34. Система психофізіологічного забезпечення безпеки праці.

В психофізіології безпеки праці виділяють три головні взаємопов'язані фактори: людина, виробництво, система безпеки праці.    Для характеристики здатності людини протистояти небезпеці необхідно розглянути динамічну структуру особистості, запропоновану К.К. Платоновим (1972) в практичному її застосуванні. Автор виділяє чотири головні підструктури особистості й дві додаткові, які зумовлюють здатність людини протистояти небезпеці:    1. Біологічна під структура, яка виходить з природних властивостей людини та проявляється в саморегуляції, самозбереженні; структурному надлишку (парні органи, компенсація), інформаційному (резерв органів сприйняття, збереження й переробки інформації та її передачі).    2. Психологічна підструктура, яка характеризує індивідуальні особливості психічних пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття, увага, пам'ять, мислення, емоції, почуття, воля). Психофізіологічні якості та стани людини визначають реакцію людини на небезпеку. Тобто можливості людини виявити небезпечну ситуацію й адекватно реагувати на неї залежно від її індивідуальних особливостей та типу вищої нервової діяльності. На поведінку людини в небезпечній ситуації впливає також її психічний та фізичний стан.    3. Підструктура професійних якостей та досвіду суттєво впливає на протидію небезпеці в праці. Мається на увазі не стільки знання, навички та уміння (ЗНУ), спрямовані на досягнення мети праці, скільки саме безпечне вирішення всіх завдань. Слід відмітити, що вміння безпечно працювати залежить насамперед від рівня професійної майстерності, яка включає в себе знання правил безпеки і значно підвищує ступінь надійності спеціаліста. Цьому сприяють й здібності людини, які дозволяють спеціалісту шукати нові шляхи, нові методи безпечного вирішення завдань у різних та несподіваних ситуаціях.    4. Соціальна підструктура, яка зумовлює можливості людини протистояти небезпеці, визначається ступенем мотивації до праці та її безпеки. В літературі відмічається, що рівень мотивації до виконання роботи й забезпечення безпеки не однакові для різних людей, і останній мотив має значну вагу серед інших, надихаючих людину до діяльності.

Третя підструктура - система безпеки праці, яка спрямована на зниження рівня виробничої небезпеки та сприяє підвищенню захисту людини в праці. Система безпеки праці вирішує ряд головних завдань:    - сприяє забезпеченню загальної організації безпеки професійної діяльності;    - сприяє розробці й використанню індивідуальних та стаціонарних засобів захисту від небезпечних факторів;    - сприяє організації навчання безпечній роботі, виконанню правил безпеки праці, контролює готовність техніки та людей до небезпечної роботи;    - здійснює пропаганду й виконання безпечної праці.    В самій системі безпеки праці закладено велике коло заходів: від вдосконалення техніки й технологічних процесів, до організації різними шляхами безпечних умов праці взагалі, а також безпосередньо на кожному робочому місці, вже в процесі проектування техніки та умов професійної діяльності. Технічних принципів вирішення проблеми є досить багато, але до всіх засобів захисту (колективних та індивідуальних) ставиться вимога: виконуючи свої захисні функції, вони не повинні утворювати перешкод, а органічно вписуватись в професійну діяльність, технологічний процес, організацію виробництва.    Взаємодія підструктури системи безпеки праці та спеціаліста має три напрямки вирішення проблеми:    - створення й використання індивідуальних засобів захисту;    - розробка правил безпеки праці й навчання;    - пропаганда й виховання безпечної поведінки в праці.    Таким чином, на людину діє система безпеки праці, яка сприяє підвищенню професійної майстерності, її ефективності та безпечності, а мотивація безпечної праці забезпечує спеціаліста правилами, індивідуальними засобами захисту й таким чином додатково збільшує його захищеність.