Творчість архітектора Ропета і. П. (Петрова Івана Миколайовича)

Архітектор, що є найбільш характерним представником демократичного народницького напряму «руського» стилю, починав власну творчість у 60-і роки ХІХ ст. як автор численних «типових» проектів дерев’яних речей - зразків для масового фабричного виробництва або альбомного тиражування (наприклад – для увражного видання «Мотиви російської архітектури»), а також – проектів оформлення інтер’єрів у техніці різьбленого дерева. Автор використовує численні мотиви народного декоративно-ужиткового мистецтва, - запозичених з прикрас селянських хатин, вишиванок, меблів тощо. Стиль Ропета можна визначити як стиль приміських дачних будинків або житлових будівель напівселянських околиць. За визначенням дослідників творчість архітектора споріднена з посадським мистецтворм Руси XVII ст.

У великих будівлях, збудованих за проектами архітектора, - наприклад, у павільйоні Росії на Всесвітній виставці в Парижі (1878), - традиційна тричастинна симетрія композиційної побудови з чіткими членуваннями поверхів протирічать сутності нового «руського» стилю: багатобарвним декоративним мотивам, живописним деталям та розміщенню вікон, ганків, галерей, башточок, теремів та різноманітному різбленню. Відповідно до вражень сучасника, - «…посередині – кольоровий дерев’яний будинок з колод з високою покрівлею, увінчаною різьбленим князьком з величезним загостреним кокошником, з відкритою галереєю над просторим входом у російських різьблених візерунках та прикрасах. З боків центральної будівлі – ціле маленьке містечко з башт, критих переходів, наскрізних галерейок, сходів, - з безліччю різноманітних вікон, пілястр, різблених орнаментів... Ніщо не повторюється, поруч постають різноманітні частини, виповнені тендітної краси». (В. В. Стасов) Архітектор був і залишився блискучим класицистичним рисувальником, який майстерно компонує мотиви, що йому постачає археологічна наука, - створюючи так звану “архітектуру, що розмовляє”.

Творчість архітектора справила великий вплив на формування “масової” архітектури житла низового - “міщанського” – прошарку, -походженням з губернських та повітових міст і містечок, передмість Москви й Петербургу. Творчість архітектора Ропета, - наочне свідчення зближення професійного та народного зодчества у їх взаємовпливах.

Творчість Віктора Олександровича Гартмана

Архітектор був одним з найпослідовніших прихильників демократичного напряму “руського стилю”. Творчість майстра пов’язана з діяльністю опозиційних офіційному академізмові угруповань. Ця опозиційність оформлювалася також у новому живописі й скульптурі (зокрема, - в діяльності Товариства пересувних виставок, розпочатій протягом 1860-х років), - з розширенням тематики образотворчого мистецтва на ті сфери життя, що вважалися “низькими” й недостойними “високого” академічного - абстрагованого від «прози життя» - символічного мистецтва.

Творчість Гартмана експонує неофіційний варіант “руського” стилю, головною рисою якого є відмова від чіткої класичної ієрархії в композиційній побудові архітектурного образу: неоформленість головної вісі, застосування принципу “килимовості” в оформленні зовнішніх та внутрішніх стінових поверхонь. Поверхні стін перетворюються на велетенські орнаментальні панно. Улюбленими матеріалами архітектора є найдешевші цегла, майоліка, деревина, - з принциповою відмовою від штукатурних поверхонь та імітацій мармуру чи природного каменю.

Майстер вперше в Росії висунув ідею збірного пересувного Народного театру для Політехнічної виставки 1872 р. у Москві. (До речі, - на цій же виставці, розгорнутій вздовж Кремлівських стін, було експоновано також і зразок збірного малого дерев’яного – Свято-Введенського - храму; арх. Микола Олександрович Шохін). Вивчення принципів конструктивного формоутворення народної архітектури сприяло розвиткові новітніх на той час будівельних технологій збірно-розбірного будівництва з деревини, що, природно, виконувалися у формах «російського стилю».

Тільки в майстрів демократичного варіанту “руського” стилю й зокрема у Гартмана, а також - у представників раціонального напряму “цегляного” стилю спостерігається пильна увага до виразних можливостей кольору й фактури, - у поєднанні функціональних і художніх елементів будівель.

Характерним прикладом демократичної варіації “руського” стилю є будівля “Майстерні” в маєтку С. І. Мамонтова в Абрамцеві під Москвою (1872). В цьому творі втілено кращі риси народної дерев’яної архітектури і, перш за все, неповторність й рівноцінність кожного фасаду (всефасадність).