Контрольні запитання до лекції 3

1. Визначити головні міські ансамблі та їх зв’язки, що склали класицистичний образ центру Санкт-Петербургу. Схарактеризувати два головних етапи розвитку центру у ХІХ ст. та їх основних архітекторів-планувальників й забудовників.

2. В чому полягав сенс запровадження нормативних “висотних горизонтів” Санкт-Петербургу? Яким чином нормативні обмеження визначили просторову структуру міста?

3. Визначити особливості ключових ансамблів Санкт-Петербургу, створених на початку ХІХ ст. в структурі загальноміського центру.

4. Які нові ансамблі отримав Невський проспект в першій третині ХІХ ст. за проектними розробками майстрів класицизму? В чому полягає їх містобудівне значення?

Лекція 4 Відновлення й реконструкція Москви першої чверті хіх ст.

Для відбудови Москви після французької окупації та великої пожежі 1812 р. було створено спеціальну Комісію задля будівель (1813-1843), фактичним керівником якої був арх. Йосип Іванович Бове, - з ним співпрацювали архітектори Дементій (Доменіко) Іванович Жилярді, Дормидонт Григорович Григорьєв, А. І. Старов та ін. Генплан відбудови було складено 1817-го й завершено 1818-го року. З метою регулювання швидко поновлюваної забудови спершу відбудову вздовж головних магістралей було призупинено. Спочатку було вирішено створити напівкільце скверів і майданів навколо Кремля та Китай-города, наново відбудувати Садові вулиці. Вздовж Садового кільця створювалися нові площі – Таганська, Серпуховська, Калузька. Урочистою Тріумфальною аркою (арх. Й. І. Бове, 1827-1834) вирішувався в’їзд Петербурзьким шляхом. Із завершенням в основному відбудови цивільних житлових будинків (1817 року іх кількість на тисячу перевершила довоєнний рівень будівництва) починається розбудова нових ансамблів.

Перед усім, це стосується найближчого оточення Кремля й Красної площі. Й. І. Бове, - на місці колишніх фортечних укріплень петровської пори, над прокладеною в цегляній трубі р. Неглинною, - спланував у 1821-1823 р. р. Олександрівський сад. 1817 року було збудовано величезну, виконану в доричному ордері будівлю Манежу (інж. О. О. Бетанкур). Бове зробив простір Красної площі вільним від кам’яних торговельних павільйонів і розкрив на майдан Кремлівську стіну разом з храмом Василія Блаженного, а на протилежному боці також замінив торговельні ряди катерининської епохи новою класичною будівлею Верхніх торговельних рядів з трьома парадними ризалітами й центральним куполом (у відповідності до куполу Сенату). Красна площа отримала монументальне просторове вирішення ще й за рахунок встановлення монументу на честь двохсотліття визволення Москви від інтервентів підчас завершення смути 1612 р. Встановлений спершу навпроти портику нових торговельних рядів монумент визволителям Москви громадянинові Мініну й князю Пожарському (скульптор І. П. Мартос) було відкрито 1818 року (тут памятник стояв до 1931 р., коли взв’язку з реконструкцією майдану його було перенесено до собору Василія Блаженного).

Напівкільце громадських просторів охопило й Китай-місто. Зв’язком з парадною кремлівською еспланадою стає Театральна площа. Арх. Бове тут було створено у 1816-1824 р.р. найбільш завершений московський класицистичний ансамбль. Загальна форма майдану (площиною 4,69 га) являє собою величезний прямокутник 265 на 177 м зі скошеним з півдня (біля Китайгородської стіни) боком. Навпроти збудовано Великий (Петровський) театр з монументальним восьмиколонним портиком (1821-1825, арх. О. О. Михайлов, Й. І. Бове). За периметром майдану було вирішено звести двоповерхові споруди, поєднані спільним прийомом влаштування аркад у перших поверхах.

Комісія задля будівель у Москві неухильно впроваджує містобудівну дисципліну, її правила одержують силу закону в новому Будівельному статуті: “При проектах на казенні споруди повинні бути представлені плани місцезнаходжень, де передбачається бути будівлі, з позначенням частини вулиці, майдану або кварталу, «аби можна было судити про пристойність фасаду»”.

В різних частинах Москви зводяться парадні приватні й громадські будівлі. Д. І. Жилярді було відбудовано Московський університет (1817-18). Його ансамбль отримує подальший розвиток, але загальна конфігурація будівлі «покоєм» та її об’єм залишаються без змін. Головні зміни було внесено у вирішення центральної частини будівлі, - її первинну висоту було підвищено на 6,5 м, іонічний портик було замінено великомасштабним доричним тощо. Таким чином університетську будівлю було наближено до міського простору, підсилено її значення у формуванні нового ансамблю центру.