Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія мистецтв, архітектури, містобудування-2...doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

Контрольні запитання до лекції 15

1. Які напрями містобудівного пошуку й реконструкції починають домінувати на початку ХХ ст. у європейській теорії містобудування?

2. Визначити типологію перших міст-садів (селищ-садів) в Україні й Росії початку ХХ ст.

3. Які риси спадкового розвитку російського регулярного містобудування простежуються у плануванні селищ-садів?

Лекція 16 (Заключна)

Підсумком розвитку містобудування, архітектури й мистецтв на теренах України і Росії протягом ХІХ – початку ХХ століть є найвищий за всі попередні епохи й часи досягнутий рівень професійної архітектурно-мистецької культури, - з безпосереднім і бурхливим розвитком відповідних національних шкіл. Крім цього найвищого досягнення (що багато в чому не перевершене й досі), кожній національній мистецькій школі стає притаманне актуальне творче різноманіття, що отримає подальший розвиток протягом ХХ ст.. Початок ХХ ст. знаменує завершення так зв. перехідної, - від еклектичного багатостилля до рівнозначного творчого різноманіття, - епохи в розвитку національних й всесвітньої художніх культур, що позначена радикальними змістовними змінами як теортичних уявлень, так і методології й методики практичної професійної діяльності в усіх її галузях.

Плюралістичні - рівноцінно-множинні - архітектурно-мистецькі надбання перехідної епохи й досі визначають особливості розвитку національних шкіл зодчества та красних мистецтв на тлі світового архітектурного різноманіття. Слід відзначити наступні актуальні й досі “магістральні” напрями розвитку професійної архітектурно-художньої культури й свідомості:

  • етнографічний, - національно-романтичний, - з більш поширеною зараз інтернаціональною назвою “вернакуляр” [від латинської vernacular: місцевий, рідний, тубільний];

  • експресіоністичний, - і досі пов’язаний з освоєнням новітніх досягнень різноманітних технологій та їх художньо-метафоричною переробкою в індивідуальній архітектурно-мистецькій творчості; півстоліттям пізніше цей напрям буде трансформовано - відповідно найновшим технологічним досягненням - й він отримає розвиток у численних стилістичних пошуках “хай-теку” - архітектури високих технологій;

  • свідомо й декларативно ретроспективний (перш за все, - неокласицистичний), пов’язаний з оновленням й поглибленням розуміння класичної традиції мистецтва й архітектури, - “необароко”, “неокласика”, “неоренесанс”, тощо; усі ці ретроспективні напрями буде синтезовано в універсальній естетиці постмодернізму, що виявиться наприкінці 20 ст. панівним напрямом розвитку не лише архітектурної, але й всієї художньої культури, вусім її різноманітті й строкатості.

Принципово новим явищем на арені професійної культури став розвиток так званого художнього авангарду (починаючи з перших десятиліть ХХ ст.). Перш за все, це стосується кубістичних та експресіоністичних течій, що закладають основи т. зв. безпредметного (нефігуративного) мистецтва, яке отримає бурхливий розвиток саме у другій половині ХХ ст..