45. Напруженість і важкість праці. Методика кількісної оцінки важкості праці.

Важкість праці - характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність.

Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника.

До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

Оцінка впливу факторів умов праці на організм людини здійснювалася аналітичним методом, тобто визначався вплив кожного фактора окремо. Однак практикою доведено, що сукупний вплив декількох факторів на організм людини є більш сильним, ніж сума ізольованої дії кожного з них.

У конкретних умовах важкість праці зумовлюється сукупністю різних факторів. В той же час однакові за важкістю зрушення в організмі можуть бути викликані різними факторами. В одному випадку це можуть бути особливо несприятливі умови праці, в другому — надмірне фізичне навантаження, в третьому — високий темп роботи, в четвертому — нервово-емоційне напруження і т.п.

Отже, завдання полягає в тому, щоб знайти такі критерії важкості праці, які дозволяли б будь-яку роботу віднести до того чи іншого класу. Основою для реалізації цього підходу є реакція організму на дію факторів трудового процесу і умов праці, яка виражається в зрушеннях фізіологічних функцій під час роботи і змінах в стані здоров’я працівника. У зв’язку з цим розрізняють два біологічних критерії:

● безпосередні реакції організму в процесі роботи — виробнича втома;

● віддалені реакції на роботу (її наслідки), які можуть виражатися в покращанні або погіршенні здоров’я, розвитку професійних захворювань, передчасному старінні, втраті працездатності.

Згідно із сучасними науковими дослідженнями, важкість праці — це ступінь сукупного впливу всіх факторів трудового процесу та умов праці на працездатність і здоров’я людини, її життєдіяльність і відтворення робочої сили.

Важкість праці виражається функціональним напруженням організму, яке виникає під впливом м’язового і нервово-емоційного навантаження, а також зовнішніх виробничих умов. В такому розумінні поняття «важкість праці» можна застосовувати як до фізичних, так і розумових та нервово-напружених робіт.

46. Травматизм: стан в Україні й основні детермінанти.

Травматизм на виробництві не випадково почали прирівнювати до національного лиха. Він не тільки завдає багато горя і страждань конкретним людям, їх рідним та близьким, а й безпосередньо впливає на економіку країни, бо особисті трагедії зливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя народу.

Травмати́зм — сукупність травм, що виникають у певної групи населення за певний відрізок часу.

Однотипні ушкодження, які повторюються серед окремих груп населення, визначені поняттям травматизм. В залежно від умов та характеру ушкодження розрізняють такі види травматизму: промисловий, сільськогосподарській, побутовий, вуличний, транспортний, спортивний, військовий, дитячий.

• Промисловий (виробничий) травматизм пов'язаний з характером виробництва, знаряддями праці і організацією методів її охорони. Ушкодження можуть бути заподіяні інструментами, машинами, оброблювальним матеріалом (металом, породою, що обвалилася, вугіллям, камінням і т. ін.), транспортом тощо.

• Кожна галузь промисловості характеризується порівняно однотипним видом травм. У гірничій промисловості внаслідок обвалів часто ушкоджуються кістки скелету, хребет, і відбувається здавлення м'яких тканин. На металургійних заводах можливі опіки розплавленим і розжареним металом. На залізообробних заводах трапляються травми очей дрібними скалками металу. Розрізняють професійні травми, що є насідком сукупності певних умов і чинників, пов'язаних з трудовим процесом (бурсити, міозити, тендовагініти та ін.).

• Сільськогосподарський травматизм виникає в результаті падіння, забоїв, поранення свійськими тваринами й ушкодження сільськогосподарським реманентом (вила, граблі тощо) та сільськогосподарськими машинами (трактори, комбайни та ін.). особливістю сільськогосподарського травматизму є ускладнення травм. Угноєна земля містить анаеробну інфекцію і внаслідок забруднення ран землею може виникнути правець. Профілактичне введення протиправцевої сироватки й активна протиправцева імунізація населення різко знизили кількість цих ускладнень.

• Побутові травми за характером поранення бувають різноманітними. Сюди належать забої при падінні з висоти під час прибирання квартири, опіки, які можуть виникати під час приготування їжі, прасування білизни і розведення вогню, а також інші ушкодження.

• Вуличні травми пов'язані, головним чином, з вуличним транспортом. Це травми під час автомобільних, тролейбусних, трамвайних аварій, при необережному переході вулиць пішоходом, при порушенні правил руху водієм і т. ін.

• Спортивний травматизм найчастіше є наслідком недостатньої підготовки спортсменів або недоброякісності спортивного інвентарю. Правильна організація спортивної справи запобігає спортивним травмам.

• Дитячий травматизм залежить від неуважності батьків та низького рівня виховання дітей. Систематичне роз'яснення небезпеки вуличних і побутових травм, а також створення дитячих садків, майданчиків і продовженого дня знижують дитячий травматизм.

• На підставі обліку і вивченні ушкоджень, характерних причин, обставин виникнення травм розробляються запобіжні заходи проти травматизму.

• Промисловий і сільськогосподарський травматизм в нашій країні різко зменшився у зв'язку із суворим дотриманням правил охорони праці і проведенням заходів їх профілактики (правил організації техніки безпеки, правил індивідуального захисту, спецодяг, відповідна сигналізація, чіткість роботи механізмів, відсутність захаращеності і скупченості, а також висока кваліфікація робітників регламентована відпустка, санітарно-освітня робота тощо).

• Зниження вуличного травматизму досягається шляхом регулювання вуличного руху, очищення вулиць від снігу і льоду, посипання тротуарів піском тощо.

• Побутовий травматизм з року в рік, що пов'язано з поліпшенням побутових умов, підвищення культурного рівня населення.

• Профілактика дитячого травматизму здійснюється комплексними заходами медичних і народно-освітніх закладів. Велику роль у цьому питанні відіграє сучасне планування будівництва, яке передбачає організацію дитячих закладів, майданчиків, садків тощо Плановість в організації відпочинку і навчання дітей з продовженим днем значно знижують дитячий травматизм.