11.Організація обліку відстрочених податкових зобов’язань

Відстрочені податкові зобов'язання - це тимчасова різниця у сумі податку на прибуток, яка виникає внаслідок невідповідності суми прибутку за даними бухгалтерського обліку і прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Відстрочені податкові активи - це сума податку на прибуток, яка належить до відшкодування в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки. Податкова база статті звітності представляє собою суму, яка відноситься на дану статтю для податкових цілей податковими органами.

Тимчасові різниці представляють собою різниці між податковими базами статей і їх балансовою вартістю, і можуть бути:

♦ оподатковуваними тимчасовими різницями, що впливають на суми, належні до оподаткування в майбутніх періодах;

♦ тимчасовими різницями, які вираховуються, що впливають на суми, які необхідно вираховувати з податку на прибуток до сплати в майбутніх періодах.

Відстрочені податкові зобов’язання – це суми податку на прибуток, яка підлягає сплаті в майбутніх періодах відповідно до суми оподатковуваних тимчасових різниць .

Для обліку відстрочених податкових зобов’язань застосовують рахунок 54 "Відстрочені податкові зобов'язання".

Відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання відображаються в балансі окремими статтями необоротних активів і довгострокових зобов'язань.

За кредитом рахунку 54 "Відстрочені податкові зобов'язання" відображається сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах відповідно до оподатковуваних тимчасових різниць, за дебетом - зменшення відстрочених податкових зобов'язань за рахунок нарахування поточних податкових зобов'язань.

Визначення суми відстроченого податкового зобов'язання здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 "Податки на прибуток". Аналітичний облік відстрочених податкових зобов'язань ведеться за видами активів або зобов'язань, між оцінками яких для відображення в балансі та цілей оподаткування виникла різниця.

Рахунок 54 "Відстрочені податкові зобов'язання" кореспондує:

за дебетом з кредитом рахунків 17 "Відстрочені податкові активи" та 64 " Розрахунки за податками й платежами";

за кредитом з дебетом рахунків 17 "Відстрочені податкові активи", 64 " Розрахунки за податками й платежами", 85 "Інші затрати", 98 "Податки на прибуток"

12 Документування господарських операцій, його значення в організації бухгалтерського обліку

Для забезпечення суцільного та безперервного спостереження за господарськими операціями, що здійснюються на підприємстві, використовують бухгалтерські документи, де фіксуються факти здійснення господарських операцій.

Основні вимоги до складання бухгалтерських документів викладені в ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”

Документообіг- це впорядкований процес руху документів і виконання різноманітних облікових процедур з моменту їх отримання (створення) до моменту передачі в архів.

За принципом повного висвітлення первинними бухгалтерськими документами повинні оформлюватися усі без винятку операції, які підлягають обліку.

Сутність бухгалтерських документів полягає в тому, що вони, фіксуючи факти здійснення господарських операцій, є основою для їх бухгалтерського обліку.

Документація — це спосіб оформлення господарських операцій відповідними документами, призначений для первинного спостереження за господарськими операціями як обов’язкова умова відображення їх в обліку. Документація відіграє також важливу роль в управлінні діяльністю підприємства, забезпечує контроль за збереженням майна господарства, раціональним його використанням. Вона має юридичне значення як письмовий доказ здійснення господарських операцій. Використовують документацію для аналізу господарської діяльності, фінансового контролю, аудиту й документальних ревізій.

Документ — це письмове свідчення на паперових або машинних носіях про здійснення господарських операцій. Документи бувають первинні та зведені. Первинний документ складають під час виконання господарської операції чи одразу після її завершення, а зведений — на основі кількох первинних документів для отримання узагальнених даних.

Від якості оформлення документів залежать повнота й достовірність показників обліку та звітності.

Основні вимоги до складання документів: • своєчасність складання; • достовірність показників; • правильність оформлення; • заповнення всіх реквізитів.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку первинні документи мають бути складені в момент здійснення господарських операцій або одразу після їх завершення.

Реквізити — це показники, які характеризують сутність господарської операції. В залежності від частоти використання реквізитів в різних документах виділяють загальні (основні) та індивідуальні реквізити.

Обов'язкові реквізити є загальними (основними) для характеристики будь-якої операції. Вони визначають зміст операцій, які відображаються, і надають документу доказову силу.

Так, в документах з обліку праці і заробітної плати це такі реквізити, як професія працівника, його розряд, вид роботи, норми виробітку, розцінки.

Постійні реквізити заздалегідь наносяться на стандартні аркуші паперу друкарським шляхом, за допомогою комп'ютера або (рідше) спеціального штампу, і утворюють офіційний бланк документу.

Якщо документ не має хоча б одного з обов'язкових реквізитів, то він не може бути підставою для відображення операції в бухгалтерському обліку.

До індивідуальних реквізитів відносяться відомості, які визначаються характером операції, що відображається в документах. Наприклад, в товарно-транспортних документах, крім загальних реквізитів, містяться дані про час від'їзду і прибуття машини, навантаження і розвантаження, суму оплати за транспортні послуги. В нарядах на відрядні роботи - це завдання на їх виконання, фактичні обсяги виконаних робіт, витрачений робочий час тощо.

Раціональне поєднання загальних та індивідуальних реквізитів дозволяє економно використовувати технічні носії облікової документації, з достатньою повнотою характеризувати операцію, що документується, і витрачати менше часу на складання первинного документу.

У випадках, встановлених законодавством, а також міністерствами і відомствами України, бланки первинних документів можуть бути віднесені до бланків суворої звітності (суворого обліку). Бланки суворої звітності друкуються за зразками типових або спеціалізованих форм, затверджених відповідно Державною службою статистики України за погодженням з Міністерством фінансів України, або міністерствами і відомствами з обов'язковим друкуванням на бланках квитанцій, білетів, талонів, абонементів тощо їх номінальної вартості. Усі бланки суворої звітності підлягають нумерації, порядок нанесення якої встановлюють міністерства і відомства. Порядок використання та обліку бланків суворої звітності, а також коло господарських операцій, оформлення яких проводиться на таких бланках, встановлюються окремими нормативними актами.

Уніфікація документів — це розробка єдиних форм документів для оформлення однотипних господарських операцій. Стандартизацією називають встановлення для бланків однотипних документів однакового найраціональнішого розміру та форми з певним розміщенням відповідних реквізитів.

Документооборот — це рух документів з моменту їх складання чи одержання від інших підприємств до передавання на зберігання в архів після здійснення певних записів в облікових реєстрах.

Основні етапи документообороту:

• складання і оформлення документа;

• прийняття документа бухгалтерією;

• рух документа відділами;

• передавання документа для обробки засобами обчислювальної техніки й повернення назад;

• передавання документа в архів.

Для забезпечення рівномірного руху документів розробляють графік документообороту, в якому передбачають послідовність проходження документів, роботу кожної ланки, зазначають конкретних виконавців тощо.

Документи зберігають в архіві, який може бути поточним і постійним. Поточний архів організовують безпосередньо в бухгалтерії для зберігання документів поточного року, а постійний розміщують у спеціально обладнаному приміщенні.