70. Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості.

Ступінь вогнестійкості будівель і споруд характеризується групою займистості і межею вогнестійкості їх елементів. Відповідно до нормативів виділяється п’ять конструктивних характеристик будинків залежно від ступеня їх вогнестійкості.

І, її ступінь — будинки з несучими та загороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів;

Ш ступінь - будинки з несучими та загороджувальними конструкціями з природних або шгучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону. Для перекриттів дозволяється застосувати дерев’яні конструкції, які захищені штукатуркою або мають вогнезахисту обробку;

III а, ІІІб ступінь—будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркасу - з металевих незахищених конструкцій. Загороджувальні конструкції -з негорючих листових матеріалів з негорючим утеплювачем або утеплювачем групи низької та помірної горючості;

IV ступінь - будинки з несучими та загороджувальними конструкціями з деревини або інших горючих матеріалів, захищених від вогню та високих температур штукатуркою або іншим листовим, плитним матеріалом. До елементів покриття не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості, але деревина має пройти вогнезахисну обробку;

ІУа ступінь - будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркасу - з металевих незахищених конструкцій. Загороджувальні конструкції — з металевих профільованих листів або інших негорючих матеріалів з утеплювачем груп середньої та підвищеної горючості;

V ступінь—будинки до несучих і загороджувальних конструкцій яких не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню.

Найбільшу межу вогнестійкості у будівлях будь-якого ступеня мають забезпечувати несучі будівельні конструкції, найменшу — внутрішні перегородки, а відтак вогнестійкість будівель і споруд визначається певними часовими діапазонами.

За яким принципом підвищується межа вогнестійкості будівельних конструкцій?

Межа вогнестійкості будівельних конструкцій не завжди може відповідати вимогам пожежної безпеки, а відтак вдаються до різних засобів і способів її підвищення.

Для підвищення межі вогнестійкості використовують різні методи вогнезахисту. Вибір того чи іншого методу підвищення межі вогнестійкості залежить від:

типу конструкції та Ті вертикального, горизонтального чи похилого положення у будівлі;

виду статичних та динамічних навантажень, які діють на конструкцію у будівлі;

необхідної межі вогнестійкості будівель і споруд;

температурно-вологісних умов, за яких має експлуатуватися будівля;

агресивності оточуючого середовища;

естетичних вимог до конструктивних характеристик будівлі.

Як підвищується межа вогнестійкості металевих конструкцій?

Найменшу межу вогнестійкості мають металеві незахищені будівельні конструкції. Залежно від температурного режиму пожежі, межа вогнестійкості металевих конструкцій становить декілька хвилин - 0,1-0,3 год.

Металеві конструкції втрачають в умовах пожежі несучу здатність через велику теплопровідність та швидке прогрівання, а відтак збільшення їх перерізу не зможе дати позитивних результатів. Для їх захисту використовують: бетонування, облицювання цеглою, керамічними плитами, цементно-піщану і перлітову штукатурку, покриття азбестом і рідким склом, пофарбування фарбами, які збільшуються в об’ємі з утворенням пористих захисних прошарків та надають металевій конструкції високу теплоізоляційну властивість.

Наведені вище методи вогнезахисну металевих конструкцій дають можливість підвищувати межу їх вогнестійкості до нормативних величин — 0,5—3 год.

Як підвищують вогнезахист дерев’яних конструкцій?

Дерев’яні конструкції мають незначну теплопровідність, але їх вогнестійкість в умовах пожежі втрачається через обгоряння. Для збільшення межі вогнестійкості дерев’яних конструкцій вдаються до таких шляхів їх вогнезахисту:

просочування конструкцій антипіренами;

створення вогнезахисного покриття (червона цегла, пустотілі керамічні блоки);

покриття листовим азбестоцементом, сухою гіпсовою або звичайною піщано-цементною штукатуркою;

поверхнева обробка деревини емальованим покриттям у 4 шари. Дерев’яні будівельні конструкції, захищені одним з вищенаведених методів, набувають властивостей важкогорючих матеріалів і не займаються від дії малопотужних джерел запалювання.

Як підвищують вогнезахист кам’яних конструкцій?

Межа вогнестійкості кам’яних конструкцій залежить від їх товщини, теплофізичних властивостей, способу нагрівання в умовах пожежі. Кам’яні конструкції завдяки своїй масивності й теплофізичним властивостям чинять великий опір вогню в умовах пожежі. Цегляні конструкції в умовах пожежі витримують прогрівання до температури 700—900 °С, не зменшуючи своєї міцності і не виявляючи ознак руйнування. При нагріванні кам’яних конструкцій до температури 800 °С спостерігається лише поверхневе пошкодження кладки у вигляді тріщин. Межа вогнестійкості цегляних стін товщиною 25 см становить 5 год., а стіни з пустотілої цегли до 5,5 год.

Як підвищують межу вогнестійкості залізобетонних конструкцій?

Залізобетонні конструкції завдяки своїй негорючості й порівняно невеликій теплопровідності досить стійкі до дії агресивних чинників, що виникають під час пожежі. Залізобетонні конструкції виконують свої функції в умовах пожежі до 1 год., а іноді і менше, через дію води, яка може спричиняти вибух бетону й швидку руйнацію конструкцій.

Для підвищення межі вогнестійкості залізобетонних конструкцій вдаються до таких заходів:

збільшують товщину конструкцій;

вибирають бетон з меншим коефіцієнтом теплопровідності;

зменшують статичні та динамічні навантаження, що діють на конструкцію;

добирають відповідні в’яжучі матеріали і наповнювачі бетону;

підвищують товщину захисного шару бетону;

знижують теплопровідність бетонних конструкцій шляхом нанесення штукатурок чи облицювання;

добирають арматуру для армування бетону з більш високою критичною температурою.