник зобов’язаний самостійно погасити цю суму, а також пеню і штрафні санкції протягом 10 календарних днів з дня узгодження.

Обмеження – потрібно почати не пізніше 1095 днів від початку отримання податкового повідомлення.

Платник податків зобов’язаний письмово повідомити контролюючий орган про кожний випадок оскарження його рішень.

3. Податковий орган може прийняти рішення про розстрочення обо відстрочення податкових зобовязань.

Розстрочення-надання платнику податків,бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов’язань без врахування сум пенні на умовах додаткового кредиту за ними основна сума кредиту та нарахованої на неї % позначається рівними частками починаючи з податкового періоду наступного за періодом подання такого кредиту.

Відстрочення- перенесення сплати основної суми податкових зобов’язань платника податків на умовах податкового кредиту без врахування суми пенні за якими основну суму податкових зобов’язань та нарахованої на неї % сплачуючи рівними частинами починаючи з будь якого податку податкового періоду але не пізніше 12 календарних місяців з моменту виникнення податкового зобов’язання, або одноразового в повному обсязі.

Відмінності між розстрочкою і відстрочкою:

1)при розстроченні суми кредиту поділяється на рівні частини

2)при розстроченні погашення починається з наступного податкового періоду,а при відстроченні – погашення через певний час але не пізніше 12 календарних місяців.

В обох випадках податковий кредит надається під % ,відсотковий розмір яких становить 120% річної облікової ставки НБУ,що діє на перший день надання відстрочень(відстрочень)

Якщо в платника виникає податковий борг то податковий орган надсилає такій особі податкову вимогу – письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

В перше податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права на податкову заставу на активи платника податків обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки його непогашення.

Друга податкова вимога додатково до відомостей викликаних у 1 податковій вимозі може містити повідомлення про дату і час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі а також дату та час проведення публічних торгів для їх продажів,якщо платник податків не погасив у повному обсязі суми податкового боргу протягом 30 календарних днів від дня вручення першої податкової вимоги.

Податковий орган не пізніше як через 5 днів надсилає другу податкову вимогу.