35. Психофізіологічна експертиза: суть, періодичність проведення, структура карти обстеження.

Психофізіологічна експертиза – комплекс заходів, спрямованих на проведення одного з видів професійного добору працівника за його професійно важливими психофізіологічними якостями. Головною метою психофізіологічної експертизи є: збереження працездатності, здоров’я, профілактики формування і розвитку професійного захворювання, зниження рівня аварійності та травматизму на виробництві, пов’язаних з психофізіологічними причинами, підвищення рівня охорони праці шляхом підтвердження відповідності працівника за професійно важливими психофізіологічними якостями вимогам до виконання конкретно визначеної роботи підвищеної небезпеки та тієї, що потребує професійного добору.

Спеціально розроблений тестовий комплекс, установлений на базі персональних комп'ютерів, дозволяє отримати об'єктивні висновки психофізіологічної експертизи.

Особливість процедури психофізіологічної експертизи полягає у:

 використанні тестів – спеціального інструмента виміру індивідуальних особливостей людей;

 застосуванні спеціальних статистично обґрунтованих алгоритмів ухвалення рішення про професійну придатність, що дозволяють отримати імовірнісну прогнозовану оцінку успішності та надійності майбутньої діяльності конкретного

кандидата.

 Психофізіологчне обстеження тестовими методиками дозволяє швидко і обєктивно « визначити» ряд психофізіологічних якостей і визначити індивідуальні особливості особи, які ,використовуючи інші методики можна визначити в процесі довготривалих, спеціально

організованих спостережень, за людьми в процесі роботи.

36. Психофізіологічні проблеми: фізичне та нервово-психічне стомлення. Крива працездатності під час робочої зміни.

        Фізичне стомлення розвивається внаслідок змін у скелетних м'язах при тривалій роботі і зв'язано з вичерпанням запасів енергії і нагромадженням молочної кислоти ( "речовини стомлення"), що призводять до зниження працездатності. Під час фази відновлення, наступного за фізичною роботою, запаси енергії відновлюються, а молочна кислота видаляється.    

  Стомлення при динамічній роботі. 

       При роботі, що лежить нижче межі стомлення, характер рухів забезпечує достатній період для розслаблення м'язів, за час якого макроергічні фосфорні сполуки, використовувані при скороченні, можуть регенерувати, а кінцеві продукти обміну видалятися. Час розслаблення відповідає необхідному часу відновлення. Оскільки в цьому випадку не спостерігається залишкових ознак стомлення, таку роботу називають нестомлюючого. При динамічній роботі, що лежить вище межі стомлення, можливість безперервного відновлення відсутня, тому що тривалість періоду розслаблення менше часу, необхідного для відновлення. Відновлення запасів енергії і видалення молочної кислоти відбуваються не повністю, і виникає нагромадження залишкового стомлення. У м'язі вичерпуються багаті енергією субстрати і накопичуються кінцеві продукти метаболізму, стомлення наростає. Ступінь м'язової втоми при динамічній роботі, що лежить вище межі стомлення, може бути визначена на підставі фізіологічних показників (наприклад, часу відновлення, пульсової суми відновлення і т.п.)                  Синдром "кульгавою конячки"          Цей синдром, що складається в оніміння м'язів і їх хворобливості, не обумовлений, як зазвичай вважають, нагромадженням молочної кислоти в м'язах. М'язова біль при тиску і русі виникає після того, як молочна кислота, що накопичилася під час роботи, вилучена з м'язів. З лактатний механізмом не узгоджується і те, що м'язи, в яких така хворобливість виникає найбільш часто, розвивають значну силу; це справедливо особливо для тих випадків, коли відбувається порушення внутрішньом'язової координації, і під час роботи, що здійснюється з гальмуванням (негативна робота). Розвиток значних зусиль викликає розриви в області Z-пластинок, і в міру їхнього відновлення відбувається виділення речовин, що викликають через певний час м'язові болі.                  Стомлення при статичному роботі          Робота по утримування, яку доводиться виконувати в щоденному житті, звичайно перевищує межу стомлення. Викликається нею стомлення пов'язано з вичерпанням запасів енергії. Тільки при роботі підтримування, що вимагає зусилля менше 50% максимального і що триває більше 1 хв, кровотік стає чинником, що обмежує працездатність.                  Нервово-психічне стомлення          Нервово-психічний (центральне) стомлення приводить до зниження працездатності через порушення центральної нервової регуляції. Серед його типових симптомів слід зазначити сповільнену передачу інформації, погіршення функцій мислення і розв'язання задач, ослаблення сенсорного сприйняття і сенсомоторної функції. Така втома супроводжується відразою до роботи і зниженням працездатності, а іноді із-за нього виникає схильність до депресії, безпричинної тривозі або низької активності, а також дратівливість і неврівноваженість.          Нервово-психічне стомлення викликають:  * Тривала розумова робота, що вимагає посиленої концентрації, надзвичайного уваги або тонкого навички;  * Важка фізична праця;  * Одноманітна робота в монотонному ритмі;  * Шум, слабке освітлення і температура повітря, несприятлива для праці;  * Конфлікти, занепокоєністьабо відсутність інтересу до роботи;  * Захворювання, біль і недостатнє харчування.          Стомлення центрального походження на відміну від м'язового стомлення може зникати миттєво при деяких умовах, коли, наприклад:  * Один стомлююча діяльність змінюється іншою;  * Змінюється обстановка;  * Організм приходить у стан тривоги при страху або загрозливої небезпеки;  * Інтерес до роботи відновлюється завдяки новій інформації;  * Змінюється настрій.          Можливість раптового зникнення нервово-психічного стомлення вказує на те, що воно не пов'язане ні з накопиченням «речовин стомлення», ні з вичерпанням енергетичних резервів. Скоріше, нервово-психічне стомлення пов'язано з ретикулярної формацією, активність якої змінюється не тільки при інтенсивній розумовій роботі, але й під впливом одноманітної діяльності. Стомлення, викликане одноманітністю роботи, можна знизити шляхом зміни каналу сприйняття інформації, хоча таким способом не можна запобігти стомлення при більш тривалих впливах. Наприклад, при далеких поїздках на автомобілі по шосе нервово-психічного стомлення можна протидіяти, слухаючи радіо.          При фізичній роботі нервово-психічне стомлення може виникати через афферентной імпульсації від працюючих м'язів до головного мозку, що не тільки створює відчуття того, що м'язи втомилися (або навіть болять), але і пригнічує функцію кори (викликаючи, таким чином, нервово-психічний стомлення). Можливо, що ці рецептори ідентичні м'язових рецепторів, про які вже згадувалося.