Тема 3.

3.1. Державне регулювання економіки – це вплив держави на хід економічних процесів, шляхом їх коригування відповідно до поставлених цілей соц..-економ. розвитку інтересам суспільства.

Загалом під податковим регулюванням розуміють цілеспрямований вплив держави на учасників економ. відносин шляхом використання засобів та інструментів податкової політики.

Вплив податків на розвиток виробництва неоднозначний зокрема:

1. ведення оптималн. податк. ставок і обгрунт. податк. пільг породжує дієві стимули для економічного зростання.

2. примусове вилучення у платника певної частини його доходу спонукає його до підвищення продуктивності праці та веде до зростання виробництва.

3. використ. податк. надходж. держава може перерозподілити капітал з тих галузей виробництва які менш задовольняють сусп.. потреби у ті галузі розвиток яких дасть можливість підняти економіку країни на вищий рівень.

Податк. регулювання належить до економ методів оскільки за своєю сутністю воно реалізується через економічні інтереси суб’єктів податк. процесу.

За формою впливу податк. регулювання відносять до непрямих методів що базується не на прямому примусі суб’єктів господар. а на використ. їх економ. інтересів.

Заходи податк. регулювання за характером впливу можуть бути:

- загальнодерж. рівні

- місцевому

- регіональному

З погляду масштабів податк. регулюв. можна розглядати на мікро та макрорівні.

До податк. регулювання на макрорівні відносять:

- регулювання попиту і пропозиції

- формування рац. співвідношення між спожив. та заощадж. зменшення податк. тиску призводить до збільшення заощадж.

- вплив на темпи інфляц. процесів з одного боку податки вилучають зайву масу грошей з обігу

- формув. рац. галузевої структури через введення пільг

- стимулювання інвестиційних процесів

- підтримка інновац. діяльності

- насичення ринку соц.. значущими товарами та послугами.

Податк. регулювання на мікрорівні:

- забезпечення зацікавленості в розвитку підпрємн. ініціативи в населення

- збільшення обсягів діялн. і розвиток конкурентного середовища

- стимулювання рац. використ. ресурсів

- забезпеченні економ. зацікавленості підпр. в інновац. розвитку

- стримування зростання обсягів виробництва товарів у збільш. споживання яких держава незацікавлена.

2. Принципи податкового регулювання.

Принцип – основне вихідне положення, що визначає сутність та основу податкової політики держави:

1) принцип наукової обґрунтованості;

2) принцип узгодженості інтересів - принцип поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб’єктів господарювання та громадян;

3) принцип системності – заходи податкового регулювання повинні використовуватись в комплексі;

4) принцип комплексності;

5) принцип пріоритетності – передбачає чітке визначення пріоритетів податкового регулювання;

6) принцип раціонального поєднання стратегічного і тактичного підходів в податковому регулюванні

7) принцип законодавчого врегулювання

8) принцип адаптації передбачає коригування впливу держави на соціально-економічні процеси залежно від внутрішніх та зовнішніх умов розвитку країни на основі безперервного аналізу дієвості й ефективності заходів податкового регулювання.

9) принцип безперервності

10) принцип мінімальної достатності

11) принцип ефективності податкового регулювання – ефективність результат відповідних заходів податкового регулювання має перевищувати втрати та витрати всіх суб’єктів податкових правовідносин, пов’язані з їх реалізацією.