1. Завдання, мета та зміст дисципліни «Охорона праці в галузі».

2. Стан безпеки праці та соціальний діалог у світі.

3. Закон «Про соціальний діалог в Україні». Принципи, сторони, форми соціального діалогу в Україні.

4. Національні тристоронні соціально-економічні ради та територіальні соціально-економічні ради у регіонах: склад та напрями роботи.

5. Аспекти ведення Європейського соціального діалогу: політика зайнятості, політика оплати праці, політика розвитку трудових ресурсів і професійної підготовки.

6. Аспекти ведення Європейського соціального діалогу: соціальний захист, трудове законодавство, безпека та гігієна праці.

7. Конвенції, рекомендації МОП, директиви ЄС, договори в рамках СНД у галузі поліпшення умов праці, діючі в Україні.

8. Міжнародна організація праці: структура (Міжнародна Конференція праці, Адміністративна Рада та Міжнарод­не Бюро праці), аспекти діяльності в Україні.

9. Міжнародне співробітництво у сфері охорони праці.

10. Соціальна відповідальність: основні принципи та її впровадження.

11. Законодавча та нормативно-правова база охорони праці в галузі.

12. Нормативно-технічна база охорони праці: нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) та нормативні (локальні) акти про охорону праці окремих підприємств.

13. Система стандартів безпеки праці. Підсистеми діючих ГОСТів та ССБТ в Україні.

14. Соціально-економічне значення охорони праці в галузі.

15. Економічна оцінка заходів з охорони праці: алгоритм проведення й ефективність.

16. Методичний інструментарій оцінки заходів щодо покращення охорони праці в галузі.

17. Соціально-економічна ефективність заходів щодо покращення охорони праці в галузі.

18. Державне фінансування заходів з поліпшення охорони праці.

19. Управління безпекою праці як ключова складова підвищення якості життя людини.

20. Характеристика ланки (рівня) СУОП з законодавчо-норматив­них, науково-технічних, соціально-економічних та інших загальних питань охорони праці.

21. Структура та функції ланки СУОП рівня конкретних організацій, підприємств.

22. Принципи, функції і завдання СУОП на рівні підприємства.

23. Система менеджменту охорони праці та промислової безпеки.

24. Системи менеджменту гігієни та безпеки праці.

25. Механізм та ефективність функціонування СУОП на рівні підприємства.

26. Політика підприємства щодо охорони праці.

27. Оцінка стану безпеки з праці в організації.

28. Атестація робочих місць за умовами праці та навчання персоналу.

29. Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій.

30. Стимулювання охорони праці (ст. 25 Закону «Про охорону праці»). Види заохочень визначених колективним договором, угодою.

31. Проблеми організації охорони праці в офісах суб’єктів господарювання.

32. Функціональні обов’язки відповідальних осіб з охорони праці на рівні підприємства.

33. Психологічні процеси трудової діяльності. Психофізіологічні детермінанти безпеки праці.

34. Система психофізіологічного забезпечення безпеки праці.

35. Психофізіологічна експертиза: суть, періодичність проведення, структура карти обстеження.

36. Психофізіологічні проблеми: фізичне та нервово-психічне стомлення. Крива працездатності під час робочої зміни.

37. Психофізіологічні проблеми: стрес та емоційне вигорання (суть, причини, профілактика).

38. Методологічний інструментарій визначення рівня стресостійкості при виконанні професійних обов’язків.

39. Правові підстави створення системи професійного психофізіологічного відбору.

40. Професійна шкідливість і професійне захворювання в галузі.

41. Мікроклімат у виробничих приміщеннях.

42. Виробничий пил, промислові отрути, шум, вібрація: засоби та заходи боротьби з ними.

43. Техніко-економічна оцінка впливу професійних шкідливостей на ефективність праці.

44. Поняття “умови праці”. Класифікація факторів, що впливають на формування умов праці.

45. Напруженість і важкість праці. Методика кількісної оцінки важкості праці.

46. Травматизм: стан в Україні й основні детермінанти.

47. Функціональна роль Держгірпромнагляду щодо попередження травматизму та профзахворюваності в галузях НГК України.

48. Методологічний інструментарій дослідження виробничого травматизму: основні та допоміжні групи методів.

49. Проблеми й аспекти підвищення безпеки праці: національні та міждержавні ініціативи та проекти.

50. Системи превентивних заходів щодо попередження травматизму в галузі. Профілактика травматизму: сигнальні кольори та знаки безпеки.

51. Системи превентивних заходів щодо попередження травматизму в галузі. Засоби колективного й індивідуального захисту.

52. Виробничі травми: різновиди за класифікаційними ознаками.

53. Постанова з питань розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві (від 30 листопада 2011 р.). Алгоритм розслідування нещасних випадків.

54. Постанова з питань розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві (від 30 листопада 2011 р.) Алгоритм спеціального розслідування нещасних випадків із смертельними наслідками.

55. Постанова з питань розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві (від 30 листопада 2011 р.). Особливості складання, розсилки та зберігання актів за формами Н-5, Н-1, П-5.

56. Постанова з питань розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві (від 30 листопада 2011 р.) Алгоритм розслідування нещасних випадків пов'язаних з виробництвом (склад і робота комісії, акти реєстрації).

57. Постанова з питань розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві (від 30 листопада 2011 р.). Алгоритм розслідування нещасних випадків з фізичною особою (склад і робота комісії, акти реєстрації).

58. Постанова з питань розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві (від 30 листопада 2011 р.). Обставини, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом (акт за формою Н-5).

59. Постанова з питань розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві (від 30 листопада 2011 р.). Обставини, за яких нещасний випадок визнається таким, що не пов'язаний з виробництвом (акт за формою Н-1).

60. Органи державного нагляду за охороною праці: основні завдання та принципи роботи.

61. Громадський контроль в сфері безпеки й охорони праці на виробництві.

62. Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві.

63. Аспекти співпраці роботодавців з Фондом соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань.

64. Суб’єкт-об’єктні відносини у сфері страхування від нещасного випадку.

65. Страховий випадок, тарифи та виплати.

66. Страхові експерти з охорони праці, їх функції та повноваження.

67. Організаційно-технічні заходи пожежної безпеки на галузевих об’єктах.

68. Категорії приміщень, будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою.

69. Різновиди та специфіка вибухо- і пожежонебезпечних зон.

70. Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості.

71. Система заходів попередження пожежних випадків на галузевих об’єктах.

72. Засоби пожежогасіння: первинні, пожежна техніка.

73. Алгоритм дій працівників об’єктів виробничої та невиробничої сфер при виникненні пожежі.

74. Органи державного пожежного нагляду. Функції контролюючих посадових осіб.

75. Загальні вимоги безпеки в галузі до виробничого обладнання та технологічних процесів.

76. Безпека праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин.

77. Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони.

78. Організація безпечної роботи електроустановок. Особливості заходів електробезпеки на підприємствах.

79. Загальні заходи та засоби нормалізації мікро­клімату та теплозахисту.

80. Медичний огляд працівників певних категорій.

1. Завдання, мета та зміст дисципліни «Охорона праці в галузі».

Метою дисципліни "Основи охорони праці" є надання майбутнім інженерам теоретичних знань і практичних навичок, необхідних для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням безпечних і нешкідливих умов праці, при розробці і використанні нової техніки та технологічних процесів, організації виробництва, які виключають негативну дію на людину та навколишнє природне середовище.

Науковий зміст курсу складають теоретичні та практичні основи управління охороною праці в умовах виробництва, методи запобігання та захисту працівників від дії небезпечних і шкідливих умов праці.

1.3.2. Завдання вивчення дисципліни

Після вивчення курсу "Основи охорони праці" студент має знати:

• законодавчі та нормативні документи з охорони праці;

• концепції організації охорони праці у державі та на виробництві;

• обов'язки і відповідальність роботодавців підприємств (організацій) та їх підрозділів із забезпечення здорових і безпечних умов праці робітників;

• основні міжнародні документи з охорони праці;

• методи і засоби забезпечення нормативних значень параметрів небезпечних та шкідливих факторів.

У результаті вивчення курсу "Основи охорони праці" студент має вміти:

• ідентифікувати небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що супроводжують працю на виробництві;

• організувати вирішення питань охорони праці на виробництві (організації);

• використовувати нормативні документи та забезпечувати безпечні й нешкідливі умови праці на виробництві;

• організовувати та брати участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

2. Стан безпеки праці та соціальний діалог у світі.

Однойменний Закон «Про соціальний діалог в Україні» визначає правові засади організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою вироблення та реалізації державної соціальної і економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин та забезпечення підвищення рівня і якості життя громадян, соціальної стабільності в суспільстві ^ Соціальний діалог – процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.  Законодавство України про соціальний діалог базується на Конституції України і складається із законів України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців», «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», цього Закону, трудового законодавства, інших нормативно-правових актів.  Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого  нада­на Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що пере­д­бачені законодавством України про соціальний діалог, застосову­ються норми міжнародного договору. Соціальний діалог здійснюється на принципах:   законності та верховенства права;   репрезентативності і правоможності сторін та їх представників;   незалежності та рівноправності сторін;   конструктивності та взаємодії;   добровільності та прийняття реальних зобов'язань;   взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;   обов'язковості розгляду пропозицій сторін;   пріоритету узгоджувальних процедур;   відкритості та гласності;   обов'язковості дотримання досягнутих домовленостей;   відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.  Соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.  До сторін соціального діалогу належать:   на національному рівні – профспілкова сторона, суб'єктами якої є об'єднання професійних спілок, які мають статус всеукраїнських; сторона роботодавців, суб'єктами якої є об'єднання організацій робото­давців, які мають статус всеукраїнських; сторона органів виконавчої влади, суб'єктом якої є Кабінет Міністрів України;   на галузевому рівні – профспілкова сторона, суб'єктами якої є всеукраїнські профспілки та їх об'єднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона роботодавців, суб'єктами якої є всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади;   на територіальному рівні – профспілкова сторона, суб'єктами якої є профспілки відповідного рівня та їх об'єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона роботодавців, суб'єктами якої є організації роботодавців та їх об'єд­нання, що діють на території відповідної адміністративно-територі­альної одиниці; сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. На території відповідної адміністративно-територіальної одиниці стороною соціального діалогу можуть бути органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством;   на локальному рівні – сторона працівників, суб'єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності – вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (предста­вник) працівників; сторона роботодавця, суб'єктами якої є роботода­вець та/або уповноважені представники роботодавця.